Постанова

від 05.08.2024 по справі 922/1334/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/1334/22

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника: фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни та Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у справі №922/1334/22,

за позовом: Фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни, с. Лебедівка Київської області,

до: Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків,

про: стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Харківської області звернулась фізична особа - підприємець Чепіжко Оксана Вікторівна з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" суми боргу за договором відступлення права вимог на стягнення заборгованості за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 у розмірі 1749710,40 доларів США та 4137725,97 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у справі №922/1334/22 в позові відмовлено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни загальну суму у розмірі 979939,81 доларів США, як прострочена заборгованість за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 та пеню за прострочення сплати кредиту та процентів 17335989,48 грн, а також суму судового збору у розмірі 12405,00 грн, в іншій частині позову - відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог мотивоване таким:

- Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є боржником за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеного між ПАТ "Банк "ЮНІСОН" (Банк) та ДП "Завод "Електроважмаш" на підставі процедури реорганізації останнього шляхом приєднання до відповідача на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005;

- обмеження, встановлене у пункті 11.20 кредитного договору №28/15/КЛ-КБ щодо заборони передачі будь-якою стороною прав та зобов`язань за ним іншій стороні втратило чинність з дня початку ліквідації ПАТ "Банк "ЮНІСОН";

- позивач правомірно звернувся з даним позовом щодо стягнення з відповідача суми боргу за договором відступлення права вимог на стягнення заборгованості за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015;

- відхилено посилання відповідача на заяву про залік зустрічних однорідних вимог за спірним кредитним договором та Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014, оскільки зобов`язання сторін за вказаними договорами підлягають виконанню у різних валютах, а тому ці вимоги не можна вважати однорідними та такі зобов`язання не можуть бути припинені (зараховані) шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в порядку, встановленому ст. 601 ЦК України;

- заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача суми всіх несплачених зобов`язань за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 у розмірі 1749710,40 доларів США та 4137725,97 грн не має відповідного підтвердження, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням листа ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" №23/13 від 20.01.2020, відповідно до якого загальна заборгованість за кредитом становить 970000,00 дол. США та прострочена заборгованість за процентами 9939,81 дол. США, пеня за прострочення сплати за кредит (п. 7.1 кредитного договору) та пеня за прострочення сплати процентів (п. 9.1 кредитного договору) у розмірі 17335989,48 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення у відповідній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та своєї правової позиції по справі відповідач вказує, зокрема, на те, що:

- суд першої інстанції не дослідив обставини нікчемності договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів та договору відступлення права вимоги від 21.02.2022, посилаючись на те, що передача залишкового майна акціонерам під час ліквідації банку не передбачена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452 або іншими законами України;

- суд першої інстанції неправомірно не врахував при вирішенні справи та винесенні рішення залік зустрічних однорідних вимог, що відбувся між боржником та позичальником за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015;

- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог щодо стягнення пені та безпідставно не врахував заяву відповідача про застосування позовної давності щодо пені;

- стверджує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 21.02.2022 між акціонерами Банку та позивачем у акціонерів не було належних законних підстав на його укладення, адже не могло бути дійсної вимоги перед відповідачем за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015;

- вважає, що позивач не є належним кредитором за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015;

- при передачі прав за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 не додержано вимог ч.1 ст. 516 ЦК України, умов пункту 11.20 зазначеного кредитного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись, зокрема, на правомірність передачі акціонерам ПАТ "Банк "ЮНІСОН" залишкового майна на підставі договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів та подальшого набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015; просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Детально рух у справі відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкладено розгляд справи на 05 серпня 2024 року о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

30.07.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшла заява, до якої додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі 911/152/23 за позовом Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни, 2) Лабарней Адванс ЛТД, 3) Ігейзер Кепітал ЛТД, 4) Горатейл Солюшнс ЛТД, 5) Вентатранс Сістем ЛТД, 6) Інтентост Сістемс ЛТД, 7) Річманті Холдінг ЛТД, 8) Фелігрант Елейєнс ЛТД, 9) Мелігант Груп ЛТД, Республіка Кіпр, за участю третіх осіб: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", за участю Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, про визнання договорів недійсними.

05.08.2024 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни надійшли додаткові пояснення у справі, в яких повідомлено про те, що ФОП Чепіжко О.В. подано апеляційну скаргу на судове рішення по справі 911/152/23, та таке рішення не набрало законної сили.

У судове засідання, яке відбулось 05.08.2024, з`явився представник фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни та представник Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.

26.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "ЮНІСОН" (Банк) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (позичальник) був укладений Кредитний договір №28/15/КЛ-КБ (далі - кредитний договір), в якому сторони умовами визначили, що Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору та виконати інші умови цього договору (п. 1.1 цього договору).

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається траншами в доларах США та ліміт кредитної лінії складає 2500000,00 доларів США. Максимальний строк дії одного траншу - 364 календарні дні, але не більше останнього дня дії кредитної лінії, яким відповідно до змісту 1.4 цього договору було визначене 25 червня 2016 року.

В абзаці другому пункту 1.4 кредитного договору також встановлено, що останнім днем кредитної лінії позначається термін, з настанням якого зобов`язання Банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняється, а позичальник в свою чергу зобов`язаний до кінця останнього дня кредитної лінії погасити всю заборгованість перед Банком за цим договором, у тому числі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, якщо такі передбачені цим договором.

Пунктом 1.3 та підпунктом 1.3.1 кредитного договору визначено, що у цьому договорі застосовується фіксована процентна ставка, розмір якої за користування кредитом складає 11,9% річних у доларах США.

Відповідно до пункту 11.20 кредитного договору жодна із сторін не має права передавати третім особам права та обов`язки по даному договору, без письмової згоди іншої сторони.

26.06.2015 на виконання умов кредитного договору, зокрема пункту 4.2 договору, між Банком та позичальником була укладена додаткова угода №1 до цього договору, за умовами пунктів 1 та 2 якої Банк надає позичальнику кредит в сумі 2500000,00 доларів США на строк з 26.06.2015 до 25.06.2016, а позичальник повинен повернути Банку кредит, наданий на умовах цієї додаткової угоди, не пізніше 25 червня 2016 року. При цьому, розмір процентної ставки за користування кредитом визначався підпунктом 1.3.1 кредитного договору (тобто 11,9% річних у доларах США), а всі інші умови кредитного договору були залишені без змін.

26.06.2015 на виконання умов кредитного договору та додаткової угоди №1 до нього, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, Банк надав позичальнику кредит у сумі 2500000,00 доларів США, у зв`язку з чим був складений меморіальний ордер №308381.

Також, між Банком (заставодержатель) та позичальником (заставодавець) 26.06.2015 був укладений договір застави №28/15/КЛ-КБ-ИП, згідно якого в забезпечення виконання зобов`язань, які випливають із кредитного договору №28/15/КЛ-КБ, укладеного між заставодавцем та заставодержателем 26 червня 2015 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (основний договір), позичальник передав Банку в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошової виручки, яке існує та/або виникне в майбутньому у позичальника за договором №03/15 від 02.04.2015, укладеним з ПАТ "ЛУГАНСЬКТЕПЛОВОЗ" (ідентифікаційний код 05763797), контрактом №7/14 від 18.03.2014, укладеним з ВАХК "БАРКИ ТОЧИК", контрактом №57/14 від 16.02.2015, укладеним з ВАХК "БАРКИ ТОЧИК", на загальну суму 116.629.615,54 грн. За взаємною згодою сторін, вартість предмету застави склала 79.485.375,00 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на початок дня укладення вказаного договору застави становила 3.750.000,00 доларів США (п.п. 1.1, 3.1, 3.2 цього договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 15.07.2015 між Банком та позичальником був укладений договір застави №28/15/КЛ-КБ-ИП-2, згідно якого позичальник передав Банку в заставу майнові права, а саме право вимоги на отримання грошових коштів за Генеральним договором №3000174/1 про здійснення вкладних (депозитних) операцій від 23.04.2014, який укладений між позичальником та Банком, з урахуванням додаткового договору №3000174/1-93 від 09.04.2015 до зазначеного Генерального договору, у розмірі 500 000,00 доларів США, у тому числі право вимоги на отримання грошових коштів вкладу та нарахованих на вклад процентів.

02.08.2016 між Банком та позичальником був укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами були внесені зміни до п. 1.4 кредитного договору та останнім днем кредитної лінії, коли позичальник мав погасити всю свою заборгованість перед Банком, було визначене 1 вересня 2016 року. Сторони також уклали Договір від 02.08.2016 про внесення змін і доповнень №1 до додаткової угоди №1 до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились внести до п.п. 1 та 2 вказаної додаткової угоди №1 зміни в частині строку надання Банком позичальнику кредиту в сумі 2.500.000,00 доларів США та його повернення позичальником на користь Банку не пізніше 1 вересня 2016 року.

Надалі, а саме 29.08.2016, 21.09.2016, 31.01.2017, 08.02.218, 17.12.2018 та 16.05.2019 між Банком та позичальником було укладено низку договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору та договорів про внесення змін і доповнень до додаткової угоди №1 до кредитного договору, відповідно до змісту яких сторонами неодноразово змінювалась кінцева дата повернення позичальником кредиту та погашення заборгованості на 25.09.2016, 25.12.216, 01.04.217, 31.12.2018 та 31.12.2019 відповідно.

Позивач у своєму позові зазначає, що після 16.05.2019 між позичальником та Банком (або новими кредиторами за Кредитним договором), а в подальшому - між відповідачем, як правонаступником позичальника, та новими кредиторами за кредитним договором, жодних договорів, за якими був би продовжений строк повернення кредиту та погашення заборгованості, не укладалось.

Судом встановлено, що 17 березня 2020 року в процедурі ліквідації між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" Федорченка Андрія Володимировича, що діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року № 1725 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 602 від 16 03.2020 "Про передачу залишкового майна (активів) акціонерам ПАТ "БАНК "ЮНІСОН", надалі за текстом Банк, з однієї сторони, та ЛАБАРНЕЙ АДВАНС ЛТД, ІГЕЙЗЕР КЕПІТАЛ ЛТД, МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, ГОРАТЕЙЛ СОЛЮШНС ЛТД, ВЕНТАТРАНС СІСТЕМ ЛТД, ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД, РІЧМАНТІ ХОЛДІНГ ЛТД, ФЕЛІГРАНТ ЕЛАЙЄНС ЛТД, від імені яких дії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, в особі керівника Чепіжко Оксани Вікторівни, укладений договір №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів.

За умовами вказаного договору №2/1 Банк з метою завершення процедури ліквідації банку безоплатно передає майно (активи) банку, вказане у пункті. 2 договору, яке залишилось після задоволення вимог усіх черг кредиторів банку, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (залишкове майно), у спільну часткову власність акціонерів банку від імені яких діє МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД. Пунктом 2 договору визначено, що Банк передає, а акціонери приймають у спільну часткову власність наступне залишкове майно: основні засоби та інші активи, перелік яких наведений у додатках: № 1 (транспортні засоби), № 2 (дебіторська заборгованість), № 3 (основні засоби), № 4 (кредити) до цього договору; залишок коштів на накопичувальному рахунку Банку у сумі станом на дату перерахування акціонерам. Згідно Додатку № 4 до цього договору у складі майна за вищевказаним договором було передане також право вимоги, що виникло з кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26 червня 2015 року, сумарна заборгованість за основним боргом та нарахованими процентами, оціночна вартість - 46.064.126,40грн.

Матеріали справи містять лист-повідомлення ДП "Завод "Електроважмаш" про відступлення права вимоги Банку до ДП "Завод "Електроважмаш" за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) новим кредиторам у відповідності до договору про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера № 2/1 від 17.03.2020, укладеного між Банком та новими кредиторами. Також повідомлено про те, що разом із переданими правами вимоги за кредитним договором до нових кредиторів були передані права, що належали первісному кредитору за договором застави №28/15/КЛ-КБ-ИП від 26.06.2015 та за договором застави майнових прав №28/15/КЛ-КБ-ИП-2 від 15.07.2015, які були укладені в рамках забезпечення зобов`язань за кредитним договором.

27.01.2021 між акціонерами Банку, в особі Компанії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАЛКОН ФІНАНС"(код ЄДРПОУ 43064565), далі фактор, був укладений договір факторингу №Ф-27/01-2021, за умовами якого фактор приймає, а клієнти передають факторові право вимоги платежів, належне клієнтам на підставі договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність клієнтів за наступними договорами: кредитним договором (з усіма додатковими угодами/договорами про внесення змін) № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (надалі - кредитний договір), укладеним між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (надалі - боржник); договором застави №28/15/КЛ-КБ-ИП від 26.06.2015 (з усіма додатковими угодами/договорами про внесення змін) (надалі - договір застави), укладеним між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" на виконання зобов`язань за кредитним договором.

У пунктах 1.3, 1.4 цього договору сторони узгодили, що після підписання сторонами даного договору, фактор набуває права вимоги до боржника за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ віл 26.06.2015 та договором застави №28/15/КЛ-КБ-ИП від 26.06.2015 у розмірі 100%; сумарна заборгованість боржника за основним боргом та нарахованими процентами за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ віл 26.06.2015 згідно із договором №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність клієнтів (з усіма додатками) станом на 17.03.2020 становить 46.064.126,40 грн.

Фактор здійснює фінансування клієнтів під відступлення прав вимоги, визначених в п.1.1 договору, за вирахуванням комісії за надання послуг факторингу, визначеної в п 1.6 цього договору, у розмірі 98% від суми заборгованості боржника за ними пропорційно розмірів часток клієнтів, що визначені у п. 1.2 цього договору. Загальна сума фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнтів за цим договором становить 45.142.843,87 грн. Строк перерахування фактором платежів на користь клієнтів згідно п.1.5 цього договору - до 31.12.2021, допускається оплата частинами (п.1.5, 1.7 договору).

18.02.2022 між акціонерами Банку, в особі Компанії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАЛКОН ФІНАНС" укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №Ф-27/01-2021, за умовами якої сторони домовились про добровільне розірвання за взаємною згодою договору факторингу №Ф-27/01-2021 від 27.01.2021 з моменту підписання цієї додаткової угоди №1; фактор повертає клієнтам, в особі Компанії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, документи, які підтверджують право вимоги, яке виникло у клієнтів на підставі договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність клієнтів, за наступними договорами: кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ віл 26.06.2015, договором застави №28/15/КЛ-КБ-ИП від 26.06.2015.

За домовленістю сторін, повернення фактором документів клієнтам здійснюється шляхом складання та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі документів, що додається до цієї додаткової угоди №1; сторони підтверджують, що будь-яких майнових (фінансових) претензій одна до одної вони не мають (п.п.3, 4 додаткової угоди №1).

В подальшому, 21 лютого 2022 року між акціонерами Банку (а саме: ЛАБАРНЕЙ АДВАНС ЛТД в особі директора Дмітріченко Наталі Борисівни, ФЕЛІГРАНТ ЕЛАЙЄНС ЛТД в особі директора Назимко Катерини Сергіївни, ІГЕЙЗЕР КЕПІТАЛ ЛТД, ГОРАТЕЙЛ СОЛЮШНС ЛТД, ВЕНТАТРАНС СІСТЕМ ЛТД, ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД, РІЧМАНТІ ХОЛДІНГ ЛТД від імені та в інтересах яких за довіреністю діє компанія МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД в особі директора Чепіжко О.В., МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД в особі директора Чепіжко О.В.), як кредиторами, та фізичною особою-підприємцем Чепіжко Оксаною Вікторівною, як новим кредитором, укладений договір відступлення права вимоги.

За умовами вказаного договору сторони домовили про таке визначення термінів: Банк - ПАТ "БАНК "ЮНІСОН"; позичальник - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121); боржник - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) яке за своїми права та обов`язками являється правонаступником ДП "Завод "Електроважмаш"; кредитний договір - кредитний договір №28/15/КЛ-КБ, який був укладений 26.06.2015 між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" (код ЄДРПОУ 38514375) та ДП "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), та за умовами якого ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" відкрило ДП "Завод "Електроважмаш" відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2500000,00 доларів США, з наданням кредиту траншами в доларах США; договори забезпечення - договори, укладені в забезпечення виконання зобов`язань позичальника та, у подальшому, до боржника, за кредитним договором станом на день укладення цього договору, а саме: договір застави №28/15/КД-КБ-ИП від 26.06.2015 та договір застави №28/15/КЛ-КБ-ИП-2 від 15.07.2015, укладені між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" (код ЄДРПОУ 38514375) та ДП "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).

Відповідно до пункту 2.2 договору відступлення права вимоги, кожна зі сторін підписанням цього договору підтверджує, що укладення та виконання нею цього договору не суперечить нормам законодавства, що застосовується до договорів про відступлення права вимога.

Підписанням цього договору кредитори підтверджують, що на момент укладання вказаного договору їм належить майнове право - право грошової вимоги до боржника, а саме Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269), яке за своїми права та обов`язками являється правонаступником ДП "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), що являється позичальником за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ, укладеним 26.06.2015 між ним та Банком Вказане право вимоги виникло у кредиторів на підставі укладеного 17.03.2020 договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів, за яким всі права вимоги Банку до позичальника за вказаним вище кредитним договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) були передані акціонерам Банку, якими і є кредитори (п.2.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони здійснюють заміну кредитора у зобов`язанні шляхом передання кредиторами своїх прав новому кредитору за правочином відступлення права вимоги, а саме: кредитори відступають (передають) новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги кредитора за зобов`язаннями по кредитному договору і договорами забезпечення та сплачує кредиторам грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена у п. 4.8 цього договору.

Сторони домовились про те, що разом з правом вимоги по кредитному договору, кредитори відступають (передають) новому кредитору у порядку, передбаченому п. 4.2 цього договору, свої права вимоги за договорами забезпечення (п.3.2 договору).

Станом на дату укладення сторонами цього договору загальний розмір заборгованості боржника перед кредиторами складає 1.749.710,40 доларів США та 4.137.725,97 гривень (п.3.3. договору).

Права за договорами забезпечення, вказаними у п. 3.2 цього договору, переходять до нового кредитора без будь-якої оплати будь-якого характеру, виключно у силу положень українського законодавства (п.3.4 договору).

Для підтвердження наявності та дійсності права вимоги, що відступається за цим договором, кредитори передають новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим договором, за актом приймання-передачі документації, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1) (п.4.1 договору).

У пункті 4.2 договору сторони домовились, що заміна сторони у зобов`язанні вважається такою, що відбулася, а право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення вважається відступленим кредиторами новому кредитору в момент підписання цього договору, після чого новий кредитор отримує всі без виключення права кредитора по відношенню до боржника за кредитним договором.

Сторони також підтверджують та погоджуються, що права вимоги за договорами забезпечення, які укладені у простій письмовій формі, переходять від кредитора до нового кредитора одночасно з переходом права вимоги за кредитним договором на підставі цього договору та, в силу закону, без необхідності укладення окремого договору відступлення права вимоги за такими договорами забезпечення.

Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші, пов`язані з ним права, в обсязі та на умовах, що існували па момент переходу цих прав, зокрема право пред`явлення претензій щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним законодавством України, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржника на виконання зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, інші права, які забезпечують зобов`язання боржника за кредитним договором та/або випливають чи безпосередньо пов`язані з ним.

У пункті 4.5 договору передбачено, що новий кредитор може відступити або передати права вимоги третім особам з моменту набуття ним права вимоги згідно пункту 3.1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.6 ціна договору визначена за домовленістю сторін та складає 1.749.710,40 доларів США та 4.137.725,97 гривень. В якості сплати ціни договору, визначеної в п. 4.6 цього договору, новий кредитор у строк до 31.12.2023 повинен перерахувати на банківський рахунок кредитора-8 (МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД), який діє в інтересах решти кредиторів, грошові кошти у розмірі відповідно до пункту 4.6 цього договору (п. 4.7 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору кредитори протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору зобов`язані передати новому кредитору, а новий кредитор зобов`язаний прийняти від кредиторів документацію, що стосується заборгованості боржника та підтверджують дійсність та наявність права вимоги до боржника, а також інші документи, які засвідчують права вимоги, шо передаються та містять інформацію, яка є важливою для їх здійснення новим кредитором. Передача документів оформлюватиметься шляхом складання сторонами акту приймання-передачі документації (Додаток №1), в якому міститься перелік переданої новому кредитору документації, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 5.3 договору кредитори зобов`язуються письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги на користь нового кредитора шляхом направлення цінним листом з описом вкладення відповідного письмового повідомлення. Кредитори зобов`язані надати новому кредитору копію такого повідомлення, а також документи, що підтверджують його відправку адресату протягом 3 робочих днів з моменту направлення. Письмове повідомлення кредитора боржника про відступлення права вимоги на користь нового кредитора здійснюється протягом 30 днів.

Відповідно до пункту 6.2 договору підписання цього договору кредитори гарантують, що їм належить право вимоги на законних підставах - згідно з кредитним договором та договорами забезпечення (з усіма змінами та доповненнями до них); право вимоги є дійсним, що підтверджується документацією. В момент укладення цього договору кредитору не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимоги нового кредитора, що набувається останнім за цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі документації від 21.02.2022, який укладений у відповідності до пункту 4.1 договору та є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), відповідно до якого серед переданої документації зазначено про розрахунок заборгованості за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 станом 21.02.2022, згідно з яким:

1. Розрахунок заборгованості ДП "Завод "Електроважмаш" за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог: 1.1. прострочена заборгованість по кредиту - 1.125.844,63 дол. США; 1.2. заборгованість по процентам 84.093,22 дол. США; 1.3. пеня за прострочення сплати кредиту - 3.969.680,44 грн; 1.4. пеня за прострочення сплати процентів - 118.848,20 грн, всього - 1.209.937,85 дол. США та 4.088.528,63 грн;

2. Розрахунок заборгованості ДП "Завод "Електроважмаш" за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, без урахування проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог: 1.1. прострочена заборгованість по кредиту - 1.664.726,53 дол. США; 1.2. заборгованість по процентам 84.983,87 дол. США; 1.3. пеня за прострочення сплати кредиту - 4.018.877,77 грн; 1.4. пеня за прострочення сплати процентів - 118.848,20 грн, всього - 1.749.710,40 дол. США та 4.137.725,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2022 на адресу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" акціонерами Банку (кредиторами) надіслано повідомлення від 21.02.2022 про те, що всі права вимоги Банку до позичальника за кредитним договором передані новому кредитору - фізичній особі-підприємцю Чепіжко Оксані Вікторівні, з якою укладено договір відступлення права вимоги від 21.02.2022.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", було погоджено пропозицію Фонду державного майна України щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" (товариство, що приєднується) до АТ "Українські енергетичні машини" (товариство-правонаступник), згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику (далі передавальний акт), а саме АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відтак, за твердженням заявника, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Тобто, фактично Кабінетом Міністрів України погоджено проведення процедури реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Українські енергетичні машини", а отже останній є боржником за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеного між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та ДП "Завод "Електроважмаш".

Відтак, за твердженням позивача, станом на момент звернення з даним позовом позичальник свою заборгованість за кредитним договором не погасив, у зв`язку з чим спочатку у позичальника, а потім у відповідача, як його правонаступника, сформувалась прострочена заборгованість за кредитним договором, що на день подання позову, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача на загальну суму 1749710,40 доларів США та 4137725,97 грн, де: прострочена заборгованість по кредиту - 1664726,53 доларів США; заборгованість за процентами - 84983,87 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 4018877,77 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 118848,20 грн.

Позивач вказує, що обґрунтованість розрахунку заборгованості, підтверджується Висновком експертів за результатами проведення економічного дослідження №30171/21-72/38810-38818/21-72 від 29.12.2021, складеного атестованими судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за заявою одного з попередніх кредиторів за цим кредитним договором - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАЛКОН ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 43064565).

На думку позивача, відповідач підтверджує факт існування заборгованості за вказаним кредитним договором та невиконання за цим договором своїх зобов`язань, доказами чого є письмове листування між Банком та позичальником, а також між позичальником та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Посилаючись на те, що позивач набув права вимоги, останній обґрунтовував порушення своїх прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо погашення кредиту.

В свою чергу, відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке: нікчемність договору №2/1 від 17.03.2020 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів та договору відступлення права вимоги від 21.02.2022; недодержання норм п. 11.20 кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 при передачі (відступленні) прав за цим договором; реалізація боргу за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 іншій особі, а не позивачу чи ТОВ "ФК "ФАЛКОН ФІНАНС"; невідповідність експертного висновку, доданого до позову, на підтвердження сум позовних вимог, вимогам ч. 3 ст. 98, ст. 101 ГПК України; відсутність чітких даних щодо суми заборгованості боржника за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015 та неврахування заліку зустрічних однорідних вимог, проведених між Банком та боржником; безпідставність вимог позивача про сплату заборгованості по процентам та пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

За змістом частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.

Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Таким чином, суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача (як нового кредитора) до відповідача (як правонаступника боржника) про стягнення заборгованості за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, укладеним між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" (код ЄДРПОУ 38514375) та ДП "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

За наявними у справі доказами ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором в частині перерахування грошових коштів на рахунок позичальника у сумі 2500000,00 доларів США, проте доказів повного погашення позичальником заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами, матеріали справи не містять.

Вказані обставини не спростовані відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду даної справи.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача стосуються висновків суду першої інстанції в частині наявності у позивача прав кредитора за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, а відтак першочергово дослідженню та оцінці підлягають обставини щодо набуття позивачем прав кредитора за таким договором та, як наслідок, наявності права вимоги до відповідача і порушеного права, за захистом якого такий звернувся з даним позовом.

За твердженням позивача, у даному випадку заміна кредитора у зобов`язаннях за спірним кредитним договором відбулась двічі, а саме: 1) в процедурі ліквідації на підставі договору про передачу залишкового майна (активів) ПАТ "БАНК "ЮНІСОН"; 2) на підставі відступлення акціонерами ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" права вимоги за кредитним договором позивачу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частин першої, третьої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. (ч. 2 ст. 512 ЦК України).

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Таким чином, особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, зокрема, сформульовані такі висновки:

"84. У свою чергу, з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

85. Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

86. У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

87. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

88. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV "Правочини. Представництво" ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

89. Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

90. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

91. Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг".

Отже, у тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

В якості підстави виникнення у фізичної особи-підприємця Чепіжко О.В. прав кредитора за спірним кредитним договором позивач надав до матеріалів справи договір відступлення права вимоги від 21.02.2022, укладений між акціонерами Банку (а саме: ЛАБАРНЕЙ АДВАНС ЛТД, ФЕЛІГРАНТ ЕЛАЙЄНС ЛТД, ІГЕЙЗЕР КЕПІТАЛ ЛТД, ГОРАТЕЙЛ СОЛЮШНС ЛТД, ВЕНТАТРАНС СІСТЕМ ЛТД, ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД, РІЧМАНТІ ХОЛДІНГ ЛТД, МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД), як кредиторами, та фізичною особою-підприємцем Чепіжко Оксаною Вікторівною, як новим кредитором.

За умовами вказаного договору сторони домовились, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони здійснюють заміну кредитора у зобов`язанні шляхом передання кредиторами своїх прав новому кредитору за правочином відступлення права вимоги, а саме: кредитори відступають (передають) новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги кредитора за зобов`язаннями по кредитному договору №28/15/КЛ-КБ, який був укладений 26.06.2015 між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та ДП "Завод "Електроважмаш") і договорами застави, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, та сплачує кредиторам грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена у п. 4.8 цього договору.

Підписанням цього договору кредитори підтверджують, що на момент укладання вказаного договору їм належить майнове право - право грошової вимоги до боржника, а саме Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269), яке за своїми правами та обов`язками являється правонаступником ДП "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), що являється позичальником за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ, укладеним 26.06.2015 між ним та Банком Вказане право вимоги виникло у кредиторів на підставі укладеного 17.03.2020 договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів, за яким всі права вимоги Банку до позичальника за вказаним вище кредитним договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) були передані акціонерам Банку, якими і є кредитори (п.2.4 договору).

Досліджуючи обставини набуття таких прав кредитора акціонерами Банку на підставі договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів від 17.03.2020, та їх наявності на час відступлення права вимоги позивачу, слід зазначити таке.

Як вже було встановлено вище, 17 березня 2020 року в процедурі ліквідації між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" Федорченка Андрія Володимировича, що діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року № 1725 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 602 від 16 03.2020 "Про передачу залишкового майна (активів) акціонерам ПАТ "БАНК "ЮНІСОН", надалі за текстом Банк, з однієї сторони, та ЛАБАРНЕЙ АДВАНС ЛТД, ІГЕЙЗЕР КЕПІТАЛ ЛТД, МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, ГОРАТЕЙЛ СОЛЮШНС ЛТД, ВЕНТАТРАНС СІСТЕМ ЛТД, ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД, РІЧМАНТІ ХОЛДІНГ ЛТД, ФЕЛІГРАНТ ЕЛАЙЄНС ЛТД, від імені яких дії МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД, в особі керівника Чепіжко Оксани Вікторівни, укладений договір №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів.

Сторони уклали вказаний договір, керуючись статтями 6, 8, 111, 512-519, 627 ЦК України, статтею 59 ГК України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Законом України "Про акціонері товариства", Порядком складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволенні вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідно до розділу IX Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21.08.2017 №3711 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972, Банк з метою завершення процедури його ліквідації, безоплатно передав майно (активи) Банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх черг кредиторів Банку, передбачених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у спільну часткову власність акціонерів Банку, від імені яких діє МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД.

Пунктом 2 договору визначено, що Банк передає, а акціонери приймають у спільну часткову власність наступне залишкове майно: основні засоби та інші активи, перелік яких наведений, зокрема, у додатку № 4 (кредити) до цього договору, а згідно з цим додатком у складі майна за вищевказаним договором було передане також право вимоги, що виникло з кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26 червня 2015 року, сумарна заборгованість за основним боргом та нарахованими процентами, оціночна вартість - 46.064.126,40грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 12 статті 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Цим Законом не встановлено інших, відмінних від зазначених у статті 111 ЦК України, правових наслідків щодо залишкового майна ліквідованого банку.

Також, відповідно до розділу IX "Розпорядження майном (активами), що залишилось після задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується" Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21.08.2017 №3711 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972, передбачено, що акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону (далі - Залишкове майно).

Вказаним розділом передбачено порядок та умови отримання акціонерами банку, що ліквідується, майна (активів) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону, шляхом підписання договору (акта) про передачу залишкового майна (активів) у спільну часткову власність акціонерів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що положеннями чинного законодавства не передбачено, що акціонери банку, що ліквідуються, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів.

Водночас, враховуючи, що в даному випадку заміна первісного кредитора (Банку) у кредитних правовідносинах відбувалась у зв`язку із перебуванням останнього у процедурі ліквідації, то до відносин, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, підлягають застосуванню також спеціальні правила, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до вимог пункту 7 частини другої статті 46 цього Закону у редакції, чинній на час укладення спірного договору про передачу залишкового майна, з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Зазначені положення законодавства стосуються будь-якого майна (активів) банку, що ліквідовується.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, які підлягають застосуванню до правовідносин, в яких стороною є Банк, який ліквідується. Всі інші закони можуть застосовуватись до таких правовідносин лише в тій частині, що не суперечить положенням цих спеціальних законів, що передбачено приписам ч. 8 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом пункту 2 статті 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" втрачають чинність не тільки публічні обтяження, а також будь-які обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (активами) банку.

Таким чином, положення щодо втрати чинності обмеженнями на розпорядження майном (активами) Банку стосується не тільки публічних обтяжень, але всіх і будь-яких обмежень на розпорядження майном. До таких обмежень на розпорядження належать також обмеження, встановлені кредитними/іпотечними договорами.

Відтак, стосовно майна (активів) Банку, в якому призначено уповноважену особу Фонду діє правовий режим, встановлений нормами Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо порушення умов пункту 11.20 кредитного договору, яким встановлено обмеження на розпорядження майновими правами (у вигляді обов`язкової згоди боржника для передання кредитором своїх прав та обов`язків третім особам), під час передачі майнових прав за цим договором акціонерам Банку у процедурі його ліквідації.

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується те, що внаслідок передачі акціонерам ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" на підставі договору №2/1 про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонерів від 17.03.2020 у складі майна, яке залишилось після задоволення вимог усіх черг кредиторів Банку, також права вимоги, що виникло з кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26 червня 2015 року, відбулася заміна кредитора за цим кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Заміна кредитора, на користь якого слід виконати кредитні зобов`язання, не впливає на обсяг прав і обов`язків боржника. (Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2022 у справі №200/16065/17, від 07.09.2022 у справі №211/1553/21, від 08.02.2023 у справі № 910/8852/20).

З цих підстав, вчинення в подальшому (за межами ліквідаційної процедури) акціонерами Банку правочину щодо заміни кредитора у зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26 червня 2015 року, зокрема, шляхом передання ними своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не пов`язано з процедурою щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації, а тому має відбуватись із дотриманням загальних вимог чинного законодавства та положень кредитного договору.

Судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 червня 2018 року № 345-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "ЮНІСОН" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року № 1725 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації банку строком на два роки з 19 червня 2018 року до 18 червня 2020 року включно.

13 травня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "БАНК "ЮНІСОН" як юридичної особи.

Як вже було зазначено, 21.02.2022 між акціонерами Банку (а саме: ЛАБАРНЕЙ АДВАНС ЛТД, ФЕЛІГРАНТ ЕЛАЙЄНС ЛТД, ІГЕЙЗЕР КЕПІТАЛ ЛТД, ГОРАТЕЙЛ СОЛЮШНС ЛТД, ВЕНТАТРАНС СІСТЕМ ЛТД, ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД, РІЧМАНТІ ХОЛДІНГ ЛТД, МЕЛІГАНТ ГРУП ЛТД), як кредиторами, та фізичною особою-підприємцем Чепіжко Оксаною Вікторівною, як новим кредитором, був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого кредитори відступають (передають) новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги кредитора за зобов`язаннями по кредитному договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015.

Відповідно до частини 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Отже, з аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України вбачається, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором. При цьому, якщо договором встановлено, що заміна Кредитора у зобов`язанні здійснюється за згодою Боржника, то така заміна без згоди Боржника не відповідає умовам вказаного договору та приписам чинного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 11.20 кредитного договору №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, укладеного між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та ДП "Завод "Електроважмаш", сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам права та обов`язки по даному договору, без письмової згоди іншої сторони.

Тобто, користуючись свободою договору сторонами визначено відсутність права жодної із сторін на передання (відступлення) прав та обов`язків за кредитним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони. А тому, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, оскільки ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора.

Проте, матеріали справи не містять доказів попередньої письмової згоди позичальника ДП "Завод "Електроважмаш" або його правонаступника - АТ "Українські енергетичні машини" щодо передачі акціонерами ПАТ "БАНК "ЮНІСОН", до яких перейшли права первісного кредитора (ПАТ "БАНК "ЮНІСОН") за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, своїх прав за вказаним кредитним договором на користь фізичної особи-підприємця Чепіжко О.В., як то встановлено пунктом 11.20 цього договору.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні свідчить, що правочин про заміну кредитора у зобов`язанні між новим та первісним кредитором не породжує правових наслідків для боржника, оскільки не відбувається переходу до особи (нового кредитора) прав у матеріальних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №876/53/19).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі №757/2873/21-ц також зазначив, що частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

В даному випадку, кредитним договором встановлено обмеження (заборону) на передання (відступлення) третім особам прав та обов`язків за цим договором без письмової згоди іншої сторони, що безпосередньо впливає на дійсність вимоги (суб`єктивного права) первісного кредитора під час її відступлення новому кредитору.

З урахуванням викладеного, аналізуючи обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем набуття у встановленому законом та договором порядку прав кредитора за кредитним договором №28/15/КЛ-КБ від 26.06.2015, укладеним між ПАТ "БАНК "ЮНІСОН" та ДП "Завод "Електроважмаш", на підставі договору відступлення права вимоги від 21.02.2022, який за відсутності згоди боржника на заміну кредитора у такому зобов`язанні, не породжує правових наслідків для відповідача.

Враховуючи викладене вище, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому, обставини щодо відчуження (відступлення) у встановленому договором порядку акціонерами банку належних їм майнових прав за кредитним договором № 28/15/КЛ-КБ від 26 червня 2015 року іншим особам, та відповідно їх набуття цими особами, матеріалами справи не підтверджено, а тому посилання відповідача в цій частині не приймаються до уваги та не впливають на вирішення даного спору.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд не може погодитися з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано вищевикладеного у цій постанові, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову, яке не може бути залишено в силі.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо пені, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у справі №922/1334/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача та ухваленням нового рішення про відмову у позові, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у справі №922/1334/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Чепіжко Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 05762269) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18607,50грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян