Рішення

від 18.07.2024 по справі 760/10576/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2256/24

Справа № 760/10576/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання Гуцало М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт);

представника позивача - ОСОБА_30 (довіреність від 18.09.2023);

відповідача - ОСОБА_2 (особисто, паспорт);

представника відповідача - ОСОБА_31 (ордер від 14.02.2022);

представника відповідача - ОСОБА_32 (ордер від 26.01.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса листування: АДРЕСА_1 ; e-mail представників: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), треті особи: Дев`ята Київська Державна нотаріальна контора /далі - Нотаріальна контора/ (код ЄДРПОУ: 02883156; адреса: 03087, м. Київ, вул. Волинська; e-mail: 9kdnk@ukr.net), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виноградова Анна Ігорівна /далі - приватний нотаріус Виноградова А.І./ (адреса: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 52, оф. 52; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

07.05.2020 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (1937 р.н.), яка склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Винаградовою А.І. від 20.01.2016 (з урахуванням заяви від 17.05.2021 про уточнення), зареєстрований в реєстрі за № 81.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Жовноватюк В.С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва № 10 від 03.02.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду зазначеної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.02.2021 справу прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2021.

Ухвалами Солом`янського районного суду міста Києва підготовче засідання у даній цивільній справі відкладалось на 17.05.2021, 08.07.2021, 16.09.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.09.2021 у справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричних експертиз.

У зв`язку з припиненням призначеної експертної установи (Київського міського центру судово-психіатричних експертиз), ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.06.2022 проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою суду від 16.09.2021, доручено Львівській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

19.01.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» надійшли матеріали справи № 760/10576/20 з висновком судово-психіатричного експерта № 1389 від 19.06.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.01.2024 поновлено провадження у даній справі, підготовче засідання у якій було призначено на 21.03.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.03.2024 у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 23.05.2024 з метою з`ясування міцезнаходження диску із звукозаписом судового засідання від 17.05.2021, в якому здійснювався допит свідків.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.05.2024 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 18.07.2024.

У судому засіданні 18.07.2024 сторони підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що 20.01.2016, ОСОБА_3 підписала заповіт на користь ОСОБА_2 .

Зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 заповідач ОСОБА_3 померла.

Як стверджується у позові, після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина до якої, зокрема, належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_4 .

Позивач вказує, що 20.02.2020 відповідач ОСОБА_2 , звернулась із заявою про прийняття спадщини за останнім місцем проживання заповідача до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .

Як наголошується у позові, позивач ОСОБА_1 , є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 .

Зі слів позивачки, право власності на 1/2 частини вказаної квартири вона набула в установленому законом порядку, а саме рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08.05.2018 у цивільній справі № 560/14998/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У позові наголошується, що відповідач зареєстрована в селищі Камишани, Херсонської області за адресою: АДРЕСА_3 , в Києві працює сезонно, будучи реалізатором овочів на торгівельному майданчику, який знаходиться поруч з будинком в якому проживали ОСОБА_4 разом зі своєю сестрою ОСОБА_5 .

Також, зауважується, що так як робота відповідача є сезонною та її домоволодіння знаходилось в Херсонській області, вона, попри всі свої заяви і ствердження щодо безперервного догляду за сестрами ОСОБА_6 , досить часто на тривалий час їздила додому в с. Камишани, тим самим залишала сестер ОСОБА_6 без обіцяного догляду або просила своїх знайомих по роботі періодично приглядати за сестрами ОСОБА_6 в наслідок їх похилого віку, неодноразово залишався її чоловік - ОСОБА_7 .

Як вказує позивач, такий стан і порядок речей зі слів покійної ОСОБА_8 та її сестри ОСОБА_9 почав не аби як їх обох турбувати так як вони склавши заповіт на ім`я ОСОБА_2 були впевнені певний час в її порядності та відповідальності.

Як наголошує позивач, після складання заповіту на користь відповідача остання почала ухилятись від взятих на себе зобов`язань та на тривалий час залишала сестер ОСОБА_6 без догляду.

У позові стверджується, що внаслідок таких дій, старша сестра - ОСОБА_10 , через знайомих запросила доглядати та, по можливості, надавати медичні послуги, медичну сестру - позивача ( ОСОБА_1 ) і запропонували їй переїхати з метою догляду до квартири АДРЕСА_4 , на що позивач погодилась.

У позові звертається увага на те, що з грудня 2016 року і по квітень 2018 року, позивач фактично проживала в квартирі АДРЕСА_4 .

Позивач вважає, що оскаржуваний заповіт був складений під впливом обману з боку відповідача, а заповідач за станом здоров`я як фізично, так і психічно була не здорова, отже не могла усвідомлювати правильність і наслідки своїх дій.

При цьому, у позові зауважується, що у заповідача були проблеми з очима, діагноз «Глаукома» з 2015 року та наголошується, що фактичне перебування заповідача в хворобливому стані зазначено самим приватним нотаріусом у заповіті.

На думку позивача, спадкодавець була фізично не здоровою особою у зв`язку із чим не в змозі була здійснити відвідування будь-якого нотаріуса та самостійно не могла вчиняти будь-які нотаріальні дії.

Позивач вважає, що відповідач скористувавшись безпорадним станом заповідача, яка за віком та станом здоров`я потребувала догляду та сторонньої допомоги, змусила заповідача скласти заповіт на свою користь взамін постійного догляду за спадкодавцем, чого робити не збиралась, що підтверджується тим, що позивач, будучи медичною сестрою приходила на виклики до сестер ОСОБА_6 , які згодом звернулись до останньої з проханням про догляд за ними і запропонували переїхати до них жити.

В подальшому, зі слів позивачки, одна із сестер ОСОБА_11 склала заповіт на її користь, що обурило відповідача, так як остання позбавлялася права одноосібного спадкоємця після смерті сестер ОСОБА_6 і втрачала одноособовий контроль над квартирою.

Як вказується у позові, відповідач, відразу після смерті ОСОБА_11 , заволоділа квартирою АДРЕСА_4 , в якій знаходилися документи, необхідні для прийняття спадщини: свідоцтво про народження, медична документація сестер ОСОБА_6 , тощо і почала чинити перешкоди позивачу в прийнятті спадщини та користуванні квартирою.

Таким чином, позивач вважає, що суд має захистити її права та інтереси як спадкоємця та власника 1/2 частини спадкового майна і визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 1937 року народження, яка склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Виноградовою А.І. від 20.01.2016, під впливом обману з боку відповідача та за станом здоров`я не розуміла наслідків своїх дій і фактично не могла вчиняти будь які дії, так як мала проблеми з очима.

Щодо правової позиції відповідача

25.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю (т. І, а.с. 69-80).

В обґрунтування відзиву, зокрема, вказується, що відповідач, знайома із покійними наразі сестрами ОСОБА_6 близько 20 років, а саме з 1999 року, вони між собою товаришували, разом відзначали свята протягом 2003-2010 років, висилали один одному подарунки, вітальні листівки тощо, тобто товаришували сім`ями, проводили разом час, тощо.

Зазначається, що згодом, дружба переросла вже в більш довірливі відносини, а саме відповідач почала доглядати за сестрами ОСОБА_6 за їх власним волевиявленням та вибором про що вони особисто домовились з відповідачем та родиною відповідача, аби ті не були проти, та такий догляд продовжувався з 2010 року.

У відзиві стверджується, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка знаходилась на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_5 зробила розпорядження, згідно з яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, добровільно без примусу заповіла відповідачу ( ОСОБА_2 ), спадкова маса складає 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Як вказується у відзиві, в той же день, 20.01.2016 сестра ОСОБА_21, ОСОБА_3 , підписала заповіт на користь відповідача, спадкова маса складає іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Зі слів відповідача, вона протягом десяти років до укладання заповіту, здійснювала догляд за сестрами: ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , та отримавши заповіт продовжувала доглядати за вказаними особами.

Як зазначається у відзиві, орієнтовно у 20-х числах листопада 2016 року лікарем невропатологом було визначено ін`єкції (уколи) ОСОБА_11 , була медсестра з дільниці яка їх робила та орієнтовно на початку грудня 2016 року медсестра повідомила, що замість неї буде інша медсестра, так як у неї не буде в подальшому можливості навідуватись для медичного огляду та здійснення ін`єкцій, в приватному порядку надавати послуги фізично не зможе, саме тому потрібно підтримувати контакт та знайомства з іншою медсестрою, якою була позивач ( ОСОБА_1 ).

В подальшому, зі слів відповідача, ОСОБА_11 , домовилась з позивачем про надання медичної допомоги в разі виникнення необхідності (ін`єкції, капельниці) на платній основі.

У відзиві вказується, що 13.12.2016 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за невідомих для відповідача обставин, уклала новий заповіт на ім`я позивача.

Зауважується на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 померла менш ніж за два місяці після укладення заповіту на користь медичного працівника - позивача.

Як зазначається у відзиві, 08.05.2018 рішенням Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/14998/17 за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_11 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

На думку відповідача, підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту немає, а тому позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, посвідченого 20.01.2016 приватним нотаріусом КМНО Виноградовою А.І., не підлягають задоволенню.

Також відповідач вважає, що у даному судовому спорі відсутнє будь-яке порушене право позивача.

Крім того, відповідач наголошує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту від 20.01.2016 спадкодавець ОСОБА_3 , не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.01.2016 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , скала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Виноградовою А.І., та зареєстрований за № 81 (т. І, а.с. 9), за змістом якого все своє майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У т. І, на а.с. 54 містить копія свідоцтва про право власності на житло від 24.03.1993, зі змісту якого вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08.05.2018 у справі № 760/14998/17 (т. І, а.с. 12-13), за позивачем ( ОСОБА_1 ) визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 128635280 від 22.06.2018 (т. І, а.с. 14), ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_5 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.09.2019 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (т. І, а.с. 48), ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 82 років ОСОБА_3 померла.

З матеріалів спадкової справи № 150/2020 (т. І, а.с. 47-66) вбачається, що 20.02.2020 відповідачкою ( ОСОБА_2 ) до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т. І, зворотній бік а.с. 47).

На підтвердження стану здоров`я ОСОБА_3 позивачем долучено копії: протоколу ЛКК від 09.08.2018 (т. І, а.с. 10); консультативного висновку від 13.07.2018 Київського міського психоневрологінчного диспансеру № 5, в якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку психіатра з приводу хронічного психічного захворювання (т. І, а.с. 11).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1389 від 19.06.2023 Львівської філії судово-психіатричних експертиз (т. ІІ, а.с. 34-41): « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на 20 січня 2016 року страждала психічним розладом у формі судинної деменції, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.»

Позивачем до матеріалів справи долучено: копію акту про фактичне проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_5 , за підписом сусідів (т. І, а.с. 15); копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 (т. І, а.с. 16-17); копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (т. І, а.с. 18); відповіді Солом`янського УП ГУНП в м. Києві від 12.06.2017 (т. І, а.с.19); копію висновку за результатами перевірки по заяві ОСОБА_1 Солом`янського УП ГУНП в м. Києві від 28.09.2018 (т. І, а.с. 20)

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_11 від 14.09.2017 серії НОМЕР_4 (т. І, а.с. 83); копію довідки про поховання ОСОБА_3 від 17.10.2019 (т. І, а.с. 84); копію заповіту ОСОБА_11 від 20.01.2016 (т. І, а.с. 85); копію довіреності від 20.01.2016, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 бути представником її інтересів (т. І, а.с. 86); копії вітальних листівок (т. І, а.с. 87-91); копії відповідей Солом`янського УП ГУНП в м. Києві від 15.06.2017 (т. І, а.с. 94, 95), від 15.05.2018 (т. І, а.с. 96), від 02.04.2018 (т. І, а.с. 97).

У судовому засіданні 17.05.2021 було допитано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_12 (лікар-невролог) дала свідчення за зміст яких знала сестер ОСОБА_6 , згідно фіксації в журналі ходили до них на виклики, у однієї із сестер (старшої), був інсульт, а іншої (молодшої) - проблеми з зором. Проблем із психічної поведінкою у тієї з сестри, у якої був інсульт ( ОСОБА_16 ), не спостерігала, скерування до психіатра не оформляли, бо не було показів для цього.

Свідок ОСОБА_14 (соціальний працівник /до весни 2016 року/, яка відвідувала сестер ОСОБА_6 ) повідомила що відвідувала сестер ОСОБА_6 два-три рази в тиждень з 2015 року, після того, як звільнилась з соціальної служби, продовжували спілкуватись, відвідувати їх, оскільки вони її запрошували та товаришували. Зі слів свідка, ОСОБА_17 нормально себе почувала, ходила сама на вулицю, самостійно ходила з покупками. Свідок вказала, що потреба в догляді за ОСОБА_3 виникла лише в жовтні 2016 року. Зазначила, що вкінці грудня 2016 року ОСОБА_18 переселилась до сестер ОСОБА_6 . Згідно з показами свідка, зі слів сестер ОСОБА_6 , ОСОБА_19 їй порекомендували, як медичну сестру. Свідок зазначила, що за час знайомства з ОСОБА_20 до її інсульту вона була ясного розуму. Вказала, що від сестер стало відомо що вони склали на ім`я ОСОБА_2 . заповіт на знак подяки за те, що вона за ними доглядала. Свідок повідомила, що після інсульту у ОСОБА_16 були певні наслідки з мовою, яка з часом відновлювалась, з розумінням проблем не було. Вказала що зі слів сестер, вони знали ОСОБА_2 біля 15 років. Зауважила, що сестри ОСОБА_6 були дуже товариськими, любили спілкуватися з людьми. Зазначила, що відносини між ОСОБА_16 та ОСОБА_2 були хорошими, доброзичливими. Свідок вказала, що ОСОБА_21 хотіла, щоб з нею постійно хтось поряд знаходився. Відповідно до показів свідка, первинне враження про ОСОБА_1 в неї було позитивне, потім ставлення змінилось, оскільки, на думку свідка, ОСОБА_1 нечесна поступила з сестрами, оскільки обіцяла звільнитись з роботи, щоб постійно їх доглядати, але цього не зробила. Зі слів свідка, сестри потребували стороннього догляду за віком, до грудня 2016 року ОСОБА_2 проживала з сестрами ОСОБА_22 , майже не виходила з квартири, постійно була з сестрами.

Свідок ОСОБА_13 (пенсіонер, сусідка сестер ОСОБА_6 ) дала покази за змістом яких знала сестер ОСОБА_6 з 1968 року, з часу проживання у будинку, часто зустрічала ОСОБА_16 біля під`їзду, бувала у сестер ОСОБА_6 в квартирі в гостях. Свідок зазначила, що у 2015-2016 роках бачила ОСОБА_16 коли вона ходила в магазин, спілкувалась з нею. Вказала, що у грудні 2016 року заходила до сестер, оскільки її покликала ОСОБА_23 , познайомити з ОСОБА_1 , з якою всі разом спілкувались на побутові питання, та про медикаменти. ОСОБА_3 була тиха, спокійна, розмовляла менше, ніж ОСОБА_24 . Зі слів свідка, ОСОБА_23 запросила ОСОБА_1 для надання допомоги обом сестрам.

Свідок ОСОБА_15 дала свідчення за змістом яких повідомила, що знає ОСОБА_2 більше 20 років. Вказала, що ОСОБА_25 бачила у 2014-2016 році, оскільки вона часто приходила скупатися на ринок, де свідок працювала. Свідок охарактеризувала ОСОБА_25 як начитану, грамотну людину. Про взаємовідносини ОСОБА_16 з ОСОБА_26 , свідок зазначила, що їй відомо, що вони були знайомі біля 20 років та що у них були дуже близькі відносини. При цьому, зазначила, що не раз була свідком їх розмов, спілкування з яких зробила такий висновок. Розмовляли про заготовки, побутові питання. Свідок вказала, що доглядала за ОСОБА_3 після інсульту.

У судовому засіданні 18.07.2024 свідок ОСОБА_27 (сусідка померлих сестер ОСОБА_6 ) надала покази за змістом яких сестри ОСОБА_6 покликали її для засвідчення складення заповіту на ім`я ОСОБА_2 , з її слів заповіт було складено на знак подяки за те, що вона їм допомогала. Як зазначали свідок, ОСОБА_28 в її присутності (свідка) читала заповіт вголос, в окулярах.

Свідок ОСОБА_29 у судове засідання, в яке її було викликано (18.07.2024) не з`явилась, заявник (сторона відповідача) від її показів відмовився.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами другою-шостою статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено ст. 1247 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251, 1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України).

Частиною чотири статті 1257 ЦК України передбачено, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/12495/22).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 761/4564/19 /провадження № 61-7082св23/, від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21 /провадження № 61-550св22/, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 /провадження № 61-2417сво19/).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).

За положеннями ч. 3 ст. 12 та ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як заінтересовані особи, які повноважні пред`являти позовні вимоги про визнання недійсним заповіту відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповітом.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним, нікчемним і незаконним заповіту, не будучи при цьому спадкоємцем, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним заповіт порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 148/938/19, провадження № 61-19777св21).

Позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , вона не надала суду належні та допустимі докази того, що при посвідченні оскаржуваного заповіту від 20.01.2016 було порушено її права та інтереси.

З огляду на наведене, суд не надає оцінку іншим встановленим обставинам у справі.

З урахуванням не доведення позивачем порушення її прав та інтересів оскарженим заповітом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення її позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати позивача у справі покладаються на нього ж.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дев`ята Київська Державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виноградова Анна Ігорівна, про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич