Ухвала

від 15.08.2024 по справі 380/1417/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/1417/23

провадження № К/990/37868/23 К/990/39471/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження заяву Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради

про ухвалення додаткового рішення

у справі №380/1417/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Сервіс"

до Івано-Франківської міської ради,

третя особа - Комунальне підприємство "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради,

про визнання протиправним та скасування рішення.

У С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Сервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 "Про припинення договору оренди".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, позов задоволено.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач і третя особи звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 касаційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради задоволено повністю, касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №380/1417/23 скасовано, провадження у справі №380/1417/23 закрито.

Від третьої особи надійшла заява про прийняття додаткового судового рішення, в якій Комунальне підприємство "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь третьої особи судовий збір та понесені адвокатські витрати.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру витрат на адвокатську правничу допомогу до розумно обґрунтованого рівня.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини 1 статті 252).

Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частина 1 статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно з якою судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Подібна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №821/410/17, від 22.01.2020 у справі №808/2832/17 та постановах від 27.05.2021 у справі №480/6187/20, від 19.10.2021 у справі №520/13581/2020, від 19.12.2023 у справі №200/14456/21.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі, третя особа заперечувала проти позову та підтримувала позицію відповідача, який виступає у цих правовідносин суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, судові витрати, понесені третьою особою, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини другої статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на сплату судового збору, витрат на правничу допомогу, сплачених суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи, що як на підставу для прийняття додаткового судового рішення у справі, третя особа посилається саме на невирішення судом касаційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат, які за встановлених обставин справи не підлягають розподілу, підстави для ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями статями 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб