Постанова

від 15.08.2024 по справі 465/1834/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року місто Київ

Справа № 465/1834/19-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11044/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року (ухвалене у складі судді Батрин О. В., інформація про дату складання повного рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бофі» про стягнення суми страхового відшкодування та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Франківського районного суду міста Львова з позовом до ПАТ «СК «Альфа страхування», відповідно до якого просив стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 43 177 грн. 19 коп. та пеню в розмірі 1 295 грн. 32 коп. за кожний день прострочення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та відповідачем укладений договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (надалі - Договір страхування) № 046.1321208.702 від 07.11.2017 року власного автомобіля позивача (Volkswagen Golf, 2009 року, державний номерний знак НОМЕР_1 ).

12.08.2018 року стався страховий випадок в с. Липки Львівської області, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, про що останній повідомив відповідача по телефону та 15.08.2018 року звернувся із письмовою заявою, подав всі необхідні документи у відділ врегулювання збитків ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа страхування». Працівник даного відділу прийняв та перевірив від позивача всі необхідні документи.

Оскільки страхову виплату не виплачено, то останній 17.09.2018 року замовив експертне автотоварознавче дослідження, яке провів сертифікований судовий експерт-автотоварознавець вищого професійного рівня ОСОБА_3 . За результатом вказаного дослідження складено висновок № 243 від 08.11.2018 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 65 465,93 грн. з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу позивача. Разом із висновком відповідачу був наданий рахунок-калькуляція від 31.10.2018 р.

Окрім вказаних документів позивачем на адресу відповідач подавалась заява із вимогою надати йому відповідь щодо порядку врегулювання виплат по страховому випадку, на яку не отримано відповіді по сьогоднішній день.

Оскільки відповіді на заяву та виплати протягом строку, визначеного договором страхування, позивачем не отримано, останній звернувся за правовою допомогою. На адвокатський запит адвоката Якіляшина Р.Б. відповідач надав відповідь від 28.12.2018 р. за № 82 у якій стверджує, що позивачем лише 14.11.2018 р. було оформлено та надано до відповідача заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування, та що цей документ відповідно до вимог договору був останнім необхідним для прийняття рішення щодо виплати, та одночасно зазначив, що виконуючи свої фінансові обов`язки ПрАТ «СК «Альфа Страхування» сплатила страхове відшкодування за заявою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит до СТО позивачем отримано відповідь від 20.03.2019 р. за № 20 про те, що ФОП ОСОБА_4 23.11.2018 р. отримано кошти в сумі 22 288,74 грн. як страхове відшкодування за автомобіль Фольксваген НОМЕР_1 , що є суттєво меншою, ніж необхідна сума для відновлювального ремонту транспортного засобу позивача згідно з умовами договору страхування. Жодних інших повідомлень щодо причин відмови у виплаті повної суми згідно з експертним висновком та поданими документами чи прийняття іншого рішення страховою компанією немає (оскільки таке повідомлення йому не надходило). Таким чином, страховою компанією не сплачено частину відшкодування (відповідно до умов договору страхування) у сумі 43 177,19 грн. (65 465,93 грн. згідно з експертним висновком - 22 288,74 грн. коштів, що поступили на рахунок СТО-ФОП ОСОБА_4 ).

Отже 23.11.2018 року відповідач сплатив позивачу лише частину суми, а саме: 22 288,74 грн. і таким чином останній вважає, що рішення про виплату було прийнято до 23.11.2018 року в строки, визначені п. 15.1. розд. 15 частини II договору страхування. Згідно з п. 15.4 договору страхування рішення про виплату оформлюється страховим актом, який позивачу не наданий та зміст його невідомий.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був сплатити всю суму страхового відшкодування не пізніше 23.11.2018 року. Проте, станом на сьогоднішній день, залишок суми страхового відшкодування не сплачено, тому позивач звернувся з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 28.05.2021 року позов задоволено частково.

4 жовтня 2021 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Франківського районного суду міста Львова від 28 травня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 19 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що судом проігноровано порушення, що мають місце при складенні Звіту № 2425/18 відповідача про оцінку майна та прийнято рішення з посиланням на неналежний доказ.

Зазначає, що Печерським районним судом м. Києва не надано належну оцінки висновку № 243 експертного авто-товарознавчого дослідження від 08.11.2018 проведеного судовим експертом Галамай Я.І. на замовлення позивача, проте зроблено незаконний висновок, що суперечить п. 4.3. розділу IV «Вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, про те, що єдиним доказом підтвердження розміру матеріального збитку є звіт (акт) про оцінку майна.

Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення Печерським районним судом м. Києва не надано належної оцінки доводам Позивача про те, що звіт про оцінку транспортного засобу не є належним доказом у справі, оскільки Звіт, який покладено в основу рішення суду та на підставі якого здійснено розрахунок суми страхового відшкодування виконано оцінювачем ОСОБА_5 , а огляд пошкодженого автомобіля проводився аварійним комісаром ОСОБА_6 , суб`єкт оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 , тобто визначення матеріального збитку здійснено без його огляду транспортного засобу особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт).

Зазначає, що 23.08.2018 не проводився огляд його автомобіля. Так, Відповідач вказує, що 12.08.2018 аварійного комісара направлено до місця дорожньо-транспортної пригоди. Проте до Звіту ФОП ОСОБА_5 № 2425/18 від 10.09.2018 додано Протокол огляду від 23.08.2018, огляд проводився за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу не було відомо про огляд Автомобіля 23.08.2018, Позивач не надавав Автомобіль для огляду 23.08.2018.

Наголошує, що оцінювач ОСОБА_5 , не має права здійснювати розрахунок вартості заподіяного збитку, оскільки в сертифікаті оцінювача ОСОБА_5 . спеціалізацією (напрямом оцінки) вказано «1.3 Оцінка колісних транспортних засобів». Тобто оцінювач має право розраховувати лише ринкову вартість автомобіля, але не матеріальний збиток. Оцінювач немає спеціальних знань достатніх для надання висновків щодо технічно вірного способу проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Наведені обставини виключають можливість прийняття до уваги вказаного звіту № 2425/18 про оцінку транспортного засобу.

Звертає увагу, що позивачем надано суду Висновок експертного авто-товарознавчого дослідження № 243 від 08.11.2018, складений судовим експерт Галамай Я.І., який відповідно Закону України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є належним доказом проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) та відповідає вимогам, які ставлять до такого висновку, натомість Печерським районним судом м. Києва вказаний висновок проігноровано.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримали в особистий кабінет в системі «Електронний суд» 26 квітня 2024 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 07.11.2017 між відповідачем ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та третьою особою ТОВ «Бофі» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1321208.702 (далі по тексту - Договір страхування). Вигодонабувач за Договором страхування - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 6-18). Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до договору страхування позивач був ознайомлений з його умовами та положеннями, а також з умовами та положеннями Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), в яких вказаний порядок та умови здійснення страхового відшкодування, права та обов`язки сторін, а також інші умови, про що свідчить особистий підпис позивача у Договорі страхування, тим самим позивач прийняв для себе такі умови Договору страхування, погодився з ними, чим здійснив своє волевиявлення, підписавши вказаний Договір страхування.

12.08.2018 стався страховий випадок в с. Липки Львівської області, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, про що останній повідомив відповідача по телефону та 15.08.2018 звернувся із письмовою заявою та подав необхідні документи у відділ врегулювання збитків ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа страхування» (т. 1 а.с. 19).

12.08.2018 відповідачем на місце заявленої події було направлено аварійного комісара, яким складено Звіт про результати огляду місця ДТП та проведено фотофіксацію отриманих транспортними засобами пошкоджень (т. 1 а.с. 59-105).

На виконання зобов`язань, які покладені відповідно до умов Договору страхування, за замовленням відповідача незалежною експертною компанією «Експерт Сервіс» було здійснено оцінку належного Позивачу транспортного засобу. За результатами проведеної експертизи складено Звіт № 2425/18 від 10.09.2018 про оцінку автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 63-72).

05.10.2018 відповідачем проведено визначення вартості ліквідних залишків та працездатних складових на підставі зобов`язуючої пропозиції платформи AUTOonline компанії ТОВ «Аудатекс Україна», в порядку, який не суперечить умовам Договору страхування (т. 1 а.с. 102).

Отже, ринкова вартість безпосередньо після настання страхового випадку Транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 128 980,00 грн. 21.11.2018. Виходячи з умов передбачених укладеним Договором страхування, відповідачем було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в сумі 22 288,74 грн., за вирахуванням франшизи на підставі наступного розрахунку: 165 218,74 грн. (ринкова вартість згідно експертного звіту № 2425/18) - 128 980,00 грн. (ринкова вартість ТЗ безпосередньо після настання страхового випадку) - 13 950,00 грн. (франшиза згідно з п. 7 ч. І Договору страхування) = 22 288,74 грн.

Виплату страхового відшкодування відповідач здійснив на рахунок СТО ФОП « ОСОБА_4 » відповідно до поданої позивачем Заяви щодо напрямку виплати страхового відшкодування від 14.11.2018 (т. 1 а.с. 104).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд враховує, що було прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах», згідно з яким статтю 369 ЦПК України було викладено в новій редакції.

Відповідно до Прикінцевих положень вказаного вище закону, передбачено, що цей Закон набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, а також факт того, що апеляційну скаргу подано до набрання чинності вказаним вище законом, а також оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV (далі - у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов Договору страхуванням між учасниками справи та позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі справа № 221/6180/16-ц, первинним документом для визначення суми страхового відшкодування є звіт № 2425/18 про оцінку транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 . виходячи зі звіту № 2425/18 про оцінку транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та п. 15.11 Частини ІІ Договору страхування, визначення вартості ліквідних залишків та працездатних складових на підставі зобов`язуючої пропозиції платформи AUTOonline компанії ТОВ «Аудатекс Україна», в порядку, який не суперечив умовам Договору страхування, ринкова вартість даного автомобіля на момент настання дорожньо транспортної пригоди визначена в сумі 165 218,74 грн., виходячи з наступного розрахунку: 165 218,74 грн. (ринкова вартість згідно експертного звіту № 2425/18) - 128 980,00 грн. (ринкова вартість ТЗ безпосередньо після настання страхового випадку) - 13 950,00 грн. (франшиза згідно з п. 7 Частини І Договору страхування) = 22 288,74 грн. сума відповідного страхового відшкодування. Відповідну суму відповідачем було сплачено на рахунок СТО-ФОП ОСОБА_4 , що підтверджено сторонами. Таким чином, відповідачем в повному обсязі сплачено суму страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 34 Закону №1961-IV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

На виконання вказаної вимоги закону Відповідачем на повідомлення Позивача про настання ДТП 12 серпня 2018 року було направлено аварійного комісара ОСОБА_6 , яким складено звіт про результати огляду місця ДТП від 12 серпня 2018 року.

Тією ж датою аварійному комісару ОСОБА_6 та оцінювачу ОСОБА_5 було доручено проведення оцінки автомобіля Позивача, за наслідками чого було складено звіт № 2425/18, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 197 693,18 грн, а ринкова вартість автомобіля після ДТП складає 165 218,74 грн.

За приписами статті 30 Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, Відповідачу необхідно було відшкодувати Позивачу 22 288,74 (165 218,74 грн. (ринкова вартість згідно експертного звіту № 2425/18) - 128 980,00 грн. (ринкова вартість ТЗ безпосередньо після настання страхового випадку) - 13 950,00 грн. (франшиза згідно з п. 7 Частини І Договору страхування).

Заперечуючи щодо правильності такого вирішення справи апелянтом головним чином вказується на процесуальні та матеріальні порушення, допущені при складені Звіту № 2425/18, наданого Відповідачем, та який був покладений в основу рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Щодо огляду автомобіля аварійним комісаром ОСОБА_6 , а складення звіту оцінювачем ОСОБА_5 .

Однією із вимог передбачених Методикою є особистий огляд КТЗ оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики, а саме технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, звіт про результати огляду місця ДТП від 12 серпня 2018 року був складений аварійним комісаром ОСОБА_6 за участю водія та страхувальника ОСОБА_2 (том 1 а. с. 61 зворот).

Разом із цим, зі звіту про оцінку № 2425/18 вбачається, що проведення оцінки було доручено не тільки оцінювачу ОСОБА_5 , а й аварійному комісару ОСОБА_6 (том 1 а. с. 63).

Окрім цього, у розділі 3.1. «Ідентифікація КТЗ» Звіту № 2425/18 вказано, що огляду об`єкту оцінки проводився оцінювачем ОСОБА_5 та аварійним комісаром ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 64). Наведене також підтверджується протоколом огляду транспортного засобу № 2425/18 (а. с. 66-67).

До доводів апелянта про ненадання ним автомобіля для огляду 23 серпня 2018 року колегія суддів ставиться критично, оскільки на переконання апеляційного суду присутність власника транспортного засобу для проведення відповідного огляду не є необхідним, тому відсутність власника при огляді не є порушенням за відсутності обґрунтованих заперечень щодо результатів такого огляду з боку власника.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення вимог п. 5.1. Методики при складенні Звіту № 2425/18.

Щодо доводів про те, що здійснена відповідачем оцінка розміру завданої шкоди є незаконною, оскільки оцінювач ОСОБА_5 не є належним суб`єктом оціночної діяльності, який може проводити оцінку завданої шкоди та складати звіт відповідно.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції на час проведення оцінки) суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

В частині 1 статті 6 цього ж Закону визначено, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 1.3 Методики визначено, що вимоги Методики є обов`язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісного транспортного засобу у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (пункт 4.3. Методики).

Системний аналіз наведених положень закону вказує на те, що суб`єкт підприємницької діяльності, який займається оціночною діяльністю, має право на проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, внаслідок його пошкодження в ДТП.

У матеріалах справи міститься Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1047/16 від 27 грудня 2016 року, виданий ОСОБА_5 ; Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 2665 від 18 грудня 2004 року, яке засвідчує, що ОСОБА_5 успішно склав кваліфікаційний іспит та підтверджує його достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки за напрямком оцінки майна: «Оцінка об`єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією: «Оцінка дорожніх транспортних засобів»; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_5 серія МФ № Л-1527 ПК від 22 вересня 2016 року за напрямком «Оцінка об`єктів в матеріальній формі» та спеціалізацією: «Оцінка колісних транспортних засобів» та Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2586, видане 07 квітня 2005 року ОСОБА_5 (том 1 а. с. 99-101).

З наведеного слідує, що оцінювач ОСОБА_5 є належним кваліфікаційним оцінювачем транспортних засобів та відповідно мав право на проведення оцінки із визначення завданого матеріального автомобіля Позивача.

Доводи про відсутність в оцінювача спеціальних знань достатніх для надання висновків щодо технічно вірного способу проведення ремонтно-відновлювальних робіт колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на власному тлумаченні апелянтом норм законодавства.

Щодо інших доводів, що стосуються недоліків Звіту № 2425/18, а також не перийняття висновку № 243, наданого позивачем колегія суддів зазначає таке.

За приписами статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пп. 62-67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» перевірка дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна під час проведення оцінки здійснюється шляхом рецензування звіту про оцінку майна.

Тобто, у разі незгоди із розміром страхового відшкодування його оскарження можливе лише шляхом проведення рецензування звіту.

З наведеного слідує, що Звіт № 2425/18, на підставі якого відповідачем визначено суму страхового відшкодування, у встановленому законом порядку не спростовано позивачем. Тому Звіт № 243, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог правомірно не прийнятий судом першої інстанції до уваги, оскільки його отримано не шляхом рецензування звіту на підтвердження розміру завданої шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують. Зводяться до оскарження Звіту № 2425/18 у формі, що не передбачена чинним законодавством та переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідачО.В. ЖелепаСудді:О. Ф. Мазурик О. В. Немировська