Постанова

від 13.08.2024 по справі 300/6182/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6182/23 пров. № А/857/6695/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Чуприна О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Струмок» (далі ТзОВ «Струмок») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення за № 00/8706/0408 від 23.08.2023.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, протиправно, з порушенням норм чинного законодавства, за наслідками проведення камеральної перевірки прийнято щодо нього податкове повідомлення-рішення № 00/8706/0408 від 23.08.2023, яким визначено зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в загальній сумі 785 575,78 грн. Стверджує, що при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідачем повинні були використовуватись виключно дані, зазначені у такій податковій декларації (уточнюючому розрахунку). Вказує, що у спірному випадку під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом з`ясовувались питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення камеральної перевірки, оскільки контролюючим органом перевірялось питання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто питання, яке відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки, а не камеральної. По суті встановленого відповідачем порушення зазначає, що не мало обов`язку нараховувати податок на нерухоме майно відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, про що подано уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки. Вказує, що ним враховано, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Враховуючи те, що належні ТзОВ «Струмок» об`єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням, вважає, що податковий орган протиправно визначив йому грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач при проведенні камеральної перевірки, використовуючи подані позивачем декларації, податкову інформацію, яка знаходиться в інформаційній базі ДПС та нормативно-правову базу, досліджуючи правильність відображених у звітності показників, правильності обчислення та нарахування податку, діяв відповідно до норм ПК України. Позивачем доведено приналежність спірних об`єктів нерухомості до класу будівель за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 за кодом « 125». Однак, станом на момент проведення перевірки і до 10 травня 2023 року, згідно реєстраційних даних основний вид діяльності ТзОВ «Струмок» - 96.01 «Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів», який класифікується в ДК 009-2010 в групі S. Враховуючи вищевикладене, позивач при здійсненні реєстраційних процедур самостійно визначив основний вид господарської діяльності, під час проведення якої мав би отримуватись основний обсяг доходу. Позивач не пояснив, яку саме частку господарської діяльності «із виготовлення пари» займає в загальному обсязі отриманого доходу за вказаний період, для можливості кваліфікації такої діяльності як основної за секціями B-F КВЕД ДК 009:2010. Навпаки, як свідчать долучені відповідачем до матеріалів адміністративної справи копії витягу з єдиного реєстру податкових накладних за 2020-2023 роки, основним джерелом доходу у товариства є дохід від наданих послуг з прання та хімчистки білизни, орендні відносини. На спростування таких аргументів контролюючого органу, позивач не надав жодних пояснень і доказів про здійснення господарської діяльності та отримання доходу, пов`язаного з веденням господарської діяльності в 2020, 2021, 2022 роках і першому кварталі 2023 року, що класифікується в секціях В-F за КВЕД ДК009-2010. Структура отриманого доходу, відображена у зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних, підтверджує, що основним джерелом доходу у позивача за 2020 - 2023 роки є дохід від наданих послуг з прання та хімчистки білизни, орендних відносин, відшкодування комунальних послуг та доходів від продажу товарів та ТМЦ, що не підтверджує використання нерухомого майна для виробництва теплової енергії, пари та її постачання, а також отримання доходів від постачання теплової енергії, пари.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Струмок» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано чинну практику Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 640/7643/21, у якій вказано, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Звертає увагу на те, що у цій справі встановлено, що контролюючий орган звертався із запитом про надання інформації та досліджував дані Реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вийшов за межі предмету камеральної перевірки. Зауважує, що відповідач під час проведення камеральної перевірки не врахував обставини та докази щодо наявності у власності позивача будівель промисловості, віднесених до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання (крім здачі в оренду, лізинг, позичку). Вказує, що для виготовлення пари позивач закуповує дрова та на базі власної котельні, яка знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, з використанням парового котла Е-1,0-0,9 (потужністю 1,00 т/год., 2012 року виготовлення, країна-виробник Україна), виготовлено пари для надання послуг з прання білизни, а саме: у 2020 році - 2002 тон пари на суму 865 342,67 грн; у 2021 році - 1994 тон пари для надання послуг з прання білизни на суму 2 396 413,27 грн; у 2022 році - 2054 тон пари для надання послуг з прання білизни на суму 3 174 552,68 грн; у першому кварталі 2023 року - 520 тон пари для надання послуг з прання білизни на суму 35 576,58 грн.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що оскільки основний вид діяльності (96.01 «Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів»), який був у ТзОВ «Струмок» у податкових періодах 2020-2022 роки та до 10 травня 2023 року, класифікується в ДК 009-2010 в групі S, то зазначене є однією із умов відсутності правових підстав у товариства у застосуванні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, зокрема у не нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за будівлі промисловості. Зауважує, що структура отриманого доходу, відображена у зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, підтверджує те, що основним джерелом доходу у товариства за 2020 - 2023 роки є дохід від наданих послуг з прання та хімчистки білизни, орендних відносин, та спростовує твердження позивача щодо використання нерухомого майна для виробництва теплової енергії, пари та її постачання.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Струмок» 07.09.1994 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області із присвоєним ідентифікаційним номером 22172121, як платник податку (а.с.49-53, том 2).

Основним видом економічної діяльності ТзОВ «Струмок» (станом на момент проведення перевірки і до 11.05.2023) за КВЕД 96.01 було «Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів» (а.с.49-53, том 2).

Також серед видів діяльності за КВЕД 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», 47.30 «Роздрібна торгівля пальним», 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», 35.30 «Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря», 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

11.05.2023 позивачем внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких до основного виду економічної діяльності ТзОВ «Струмок» віднесено за КВЕД 35.30 «Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря» (а.с.101-103, том 2).

ТзОВ «Струмок» на праві приватної власності та оренди належить наступне нерухоме майно:

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1057321626240 пральня (котельня), площею 1 412,7 м2, яка розташована за адресою: вул. Княгині Ольги, будинок 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, що підтверджується копією договору оренди від 08.11.2013, орендодавцем по якому є позивач, та витягом з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.11.2013 (а.с.121-126, 127, том 1);

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 51081726240, що складається з нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 94, м. Надвірна, Івано-Франківська область, свідченням чого є договір купівлі-продажу від 26.04.2013, про що зазначено у договорі оренди землі від 01.07.2021 за №57-07/21 (а.с.97-99, том 1);

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 168721526240 комплекс виробничих промислових будівель загальною площею 2 700,5 м2 і 1 135,7 м2, який знаходиться за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06.12.2013 (а.с.91-93, том 1).

ТзОВ «Струмок» сформувало і 03.04.2023 подало до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкові декларації (уточнюючі) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 30.03.2023 і 31.03.2023, в яких самостійно розраховано розмір вказаних зобов`язань за 2020 рік в сумі 65 114,43 грн, за 2021 рік в сумі 90 240,00 грн, за 2022 рік в сумі 167 681,48 грн і за 2023 рік в сумі 237 907,62 грн (а.с.51-70, том 3).

Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Струмок» у податковій звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік. В ході перевірки встановлено заниження платником податку суми податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 40 525,08 грн, за 2021 рік на суму 56 162,40 грн, за 2022 рік на суму 466 962,60 грн, за 2023 рік на суму 481 330,68 грн, в тому числі за І квартал 2023 року 120 332,67 грн.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки від 02.05.2023 за № 4890/09-19-04-08-15/22172121 (а.с.11-20, том 1).

Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТзОВ «Струмок» 16.05.2023 подало заперечення на акт перевірки від 15.05.2023 за № 479/05-23 (а.с.22-26, том 1).

За наслідками розгляду вказаного заперечення, висновок акту перевірки № 4890/09-19-04-08-15/22172121 від 02.05.2023 відповідачем залишено без змін, про що надано позивачу відповідь від 26.05.2023 за № 9100/6/09-19-04-08-06 (а.с.27-32, том 1).

На підставі акту перевірки від 02.05.2023 за № 4890/09-19-04-08-15/22172121 (а.с.11-20, том 1) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/5333/0408 від 31.05.2023, яким визначено ТзОВ «Струмок» зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в загальній сумі 854 978,44 грн (а.с.35, том 1).

Позивач направив до ДПС України скаргу № 493/06-23 від 13.06.2023 на податкове повідомлення-рішення № 00/5333/0408 від 31.05.2023 (а.с.38-43, том 1).

За результатом розгляду скарги № 493/06-23 від 13.06.2023, ДПС України прийняло рішення від 17.08.2023 за № 23439/6/99-00-06-03-02-06 про скасування податкового повідомлення-рішення № 00/5333/0408 від 31.05.2023 у частині застосування штрафу у сумі 69 402,66 грн, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу частково задовольнило (а.с.44-48, том 1).

За вказаних обставин, на підставі акту перевірки 02.05.2023 за № 4890/09-19-04-08-15/22172121 та рішення про результати розгляду скарги від 17.08.2023 за № 23439/6/99-00-06-03-02-06, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/8706/0408 від 23.08.2023, яким визначено ТзОВ «Струмок» зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в загальній сумі 785 575,78 грн (а.с.50-51, том 1).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Стосовно доводів скаржника про вихід контролюючого органу за межі предмету камеральної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1. статті 76 ПК України).

Згідно з пунктами 86.2 і 86.8 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

За правилами пунктів 266.1, 266.2, 266.3 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, колегія суддів зазначає, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Правовий аналіз викладеного дає підстави для висновку, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Із матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих ТзОВ «Струмок» у податковій звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік складено акт перевірки від 02.05.2023 за № 4890/09-19-04-08-15/22172121. На підставі такого акту і рішення про результати розгляду скарги від 17.08.2023 за № 23439/6/99-00-06-03-02-06, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/8706/0408 від 23.08.2023, яким визначено ТзОВ «Струмок» зобов`язання в сумі 683 982,75 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 101 593,03 грн (а.с.11-20, 50-51, том 1).

В ході камеральної перевірки податковим органом використовувались податкові декларації ТзОВ «Струмок» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2023 роки.

Крім того, як свідчить акт перевірки від 02.05.2023, контролюючим органом при перевірці використано:

- інформаційні бази ДПС, податкову інформацію, що в них міститься;

- рішення Надвірнянської міської ради № 997-24/2018 від 17.05.2018«Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік на території Надвірнянської міської ради, код згідно з КОАТУУ 2624010100» (Додаток 1- Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);

- рішення Надвірнянської міської ради № 1462-34/2019 від 26.06.2019

«Про ставки місцевих податків і зборів на 2020 рік на території Надвірнянської міської ради, код згідно з КОАТУУ 2624010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, туристичний збір, транспортний податок, збір за паркування транспортних засобів»";

- рішення Надвірнянської міської ради № 1813-40/2020 від 28.05.2020 «Про ставки місцевих податків і зборів на 2021 рік на території Надвірнянської міської ради, код згідно з КОАТУУ 2624010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, туристичний збір, транспортний податок, збір за паркування транспортних засобів»";

- рішення Надвірнянської міської ради № 1883-41/2020 від 20.07.2020 «Про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік на території Надвірнянської міської ради, код згідно з КОАТУУ 2624010100» (Додаток 1- Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);

- рішення Надвірнянської міської ради №327-9/2021 від 03.09.2021 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022 рік на території Надвірнянської міської територіальної громади; (Додаток - Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Камеральна перевірка проведена відповідачем на підставі підпункту 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпугкту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що норми підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, вказані контролюючим органом в якості підстави для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у звітних (уточнюючих) податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що контролюючим органом проведена камеральна перевірка, при цьому відповідачем встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2023 роки, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки. Також, відповідачем було використано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в той час як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення.

За таких обставин, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 640/7643/21.

Мета і зміст камеральної перевірки, а так само обсяг інформації, який може під час такої перевірки перевірятися, в розумінні вищезазначених норм, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

У постанові від 21 січня 2021 року у справі №813/2519/17 Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Верховний Суд дійшов висновку про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

У постанові від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16 Верховний Суд підтримав усталену позицію про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичні та/або методологічні помилки, інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання, або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок. Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов`язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК суми грошових зобов`язань.

У постанові від 16 січня 2024 року у справі № 440/2547/22 Верховний Суд узагальнив висновки Верховного Суду з питання правового значення і суті камеральної перевірки. Зазначив, що вони полягають в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій. Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов`язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов`язань. Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 520/8958/18 , оскільки за результатами касаційного перегляду цієї справи встановлені інші обставини. Зокрема, у справі № 520/8958/18 встановлено, що під час камеральної перевірки податковим органом не досліджувались будь-які інші документи, крім податкових декларацій та рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків і зборів, та не витребовувалась у платника додаткова інформація.

Натомість, як встановлено у цій справі, контролюючий орган після подання позивачем податкових декларацій по податку на нерухомість в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звертався до ТзОВ «Струмок» із запитом про надання інформації № 4879/6/09-19-04-01-19 від 06.04.2023 та досліджував дані Реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вийшов за межі предмету камеральної перевірки (т.2, а.с.11-13).

У запиті про надання інформації № 4879/6/09-19-04-01-19 від 06.04.2023 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області вказано, що Товариством не надано пояснень, коментарів при наданні уточнюючих податкових декларацій. Також зазначено, що за структурою доходів, згідно даних єдиного реєстру податкових накладних, основним джерелом доходу у ТзОВ «Струмок» є дохід від надання послуг, пов`язаних з основним видом діяльності («Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів» (_96.01). Крім того Товариство отримувало доходи від надання в оренду приміщень. У зв`язку із наявністю у Товариства ризику у заниженні грошового зобов`язання, визначеного у податкових деклараціях, ГУ ДПС просило надати інформацію та підтверджуючі документи щодо: приналежності об`єктів нерухомості, зокрема, які платником оподатковано на пільгових умовах, до відповідного класу будівель (копії паспортів, довідки про присвоєння відповідного коду будівель тощо); підстав для застосування Товариством пільгового оподаткування (копії рішення Надвірнянської міської ради для відповідного податкового періоду щодо встановлення пільг для юридичних осіб); копій договору про оренду майна (приміщень), укладених за період 2020-2023 роки в розрізі об`єктів, що надані в оренду, орендарів; інша інформація та підтверджуючі документи, що застосовані Товариством при складанні уточнюючих податкових декларацій (т.1,а.с.11-13).

З огляду на вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, у цій справі для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, тому питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає перевірці шляхом проведення саме документальної перевірки.

Як зазначив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тобто, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового або іншого законодавства, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для збільшення контролюючим органом грошового зобов`язання платнику шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України та, в подальшому, підтриманий Верховним Судом.

Відтак, враховуючи протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області вийшло за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення № 00/8706/0408 від 23.08.2023, яким визначено ТзОВ «Струмок» зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в загальній сумі 785 575,78 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 11 783,64 грн згідно платіжної інструкції від 07.09.2023 за № 1218 (а.с.1).

Також, згідно з платіжною інструкцією від 17.04.2024 № 1467 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17 675,45 грн.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 29 459,09 грн судового збору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 300/6182/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 00/8706/0408 від 23.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» (вул. Княгині Ольги, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, ЄДРПОУ 22172121) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 29 459 грн 09 коп. (двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень дев`ять копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін