Постанова

від 14.08.2024 по справі 320/4060/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4060/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Парненко В.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДИХ ВИДИХ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДИХ ВИДИХ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВДИХ ВИДИХ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2022 року №00136420901 та №00136400901.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання зазначене скаржником в апеляційній скарзі про розгляд справи за участю представника не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 18.02.2022 року по 16.06.2022 року, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві була проведена фактична перевірка кафе-бару, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Костельна, буд. 11, прим. 23, в якому здійснює свою діяльність ТОВ «ВДИХ ВИДИХ».

За результатами перевірки, податковим органом було складено акт фактичної перевірки №14006/26-13-09-01/41374446 від 16 червня 2022 року, в якому зафіксовані порушення вимог ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) та статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - акт перевірки).

В ході перевірки встановлено факт зберігання позивачем, з метою подальшої реалізації алкогольного напою описаного в додатку 1 до акту перевірки, а саме: Аперитив на основі вина «Ліллє Блан» місткістю 0,75 л., міцністю 17 % об., дата виробництва 05.04.2016, термін придатності зазначений на даній пляшці 4 роки вартістю 269,00 грн. який маркований маркою акцизного податку попереднього зразка, встановленого постановою КМУ від 14.05.2015 №296 «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів», яка діяла до 01.05.2020 року, а саме - тип АІ ВП, серія ААБУ, №007085, дата марки 07/16, сума акцизного податку 5.370, чим порушено ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №481/95-ВР), відповідно до якої у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Також, перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів, описаних у додатку до акту №2 а саме: тютюн для куріння кальяну «Daily Hookah», виробництва ООО «Премиум Тобако» (російська федерація) в кількості 1 пластиковий контейнер, без наявності марки акцизного податку встановленого зразка».

На підставі акту фактичної перевірки, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення про застосування до ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» штрафних санкцій №00136420901 від 08.07.2022 р. на суму 17 000 грн. 00 коп. та №00136400901 від 08.07.2022 р. на суму 17 000 грн. 00 коп. (далі по тексту - оскаржувані ППР).

Позивач, не погоджуючись із зазначеними оскаржуваними ППР, звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані під час проведення фактичної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не доведено факту вчинення порушень ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» положень ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі по тексту - Закон №481/95-BP)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно абз.4 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов`язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 226.3. ст.226 ПК України передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, Затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п. 228.2 ст. 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Таким порядком є - Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 (далі по текст у- Положення № 1251).

Згідно п.19 Положення №1251 наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередно виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Як зазначає податковий орган, що перевіркою встановлено, що алкогольний напій маркований недійсною (попереднього зразка) маркою акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, на підставі чого співробітники ГУ ДІС у м. Києві дійшли висновку про те, що мало місце зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

У свою чергу, з акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, вбачається факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою (додаток 1 до акту перевірки), а саме: Аперитив на основі вина «Ліллє Блан» місткістю 0,75 л., міцністю 17 % об., дата виробництва 05.04.2016, термін придатності зазначений на даній пляшці 4 роки, вартістю 209,00 грн. який маркований маркою акцизного податку попереднього зразка, встановленого Постановою КМУ від 14.05.2015 №296.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу вищенаведених норм слідує висновок про те, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251, відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, віднесення алкогольного напою, який зафіксований в кафе-барі ТОВ «ВДИХ ВИДИХ», маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що цей продукт є немаркованим маркою акцизного податку, оскільки в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою в цьому випадку с безпідставним.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджу висновок суду першої інстанції, що встановлене податковою перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці пляшки алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 №1251.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.03.2019 по справі №816/1314/16 та від 12.03.2020 по справі №810/1068/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: продаж алкогольних напоїв маркованих недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником є необґрунтованим та не заслуговує на увагу суду.

Крім того, як вже було вище зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напої та тюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (ч.2 ст. 677 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів» продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється. Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності не покладено на Державну податкову службу та її територіальні органи.

Щодо виявленого тютюну для куріння кальяну «Daily Hookah», виробництва ООО «Премиум Тобако» (Російська Федерація) в кількості 1 пластиковий контейнер позивачем зазначено, що фактично було виявлено чистий контейнер з під тютюну для куріння кальяну, в ньому ані тютюну, ані залишків тютюну не було.

Зазначене підтверджено фотознімками зробленими перевіряючими та показами співробітника ТОВ «ВДИХ ВИДИХ», який був присутній під час перевірки. Дійсно, ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, перевіряючі оглядали та перевіряли наявний табак для продажу, який був маркований марками акцизного податку. Позивач зауважує і на тому, що ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» ніколи не придбавало та не реалізовувало тютюн для куріння кальяну «Daily Hookah», виробництва ООО «Премиум Тобако». Наявність виявленої банки, в приміщенні пояснюється тим, що бармен її використовує для власних потреб.

Відносно зазначених пояснень позивача, відповідачем жодних заперечень не надано.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодних належних доказів зберігання та реалізації позивачем тютюну для куріння без акцизної марки, зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка з порушенням терміну придатності для споживання та з метою їх подальшої реалізації не надано, а матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ані під час проведення фактичної перевірки, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, податковим органом не доведено факт вчинення ТОВ «ВДИХ ВИДИХ» порушень положень ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Таким чином, оскаржувані ППР ГУ ДПС у місті Києві від 08.07.2022 року №00136420901 та №00136400901 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 14.08.2024 року