Рішення

від 06.08.2024 по справі 562/3408/23

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/3408/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2024 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Януль-Сидорчук Х.В.

відповідача ОСОБА_2

представника Служба у справах

дітей Здолбунівської міської ради Овдійчук О.А.

представника органу опіки та піклування

Рівненської міської ради Самолюк І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Здолбунівської міської ради, Орган опіки та піклування Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 , який є її батьком, батьківських прав відносно неї.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що 22 червня 2007 року між її матір`ю та батьком було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Здолбунівського районного суду від 14.07.2016р. Час від часу після розлучення батько відвідував їх. Проте, метою зустрічей було не спілкування з нею, а ініціювання конфлікту. Він постійно ображав маму, психологічно чинив тиск на них, а у 2016 році викрав її речі, що змусило маму подати позов про позбавлення його батьківських прав. Рішенням Здолбунівського районного суду від 02.10.2019р. в позові про позбавлення батьківських прав було відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду рішення Здолбунівського районного суду було змінено та вирішено попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_1 та покладено на службу у справах дітей Здолбунівської РДА контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських прав. Крім того, рішенням Здолбунівського районного суду від 23.11.2018р. було встановлено спосіб участі батька у її вихованні. Проте, ні під час окремого проживання, ні після набрання вказаним рішенням суду законної сили, так і до дня звернення її до суду, відповідач ОСОБА_2 не виявив жодного бажання проводити час з нею та приділяти їй належну увагу, хоча має достатньо часу. Не вітає її з днем народження, не піклується про її здоров`я, фізичний , духовний та моральний розвиток, не допомагає матеріально, не спілкується з нею. ЇЇ вихованням фактично займається мати, несе всі витрати на її утримання. Вважає, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , яка допитана як свідок, пояснила суду, що її батько ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і підтвердила обставини наведені в позовній заяві. Просить позов задовільнити.

Представник позивача адвокат Януль-Сидорчук Х.В. позов підтримала повністю та просить задовільнити його.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та розуміє свій батьківський обов`язок у прийманні участі у вихованні дитини. Він хоче спілкуватися з дочкою, приймати участь в її житті, але через відносини, які склалися між ним та його колишньою дружиною, яка створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, він не може повною мірою реалізувати це. Він сплачує аліменти на утримання дочки, заборгованості не має. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Рівненської міської ради Самолюк І.Р. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненської області Овдійчук О.А. в судовому засіданні вказала на недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки. Він не зловживає алкогольними напоями, не веде аморальний спосіб життя, сплачує аліменти на утримання дочки. Можливо, недостатнє спілкування з дочкою є наслідком тієї ситуації, яка виникла в сім`ї.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, представників органу опіки та піклування, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.1 ст.18 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З роз`яснень, які містяться в пунктах 15-17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач бажає приймати участь у вихованні своєї дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказує на те, що відносини, які склалися між ним та його колишньою дружиною перешкоджають йому повною мірою спілкуватися з дочкою. Наміру ухилятися від виконання свої батьківських обов`язків відносно своєї дочки він не має.

Як слідує з рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (пункт 58), сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення його батьківських прав щодо синів може свідчити про його інтерес до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд згідно роз`яснень, які містяться в п.18 указаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно ст. 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки.

Висновок Органу опіки та піклування Рівненської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки не є обов`язковим для суду.

Згідно ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування Рівненської міської ради від 28 березня 2024 року, який міститься у справі, не містить жодних переконливих висновків щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні будь-які пояснення у відповідача не відбиралися, на засідання комісії з питань захисту прав дитини він не запрошувався, а засідання комісії відбулося, коли він перебував на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини та батька, а тому відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Разом з тим, слід попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Повний текс рішення суду складено 15.08.2024 року.