Ухвала

від 14.08.2024 по справі 380/19333/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/19333/23

адміністративне провадження № К/990/25589/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценко С.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 380/19333/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за грудень 2022 року - липень 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі гривень).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 380/19333/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтування підстав касаційного оскарження.

В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року строку скаржником надіслано до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу.

Так, скаржником зазначено, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до ЄКПЛ, статті 46 Конституції України, відсутній.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Водночас такі обґрунтування в касаційній скарзі відсутні.

За таких обставин доводи касаційної скарги не містять належного правового обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом першої та апеляційної інстанції ухвалено судові рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та який на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.

Отже, вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 22 липня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 380/19333/23 - повернути скаржниці.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Л. В. Тацій

С. Г. Стеценко