Рішення

від 12.08.2024 по справі 522/18491/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18491/18

Провадження № 2/522/433/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБ маркет ІНТЕРПРАЙС»</a>, третя особа ОСОБА_3 про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 позивачі звернулися з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна, по якій просять:

-Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м.;

-Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 21 листопада 2012 року між ними та Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . З 2014 року Позивачі постійно проживають в росії. Приїхавши в жовтні 2018 року до Одеси, Позивачам стало відомо, що зазначена квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2018, нібито укладеного між ними та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М. Як стверджують Позивачі, вони жодних договорів на відчуження квартири не укладали, довіреностей не видавали, а відтак вважають, що квартира вибула поза їх волею.

Ухвалою від 01.11.2018 по справі відкрито провадження, встановлений загальний порядок розгляду справи.

Ухвалою від 12.11.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 31.03.2020 задоволено клопотання представника позивачів та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС»</a> у якості відповідача, виключено ОСОБА_3 зі складу відповідачів та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 19.10.2020 провадження у справі зупинено до розгляду та ухвалення рішення по суті по справі № 522/18182/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС»</a> про визнання недійсним договору купівлі-продажу та набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою від 05.06.2024 провадження у справі відновлено 04.05.2024 оскільки судове рішення по справі № 522/19182/19 набрало законної сили, а відтак усунені обставини, що викликали його зупинення.

Позивачі до судового засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» у судове засідання не з`явився,

подав заяву, в якій просив справу розглядати у її відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі через необґрунтованість. Представник зазначала, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2023, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.05.2024 відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шупеня О.М., ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» про визнання недійним договору купівлі-продажу від 27.07.2018 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М. відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні правовідносини.

19 листопада 2012 року між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № МП 2к.2-Д.2п.5с/А16.

Згідно з п.1.2 предметом договору є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 97,0 кв.м.

У подальшому, 23 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м., житловою площею 91,4 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності Серії САК № 931106, індексний номер: 22083415.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 травня 2014 року, за громадянами російської федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по частці квартири АДРЕСА_1 , на підставі вищезазначеного свідоцтва про право власності.

За договором купівлі-продажу від 27 липня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Шупунею О.М., ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м., житловою площею 91,4 кв.м., що підтверджується нотаріально посвідченим договором серії НМХ 061914.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42275342 від 27.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. було проведено держану реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Згідно акту приймання-передачі частки у статутний капітал ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» від 19.11.2019 р. між ОСОБА_3 та ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» на підставі протоколу № 1 установчих зборів засновників ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» від 19 листопада 2019 року квартира АДРЕСА_1 була передана у власність ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС», що підтверджується витягом із державного реєстру речових прав.

Позивачі звернулися з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.07.2018 на квартиру АДРЕСА_1 , який є предметом розгляду даної справи.

Рішенням Приморського районного суду від 13 липня 2023, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.05.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було відмовлено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження№ 12-135гс19) та багатьох інших.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження№ 61-6415св19).

Ураховуючи викладене, слід дійти висновку, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту, так як неможливо застосувати положення ст.388 ЦК до даних правовідносин, виходячи із того, ОСОБА_3 набув право власності на спірний об`єкт шляхом укладення договору купівлі-продажу з позивачами. Тобто, між позивачами, як власниками і володільцями майна наявні договірні відносини і майно перебуває у володільця на підставі укладеного з власником договору.

Під час розгляду справи було встановлено, що майно вибуло від ОСОБА_3 до ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС», тому ефективним способом захисту прав позивачів було б витребування майна саме від ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ИНТЕРПРАЙС».

Позивачі не використали надане їм право, в порядку ст.49 ЦПК України, подати заяву про зміну предмету або підстав заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2023, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.05.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепеня О.М., ТОВ «ВЕБ МАРКЕТ ІНТЕРПРАЙС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 137,9 кв.м. відмовлено.

За таких обставин, рішенням суду вже встановлена правомірність та дійсність договору купівлі-продажу, укладеного між позивачами та ОСОБА_3 , а тому дані обставини, відповідно до ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Виходячи із викладеного, суд при ходить до висновку, що майно вибуло із володіння позивачів в законний спосіб, на підставі відплатного договору купівлі-продажу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ВЕБ маркетІНТЕРПРАЙС»,третя особа ОСОБА_3 провитребування майна відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, які вжито ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2019 року та скасувати арешт, накладений на квартиру під АДРЕСА_1 , загалньою площею 137,9 кв.м..

Скасувати заходи зустрічного забезпечення позову, які вжито ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12листопада 2019року тавизначено позивачам розмір зустрічного забезпечення в розмірі 28000 грн. та зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплатити на депозитний рахунок суду ( отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача ( ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, № рахунку: 37317035005435) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язано позивачів у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 15.08.2024.

Суддя Р.Д. Абухін

12.08.24