Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/116/24

За позовом Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Маяковського,7, кв.95, ідентифікаційний код 35842316)

про стягнення 623 972,80 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не викликались

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" про стягнення 405 240,00грн. пені та 218 732,80грн. процентів за користування грошовими коштами за порушення строку виконання зобов`язання за Договором №269 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) від 18.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 залишено позовну заяву без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2024 у справі № 910/116/24 позовну заяву Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Маяковського,7, кв.95, ідентифікаційний код 35842316) про стягнення 623 973,34 грн. разом із доданими до неї документами повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.01.2024 у справі № 910/116/24- задоволено. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.01.2024 у справі № 910/116/24 - скасовано. Матеріали справи № 910/116/24 за позовом Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" про стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язання за Договором №269 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) від 18.10.2022 у розмірі 623 973,34грн. - передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

10.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 05.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2024 до суду від Національної поліції України надійшла відповідь на відзив.

15.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" до суду надійшли письмові заперечення.

17.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" та від Національної поліції України надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 між Національною поліцією України (далі - Покупець) та ТОВ «Спецімідж» (далі - Постачальник) укладено Договір № 269НП (далі - Договір) про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна; (далі - Товар) у кількості 10 000 штук на загальну суму 47 800 000,00 грн. (ціна за одиницю Товару - 4780,00 грн.).

Згідно із п. 4.1 Договору оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок Постачальника, який заначено в розділі XV Договору на умовах попередньої оплати у розмірі 48 відсотків від ціни Договору, указаній в розділі III Договору в сумі 22 944 000,00 грн., без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.5. Договору місце виконання договору: в частині поставки товару - за адресою Замовника в м. Києві, стосовно інших зобов`язань за Договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601.

У пункті 5.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару в термін по 10 грудня 2022 року включно, за адресою Покупця у місті Києві.

Датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (пункт 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.7. Договору у разі не виконання або часткового виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині поставки Товару в термін зазначений в п. 5.1 Договору, Постачальник протягом 3 банківських днів з дати закінчення терміну поставки Товару зобов`язаний повернути Покупцю кошти, отримані в якості попередньої оплати. При цьому сума коштів, що підлягає поверненню Покупцю зменшується на суму поставленого Товару Постачальником на дату закінчення терміну поставки.

На виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 22 944 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.10.2022 № 5476.

Однак, відповідач поставив позивачу товар із порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 Договору, а саме: товар у кількості 3490 штук поставлено 22.12.2022, що підтверджується накладною № РН-0000233 від 22.12.2022, тобто з простроченням терміну поставки Товару на 10 днів (з 13.12.2022 по 22.12.2022); товар у кількості 2590 штук поставлено 28.12.2022, що підтверджується накладною № РН-0000240 від 28.12.2022, тобто з простроченням терміну поставки Товару на 16 днів (з 13.12.2022 по 28.12.2022).

Відтак, відповідачем фактично не поставлено товар у встановлений договором строк у кількості 6080 штук.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки Товару поставленого Постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V Договору, вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 9.7. Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання передбаченого пунктами 4.4., 5.7. та 8.3.13 Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання».

У пункті 9.9. Договору зазначено, що штрафні санкції згідно цього договору та/або законодавства України сплачуються постачальником шляхом перерахуванням коштів на реєстраційний рахунок Покупця, який відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ. Місце виконання грошових зобов`язань Постачальника щодо сплати штрафних санкцій є місцезнаходження Покупця.

Частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За положеннями статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 9.3 Договору за невиконання зобов`язання щодо поставки товару, постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Отже, сторонами в договорі погоджено включення дня поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку до строку прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції. Також у договорі визначено обов`язок відповідача сплачувати 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів визнання недійсним договору у відповідній частині, зокрема, пунктів 9.2, 9.3 договору, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим до такого правочину застосовується презумпція правомірності.

Із розрахунку позивача слідує, що останнім нараховано за порушення відповідачем строку виконання зобов`язання по поставці товару: пеню в сумі 166 822,00 грн. за прострочення на 10 днів поставки товару (з 13.12.2022 по 22.12.2022): 16 682 200,00 грн. (вартість товару (3490 штук * 4780 грн. за одиницю товару), з якого допущено прострочку) * 0,1 відсотка * 10 днів = 166 822,00 грн.; пеню в сумі 198 083,20 грн. за прострочення на 16 днів поставки товару (з 13.12.2022 по 28.12.2022): 12 380 200,00 грн. (вартість товару (2590 штук * 4780 грн. за одиницю товару), з якого допущено прострочку) * 0,1 відсотка * 16 днів = 198 083,20 грн.; пеню в сумі 40 335,34 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання на 7 днів виконання грошового зобов`язання (16.12.2022 по 22.12.2022): 4 206 400,00 грн. (сума попередньої оплати) * 50%* 100%/365 дні*7 днів = 40 335,34 грн. Загальний розмір нарахованої пені складає 405 240,54 грн.

Крім того, позивачем нараховані проценти за користування грошовими коштами в розмірі 218 732,80 грн. за 52 дня (з 01.11.2022 по 22.12.2022): 4 206 400,00 грн. (сума попередньої оплати )* 0,1%*52 днів = 218 732,80 грн.

За арифметичним перерахунком суду нарахована позивачем пеня та проценти за користування грошовими коштами підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Разом із цим, відповідач просив зменшити заявлену до стягнення суму пені та процентів на 90%, посилаючись на загально відомі обставини щодо масованих ракетних ударів по Запоріжжю в жовтні-грудні 2022 року. Так, при укладенні договору відповідач не міг прогнозувати та передбачити значне збільшення обстрілів міста, що суттєво вплинули на господарську діяльність відповідача. При цьому, заявлена до стягнення сума пені та процентів перевищує чистий прибуток відповідача, який, із урахуванням всіх витрат за даними Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2024 року, склав лише 259 800 грн. Як фінансовий стан Відповідача не є прибутковим, збільшення доходу Відповідача за рахунок виконання державних замовлень не вбачається і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності

У свою чергу, позивач проти зменшення неустойки заперечував та звернув увагу, що договір укладався сторонами під час дії воєнного стану, який не може бути автоматичною підставою для зменшення розміру неустойки. До того ж, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили в передбаченому договором порядку.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення договору не були відомі сторонам під час укладення цього договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 10.2 договору до форс-мажорних обставин (непереборної сили) належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та які почали свою дію після укладення сторонами цього договору.

Відповідно до п. 10.3 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 10.4 договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дій є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.

Разом із цим, посилання позивача на неповідомлення відповідачем у встановленому пунктом 10.3. Договору порядку про настання обставин непереборної сили не впливають на вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідна процедура стосується звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

При вирішенні судом питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд приймає до уваги, що фінансовий стан відповідача не є прибутковим та розмір заявленої до стягнення суми у розмірі 623 972,80 грн. перевищує дохід від чистого прибутку відповідача згідно з даними Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2024 року, що становив лише 259 800 грн.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів того, що несвоєчасна поставка товару за договором призвела до порушення прав позивача на забезпечення форменим одягом, та відповідні обставини не виражені позивачем у майновому значенні для можливості оцінки збитків.

Відповідно до наведеної у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 правової позиції, суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Виходячи з положень статті 536 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою проценти є винагородою за користування чужими грошовими коштами.

За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд за певних умов може зменшити як неустойку, так і проценти річних за час затримки розрахунку.

Термін «користування чужими грошовими коштами» слід розуміти коли наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, тоді мова йде про неправомірне користування чужими грошима (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Якщо боржник продовжує користуватись грошима після закінчення строку (неправомірне користування), кредитор також не позбавлений права на отримання процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 визначилася з тим, що плату за прострочення виконання зобов`язання врегульовано законодавством, а саме охоплено диспозицією частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Тобто ця норма конкретизує визначений у статті 536 Цивільного кодексу України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

Згідно з пунктом 9.3 договору за невиконання зобов`язання щодо поставки товару, постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Отже, фактично проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами у даному випадку слід вважати по своїй правовій природі засобом відповідальності боржника.

Ураховуючи наведене в сукупності, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій на 70 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 121572,16 грн. та 65619,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Маяковського,7, кв.95, ідентифікаційний код 35842316) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578) 121 572 (сто двадцять одну тисячу п`ятсот сімдесят дві) грн. 16 коп. пені, 65619 (шістдесят п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 84 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 359 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 16.08.2024.

Суддя Д.В. Мандичев