Рішення

від 15.08.2024 по справі 400/14903/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 р. № 400/14903/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства «Фоком-Д», вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55420, до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, провизнання протиправною та скасування постанови від 30.11.2023 року № ПШ 018814,ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Фоком-Д» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ018814 від 30.11.2023 року про застосування до Фермерського господарства «Фоком-Д» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 27.12.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ТТН була оформлена не належним чином. В зв`язку з чим штраф накладений правомірно.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

03.10.2023 року о 18:31 год. на а/д М-15 «Одеса-Рені» 12 км + 125 м працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу MAN д/н НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE д/н НОМЕР_2 , під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Результати габаритно-вагового контролю були оформлені: довідкою № 003066 від 03.10.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю; Актом № 0071550 від 03.10.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

За результатами габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було складено Акт № АР016901 від 03.10.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом, яким виявлено порушення: перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 315912 від 03.10.2023 року (кукурудза) з перевищенням встановлених п.п.22.5 ПДР, затверджених Постановою №1306-2001 габаритно-вагових норм на 12,17% на одиночну вісь (11,5 т. допустимо| фактично 12,9 т).

30.11.2023 року, за наслідками розгляду Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Акту № АР016901, до позивача згідно постанови № ПШ018814 від 30.11.2023 року було застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн., відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344).

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, у зв`язку з чим оскаржив її у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз.3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення).

Згідно з п.1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

В силу п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1378-р «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» Управління Укртрансбезпєки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

Як видно з матеріалів справи, за результатами перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області було складено акт № 016901 від 03.10.2023 року.

В акті виявлено перевищенням вантажу згідно товаро-транспортної накладної № 315912 від 03.10.2023 року (кукурудза) з переміщенням встановлених пп22.5 ПДР України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1306-2021 габоритно-вагових норм на 12,17 % на одиночну вісь (11.5 допустимо, 12.9 фактично).

Із наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної від 03.10.2023 року № 315912 встановлено, що ФГ «Фоком-Д» здійснювало перевезення вантажу масою 25 т, загальна вага транспортного засобу (автомобіль) без вантажу 14,4 т. Загальна вага транспортного засобу (автомобіль), з вантажем 39,4 т.

Згідно ст. 1 Закону № 2344 (у редакції Закону України від 03.06.2021 року № 1534-ІХ) товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

В силу ч. 3 ст. 48 Закону № 2344 (у редакції Закону України від 03.06.2021 року № 1534-ІХ), при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: 1) дата і місце складання; 2) вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 3) автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; 4) вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 5) транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; 6) пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз норм ч. 3 ст. 48 Закону № 2344 дає підстави для висновку, що у товарно - транспортній накладній повинні міститися відомості про код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, який містить інформацію про перевезення вантажу, обсяги такого перевезення та відповідальних за його здійснення осіб. Цей документ використовується для внутрішніх (в межах України) перевезень.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Мінстрів України від 18.01.2021 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22. 5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 року № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2016 року № 1007/1207 (далі Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

В силу п.п.3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Положеннями п. 16, 18 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

В силу пп. 4 8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.42 Правил дорожнього руху у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 року № 255 (далі Наказ № 255).

Згідно з п. 1 Наказу № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг І-ІV категорій.

Відповідно до п. 3 Наказу № 255 пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.

Пунктом 5 Наказу № 255 передбачено що, пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням: 1) спеціалізований транспортний засіб; 2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; 3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем; 4) комп`ютерна техніка; 5) акумулятор для резервного електроживлення; 6) бензиновий (дизельний) електрогенератор; 7) засоби зв`язку; 8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію; 9) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.

Тобто законодавством установлено чіткі вимоги, як до самої процедури проходження габаритно-вагового контролю, так і до місця її проведення та обладнання яке здійснює габаритно-ваговий контроль.

Згідно з пп. 5-1 п. 2 Порядку № 879, здійснення габаритно вагового контролю (далі - ГВК) це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Вимірювання (зважування) за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлені допустимі навантаження на осі ТЗ, при цьому, вимірювання (зважування) відбувається на кожну вісь та з вимірюванням відстані між осями про що складається акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів.

Відповідно до вимог п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Як вже було зазначено вище, із наданої позивачем копії товарно-транспортної від 03.10.2023 року № 315912 встановлено, що ФГ «Фоком-Д» здійснювало перевезення вантажу масою 25 т. Загальна вага транспортного засобу (автомобіль) без вантажу 14,4 т. Загальна вага транспортного засобу (автомобіль) з вантажем 39,4 т.

Так як товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, який містить інформацію про перевезення вантажу, обсяги такого перевезення та відповідальних за його здійснення осіб.

Доказів на підтвердження того, що вимірювання (зважування) вантажу проводилося згідно з методикою затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відповідачем суду не надано.

Крім того, у ст. 1 Закону № 2344 наведено таке визначення, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також у ст. 1 Закону № 2344 визначено, що послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Так, об`єктивною стороною складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, є надання суб`єктом господарювання послуги з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону є автомобільні перевізники суб`єкти господарювання, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів.

Частиною 1 ст. 33 Закону № 2344 встановлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 50 Закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників.

Отже, як свідчить системний аналіз зазначених приписів закону, штрафи за інкриміновані позивачу правопорушення накладаються саме на перевізника, який надає послуги з перевезення, зокрема, вантажів. Така послуга надається на договірних умовах із замовником послуги за плату.

У відносинах, які виникли між позивачем та територіальним органом Укртрансбезпеки, в межах яких відносно позивача було складено акт та застосовано спірною постановою штраф, позивач не надавав послуги з перевезення вантажів на договірних умовах за плату, а здійснював перевезення власного вантажу. Тобто, позивач не є автомобільним перевізником суб`єктом відповідальності, встановленої абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Суд враховує правову позицію, викладену також в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №810/1354/18, згідно з якою саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства «Фоком-Д» (вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55420, код ЄДРПОУ 34473241) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 30.11.2023 року № ПШ018814 про застосування до Фермерського господарства «Доком-Д» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства «Фоком-Д» (вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55420, код ЄДРПОУ 34473241) судові витрати у сумі 2684,00 грн. (дві тисячці шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.08.2024 року.

Суддя О.В. Малих