Постанова

від 21.11.2024 по справі 400/14903/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14903/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 15.08.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Фоком-д" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ФГ "Фоком-д" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просило визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ018814 від 30.11.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2023 року о 18:31 год. на а/д М-15 «Одеса-Рені» 12 км + 125 м працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу MAN д/н НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE д/н НОМЕР_2 , під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Результати габаритно-вагового контролю були оформлені: довідкою №003066 від 03.10.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю; актом №0071550 від 03.10.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

За результатами габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Одеській області було складено акт №АР016901 від 03.10.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом, яким виявлено порушення: перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної №315912 від 03.10.2023 року (кукурудза) з перевищенням встановлених п.п.22.5 ПДР, затверджених Постановою №1306-2001, габаритно-вагових норм на 12,17% на одиночну вісь (11,5 т. допустимо, фактично 12,9 т).

30.11.2023 року, за наслідками розгляду Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Укртрансбезпеки справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, акту №АР016901, до позивача згідно постанови №ПШ018814 від 30.11.2023 року було застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивач не надавав послуги з перевезення вантажів на договірних умовах за плату, а здійснював перевезення власного вантажу. Тобто, позивач не є автомобільним перевізником - суб`єктом відповідальності, встановленої абз.15 ч.1 ст.60 Закону № 2344.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2344-III).

Частиною 12 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України (ч.7 ст.6 Закону №2344-III).

Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як передбачено ч.ч.17-20 статті 6 Закону № 344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1567).

Пунктом 14 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Абзацом 2 пункту 15 Порядку №1567 регламентовано, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацами 2 та 3 пункту 16 Порядку №1567 передбачено, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Частиною 1 статті 47 Закону №2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу (Далі Правила №363).

Пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 визначено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 Глави 8 Правил №363).

Аналіз наведених правих норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж, зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закон №2344-ІІІ, саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Таким чином, пунктом 22.5. ПДР передбачені обмеження як вагових параметрів транспортних засобів та їх составів.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн.

Верховний Суд у постановах від 14.12.2023 у справі №340/5660/22, від 21.03.2024 у справі №240/10400/23 зазначив, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №200/4052/22.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до товарно-транспортної накладної серії ПЗО №315912 від 03.10.2023 року, перевізником є позивач ФГ «Фоком-Д» (34473241).

Таким чином, судова колегія вважає, що Укртрансбезпека в процесі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт обґрунтовано визначило статус ФГ «Фоком-Д», як автомобільного перевізника, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2023 року, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №003066 від 03.10.2023 року, акт №0071550 від 03.10.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів із зазначенням номеру та дати вагового контролю, з яких можливо встановити порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН ПЗО №315912 від 03.10.2023 року з перевищенням вагових обмежень на одинарну вісь на 12,17 % - понад 11,5 т (12,9 т), за що передбачена відповідальність за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи позивача, що вантаж, який перевозився (кукурудза), є подільним і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Крім того, відповідно до вищенаведених правових норм, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Фермерського господарства "Фоком-д" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук