Постанова

від 30.07.2024 по справі 466/5304/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/5304/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/275/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

зучастю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , в якому просив визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,0760 га, кадастровий номер: 4610137500:05:002:0014, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Шевченківської районної ради народних депутатів міста Львова 15.04.1980 року і зареєстрованого в Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 15.04.1980 року в реєстрову книгу за №9058, та земельна ділянка, площею 0,0760 га, кадастровий номер: 4610137500:05:002:0014, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що розташована за тією ж адресою і належить спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №013628, виданого Львівським управлінням земельних ресурсів 26.04.2004 року.

Зазначає, що його (позивача) батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, згідно з ч.1 ст.1266 ЦК України, він має право на спадкування тієї частки спадщини, яка належала б за законом його батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено, оскільки у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів, а виготовити дублікати правовстановлюючих документів не виявилось можливим, у зв`язку із смертю власника вказаного нерухомого майна.

У встановлений законом строк, окрім нього (позивача) заяви про прийняття спадщини до нотаріуса подали відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а згідно інформації, яка міститься у матеріалах спадкової справи, відповідачка ОСОБА_9 повідомляла нотаріуса про намір звернення до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, однак, з таким позовом вона не зверталась.

ОСОБА_10 заяву про прийняття спадщини не подавала, а в 2011 році вона померла, спадкоємців після її смерті немає.

Брат позивача ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скористався своїм правом і подав до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини на його (позивача) користь.

Отже, вважає, що спадкоємцями, які спадкують в першу чергу за законом після смерті ОСОБА_7 , є: він ОСОБА_1 (онук спадкодавця) та діти спадкодавця, які прийняли спадщину після смерті свого батька: відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тому кожний із них має право на 1/3 частку в спадковому майні.

У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просила визнати житловий будинок та земельну ділянку для обслуговування цього будинку, площею 0,0760 га, з кадастровим номером: 4610137500:05:002:0014, за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ; в порядку спадкування визнати право власності на вказане нерухоме майно в наступних частках: за нею ( ОСОБА_3 ) 7/20; за ОСОБА_5 9/20; за ОСОБА_6 2/20; за ОСОБА_1 2/20.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане нерухоме майно належало батькам на праві спільної сумісної власності, оскільки було набуто ними у шлюбі, в якому вони перебували з 04.06.1952 року.

Зазначає, що батьки були зареєстровані та проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходився на земельній ділянці, площею 829,4 кв.м., які (і будинок, і земельна ділянка) належали матері ОСОБА_12 на підставі договору дарування від 14.03.1955 року, посвідченого Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за №1088. В подальшому, батьками на вказаній земельній ділянці був добудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 15.04.1980 року. Пізніше, батьком ОСОБА_7 було відновлено межі цієї земельної ділянки і, згідно з ухвалою 6-ї сесії 4-го скликання Львівської міської ради від 29.05.2003 року №431, оформлено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 4610137500:05:002:0014, що підтверджується технічною документацією відновлення меж земельної ділянки та державним актом на право власності на земельну ділянку від 26.04.2004 року серії ЛВ №813628, виданим Львівським міським управлінням земельних ресурсів.

Покликаючись на статті 22, 24, 25 КпШС України, вважає, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка належали на праві спільної сумісної власності її батькам.

У зв`язку з наведеним, вважає, що після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита спадщина, яка складалася з 1/2 частини будинку та 1/2 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , інша 1/2 частина будинку та 1/2 частина земельної належала дружині спадкодавця ОСОБА_12 , яка його пережила.

Враховуючи, що батько не склав заповіту, тому спадкування після його смерті відбувалось за законом і спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, є: його дружина ОСОБА_12 та дочка ОСОБА_10 , які проживали разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини; а також діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та онук ОСОБА_1 , які у встановлений законом строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини, кожен з яких успадкував по 1/10 частині вказаного нерухомого майна (по 1/5 від 1/2).

Вона ж, ОСОБА_3 , вважає себе такою, що не прийняла спадщину після смерті батька, однак, прийняла спадщину після смерті матері, згідно із заповітом, який 29.02.2008 року склала мати на її та ОСОБА_5 користь.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням частки матері, яку вона мала у будинку за життя чоловіка (1/2), а також частки (1/5), яку вона успадкувала після смерті чоловіка (1/10) та після смерті дочки ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і за життя прийняла спадщину після смерті батька (1/10), що загалом складає 7/10, яку, в подальшому, успадкували дві її дочки: вона ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 в рівних частинах, тобто по 7/20 кожна.

Узагальнюючи наведене, ОСОБА_3 вважає, що частки у вказаному вище нерухомому майні повинні становити: її ( ОСОБА_3 ) 7/20 (за заповітом після смерті матері); ОСОБА_5 9/20 (7/20 за заповітом після смерті матері та 2/20 за законом після смерті батька); ОСОБА_6 2/20 (за законом після смерті батька); ОСОБА_1 2/20 (за законом після смерті діда).

Також, у серпні 2021 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , в якому просила, аналогічно з вимогами ОСОБА_3 , визнати житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0760 га, кадастровий номер: 4610137500:05:002:0014, за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ; в порядку спадкування визнати право власності на вказане нерухоме майно в наступних частках: за нею ( ОСОБА_5 ) 9/20; за ОСОБА_3 7/20; за ОСОБА_6 2/20; за ОСОБА_1 2/20.

Обгрунтування заявлених ОСОБА_5 позовних вимог є аналогічними із тими, які містяться у позові ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2023 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3

ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний його позов задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовити.

Вважає оскаржуване рішення необгрунтованим й таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що спадщину після смерті ОСОБА_7 , окрім нього ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, прийняли ще ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , як спадкоємці, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зазначає, що такий висновок позбавлений логіки, оскільки суд дійшов висновку про те, що в зареєстрованому 15.04.1980 року будинку АДРЕСА_1 ніхто і, навіть власник, ніколи не був зареєстрований та не проживав, а разом із всіма спадкоємцями він проживав у будинку АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності і спростовано сторонами.

Додає, що сама по собі державна реєстрація у житловому будинку не є беззаперечним доказом постійного проживання спадкодавця на момент смерті за адресою своєї реєстрації.

Також вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , оскільки земельна ділянка, яка набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, до 08.02.2011 року та після 12.06.2012 року належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини (вказане положення міститься у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №626/4/17).

Наголошує, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на сьогоднішній день, не є самочинним будівництвом, що підтверджується довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1292 від 04.04.2023 року та Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, із змінами, внесеними наказами Мінрегіонбуду від 09.09.2012 року №404 та від 03.07.2018 року №158.

Звертає увагу, що відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19/32/319 від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватись в судовому порядку.

Апелянт ОСОБА_3 , просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову і в цій частині ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що встановлюючи факт самочинного будівництва та відмовляючи в позові на підставі ст.376 ЦК України, суд не врахував, що вказана норма ст.376 ЦК України набрала законної сили 01.01.2004 року (з набранням чинності ЦК України), позаяк, всі добудови до будинку на АДРЕСА_1 були проведені ОСОБА_7 до набрання вказаною нормою чинності і на земельній ділянці, яка була виділена під будівництво будинку, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи.

Наголошує, що визначені нею у позові будівлі та споруди, згідно наказу від 09.08.2012 року №404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, з часу набрання вказаним наказом чинності (з 08.10.2012 року) втратили статус самочинних, що підтверджується довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1292 від 04.04.2023 року.

Додає, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову з підстав самочинного будівництва, суд відмовив і в поділі земельної ділянки, яка так чи інакше підлягає розподілу і не може ставитись в залежність до самочинного будівництва.

Звертає увагу, що відмовляючи в задоволенні позову в цілому, суд поставив її та інших спадкоємців у ситуацію правової невизначеності подальшої долі спадкового майна. Зокрема, не маючи жодних прав на земельну ділянку, спадкоємці не зможуть реалізувати свої права і щодо оформлення права власності на будинок.

Апелянт ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Не погоджується з висновком суду про те, що спадкове майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, оскільки вказане спростовується довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1292 від 04.04.2023 року. Зазначені в довідці житлові надбудови, згідно наказу від 09.08.2012 року №404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, з часу набрання вказаним наказом чинності (з 08.10.2012 року) втратили статус самочинних. Вищенаведеним наказом були внесені зміни до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, який містить перелік об`єктів, що не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків. Додає, що відповідний правовий висновок щодо вказаного положення викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №310/9688/18.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи в підтримання своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, лише порушене, невизнане або оспорюване цивільне право особи підлягає захисту в судовому порядку у визначений законом спосіб.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).

У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК).

Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).

Частиною першою статті 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, подавши про це відповідну заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.ч.5, 6 ст.1273 ЦК).

За положеннями статті 1274 ЦК України, спадкоємець зазаповітом маєправо відмовитисявід прийняттяспадщини накористь іншогоспадкоємця зазаповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини визначені статтею 1275 ЦК України.

Так, зокрема, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну (ч.1 ст. 1275 ЦК).

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну (ч.2 ст.1275 ЦК).

Згідно з ч.3 ст.1275 ЦК України, положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом (ч.5 ст.1275 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту за життя не складав, а тому спадкування після його смерті має здійснюватись за законом.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 до кола спадкоємців першої черги за законом належали: його дружина ОСОБА_12 , діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та внуки: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , батько яких є сином спадкодавця і помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 заведена 25.10.2007 року Третьою Львівською державною нотаріальною конторою.

У встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини нотаріусу подали: ОСОБА_1 (заява від 25.10.2007 року) та ОСОБА_5 (заява від 13.11.2007 року).

У встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_11 подав заяву про відмову від належної частки в користь ОСОБА_1 (заява від 25.10.2007 року).

Відтак, в силу наведених вище положень ст.ст.1266, 1273-1275 ЦК України, ОСОБА_1 успадковує частку у спадщині після смерті ОСОБА_7 , яка належала б за законом його батькові ОСОБА_8 , якби він був живим на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).

Спадкоємці ОСОБА_12 та ОСОБА_10 заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 нотаріусу не подавали, однак, на час відкриття спадщини постійним місцем їхнього проживання була адреса: АДРЕСА_1 , що і в спадкодавця ОСОБА_7 , відтак, в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не заявляли про відмову від неї.

Протилежного судом не встановлено, а тому доводи апелянта ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

ОСОБА_6 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини 01.08.2019 року, з пропущенням шестимісячного строку, однак, в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, він вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття проживав і був зареєстрований разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , постійне місце проживання якої знаходиться у Словацькій Республіці, заяву про прийняття спадщини після смерті батька подала 28.02.2008 року, з пропущенням шестимісячного строку, відтак, вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті батька, і до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання такої заяви не зверталась, чого нею самою не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , є: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (за правом представлення).

ОСОБА_10 , прийнявши спадщину після смерті батька, але не оформивши її у встановленому законом порядку, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомостей про заведення спадкової справи після її смерті в матеріалах справи немає.

На момент смерті ОСОБА_10 за місцем її постійного проживання були зареєстровані: її мати ОСОБА_12 , рідна сестра ОСОБА_5 та рідний брат ОСОБА_6 , відтак, в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, вони вважаються такими, що прийняли спадщину після її смерті, оскільки відомостей про подання ними заяв про відмову від спадщини в матеріалах справи немає.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 (племінник ОСОБА_10 ) подавав заяву нотаріусу про спадкування частки у спадщині після смерті ОСОБА_10 , яка належала б за законом його батькові ОСОБА_8 , якби він був живим на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення (ч.3 ст.1266 ЦК України)), немає і він про це в позовній заяві не зазначає.

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , склавши за життя заповіт від 29.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., на користь своїх дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які після смерті матері прийняли спадщину за заповітом та отримали відповідні свідоцтва, успадкувавши в рівних частках (по 66/100 кожна) належну ОСОБА_12 33/100 частку в будинку АДРЕСА_1 .

Відомостей про успадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті матері іншого нерухомого майна, зокрема, шляхом подання нотаріусу заяв про спадкування частки в будинку АДРЕСА_1 , право на яку мати за життя набула після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та дочки ОСОБА_10 , яких вона пережила, немає, як і немає відомостей про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у такому спадкуванні нотаріусом було відмовлено.

Предметом даного спору є: земельна ділянка, площею 0,0760 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:05:002:0014, та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка належала на праві власності спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.04.2004 року серії ЛВ №013628, виданого Львівським міським управлінням земельних ресурсів.

Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15.04.1980 року, зареєстрованого в Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 15.04.1980 року в реєстрову книгу за №9058, ОСОБА_7 належить на праві особистої власності будинок АДРЕСА_1 .

Вказане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Шевченківської районної ради депутатів трудящих №1121 від 09.12.1966 року.

Рішенням виконкому Шевченківської районної ради депутатів трудящих №1121 від 09.12.1966 року, яке міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок, дозволено гр. ОСОБА_7 закінчити будівництвом прибудову до будинку АДРЕСА_1 . Інструментальній; доручено приймальній комісії прийняти у встановленому порядку вказану прибудову в експлуатацію; визнано за гр. ОСОБА_7 право власності на прибудову до будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 30.12.1966 року, який наявний в матеріалах інвентаризаційної справи, будинок (одноквартирний) складається з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 38,7 кв.м., загальною площею 54,7 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради депутатів трудящих №733 від 27.09.1968 року, яке наявне в матеріалах інвентаризаційної справи, прибудованій частині будинку АДРЕСА_2 .

В подальшому, після оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 було здійснено самовільну добудову та надбудову, що підтверджено довідкою Львівського ОДКБТІ та ЕО за №4/3718 від 02.02.2004 року, яка наявна в матеріалах інвентаризаційної справи.

Згідно з довідкою №2/3219 від 18.02.2021 року, виданою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», яка наявна в матеріалах інвентаризаційної справи, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з п`яти житлових кімнат та трьох кухонь, житловою площею 67,3 кв.м., загальною площею 161,8 кв.м. Загальна площа змінилась з 41,3 кв.м. на 161,8 кв.м., житлова площа з 35,6 кв.м. на 67,3 кв.м., внаслідок прибудови: а саме приміщень 1-4/6,6 (коридор), 1-5/3,1 (коридор), 1-6/5,3 (кухня), 1-7/5,5 (коридор), 1-8/8,6 (кладова), 1/16,2 (гараж), та внаслідок надбудови: а саме приміщень 1-9/4,0 (ванна), 1-10/9,9 (коридор), 1-11/22,0 (житлова), 1-12/21,0 (кухня),1-13/8,6 (кухня), 1-14/9,7 (житлова). До будинковолодіння відноситься: літ. «Б» гараж, літ. «В» навіс, №1 ворота.

Таким чином, внаслідок самочинно здійсненої добудови та надбудови до будинку АДРЕСА_1 , житлова площа будинку збільшилась до 67,3 кв.м., а загальна площа будинку збільшилась до 161,8 кв.м., і вказане самочинне будівництво за життя спадкодавця ОСОБА_7 узаконено не було, відтак, і правовстановлюючих документів на будинок такою площею в сторін немає.

Тому доводи про втрату оригіналів правовстановлюючих документів є безпідставними, оскільки предметом позовів за вимогами позивачів, як за первинними, так і зустрічними, є об`єкт самочинного будівництва, на який, як правильно вказав суд першої інстанції, спадкодавець ОСОБА_7 не мав оформленого у встановленому законом порядку права власності, а відтак, не міг успадковуватися його спадкоємцями.

Отже, немає підстав для висновку про те, що до складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_7 , входить його право, яке було б набуте у встановленому законом порядку, на спірний будинок, як на об`єкт нерухомого майна.

У зв`язку з наведеним, безпідставними є посилання апелянтів на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09.08.2012 року №404 та довідку ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1292 від 04.04.2023 року, оскільки статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в даному випадку станом на 13.05.2007 року, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що на момент відкриття спадщини спірний будинок мав ознаки самочинного будівництва.

Отже, підстав для висновку про порушення прав позивачів немає, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вказаних позовів.

У зв`язку з наведеним, доводи апелянта ОСОБА_1 про неправильне визначення судом першої інстанції часток в спірному нерухомому майні, які б підлягали спадкуванню, колегією суддів відхиляються, оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, необхідно зазначити, що згідно з ч.7 ст.82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Безпідставними є й доводи та вимоги апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо поділу земельної ділянки, оскільки суду не надано доказів про наявність у них перешкод в успадкуванні земельної ділянки в позасудовому порядку (в наданих суду матеріалах спадкової справи відсутні письмові відмови нотаріуса в оформленні спадщини на спірну земельну ділянку), а також доказів про відсутність у них оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, оскільки скерована до них вимога нотаріуса про надання оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , не була ними отримана, зокрема, поштове відправлення, адресоване ОСОБА_5 , повернулось за закінченням терміну зберігання.

Відтак, на переконання колегії суддів, спадкоємцями не вичерпані можливості щодо оформлення своїх спадкових прав у позасудовому порядку, в тому числі й щодо узаконення самочинного будівництва.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, відмовивши у задоволенні вказаних позовів, і не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківськогорайонного судум.Львова від27грудня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 09 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич