Постанова

від 14.08.2024 по справі 320/4051/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4051/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Андрієнко С.В.

пр- к відповідача Познякова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0020261413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 09 липня 2019 року, яким ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 504 255,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0020251413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 25 лютого 2019 року, яким ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 18 792 867 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 №0020251413 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11 203 135,00грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 5 601 567,50грн;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 липня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» додаткові пояснення та документацію по справі №320/4051/19. Зважаючи на вищезазначене, у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді даної справи.

03 липня 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у відкритому судовому засіданні 14 серпня 2024 року.

12 серпня 2024 року на виконання вимог протокольної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення доказів по справі №320/4051/19.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі направлень від 22.06.2018 №1997 та №1998, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1, 78.1.4 та п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 27.02.2018 у справі №752/25255/17, на підставі наказу від 20.06.2018 №1314 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» за результатами якої 07.06.2019 складено акт №450/10-36-14-13/30531000 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 39773833) за березень 2017 року, з ТОВ «ФАЙЛЕКОМП» (код ЄДРПОУ 39528017) за травень 2016 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в частині здійснення господарських операцій з ТОВ «ФЕРРЕТЕ» (код ЄДРПОУ 40952883) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення:

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО №16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 403 404грн., у тому числі за ІІ квартал 2017 року у сумі 403 404грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 12 528 578грн., у тому числі по періодам: травень 2016 року - 877 216грн., березень 2017 року - 11 203 135грн., червень 2017 року - 448 227грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 09.07.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0020251413, яким за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 18 792 867,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 12 528 578грн. та штрафні санкції у розмірі 6 264 289 грн, та №0020261413, яким за порушення п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, П(С)БО №16 «Витрати» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 504 255,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 403 404грн. та штрафні санкції у розмірі 100 851грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД», натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги в цій частині. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, позивачем доведено факт придбання товару із метою його використання в господарській діяльності, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині вимог, суд виходив з того, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу в частині взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «ФЕРРЕТЕ» та ТОВ «ФАЙЛЕКОМП» є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту, є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається,що СУ ФР Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 03.07.2018 №1619/10-13-23-02 надано контролюючому органу копії документів, які були вилучені у ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016110200000073 від 10.08.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205 КК України, а саме: договори та видаткові накладні.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» (Постачальник) укладено Договір поставки від 26.01.2017 №1, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання (надалі за текстом - Товар), відповідно до умов Договору, будь-яких прийнятих сторонами змін та доповнень до Договору та будь-яких додатків до нього.

Асортимент і вартість Товару, що поставляється за Договором, відображається у податкових накладних. Сторони можуть затвердити Специфікацію до Договору, в якій встановити асортимент та вартість Товару, що поставляється. В такому випадку Специфікація є додатком до Договору та його невід`ємною частиною (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору, ціна Товару визначається на підставі: Видаткових накладних Постачальника, або Специфікації до Договору у разі її затвердження. Оплата партії поставлення Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі наданих при поставці видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками Постачальника і Покупця та скріплених печатками. Підставою для оплати поставленого за договором Товару є : передача Покупцю оформлених у встановленому чинним законодавством порядку видаткової (товарно-транспортної) накладної і податкової накладної.

Відповідно до Специфікації №1 від 26.01.2017 загальна вартість Товару, що поставляється, складає 68 463 899,03грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13 692 779,81грн.

Судом першої інстанції встановлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконання умов вказаного договору постачальником (продавцем)були виписані наступні податкові накладні: від 16.03.2017 №№34, 7, 6, від 17.03.2017 №№8, 49, від 20.03.2017 №№12, 13, 10, 11, 14, 52, 9, від 21.03.2017 №№23, 22, 18, 20, 19, 53, 16, 24, 21, 17, від 22.03.2017 №№82, 83, 30, 29, 32, 33, 25, 31, 28, 26, 27, 84, від 23.03.2017 №№87, 85, 80, 41, 36, 86, 35, 39, 42, 38, 40, 37, від 24.03.2017 №№46, 45, 47, 48, 90, 88, 44, 43, від 30.03.2017 №№54, 71, 50, 51, 57, від 31.03.2017 №№55, 63, 56, 65, від 21.03.2017 №77, від 22.03.2017 №№78, 79, від 31.03.2017 №№72, 76, 81, від 30.03.2017 №74 та видаткові накладні: від 16.03.2017 №№77, 41, 19, від 17.03.2017 №№49, 78, від 20.03.2017 №№54, 42, 43, 60, 79, 20, від 21.03.2017 №№51, 44, 80, 85, 55, 37, 22, від 22.03.2017 №№23, 24, 45, 38, 56, 61, 50, 46, 28, від 23.03.2017 №№81, 27, 26, 58, 30, 47, 52, 62, 40, 57, 35, від 24.03.2017 №№53, 48, 59, 66, 29, 82, 36, 31, від 30.03.2017 №№73, 74, 67, від 31.03.2017 №№31, 75, 69, 76, всього на суму 67 218 810,23грн., у тому числі ПДВ 11 203 135,04грн.

Сума податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2017 року в загальній сумі 11 203 135,04грн.

Наразі, про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній факт походження відповідного товару по ланцюгу придбання та відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, оскільки не підтверджується його господарська діяльність по взаємовідносинах з його контрагентами: ТОВ «Дазл Пром» (код ЄДРПОУ 40833544), ТОВ «Конрат Торг» (код ЄДРПОУ 40510317), ТОВ «Конверт Пром» (код ЄДРПОУ 40922251) та ТОВ «Міус Груп» (код ЄДРПОУ 40989143).

Крім того, ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» є учасником досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003630 від 13.11.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Києва діє організоване злочинне угрупування, учасники якого організували функціонування «конвертаційного центру», спрямованого на мінімізацію доходів, отриманих в ході протиправних діянь: ухилення від сплати обов`язкових платежів до бюджету, зменшення податкового навантаження на вітчизняні СГД, проведення безтоварних фінансових операцій з використанням реквізитів фіктивних підприємств.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» позивач надав суду копії: Договору поставки від 26.01.2017 №1; Специфікацію №1 від 26.01.2017; податкові накладні: від 16.03.2017 №№34, 7, 6, від 17.03.2017 №№8, 49, від 20.03.2017 №№12, 13, 10, 11, 14, 52, 9, від 21.03.2017 №№23, 22, 18, 20, 19, 53, 16, 24, 21, 17, від 22.03.2017 №№82, 83, 30, 29, 32, 33, 25, 31, 28, 26, 27, 84, від 23.03.2017 №№87, 85, 80, 41, 36, 86, 35, 39, 42, 38, 40, 37, від 24.03.2017 №№46, 45, 47, 48, 90, 88, 44, 43, від 30.03.2017 №№54, 71, 50, 51, 57, від 31.03.2017 №№55, 63, 56, 65, від 21.03.2017 №77, від 22.03.2017 №№78, 79, від 31.03.2017 №№72, 76, 81, від 30.03.2017 №74; видаткові накладні: від 16.03.2017 №№77, 41, 19, від 17.03.2017 №№49, 78, від 20.03.2017 №№54, 42, 43, 60, 79, 20, від 21.03.2017 №№51, 44, 80, 85, 55, 37, 22, від 22.03.2017 №№23, 24, 45, 38, 56, 61, 50, 46, 28, від 23.03.2017 №№81, 27, 26, 58, 30, 47, 52, 62, 40, 57, 35, від 24.03.2017 №№53, 48, 59, 66, 29, 82, 36, 31, від 30.03.2017 №№73, 74, 67, від 31.03.2017 №№31, 75, 69, 76; податкові декларації з податку на додану вартість; Картку рахунку 631 за березень 2017 року; Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2017 - 14.02.2023 між ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» та ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» за Договором №1 від 26.01.2017.

Також, колегією суддів враховується, що позивачем надані банківські виписки про рух коштів по банківських рахунках позивача за платіжними операціями по перерахуванню коштів (оплата) на користь ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД», які підтверджують здійснення позивачем оплати товару по Договору поставки від 26.01.2017 №1.

Крім того, колегією суддів враховується, що позивачем на виконання вимог протокольної ухвали суду апеляційної інстанції від 03.07.2024 про витребування доказів до суду надані скановані копії карток кількісно-сумового обліку в кількості 138 штук, які містять інформацію про дату придбання та облікування ТМЦ, їх найменування, кількість, назву постачальника, дату списання з обліку, назву отримувача.

Заперечення апелянта про невідповідність форми вказаних карток щодо обліку та руху товарно-матеріальних цінностей судом до уваги не приймається, оскільки невідповідність форми обліку не спростовує змісту облікових операцій та факту їх проведення.

Окрім цього, колегія суддів враховує той факт, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД», який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Наразі, колегія суддів зауважує, що позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, посилання апелянта на зазначене вище кримінальне провадження щодо ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ ЛТД» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з контрагентом, меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

В свою чергу слід зазначити, що реальність господарських операцій позивача підтверджується відповідними первинними документами та повністю спростовує висновки відповідача і як наслідок вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 15.08.2024р.)