Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/5359/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024Справа № 910/5359/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ»

про стягнення 4 345 445,78 грн,

Представники сторін:

від позивача: Криган А.В.,

від відповідача: Стеценко Т.М.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ» про стягнення 2 337 699,68 грн, з яких: 2 174 445,54 грн заборгованості, 136 771,05 грн пені, 12 422,72 грн інфляційних нарахувань та 14 060,37 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № БГ-23/0731 про участь у балансуючій групі від 08.02.2023 (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.12.2023) в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за електричну енергію для врегулювання небалансів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5359/24, підготовче засідання призначено на 03.06.2024.

24.05.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про збільшення розміру позовних вимог.

В підготовче засідання 03.06.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в підготовчому засіданні підтримав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд прийняти вказану заяву до розгляду.

У зв`язку з неотриманням заяви позивача про збільшення позовних вимог, представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості останньому ознайомитися із поданою позивачем заявою та подати відповідні заперечення.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання задовольнити, відкласти підготовче засідання на 26.06.2024; встановити відповідачу строк протягом 7 днів з дня отримання заяви про збільшення розміру позовних вимог, для подання заперечень.

06.06.2024 до суду через систему Електронний Суд представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести підготовче засідання, призначене на 26.06.2024 та всі наступні судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 вказану вище заяву задоволено, вирішено забезпечити участь представника позивача у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

21.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

В підготовче засідання 26.06.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у підготовчому засіданні 26.06.2024 підтримав подані заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надані позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав їх такими, що подані з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти до розгляду подані до суду 29.05.2024 та 26.06.2024 заяви про збільшення розміру позовних вимог, розгляд справи здійснювати з урахуванням нової (збільшеної) ціни позову, а саме: 4 345 445,78 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 4 042 179,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 469,39 грн, 3% річних у розмірі 26 827,93 грн та пені у розмірі 250 969,05 грн.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, оскільки представниками сторін зазначено про подання ними всіх необхідних доказів для розгляду даного спору, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 07.08.2024.

24.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 20.06.2024.

25.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 07.08.2024 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2024 просив суд задовольнити подане 25.07.2024 клопотання про долучення доказів, долучити до матеріалів справи подані із цим клопотанням докази. Представник позивача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив вказане клопотання задовольнити, долучити подані відповідачем докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.08.2024 представники сторін надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Так, представник позивача позовні вимоги (з урахуванням збільшеного їх розміру) підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» є учасником ринку електричної енергії та здійснює господарську діяльність на ринку електричної енергії на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП відповідно до постанови від 10.07.2018 № 684.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ» є учасником ринку електричної енергії та здійснює господарську діяльність на ринку електричної енергії на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП відповідно до постанови від 30.08.2019 № 1789.

08.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (сторона, відповідальна за баланс, СВБ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ» (учасник балансуючої групи, Учасник) укладено договір № БГ-23/0731 про участь у балансуючій групі (надалі - Договір).

01.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою викладено останній у новій редакції.

Відповідно до п. 1.2. Договору (тут і надалі - в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2023) СВБ зобов`язується нести перед ОСП фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи, до складу якої увійшов учасник; врегульовувати небаланси Учасника; здійснювати купівлю-продаж електричної енергії в обсязі небалансів, обумовлених учасниками балансуючої групи; надавати Учаснику послуги з адміністрування фінансової гарантії; Учасник зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ; здійснювати купівлю-продаж у СВБ електричної енергії в обсязі своїх небалансів; оплачувати СВБ послуги з адміністрування фінансової гарантії.

Ціна Договору складається із сум: вартості електричної енергії в обсягах небалансів Учасника, які скомпенсовані та(або) не скомпенсовані у балансуючій групі; вартості послуг СВБ з адміністрування фінансової гарантії учасника (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору необхідний Учаснику розмір фінансової гарантії визначається СВБ відповідно до чинного законодавства України з урахуванням умов цього Договору та інформації, яку Учасник надає СВБ згідно Додатків №№ 2, 3 до цього Договору.

В п. 3.8. Договору визначено, що протягом 7 робочих днів, наступних за розрахунковим місяцем, СВБ формує та направляє Учаснику підписаний зі своєї сторони Акт фінансової гарантії за розрахунковий місяць.

За умовами пунктів 3.13. - 3.15. Договору вартість послуг, яка визначена СВБ в Акті фінансової гарантії, підлягає оплаті Учасником протягом 3 робочих днів з дати його направлення СВБ Учаснику в електронному вигляді, а якщо СВБ не здійснювала направлення такого акту в електронному вигляді - з дати його отримання Учасником на паперовому носії інформації. Акт фінансової гарантії є підставою для здійснення сторонами розрахунків за послуги з адміністрування фінансової гарантії. Якщо Учасник має заперечення до інформації, яка міститься в Акті фінансової гарантії, він зобов`язаний письмово повідомити про це СВБ на наступний робочий день з дати його направлення СВБ Учаснику в електронному вигляді, а якщо СВБ не здійснювала направлення такого акту в електронному вигляді - з дати його отримання Учасником на паперовому носії інформації.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та Учасника, розраховуються СВБ для кожного розрахункового періоду доби згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що обсяги купівлі-продажу електричної енергії з метою врегулювання небалансів, визначаються в Акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, який оформлюється Сторонами в порядку, визначеному цим Договором, та виражаються у МВт*год з точністю до трьох знаків після коми.

Визначення вартості та обсягів небалансів здійснюється відповідно до розділу 4 цього Договору з використанням даних, що містяться в СУР/MMS у будь-який момент (за вибором СВБ) в період з 16 по 18 число (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.1. Договору).

Якщо з 16 по 18 число (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, в СУР/MMS відсутні будь-які дані за розрахунковий місяць, що унеможливлює проведення СВБ коректного розрахунку врегулювання небалансів Учасника за розрахунковий місяць, зазначений розрахунок здійснюється СВБ з використанням, на її переконання, найбільш достовірних даних, джерела отримання яких СВБ повідомляє учаснику (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що в період з 16 по 20 число місяця включно, наступного за розрахунковим місяцем, СВБ формує та надає Учаснику балансуючої групи підписаний зі своєї сторони Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 5.4. Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідний розрахунковий місяць є підставою для здійснення Сторонами розрахунків за придбану електричну енергію.

Згідно з п. 5.5. Договору учасник балансуючої групи підписує Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць та повертає примірник підписаного акту на адресу СВБ протягом одного робочого дня з дати його направлення СВБ Учаснику в електронному вигляді, а якщо СВБ не здійснювала направлення такого акту в електронному вигляді - з дати його отримання Учасником на паперовому носії інформації.

Якщо Учасник має заперечення до інформації, яка міститься в Акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, він зобов`язаний письмово повідомити про це СВБ на наступний робочий день з дати його направлення СВБ Учаснику в електронному вигляді, а якщо СВБ не здійснювала направлення такого акту в електронному вигляді - з дати його отримання Учасником на паперовому носії інформації (п. 5.8. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору Учасник оплачує вартість електричної енергії (в т.ч. для врегулювання небалансів) на підставі Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць протягом 3 робочих днів з дати його направлення СВБ Учаснику в електронному вигляді, а якщо СВБ не здійснювала направлення такого акту в електронному вигляді - з дати його отримання Учасником на паперовому носії інформації.

У відповідності до п. 12.8. Договору для обміну електронними документами сторони погодили використовувати онлайн-сервіс електронного документообігу «Вчасно» https://vchasno.ua/, за текстом Договору «Сервіс», та(або) електронні пошти Сторін, зазначені в реквізитах Договору. Будь-яке повідомлення та(або) документ вважається направленим належним чином, якщо воно направлене в Сервісі та(або) на електронну пошту сторони, вказану в реквізитах Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня року, в якому він був укладений, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання Договору в Сервісі направив відповідачу Акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів:

- № ВН-2024/01-39994967 від 31.01.2024 за розрахунковий період з 01.01.2024 по 31.01.2024, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 4 958 630,24 грн (направлено в Сервісі 16.02.2024);

- № ВН-2024/02-39994967 від 29.02.2024 за розрахунковий період з 01.02.2024 по 29.02.2024, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 1 141 067,96 грн (направлено в Сервісі 17.03.2024);

- № ВН-2024/03-39994967 від 31.03.2024 за розрахунковий період з 01.03.2024 по 31.03.2024, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 948 952,38 грн (направлено в Сервісі 16.04.2024).

Вказані акти мають електронні підписи та печатку представника відповідача.

16.02.2024 сторонами складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № ВЗ-2024/01-39994967, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 1 032 485,55 грн.

17.03.2024 сторонами складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № ВЗ-2024/02-39994967, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 912 702,96 грн.

16.04.2024 сторонами складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № ВЗ-2024/03-39994967, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 687 416,78 грн.

30.04.2024 сторонами складено та підписано Акт № ВН-2024/04-39994967 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів у розрахунковому періоді з 01.04.2024 по 30.04.2024 на загальну суму 1 871 546,29 грн.

16.05.2024 сторонами складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № ВЗ-2024/04-39994967, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 390 816,17 грн.

Крім того, 17.05.2024 сторонами складено та підписано Акт надання послуг № 1190, з якого вбачається, що позивачем надано послуги з адміністрування фінансової гарантії на суму 2 091,03 грн.

31.05.2024 сторонами складено та підписано Акт № ВН-2024/05-39994967 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів у розрахунковому періоді з 01.05.2024 по 31.05.2024 на загальну суму 474 859,73 грн.

16.06.2024 сторонами складено та підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № ВЗ-2024/05-39994967, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями в сумі 89 947,01 грн.

Таким чином, у зв`язку з проведенням між позивачем та відповідачем взаємного зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач зазначає, що розмір непогашених грошових зобов`язань (основного боргу) відповідача складає 4 042 179,41 грн за продану електричну енергію для врегулювання небалансів за січень-травень 2024 року, яку позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем, крім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 827,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 469,39 грн та пеню у розмірі 250 969,05 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що між сторонами 25.04.2024 підписано Акт звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2024 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 542 573,79 грн, а 24.07.2024 підписано Акт звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2024 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 909 304,09 грн, тобто, в сумі меншій, ніж заявлено позивачем. Також відповідач заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

Пунктом 46 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» об`єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.

Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів (ч. 4 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Згідно з ч. 6 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» у рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.

Відповідно до п. 1.5.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов`язаний стати СВБ або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що позивачем у період з січня по травень 2024 продано електроенергію для врегулювання небалансів на загальну суму 6 281 688,13 грн (з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог) та надано відповідачу послуги з адміністрування фінансової гарантії на суму 2 091,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та актами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Матеріали справи містять докази надсилання вказаних актів відповідачу за допомогою Сервісу, при цьому, такі акти є погоджені Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ», оскільки ним підписані без будь-яких заперечень.

Відповідач не заперечував під час розгляду даної справи факту отримання ним електричної енергії для врегулювання небалансів від позивача у період з січня по травень 2024 за Договором, однак вказував лише на те, що заборгованість перед позивачем є меншою, на підтвердження чого надав Акти звірки взаємних розрахунків за 1 квартал та 2 квартал 2024 року.

Однак, суд критично оцінює вказані докази відповідача, оскільки за висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні статей 76-77 ГПК України докази, якими б підтверджувались викладені у наданих відповідачем актах звірки взаємних розрахунків операції, а саме, відповідні платіжні документи про сплату відповідачем коштів позивачу, після якої несплаченою залишалась би заборгованість у розмірі 1 909 304,09 грн.

Натомість, як вже зазначалось, відповідно до наявних у матеріалах справи актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів із актами зарахування зустрічних однорідних вимог, актів надання послуг, судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем є більшим, аніж заявлено позивачем за даним позовом.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останнім визначено загальну суму заборгованості у розмірі 4 042 179,41 грн, із врахуванням часткових оплат відповідача за січень 2024 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт передачі позивачем відповідачу електричної енергії для врегулювання небалансів у спірний період та надання узгоджених Договором послуг з адміністрування фінансової гарантії підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі, тобто 4 042 179,41 грн.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором інфляційні втрати у розмірі 25 469,39 грн, 3% річних у розмірі 26 827,93 грн та пеню у розмірі 250 969,05 грн за загальний період прострочення з 22.02.2024 по 20.06.2024.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг та електроенергії для врегулювання небалансів, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору в частині визначеного строку для здійснення розрахунків, є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 25 469,39 грн та 3% річних у розмірі 26 827,93 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Відповідно до п. 9.1. Договору сторона Договору, яка порушила строк виконання грошового зобов`язання, зобов`язана сплатити іншій стороні Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму простроченого грошового зобов`язання протягом всього періоду прострочення. Розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір простроченого зобов`язання.

Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 250 969,05 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, контррозрахунку заявлених до стягнення позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, як і не підтвердив вказаних доводів про невідповідність здійсненого позивачем розрахунку зазначених нарахувань наявним в справі доказам.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту вказаної норми свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Керуючись стандартом вірогідності доказів, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених сум заборгованості та пені, 3% річних та інфляційних втрат, аніж це спростував відповідач.

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЕНЕРДЖІ» (вул. Чорновола Вячеслава, буд. 41Д, офіс 13, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 39994967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42190690) 4 042 179,41 грн основного боргу, 25 469,39 грн інфляційних втрат, 26 827,93 грн 3% річних, 250 969,05 грн пені та 65 181,69 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.08.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко