Постанова

від 13.08.2024 по справі 922/1770/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/1770/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ламанової А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

від 3-х осіб: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СанСлейд", м. Лозова, Харківська область (вх. №1445 Х/2),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 (суддя Погорелова О.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СанСлейд", м. Лозова, Харківська область,

до відповідача Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Плюс", м. Лозова, Харківська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 , с. Червоний Кут, Лозівський район, Харківська область,

2) ОСОБА_2 , с-ще Кінне, Лозівський район, Харківська область,

про визнання недійсними рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СанСлейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської міської ради Харківської області, в якому просило:

- визнати недійсним рішення Лозівської міської ради Харківської області №962 від 10.02.2022 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Лозівської міської територіальної громади (Садівський старостинський округ) ";

- визнати недійсним рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 23.12.2021 №887 "Про надання дозволу ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Лозівської міської територіальної громади (Садівський старостинський округ) ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лозівською міською радою Харківської області не було належним чином оформлено право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 площею 17,9 га, у зв`язку з чим, відповідач неправомірно розпоряджається вказаним нерухомим майном, зокрема, надав дозволи фізичним особам ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ТОВ "СанСлейд" на підставі договору суборенду №015/0618 від 10.04.2024, укладеного з ТОВ "Арт-Плюс".

28.05.2024 до Господарського суду Харківської області від ТОВ "СанСлейд" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити наступних заходів забезпечення позову:

- заборонити Лозівській міській раді Харківської області та її виконавчим органам погоджувати чи затверджувати проєкти із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 чи земельної ділянки сформованої за рахунок вказаної земельної ділянки за кадастровим номером, розробленого на підставі рішень Лозівської міської ради Харківської області від 23.12.2021 № 887 та № 962 від 10.02.2022;

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області здійснювати будь-які реєстраційні дії за проєктом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 чи земельної ділянки сформованої за рахунок вказаної земельної ділянки за кадастровим номером, розробленого на підставі рішень Лозівської міської ради Харківської області від 23.12.2021 № 887 та № 962 від 10.02.2022.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову, ТОВ "СанСлейд" посилається на те, що з огляду на прийняття спірних рішень Лозівською міською радою, їх реалізація може ускладнити виконання судового рішення, оскільки за результатами розробки технічної документації на землю може відбутися зміна відомостей у земельному кадастрі та скасування реєстрації земельної ділянки 6323986000:01:000:0618 її поділу (з огляду на її фактичну площу та зазначення умовних кадастрових гектарів вказаних у оскаржуваних рішеннях), що потрібно буде додатково скасовувати у разі задоволення позову. Окремими обставинами, що обґрунтовують необхідність застосування забезпечення позову, є необхідність унеможливлення настання негативних наслідків оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішення суду по суті заявленого позову, з урахуванням норм чинного законодавства України. Виходячи зі змісту оскаржуваних рішень відповідача, є неможливим заборона їх реалізації до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі, з огляду на те, що дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок дозволяють розробити такі проекти на комерційній/договірній основі з будь-яким сертифікованим землевпорядником України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 відмовлено ТОВ "СанСлейд" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. За висновком суду, самі лише припущення заявника щодо невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не є підставою для забезпечення позову

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ТОВ "СанСлейд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а висновки суду позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги є подібними до обґрунтування заяви про забезпечення позову. Скаржник вважає, що при вирішенні питання щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову слід також врахувати наступні обставини:

- фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже фактично приступили до реалізації оспорюваних рішень Лозівської міської ради Харківської області щодо розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна Лозівського району Харківської області за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618, що підтверджується листами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 18.04.2024, направленими на адресу ТОВ "Арт-Плюс", з клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6323986000:01:000:0618 для формування земельної частки (паю) згідно наданих рішень сесіями Лозівської міської ради Харківської області;

- суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ "СанСлейд", не врахував того, що реалізація оскаржуваних рішень Лозівської міської ради може ускладнити виконання судового рішення, оскільки за результатами розроблення вищевказаними фізичними особами технічної документації на землю може відбутися зміна відомостей у земельному кадастрі та скасування реєстрації земельної ділянки 6323986000:01:000:0618 у зв`язку з її поділом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "СанСлейд" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази направлення апеляційної скарги відповідачу: Лозівській міській раді Харківської області, а також третім особам: ТОВ "Арт-Плюс", ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи (вх. №8466 від 24.06.2024), до якого додано докази направлення апеляційної скарги на адресу позивача та третіх осіб.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, у зв`язку з відпусткою суддів Білоусової Я.О. та Фоміної В.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Істоміна О.А., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СанСлейд" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1770/24 на 25.07.2024 о 12:00 год.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024, у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1770/24 до 13.08.2024 о 15:00 год.

12.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "СанСлейд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до апеляційного господарського суду.

Уповноважені представники учасників справи у судове засідання 13.08.2024 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Предметом апеляційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визнаних законом.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 11.08.2020 у справі №911/3136/19, від 26.08.2020 у справі №907/73/19, від 19.10.2020 у справі №915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).

Суд також зауважує, що за загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі №914/1475/17 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Відтак, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 ГПК України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих позивачем до суду першої інстанції матеріалах відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наведені ТОВ "СанСлейд" у заяві про забезпечення позову обставини, якими останнє обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

Як вбачається з відповідної заяви позивача, запропоновані заходи забезпечення позову полягають: (1) у забороні Лозівській міській раді Харківської області та її виконавчим органам погоджувати чи затверджувати проєкти із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 чи земельної ділянки сформованої за рахунок вказаної земельної ділянки за кадастровим номером, розробленого на підставі рішень Лозівської міської ради Харківської області від 23.12.2021 №887 та №962 від 10.02.2022, а також (2) у забороні Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області здійснювати будь-які реєстраційні дії за проєктом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 чи земельної ділянки сформованої за рахунок вказаної земельної ділянки за кадастровим номером, розробленого на підставі рішень Лозівської міської ради Харківської області від 23.12.2021 №887 та №962 від 10.02.2022.

При цьому, в якості обґрунтування необхідності вжиття судом вищенаведених заходів забезпечення позову позивач зазначає, що TOB "Арт-Плюс" є користувачем (орендарем) земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 площею 17,9 га на підставі договору оренди землі від 10.04,2018, укладеного між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Арт-Плюс".

В свою чергу, 01.04.2024 між ТОВ "СанСлейд" та ТОВ "Арт-Плюс" був укладений договір суборенди №015/0618 земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 площею 17,9 га, у тому числі рілля площею 17,9000 га на території Садівського старостинського округу Лозівської міської ради Лозівського району Харківської області.

Рішенням Лозівської міської ради Харківської області №887 від 23.12.2021 було надано дозвіл ОСОБА_1 , який має право на земельну частку (пай) відповідно до рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2021 у справі №629/1154/21 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0033025, виданого на підставі розпорядження голови Лозівської РДА від 01.07.1996 №399 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 3848 від 21.08.1996 на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна Лозівського району Харківської області за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 за межами населених пунктів Лозівської міської територіальної громади (Садівський старостинський округ), в розмірі земельної частки (паю) - 6,45 умовних кадастрових гектарів, з метою виділення її в натурі (на місцевості).

Крім того, рішенням Лозівської міської ради Харківської області №962 від 10.02.2022 було надано дозвіл ОСОБА_2 , яка має право на земельну частку (пай) відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2021 серія та номер НРО 766725 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0033169, виданого на підставі розпорядження голови Лозівської РДА від 01.07.1996 №399 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №3993 від 23.08.1996 на ім`я ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом, на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна Лозівського району Харківської області за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 за межами населених пунктів Лозівської міської територіальної громади (Садівський старостинський округ), в розмірі земельної частки (паю) - 6,45 умовних кадастрових гектарів, з метою виділення її в натурі (на місцевості) та подальшої передачі у власність.

Позивач у заяві про забезпечення позову посилається на те, що з огляду на прийняття вказаних рішень відповідачем, їх реалізація може ускладнити виконання судового рішення, оскільки розробивши технічну документацію на землю може відбутися зміна відомостей у земельному кадастрі та скасування реєстрації земельної ділянки 6323986000:01:000:0618 її поділу, що потрібно буде додатково скасовувати у разі задоволення позову. Окремими обставинами, що обґрунтовують необхідність застосування забезпечення позову є необхідність унеможливлення настання негативних наслідків оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішення суду по суті заявленого позову.

Судова колегія звертає увагу, що рішення Лозівської міської ради Харківської області №887 та №962 датуються 23.12.2021 та 10.02.2022 відповідно, водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач став фактичним користувачем (суборендарем) земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 площею 17,9 га лише з 01.04.2024, тобто більше ніж через два роки після їх прийняття.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що до своєї заяви про забезпечення позову ТОВ "СанСлейд" не було надано підтверджені належним чином докази щодо фактичного проведення фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або ж того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 фактично проводяться будь-які землевпорядні роботи (обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи) спеціалістами землемірами з метою складання документації із землеустрою.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову будь-яких обставин на підтвердження вчинення третіми особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) починаючи з грудня 2021 - лютого 2022 року по квітень 2024 року (тобто у період існування відповідних рішень міської ради до винекнення у позивача права суборенди та до судового розгляду цього спору) конкретних дій, спрямованих на здійснення та/або завершення розроблення проекту із землеустрою та його затвердження відповідачем

Тобто, з 23.12.2021 та 10.02.2022 по травень 2024 року не з`явилося нових доказів щодо вжиття з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій щодо розроблення проекту із землеустрою з метою виділення нових земельних ділянок за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618, якою з 01.04.2024 користується відповідач за договором суборенди.

Вказані вище обставини також не були спростовані третьою особою - ТОВ "Арт-Плюс", яка є орендарем земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10.04.2018, укладеного з Лозівською РДА Харківської області.

До апеляційної скарги позивачем долучено листи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 18.04.2024, направлені на адресу ТОВ "Арт-Плюс", з клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 6323986000:01:000:0618) для формування земельної частки (паю) згідно наданих рішень Лозівської міської ради Харківської області.

Колегія суддів враховує, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до висновку щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідні документи апелянт надає разом з апеляційною скаргою, при цьому, скаржник не наводить будь-яких виняткових випадків згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, які б свідчили про неможливість подання цих документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього

Оскільки позивачем не обґрунтовується ненадання цих документів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим, колегією судів вказана інформація (викладена в листах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 18.04.2024) не враховується при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що станом на дату розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову позивачем не було надано та в матеріалах справи були відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій, спрямованих на практичну реалізацію та виконання рішень Лозівської міської ради Харківської області №962 від 10.02.2022 та від 23.12.2021 №887, у тому числі не здійснювалася розробка проекту землеустрою та реєстрація будь-яких документів щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618 для формування земельних часток (паїв).

Між тим, суд звертає увагу, що саме по собі отримання фізичними особами дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, так само як і розроблення проекту, не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, що узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.

Розробка проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, розробка такого проекту із реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл за принципом мовчазної згоди та виготовлений проект землеустрою не є правовстановлюючими актами.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

Тобто, сам факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовною підставою для надання такої земельної ділянки у власність чи користування і не може бути підставою виникнення у будь-яких майнових прав на цю земельну ділянку на поточному етапі.

При цьому, будь-яких доказів, з яких можливо було б встановити те, що фізичні особи вже фактично розпочали розроблення проектів землеустрою, або ж те, що розроблені проекти були передані на розгляд Лозівської міської ради для затвердження, позивачем до своєї заяви не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що будь-якими відповідними органами (Лозівською міською радою або Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області) вживаються дії з реєстрації новостворених земельних ділянок за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618, якою користується позивач.

Докази подання фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державним реєстраторам документів для вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації нових земельних ділянок у матеріалах справи також відсутні.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання позивача в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, у тому числі доказів вчинення фізичними особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та/або відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення спірного майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на непідтверджених припущеннях заявника щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак - і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Позивачем до суду першої інстанції не було подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів вчинення відповідачем (Лозівською міською радою) та третіми особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) дій, на які посилається заявник, або ж їх підготовку, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які (дії) могли б свідчити про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними.

При цьому, необхідно також зауважити, що у разі існування належного підтвердження, обставини, на які посилається скаржник, він не обмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі.

Тобто, позивач, у разі коли йому будуть відомі факти вчинення відповідачем або третіми особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) будь-яких реальних активних дій, направлених на підготовку чи фактичне розроблення проектів землеустрою та реєстрації новостворених земельних ділянок за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323986000:01:000:0618, не позбавлений права звернутися до суду повторно із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо співмірності обраних позивачем заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку судом не надається правова оцінка доводам позивача щодо неправомірності дій Лозівської міської ради, пов`язаних з прийняттям рішень про надання дозволу фізичним особам на розроблення технічної документації із землеустрою, а також щодо наявності повноважень на розпорядження такою земельною ділянкою, оскільки зазначені доводи стосуються предмету спору, а тому не досліджуються судом при вирішенні питання про забезпечення позову.

Як свідчить зміст оскаржуваних позивачем рішень Лозівської міської ради №962 від 10.02.2022 та від 23.12.2021 №887, міська рада на відповідному засіданні прийняла рішення про надання дозволу фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення технічної документації щодо відведення земельних ділянок для подальшого передання у власність фізичним особам. Тобто, Лозівської міської ради, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" фактично розпорядилася своїми правомочностями щодо спірних земельних ділянок.

Вказане саме по собі не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Лозівської міської ради Харківської області вчиняти будь-які дії щодо свого майна, оскільки заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків.

Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу також на тому, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі №922/2723/17.

Таким чином, факт реєстрації в Державному земельному кадастрі нових земельних ділянок за рахунок земельної ділянки, яка є предметом оспорюваних в межах даної справи рішень Лозівської міської ради не може бути підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, запропонованих позивачем.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, збалансованості інтересів сторін, відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник позовними вимогам, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "СанСлейд" про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду не спростовують, та, по суті, зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "СанСлейд" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СанСлейд" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 у справі №922/1770/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.08.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.В. Лакіза