Постанова

від 15.08.2024 по справі 320/8649/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 320/8649/24(суддя Момонт Г.М., м. Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №320/8649/24 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «При-Сейл» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «При-Сейл» про стягнення з розрахункових рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «При-Сейл» податкового боргу у розмірі 138864,84 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а саме не надання постанови про накладення арешту.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, позивачем дотримано вимоги ст. 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги, що пред`являються до змісту позовної заяви.

Зазначеною нормою визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом конкретизації позовних вимог в частині податку з якого виник податковий борг та зазначення суб`єкта на користь якого належить стягнути такий борг, а також докази направлення уточненої позовної заяви відповідачу (а.с.37).

23 травня 2024 року представником позивача подано додаткові пояснення у яких вказано, що на другій сторінці позовної заяви зазначено, що за ТОВ «При-Сейл» обліковується податковий борг на суму 138864,84 грн з податку на додану вартість та зазначено про те, що в прохальній частині позову позивач просить стягнути податковий борг з ТОВ «При-Сейл» на користь Головного управління ДПС у м. Києві в розмірі 138864,84 грн.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що у додатковий поясненнях позивачем також не конкретизовано позовні вимоги. До того ж такі пояснення не направлено відповідачу.

Натомість, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої передчасними, оскільки з поданої позовної заяви та додаткових пояснень суд першої інстанції мав можливість встановити податок з якого виник податковий борг та вимоги щодо того, на користь кого належить стягнути такий борг, як наслідок такі обставини не були перешкодою для відкриття провадження у цій справі, а тому повернення адміністративного позову з підстав не усунення таких недоліків, є таким, що обмежує право особи на доступ до суду.

До того ж слід зауважити, що особливості дослідження доказів, результатом чого є їх оцінка судом, визначені у ст.ст.210, 211 КАС України, які знаходяться у Главі 3 «З`ясування обставин справи та дослідження доказів». Тобто лише після відкриття провадження у справі і дослідження усіх поданих сторонами доказів, свобода у поданні яких є складовою принципу змагальності сторін, суд з`ясовує чи підтверджується позиція позивача належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France»).

Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», пункт 43).

У рішеннях від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» і від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що з поданої позовної заяви та додаткових пояснень суд першої інстанції мав можливість встановити податок з якого виник податковий борг та вимоги щодо того, на користь кого належить стягнути такий борг, як наслідок такі обставини не були перешкодою для відкриття провадження у цій справі, при цьому суд не позбавлений можливості після відкриття провадження у справі з`ясувати зазначені обставини, колегія суддів зробила висновок про те, що повернення позивачу позовної заяви у цій справі фактично позбавляє позивача права на доступ до правосуддя.

Відтак, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви у справі №320/8649/24 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись: статтями, 320, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №320/8649/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов