Ухвала

від 16.08.2024 по справі 910/10062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

16.08.2024Справа № 910/10062/24Суддя Господарського суду міста Києва Курдельчук І.Д., розглянувши без виклику та повідомлення представників сторін у нарадчій кімнаті заяву (вх. №0710/8004/24 від 14.08.2024) про забезпечення позову подану одночасно з позовною заявою Заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюк Романа Васильовича в інтересах держави в особі Київської міської ради

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Київська міська рада

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд»

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Центрелеватормлинбуд», в якому просить суд усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном наступним шляхом:

- скасувати державну реєстрацію права власності ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» на нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, в тому числі: з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1) площею 72,8 кв. м, з № 3 по № 7 (групи приміщень № 1а) площею 67,5 кв. м, місця спільного користування площею 18,0 кв. м (в літ. «Б») за адресою: бульвар Тараса Шевченка, будинок 34/13, місто Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252182780000);

- повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, в тому числі: з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1) площею 72,8 кв. м, з № 3 по № 7 (групи приміщень № 1а) площею 67,5 кв. м, місця спільного користування площею 18,0 кв. м (в літ. «Б») за адресою: бульвар Тараса Шевченка, будинок 34/13, місто Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252182780000).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що флігель по бульвару Тараса Шевченка, будинок 34/13 у місті Києві, в якому розташовані спірні нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, є невід`ємною частиною садиби Терещенків, є об`єктом культурної спадщини та охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини», а відтак вказана споруда відчужена на підставі нікчемного правочину та має належати на праві власності лише державі.

Також, одночасно з пред`явленням позову, до 14.08.2024 від заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, в тому числі: з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1) площею 72,8 кв. м, з № 3 по № 7 (групи приміщень № 1а) площею 67,5 кв. м, місця спільного користування площею 18,0 кв. м (в літ. «Б») за адресою: бульвар Тараса Шевченка, будинок 34/13, місто Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252182780000).

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ», а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо нежитлових приміщень загальною площею 158,3 кв. м, в тому числі: з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1) площею 72,8 кв. м, з № 3 по № 7 (групи приміщень № 1а) площею 67,5 кв. м, місця спільного користування площею 18,0 кв. м (в літ. «Б») за адресою: бульвар Тараса Шевченка, будинок 34/13, місто Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252182780000).

Також, у заяві прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви прокурор зазначає, що:

1) наказом Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 № 15, а у подальшому наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109 садибу по бульвару Тараса Шевченка, 34 (пункт 31) та флігель за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34/11 (технічна адреса флігеля: бульвар Тараса Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 літ. Б, В) занесено до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини (п. 32 наказу № 109). Тобто флігель, в якому знаходяться спірні приміщення (а отже і самі спірні нежитлові приміщення), є об`єктом культурної спадщини та охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини», як і пам`ятки культурної спадщини;

2) відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», який набрав чинності 23.02.2005 і діяв до 17.10.2008 включно, заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Разом з цим, незважаючи на встановлену вказаним Законом заборону на приватизацію пам`яток культурної спадщини, 02.11.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено договір № 1160 купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу, згідно з яким товариство купує нежилі приміщення загальною площею 158,3 кв. м, які розташовані за адресою: м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 (літера Б);

3) згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, в тому числі: з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1) площею 72,8 кв. м; з № 3 по № 7 (групи приміщень № 1а) площею 67,5 кв. м; місця спільного користування площею 18,00 кв. м (в літ. «Б») по бульвару Тараса Шевченка, будинок 34/13 у місті Києві зареєстровано за ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252182780000) на підставі рішення державного реєстратора Чайко С.В. від 23.12.2013, індексний номер: 9409304. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказане рішення державного реєстратора прийнято на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. під № 4576;

4) у контексті спірних правовідносин державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за відповідачем слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права територіальної громади, оскільки її проведено на підставі нікчемного правочину, який порушує публічний порядок та спрямований на заволодіння комунальним майном. Однак за наявності державної реєстрації права власності на спірне майно ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» має можливість вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його, що створює реальну загрозу ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора;

5) флігель по бульвару Тараса Шевченка, будинок 34/13 у місті Києві, в якому розташовані спірні нежитлові приміщення загальною площею 158,3 кв. м, є невід`ємною частиною садиби Терещенків і є пам`яткою культурної спадщини, яка перебуває під охороною Закону;

6) внаслідок можливого відчуження товариством нежитлових приміщень загальною площею 158,3 кв. м у флігелі садиби Терещенків та неповернення їх територіальній громаді столиці Київська міська рада не зможе виконати роботи з укріплення та реставрації цілісного майнового комплексу споруд садиби Терещенків, який відіграє значну містобудівну роль в забудові центральних магістралей міста - бульвару Шевченка та вулиці Коцюбинського та є цінним прикладом комплексної забудови в центрі міста;

7) відповідач упродовж 20 років не вживає ефективних заходів зі збереження зазначеного об`єкту, внаслідок чого пам`ятка культурної спадщини - садиба мецената Івана Терещенка (житловий будинок - особняк та флігель, в якому розташовані спірні приміщення) знаходиться у незадовільному стані.

14.08.2024 та 15.08.2024 до суду від ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких товариство зазначає, що підстави для забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне:

1) постановою ВП ВС від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 повернуто територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літ. А) загальною площею 1104,7 м2 по бульвару Тараса Шевченка, 34/15 у місті Києві та нежилі приміщення загальною площею 29, 40 м2 в тому числі приміщення №1,2,3,4 (групи приміщень 5) площею 26, 30 м2, місця спільного користування площею3, 10 м2 (літери Б,В) по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у місті Києві . Проте прокуратура з моменту прийняття постанови не вживала заходи реставрації пам`ятки архітектури садиби Терещенків;

2) ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» з вересня 2023 року по серпень 2024 року, а також у майбутньому не змінювало та не планує змінювати власника спірної нерухомості;

3) прокурор лише через один рік звертається з позовною заявою та із заявою про забезпечення позову (накладення арешту) порушуючи строки давності звернення до суду та право власності відповідача;

4) заявник до заяви про забезпечення позову не надав доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на вчинення відповідачем дій щодо продажу чи підготовки до продажу будівель, а доводи прокурора зводяться виключно до припущень про таку можливість;

5) заявником у заяві про забезпечення позову не наведено підстав та не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування, що невжиття обраних заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за відсутності обґрунтувань, що б свідчили про вчинення підприємством дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після подання позову до суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі N 915/167/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі N 915/870/18, від 05.09.2019 у справі N 911/527/19, від 23.07.2021 у справі N 915/1429/20).

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №903/533/21.

Однак, суд зазначає, що заявник не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76 - 79 ГПК України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.

Поряд з викладеним суд також зазначає, що в будь-якому разі жодних доказів на підтвердження обставин того, що майно, яке є у Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» на момент пред`явлення заяви про забезпечення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, зокрема бути відчужене, до заяви не приєднано. Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд» здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання. Тобто, зазначені прокурором твердження у заяві про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях.

Згідно з інформацією комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 22.03.2024 первинну реєстрацію права власності на нежилі приміщення загальною площею 158,3 кв. м за вказаною вище адресою проведено за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2006.

У подальшому 02.11.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено договір № 1160 купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу (далі Договір 1160), згідно з яким товариство купує нежилі приміщення загальною площею 158,3 кв. м, які розташовані за адресою: м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 (літера Б).

Отже, станом на час пред`явлення позову спірний об`єкт належить на праві приватної власності відповідачеві на підставі договору1160, який прокурор вважає нікчемним.

Водночас, відповідно до абз 5 п.5.1 Договору 1160 Покупець (відповідач у справі) зобов`язаний виконувати вимоги охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини від 25.06.2004р. № 935, контроль за виконанням охоронного договору здійснюється Головним управлінням охорони культурної спадщини КМДА протягом терміну, визначеного в охоронному договорі.

Тому, при вирішенні заяви про забезпечення позову судом взято до уваги, що 03 травня 2007 року між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та Відкритим акціонерним товариством (наразі організаційно-правова форма - Приватне акціонерне товариство) «Центрелеватормлинбуд» укладено охоронний Договір №1554 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини (далі Охоронний договір) за умовами п. 1 якого Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд» взяло на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за адресою: бульвар Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 (технічна адреса приміщень: бульвар Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 літ.Б). Поштова адреса об`єкта культурної спадщини під час взяття його на державний облік: бульвар Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/11 - флігель.

Пунктом 5.2. Охоронного договору Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд» зобов`язалось здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління вказаної частини щойно виявленого об`єкта культурної спадщини іншій юридичній чи фізичній особі тільки після письмової згоди Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Термін дії Охоронного договору встановлено на період володіння приміщеннями щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (п. 2 Охоронного договору).

До заяви про забезпечення позову прокурором додано витяг №390110324 від 08.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якого вбачається, що нежитлові приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252182780000) загальною площею 158,3 кв.м., розташовані за адресою м. Київ, бульвар Шевченка Тараса 34/13 станом на 08.08.2024 належать на праві власності ПрАТ «Центрелеватормлинбуд».

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Відсутність дозволу виключає законну можливість відчуження майна та вчинення реєстраційних дій.

За наведених обставин для відчуження спірного майна власник має отримати згоду Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. В свою чергу, визначене пунктом 5.2. Охоронного договору обмеження на розпорядження майном виключає можливість Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» вільно та на власний розсуд відчужити майно на користь третіх осіб.

Таким чином, Власник позбавлений можливості вільно розпорядитись своїми правами щодо спірного нерухомого майна через обмеження щодо розпорядження об`єктами культурної спадщини.

На час пред`явлення позову повноваження погодження відчуження об`єкту культурної спадщини належать Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.

Отже, посилання прокурора на те, що за наявності державної реєстрації права власності на спірне майно ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» має можливість вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його, не ґрунтується на дійсних обставинах.

Обґрунтуванням не може вважатися вказівка на наявність зареєстрованого права власності за потенційним відповідачем, оскільки окрім припущень, до заяви не додані, а ні докази звернення Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» до Управління за отриманням згоди на відчуження майна, а ні наданої згоди управління на відчуження, або ж інших документів, які б свідчили про підготовку до відчуження майна.

В основі спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб`єктами щодо певного об`єкта державної власності у процесі його приватизації.

Твердження прокурора про можливість реальної загрози ускладнення / унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора, є припущенням.

Оцінюючи заперечення Власника, суд бере до уваги лише тезу про відсутність належних і допустимих як таких доказів на підтвердження заяви.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно, оскільки матиме місце подвійне обмеження щодо розпорядження майном.

За наведених підстав, за переконанням суду, вимога Заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюк Романа Васильовича в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. №0710/8004/24 від 14.08.2024) Заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюк Романа Васильовича в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили 16.08.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.08.2024

Суддя Ігор Курдельчук