Постанова

від 08.08.2024 по справі 607/17747/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17747/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/727/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів- Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та сторін: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника КНП Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради Панченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/17747/23 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу КНП Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради № 132 від 17 липня 2023 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працює на посаді завідувача АЗПСМ смт. Велика Березовиця КНП «ТРЦ ПМСД» ВБСР.

У період з 16.06.2023 р. по 17.07.2023 р. у КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради було проведене службове розслідування, за результатами якого комісія, котра його проводила, серед іншого, дійшла висновку про те, що позивачка, працюючи на посаді завідувача амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. Велика Березовиця, допустила неналежне виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню контролю за дотриманням вимог ведення медичної документації підлеглим.

Відтак, 17.07.2023 р., на підставі акту проведення службового розслідування у КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради (від 17.07.2023 р., б/н), директором КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Соколовською Г.В. було видано наказ № 132, згідно якого позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

Вважає, що наказ директора КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Соколовської Г.В. (від 17.07.2023 р., №132) видано з порушенням вимог законодавства, без отримання від позивачки пояснень по суті виявленого порушення, за відсутності доказів вчинення дисциплінарного проступку зі сторони позивачки, будь якої її провини - в спірному наказі не зазначено, в чому конкретно полягає порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, і чи заподіяна була якась шкода підприємству виявленими обставинами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради № 132 від 17 липня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Стягнуто з КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради в користь ОСОБА_1 1073,60 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, що на момент притягнення позивачки до відповідальності завершився шестимісячний строк встановлений для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності не за одноразове порушення нумерації виданих довідок про смерть, зроблених у двох журналах обліку померлих ф. 151/о у 2019-2020 роках, а за неналежне здійснення своїх посадових обов`язків по контролю за веденням медичної документації, що полягало до одночасного ведення в підпорядкованому їй структурному підрозділі Амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. В. Березовиця двох журналів обліку померлих ф. 151/о, один з яких (вів його лікар загальної практики сімейний лікар ОСОБА_3 ) не відповідав встановленій формі Журналу обліку померлих (форма 151/о), затвердженій наказом МОЗ України від 29.12.2000 р. № 369. Крім того, записи, які були зроблені сімейним лікарем ОСОБА_3 у своєму журналі, не були внесені в журнал обліку померлих, який вівся в АЗПСМ смт. В. Березовиця, контролювати ведення якого входить до посадових обов`язків позивачки, як завідувача АЗПСМ смт. В. Березовиця.

Вказаний журнал вівся сімейним лікарем ОСОБА_3 до моменту виявлення даного факту в червні 2023 року. Тобто порушення, за яке позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності носило триваючий характер. Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Тому позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності в межах строків визначених ст.148 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), а висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи.

Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку, що виявлення обставин, викладених в Акті проведення службового розслідування від 17.07.2023 року, відбулось на підставі доповідної записки самої позивачки від 12.06.2023 року на ім`я директора КНП "ТРЦ ПМСД" ОСОБА_4 . Однак це не відповідає дійсності, факт одночасного ведення двох журналів реєстрації померлих (форма 151/о) в структурному підрозділі КНП "ТРЦ ПМСД" - АЗПСМ смт. В. Березовиця було виявлено 12.06.2023 під час збору інформації та підготовки відповіді на запит НСЗУ № 20576/11-15-23 від 08.06.2023 року, а не на підставі доповідної записки позивачки. Вказані обставини були зазначені у відзиві на позовну заяву та надано копію самого запиту НСЗУ № 20576/11-15-23 від 08.06.2023 року. Судом не було взято до уваги дані докази та не надано їм жодної правової оцінки.

Також судом зроблено помилковий висновок про недоведеність з боку відповідача всіх складових дисциплінарного проступку в діях (бездіяльності) позивачки.

Позивачка допустила неналежне виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню контролю за дотриманням вимог ведення медичної документації підлеглими працівниками, вина позивачки у скоєнні дисциплінарного проступку та причинний зв`язок між її бездіяльністю і неналежним виконанням покладених на позивачку трудових обов`язків були належним чином встановлені підтверджені відповідними доказами та відображені в акті службового розслідування.

Відзив на апеляційну скаргу КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Панченко А.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в них.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що у період з 16.06.2023 р. по 17.07.2023 р. у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради було проведене службове розслідування, за результатами якого комісія, котра його проводила, серед іншого, дійшла висновку про те, що позивачка, працюючи на посаді завідувача амбулаторії загальної практики сімейної медицини смт. Велика Березовиця, допустила неналежне виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню контролю за дотриманням вимог ведення медичної документації підлеглим.

Відтак, 17.07.2023 р., на підставі акту проведення службового розслідування у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради (від 17.07.2023 р., б/н), директором Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Соколовською Г.В. було видано наказ № 132 згідно якого позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

Змістом спірного наказу Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради № 132 від 17 липня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», констатовано, що завідувачем АЗПСМ смт. Велика Березовиця КНП «ТРЦ ПМСД» ВБСР ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни, а саме неналежне виконання своїх посадових обов`язків по здійсненню контролю за дотриманням вимог ведення медичної документації підлеглим.

Як вбачається зі змісту Акту проведення службового розслідування від 17.07.2023 року встановлено, що перевіркою 12.06.2023 року було виявлено, що сімейний лікар ОСОБА_3 замість того, щоб вести облік виданих ним свідоцтв про смерть в журналі обліку померлих (форма 151/0) в АЗПСМ смт.Велика Березовиця КНП «ТРЦ ПМСД» ВБСР, веде свій окремий журнал обліку померлих, який не відповідає встановленій формі, що затверджена наказом МОЗ України, а саме журнал вівся в не прошитому зошиті в клітинку з картонною обкладинкою, в якому окрім обліку виданих свідоцтв про смерть, одночасно велися записи рецептів та інші робочі записи лікаря. Таким чином, сімейний лікар ОСОБА_3 замість ведення обліку виданих свідоцтв про смерть в спеціальному журналі, вів їх у своєму робочому зошиті. З пояснення лікаря, ведення цього журналу здійснювалося з відома завідувачки лабораторією, котра доводила сімейному лікарю діапазон номерів, під якими він мав виписувати свідоцтва про смерть і вносити їх в окремий журнал.

Окрім цього, через ведення одночасно двох журналів під одними і тими самими номерами, були вчинені записи щодо різних людей: в журналі обліку померлих, який вівся в АЗПСМ до 2021 року під номером 501 внесений запис про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а під номером 547 внесений запис про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідоцтва були видані лікарем ОСОБА_7 , в Журналі, який вівся сімейним лікарем ОСОБА_3 під номером 501 був внесений запис про смерть ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а під номером 547 внесений запис про смерть ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином в акті комісією констатовано, що сімейним лікарем ОСОБА_3 в порушення п. 2.11. своєї посадової інструкції неналежним чином вівся журнал обліку померлих, а завідувач АЗПСМ ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала контроль за ведення медичної документації підлеглим лікарем, чим порушила п. 2.13 своєї посадової інструкції.

Судом також встановлено, що відповідно до посадової інструкції завідувача АЗПСМ ОСОБА_1 , затвердженої директором КНП ТРЦ ПМСД Соколовською Г. 12.04.2022 року, міститься 2.13, яким передбачено контролювати дотримання вимог ведення медичної документації, здійснювати контроль достовірності даних, організовувати підготовку статистичних звітів та подавати їх керівництву. З інструкцією позивачка ознайомилася цієї ж дати 12.04.2022 року.

Виявлення обставин, викладених в Акті проведення службового розслідування від 17.07.2023 року, відбулося на підставі доповідної записки самої ОСОБА_1 від 12.06.2023 року на ім`я директора КНП ТРЦ ПМСД Соколовської Г.В.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт проведення службового розслідування у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради від 17.07.2023 р., наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Соколовської Г. від 17.07.2023 р., №132, складені після спливу шести місяців від днів, коли мали місце обставини, які вказані у зазначеному акті (записи про смерть ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у Журналі обліку померлих ф.151/о), а також в оспорюваному наказі про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення не зазначено в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 , чи була заподіяна шкода при виконанні трудових обов`язків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один захід стягнення догана або звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою X КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №461/8132/17 також сформульовано висновок щодо застосування норм права, з якого вбачається, що у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом вказаних норм матеріального права у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, суду слід оцінювати дотримання загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 займала посаду завідувача АЗПСМ смт. В. Березовиця КНП ТРЦ ПМСД з 01.11.2018 року. Посадовою інструкцією завідувача Амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 12 квітня 2022 року на ОСОБА_1 на неї було покладено обов`язок щодо контролю дотримання вимог ведення медичної документації, здійснення контролю достовірності даних, організовувати підготовку статистичних звітів та подавати їх керівництву. Як пояснили в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, так і представник відповідача, що з аналогічною посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена станом на 01.11.2018 року, тобто на час прийняття на вказану посаду.

З акту проведення службового розслідування у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради від 17.07.2023 р. вбачається, що через ведення одночасно двох журналів під одними і тими самими номерами видані свідоцтва про смерть різним пацієнтам різними сімейними лікарями: в Журналі обліку померлих, який вівся на АЗПСМ смт. В. Березовиця до 2021 під № 501 внесений запис про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а під № 547 внесений запис про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва були видані сімейним лікарем ОСОБА_7 , в журналі, який вівся сімейним лікарем ОСОБА_3 під № 501 був внесений запис про смерть ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а під № 547 внесений запис про смерть ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших порушень не встановлено.

Таким чином, в обліковій медичній документації, до якої віднесено журнал обліку померлих (форма 151/о), не були внесені всі облікові дані про видані сімейними лікарями АЗПСМ смт. В. Березовиця свідоцтва про смерть пацієнтів, зокрема в 2019-2020 роках. Сам факт ведення сімейним лікарем АЗПСМ смт. В. Березовиця ОСОБА_3 . чернеткового журналу записів щодо медичних довідок чи рецептів не є тим видом медичної документації, яка затверджена наказом МОЗ України № 369 від 29.12.2000.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) викладено правовий висновок, що бездіяльність, на відміну від дії, не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №175/3995/17-ц зазначено, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Враховуючи те, що виявлені правопорушення, за які ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності, були вчинені в період 2019-2020 року та вони є такими які обмежені у часі, оскільки мали разовий характер, колегія суддів не погоджується із твердженням заявника, що дане правопорушення є триваючим. Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради Соколовської Г. від 17.07.2023 р., №132, складені після спливу шести місяців від дня вчинення проступку.

Крім цього, як вбачається з наказу МОЗ України № 369 від 29.12.2000 р., котрим затверджена медична документація форми №151/о, взагалі не встановлено вимог щодо оформлення журналу вказаної форми, як от щодо його обов`язкового прошивання, пронумерування, пропечатування; також у вказаній формі №151/о не передбачена графа, де би вимагалася фіксація саме номеру лікарського свідоцтва про смерть як документу, який був виданий, оскільки з графи «№ п/п» у формі № 151/0 можна встановити лише загальну кількість померлих осіб на певний момент часу.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу КНП «Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Великоберезовицької селищної ради слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Тернопільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезовицької селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 серпня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома