Рішення

від 06.08.2024 по справі 902/1159/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2024 р. Cправа № 902/1159/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

прокурора - Кравчука О.Л.,

представника відповідачки - Щавінського К.С.,

у відсутності решти учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800) в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027); Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕССУРС" (вул. Героїв Майдану, 69, м. Липовець, Вінницька область, 22500); Фермерського господарства "ДУБИ" (вул. Широкий Берег, 12, с. Спичинці, Вінницький район, Вінницька область, 22250)

про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви про заміну неналежних відповідачів належним та заяви про зміну предмету позову) до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234), припинити право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237;

- витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність в особі Погребищенської міської ради Вінницького району земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9820 га, яка входить до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 та розташована на території Погребищенської міської ради Вінницького району (колишньої - Очеретянської сільської ради Погребищенського району) Вінницької області в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних.

Підставами звернення прокурора з позовом є порушення вимог закону при передачі земельної ділянки з державної у приватну власність фізичній особі ОСОБА_2 . На думку прокурора, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 повторно використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Станом на 30.01.2023 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 площею 11,9820 га зареєстрована 23.12.2022 за ОСОБА_1 на праві приватної власності. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено договір купівлі-продажу від 23.12.2022 № 7919. Тобто, власником земельної ділянки та єдиним відповідачем у справі є фізична особа. Водночас, підстави позовних вимог обґрунтовані прокурором порушенням норм законодавства, які визначають порядок набуття фізичною особою земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.05.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, позов задоволено частково. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234). Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237. Витребувано у ОСОБА_1 у комунальну власність в особі Погребищенської міської ради Вінницького району земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9820 га (скасований в результаті об`єднання кадастровий номер земельної ділянки: 0523483800:03:000:0194), яка входить до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 та розташована на території Погребищенської міської ради Вінницького району (колишньої - Очеретянської сільської ради Погребищенського району) Вінницької області в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234).

За наслідками касаційного перегляду відповідно до постанови Верховного Суду від 29.03.2024 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2023 у справі № 902/1159/22 скасовано. Справу № 902/1159/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

17.04.2024 шляхом автоматизованого розподілу справ у Господарському суді Вінницької області головуючим суддею для нового розгляду справи визначено Тварковського А.А , що стверджується відповідним протоколом авторозподілу.

Ухвалою від 23.04.2024 господарську справу № 902/1159/22 суддею Тварковським А.А. прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Під час нового судового розгляду в підготовчому провадженні учасники справи актуалізували власну процесуальну позицію по суті спору шляхом подання відповідних пояснень (пояснення прокурора - а.с. 18-27, а.с. 31-50, том 5; пояснення відповідачки - а.с. 59-75, том 5).

Крім того, ОСОБА_1 подано клопотання про компенсацію вартості земельної ділянки у випадку задоволення позову (вх. №01-34/5174/24 від 17.05.2024).

Прокурор у поданому додатковому поясненні зазначає, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Витребування земельної ділянки становить "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки вказане є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з передачі громадянам у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Суть заперечень відповідачки, викладених у поданому поясненні, зводиться до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави за волевиявленням державного органу, який був уповноважений розпоряджатися нею від імені держави.

Так, на думку відповідачки, оскільки спірна земельна ділянка була придбана нею в особи, яка мала право її відчужити, тому законні підстави для втручання у право власності ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України відсутні.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 06.08.2024, про що 11.06.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Ухвалою суду від 24.06.2024 представнику відповідачки забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/1159/22 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 06.08.2024 з`явилися прокурор та представник відповідачки, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору. Повідомлені належним чином позивач та треті особи правом участі у судовому засіданні не скористалися.

З`ясувавши процесуальні позиції учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

07.11.2019 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту, в межах земельної ділянки площею 35,7249 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0148.

За результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято наказ № 2-22881/15-19-СГ від 29.11.2019 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

29.05.2019 наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8746/15-19-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Стінянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області площею 2,000 га з кадастровим номером 0523985700:03:000:0643 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

24.04.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ "Про надання у власність", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,9820 га з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020, державним реєстратором Славнянської сільської ради Липовецького району 16.06.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 36909962, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2101627905234).

20.07.2020 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого продавець передав у власність (продав) покупцю, а покупець прийняв від продавця (купив) земельну ділянку кадастровий номер 0523483800:03:000:0194, що розташована на території Погребищенської міської ради Вінницької області та зобов`язується сплатити за неї грошову суму у порядку та на умовах передбачених п. 3 договору.

Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей викладених у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наданого Славнянською сільською радою Липовецького району 16.06.2020 індексний номер витягу - 213131295, право власності на земельну ділянку за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване державним реєстратором Славнянської сільської ради Липовецького району 16.06.2020, номер запису про право власності 36909962, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2101627905234 (п. 2 договору).

За домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчиняється за 37 600 грн, які покупець зобов`язується сплатити продавцю протягом одного року з дня укладення цього договору через касу товариства за місцем знаходження товариства (п. 3.1 договору).

Згідно із висновком про вартість об`єкту оцінки наданого суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Довбня М.Ю., оціночна (ринкова) вартість відчуженої за цим договором земельної ділянки станом на 26.06.2020 становить - 37 600 грн (п. 3.2 договору).

Договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 9.1 договору).

Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11.10.2020 між ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" та ФГ "ДУБИ" укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" вчинено дії з об`єднання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194 площею 1,9820 га із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523483800:03:000:0196, 0523483800:03:000:0192, 0523483800:03:000:0191, 0523483800:03:000:0190 та 0523483800:03:000:0182 площею 1,9820 га кожна, які увійшли до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 площею 11,8920 га.

03.11.2022 ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" адресовано приватному підприємцю Кобзарю М.І. заяву про розроблення ним технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок площею 11,8920 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 0523483800:03:000:0196, 0523483800:03:000:0194, 0523483800:03:000:0192, 0523483800:03:000:0191, 0523483800:03:000:0190 та 0523483800:03:000:0182, які розташовані: Вінницька область, Вінницький район, за межами населеного пункту с. Очеретня, Погребищенської міської ради.

ФОП Кобзар М.І. розроблено відповідну технічну документацію з землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок площею 11,8920 га для ведення особистого селянського господарства, зокрема спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 0523483800:03:000:0194.

15.11.2022 державним реєстратором Липовецької міської ради Вінницького району Чубатюк О.Р. прийнято рішення про державну реєстрацію (індексний номер рішення 65504412 від 17.11.2022) права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС", підставою для державної реєстрації - заява, серія та номер: б/н виданий 03.11.2022, видавник ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС"; технічна документація, серія та номер: б/н виданий 03.11.2022, видавник ФОП Кобзар М.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 58623390, виданий 15.11.2022, видавник: Державний земельний кадастр.

23.12.2022 між ТОВ "УКРЗЕМРЕСУРС" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно п. 1.1 якого продавець передав у власність (продав) покупцю, а покупець прийняв від продавця (купила) земельну ділянку загальною площею 11,8920 га, кадастровий номер якої 0523483800:03:000:0237, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, за межами населеного пункту села Очеретня Погребищенської міської ради, в межах згідно з планом (земельна ділянка), і сплатила за неї грошову суму у порядку та на умовах, передбачених п. 3 цього договору.

Право власності на вище зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області 17.11.2022, індексний номер витягу 315448964, право власності на нерухоме майно зареєстроване державним реєстратором Липовецької міської ради адміністрації Липовецького району Вінницької області - Чубатюк О.Р. 15.11.2022, номер запису про право власності - 48464660, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2660070305234 (п. 1.2 договору).

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (п. 1.3 договору).

Згідно із п. 3.1 договору за домовленістю сторін продаж, земельної ділянки вчиняється за 3000 грн, які продавець отримав від покупця на поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. Київ, Україна, до підписання даного договору.

Експертно-грошова оцінка відчужуваної земельної ділянки складає - 1 844 200 грн, згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Довбня М.Ю. 22.12.2022 (п. 3.3 договору).

За змістом п. 4.3 договору підписання цього договору продавцем та покупцем свідчитиме про те, що земельна ділянка передана продавцем та прийнята покупцем в день укладення цього договору до його підписання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13.01.2023, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 площею 11,9820 га зареєстрована за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на праві приватної власності за договором купівлі-продажу від 23.12.2022 № 7919.

Посилаючись на те, що фізичною особою ОСОБА_2 повторно використано право безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки попередньо отримано у приватну власність іншу земельну ділянку з кадастровим номером 0523985700:03:000:0643 площею 2 га, прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі.

Вказані обставини також були встановлені судами при попередньому судовому розгляді.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що інтереси держави є порушеними, тому прокурор правомірно звернувся з позовом до суду, а також правомірно заявив вимогу про витребування у кінцевого набувача - ОСОБА_1 у комунальну власність земельної ділянки площею 1,9820 га, яка входить до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних. Також суд першої інстанції, надавши оцінку іншим позовним вимогам на предмет ефективності обраних способів захисту прав та інтересів, дійшов висновку про скасування у державному реєстрі права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234) та скасування в державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237.

Водночас в силу вимог ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скеровуючи справу на новий судовий розгляд, Касаційний господарський суд у своїй постанові від 29.03.2024 вказав, що вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій лише формально послалися на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідну практику ЄСПЛ та взагалі не навели жодних мотивів для висновку про відсутність порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача як дійсного володільця і про покладення на останнього такого тягаря, який буде надмірним.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору у справі, яка переглядається, фактично не застосували статтю 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідну практику ЄСПЛ, обмежившись лише формальним посиланням на них, та не встановили і в судових рішеннях не зазначили чи відповідає втручання у право на мирне володіння відповідачем спірним майном трьом встановленим критеріям. Зокрема, суди не обґрунтували, чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний інтерес"; як внаслідок цього відновиться або покращиться економічний інтерес та/або становище держави. У такий спосіб, без такого обґрунтування висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Слід зазначити, що під час нового розгляду справи встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності 02.01.2024 скасовано запис про право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234). Підставою для скасування такого запису слугувало рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2023 у справі № 902/1159/22 (відповідну інформаційну довідку, сформовану на запит суду, долучено до матеріалів справи).

З огляду на встановлені обставини справи, визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує таке.

Згідно із статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 81, 116 Земельного кодексу України (ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (пункт "б" частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

На підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року, державним реєстратором Славнянської сільської ради Липовецького району 16.06.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 36909962, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2101627905234).

Однак, 29.05.2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8746/15-19-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Стінянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області площею 2,000 га із кадастровим номером 0523985700:03:000:0643 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (а.с. 31, т. 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8746/15-19-СГ від 29.05.2019 року безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1 га кадастровий номер 0523985700:03:000:0643.

Оскільки, ОСОБА_2 на час видання наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 0523985700:03:000:0643 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03), то ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України, повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Крім того, згідно із положеннями статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 334 ЦК України, а також положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Відповідно до статей 11, 13 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За системним зв`язком та змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз.

Відповідно прийняття органами виконавчої влади або місцевого самоврядування рішень про таку передачу без додержання вказаних вимог також є недопустимим.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 року у справі № 1840/3664/18).

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно.

Наведене свідчить про відсутність достатніх правових підстав для видачі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року, тому спірна земельна ділянка вибула із власності держави всупереч вимогам закону та волі власника.

Отже, повторне набуття земельної ділянки ОСОБА_2 у власність у межах норм безоплатної приватизації на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року є протиправним.

Щодо правових підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 як нинішнього власника, з огляду на встановлену судом протиправність її вибуття із власності держави, судом враховано таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно із статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 1,9820 га, яка розташована на території Погребищенської міської ради Вінницького району (колишньої - Очеретянської сільської ради Погребищенського району) Вінницької області, з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року.

Тому, вказану земельну ділянку було протиправно відчужено 20.07.2020 року ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕССУРС" шляхом укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 32-36, т. 1).

Обставини об`єднання ТОВ "УКРЗЕМРЕССУРС" земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка площею 1,9820 га, а також земельні ділянки із кадастровими номерами 0523483800:03:000:0196, 0523483800:03:000:0194, 0523483800:03:000:0192, 0523483800:03:000:0191, 0523483800:03:000:0190 та 0523483800:03:000:0182, увійшли до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 площею 11,8920 га, підтверджено відповідною технічною документацією та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 178-185, т. 1 ).

23.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМРЕСУРС" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 186-191, т. 1).

Враховуючи неодноразове відчуження права власності на земельну ділянку після протиправної повторної приватизації, належним способом захисту прав та інтересів держави є витребування земельної ділянки у кінцевого набувача.

Юридичний факт об`єднання спірної земельної ділянки не перешкоджає її витребуванню в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року у власність ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані.

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц, у разі об`єднання земельних ділянок не відбувається виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбувається заміна кількох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх документах. Залишаються попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбувається зміна їх цільового призначення, розташування тощо.

З огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України власник (держава) має право витребувати земельні ділянки, які були поділені та/або об`єднані; формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (позиція судової палати для розгляду справ щодо земельних спорів та права власності КГС ВС, викладена у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позову в частині витребування у кінцевого набувача ОСОБА_1 у комунальну власність в особі Погребищенської міської ради Вінницького району земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9820 га (скасований в результаті об`єднання кадастровий номер земельної ділянки: 0523483800:03:000:0194), яка входить до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 та розташована на території Погребищенської міської ради Вінницького району (колишньої - Очеретянської сільської ради Погребищенського району) Вінницької області в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 року у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних.

Поряд з цим, надаючи юридичну оцінку підставам у втручання на мирне володіння майном відповідачкою, на що акцентував увагу суд касаційної інстанції, передаючи справу на новий розгляд, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСГІЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Так, законність витребування спірної земельної ділянки обґрунтована наведеними мотивами щодо задоволення віндикаційного позову в силу приписів ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Передача земель державної (комунальної) власності у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом держави переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

За таких обставин, витребування земельної ділянки становить "суспільний", "публічний" інтерес, оскільки вказане є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з передачі громадянам у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. До того ж права та інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Покращення економічного інтересу та/або становища держави внаслідок повернення у розпорядження держави земельної ділянки, на що акцентував увагу суд касаційної інстанції, полягатиме, зокрема, у тому, що така земельна ділянка може бути, продана, передана в оренду іншому суб`єкту господарювання з урахуванням нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, що надасть змогу наповнити бюджет відповідної територіальної громади.

Що стосується дотримання критерію пропорційності, то відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься в матеріалах справи, у ОСОБА_1 на праві приватної власності перебуває 15 земельний ділянок для ведення особистого селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею майже 39,47 га.

Враховуючи викладене, витребування у ОСОБА_1 однієї земельної ділянки площею 1,9820 га, яку вона придбала відповідно до умов договору фактично за 594,6 грн (таке співвідношення вартості (ціни договору) до розміру земельної ділянки, яка витребовується, як частини об`єднаної земельної ділянки) не буде для неї надмірним тягарем, спричиненим втратою грошових коштів та позбавленням засобів для існування.

Також матеріалами справи підтверджено, що в інтересах ОСОБА_1 діяли ті самі представники, якими вчинялись дії з оформлення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та ТОВ "Укрземресурс", що свідчить про реальну змогу довідатися відповідачкою про спірний статус земельної ділянки та наявність судового спору, відтак надає суду обґрунтовані підстави для сумніву у добросовісності відповідачки.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави, становить пропорційне втручання у право власності відповідачки з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Більше того, як уже суд зазначав вище, одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказано, що під час розгляду цієї справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові. Навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача.

Так, відповідачкою заявлено клопотання про компенсацію вартості земельної ділянки у випадку задоволення позову (вх. №01-34/5174/24 від 17.05.2024).

Дослідивши таке клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки вимоги про компенсацію ринкової вартості земельної ділянки спрямовані до Погребищенської міської ради (на користь якої витребовується спірна земельна ділянка).

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 28.12.2022 у справі № 472/156/21 підтримав позицію суду апеляційної інстанції, що у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не позбавлена права та можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до особи, в якої придбала спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Отже, з урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Подібні висновки щодо наявності підстав витребування земельної ділянки у добросовісного набувача на підставі ст. 387, 388 ЦК України у зв`язку з вибуттям майна з володіння держави поза її волею та відсутності порушення принципу пропорційності втручання у право власності добросовісного набувача викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 130/1017/20, від 28.12.2022 у справі № 472/156/21 та від 28.06.2023 у справі № 148/621/22.

Визначаючись щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234), суд враховує, що пред`явленням такої вимоги прокурор намагається відновити право комунальної власності на спірну земельну ділянку із визначеним у момент її формування кадастровим номером.

Cуд зазначає, що навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (постанова КГС ВС від 11.02.2020 року у справі № 915/572/17).

Поряд з цим під час нового розгляду справи встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності 02.01.2024 скасовано запис про право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234). Підставою для скасування такого запису слугувало рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2023 у справі № 902/1159/22.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234) скасовано/анульовано 02.01.2024, тобто предмет спору припинив своє існування в процесі судового розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим суд відхиляє позовні вимоги в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 як неефективний спосіб захисту прав та інтересів.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність.

Окрім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (див. постанову від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Оскільки, редакцію пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" змінено, наявність судового рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав є одночасно автоматичною підставою для припинення відповідних прав, яка прямо передбачена законом.

Судове рішення про скасування державної реєстрації прав є самостійною та достатньою підставою для вчинення державним реєстратором дій з припинення відповідних прав, тому не потребує додаткового судового захисту.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

Визначаючись щодо позовної вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237, суд враховує, що коригування відомостей у Державному земельному кадастрі обумовлено тим, що на підставі дій ТОВ "Укрземресурс" виключено з державного реєстру кадастровий номер спірної земельної ділянки (0523483800:03:000:0194), внаслідок формування об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194 втратила статус окремого об`єкта, так як вона була об`єднана з іншими земельними ділянками.

Відповідно до ст. 16, ч. 4 ст. 25, ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п.п. 29, 50, 51, 114, 135, 136, 136-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, у разі об`єднання земельних ділянок, державна реєстрація та кадастровий номер земельної ділянки, яка увійшла у склад новоутвореної скасовуються, поземельна книга на неї закривається.

Відомості про таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі набувають статусу архівних та зберігаються постійно.

Рішення суду про витребування майна від добросовісного набувача також не є підставою для здійснення реєстратором відповідних реєстраційних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 672/1790/18.

Згідно із ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо визначення ефективних способів захисту на основі редакції закону про державну реєстрацію, суд доходить висновку, що вимога позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 відповідає положенням ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"

Скасування державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки надасть можливість оформлення прав на спірну земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних.

Відтак, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з урахуванням закриття провадження у справі щодо однієї із заявлених вимог, а також відмови у позові щодо вимоги про припинення права власності відповідачки на земельну ділянку з вищенаведених мотивів.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК та наразі є чинною) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, судом відмовлено у задоволенні однієї немайнової вимоги, то на відповідачку слід покласти 7 849,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи, що спір до суду доведено внаслідок неправильних дій відповідачки та предмет спору частково перестав існувати вже після відкриття провадження у справі, на ОСОБА_1 покладаються витрати на сплату судового збору і в частині закриття провадження у справі.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам та на основі аналогічних критеріїв розподілу судових витрат, котрі застосовані судом при вирішенні спору по суті, на відповідачку покладаються 1 006,06 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову (№ 54/1-398вих-23 від 30.01.2023 року) (з розрахунку, що 7 849,00 грн судових витрат зі сплати судового збору становить 74,52% понесених судових витрат).

З тих же мотивів, враховуючи, що частковість задоволення позову за результатами нового розгляду не змінює розподілу судових витрат при первісному зверненні до суду, понесені відповідачкою в ході розгляду справи витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, керуючись положеннями процесуального закону, чинного на час вчинення відповідної процесуальної дії, суд покладає такі судові витрати на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234).

3. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237.

4. Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) у комунальну власність в особі Погребищенської міської ради Вінницького району (вул. Б. Хмельницького, 110, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 03772654) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9820 га (скасований в результаті об`єднання кадастровий номер земельної ділянки: 0523483800:03:000:0194), яка входить до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 та розташована на території Погребищенської міської ради Вінницького району (колишньої - Очеретянської сільської ради Погребищенського району) Вінницької області в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0194, що була передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9391/15-20-СГ від 24.04.2020 у власність ОСОБА_2 , відомості у Державному земельному кадастрі про яку набули статусу архівних.

5. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про припинення права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0237 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2660070305234).

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050 м.Вінниця, вул.Монастирська, 33, код 02909909) 7 849,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 1 006,06 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

7. Судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг залишити за відповідачкою.

8. Згідно із приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 16 серпня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.