Ухвала

від 14.08.2024 по справі 910/6518/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.08.2024Справа № 910/6518/19Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Блажівська О.Є.

за участю секретаря судового засідання - Зайченко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 910/6518/19 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 №231226/13621 про відшкодування судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді"

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"

відповідача 2 Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"

про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід, -

за участю представників: згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19 залишено без змін. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19, яка ухвалена за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено частково. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19, яке ухвалено за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 скасовано, справу № 910/6518/19 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

10.06.2024 матеріали справи № 910/6518/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024, справу № 910/6518/19 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат для нового розгляду передано судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 справу № 910/6518/19 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 21.06.2024. Даною ухвалою суду запропоновано учасникам справи надати до суду в строк до 19.06.2024 включно письмові пояснення щодо заяви позивача про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 із урахуванням висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2024 року.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром", Мосейчук Анастасії Ігорівни , надійшла заява про проведення судового засідання, яке призначене на 21.06.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром", Лузана Олександра Сергійовича , надійшла заява про проведення судового засідання, яке призначене на 21.06.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 заяву представника відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"), Мосейчук Анастасії Ігорівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром", Мосейчук Анастасії Ігорівни у розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 у судовому засіданні 21.06.2024 та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою для реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 заяву представника третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"), Лузана Олександра Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром", Лузана Олександра Сергійовича у розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 у судовому засіданні 21.06.2024 та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою для реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_2

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 - Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшли письмові пояснення, в яких останній просить здійснювати розгляд справи № 910/6518/19 без участі представника УКРНОІВІ.

20.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" подано письмові пояснення щодо заяви позивача про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 із урахуванням висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2024 року (далі - письмові пояснення від 20.06.2024).

Письмові пояснення обґрунтовано тим, що у заяві про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 р. міститься інформація про необхідність суду здійснити розгляд «заяви про понесені витрати № 200617/13621 від 18 червня 2020 року», яка подана позивачем 18.06.2020 року виключно до суду першої інстанції під час першого розгляду справи № 910/6518/19 без направлення її учасникам справи та, яка: по-перше, відсутня у додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 р.; по-друге, докази на підтвердження судових витрат, які додані до заяви про понесені витрати № 200617/13621 від 18 червня 2020 року відсутні у додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 р.; по-третє, заява про понесені витрати № 200617/13631 від 18 червня 2020 року з додатками, яка є заявою з процесуальних питань всупереч ч. 2 ст. 170 ГПК України не надсилалася учасникам справи та, відповідно, копії доказів на підтвердження судових витрат всупереч ч. 9 ст. 80 ГПК України ненадіслані або ненадані позивачем іншим учасникам справи. Також відповідач 1 звертав увагу, що заява про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 року є такою, що подана з порушенням ч. 2 ст. 170 ГПК України - відповідну заяву не підписано у встановленому законом порядку; не подано у спосіб визначений чинним законодавством; до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 року не надано доказів направлення її з додатками до Електронних кабінетів в Електронному Суді інших учасників справи, адже кожен з учасників справи має зареєстровані електронні кабінети в Електронному суді.

А тому, на думку відповідача 1, заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 та № 200617/13621 від 18 червня 2020 року мали бути повернуті заявнику без розгляду, з огляду на не додержання ним вимог ч. 1, 2 ст. 170 ГПК України.

20.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

21.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" про відкладення розгляду заяви від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат у справі 910/6518/19. Розгляд заяви відкладено на 24.07.2024. Даною ухвалою суду позивачу було повторно запропоновано надати письмові пояснення щодо заяви про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 із урахуванням висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2024 року.

24.07.2024 представником позивача подано до суду письмові пояснення щодо заяви про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 із урахуванням висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2024 року (далі - письмові пояснення позивача від 24.07.2024).

У поданих представником позивача поясненнях зазначено, що на момент подання заяви про відшкодування судових витрат від 26 грудня 2023 року попередня заява від 18 червня 2020 року з доданими до неї доказами вже була у відповідача 1, зважаючи на що, з урахуванням положень ч. 9 ст. 80 ГПК України, на момент подання заяви про відшкодування судових витрат від 26 грудня 2023 року з посиланням на заяву від 18 червня 2020 року у позивача не було обов`язку надсилати останню (з додатками) відповідачу 1.

Також позивач зазначає, що у заяві про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26 грудня 2023 року додатково до витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 580 715 грн 16 коп, вказаних у заяві про понесені витрати № 200617/13621 від 18 червня 2020 року, що була подана під час першого розгляду справи Господарським судом міста Києва, позивачем було ще понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 101 209 грн 31 коп. Таким чином, подання нової заяви про відшкодування судових витрат є пов`язаним із направленням Верховним Судом справи № 910/6518/19 на повторний розгляд, що потягнуло за собою необхідність для позивача в отриманні подальших адвокатських послуг.

Позивач також зазначає, що ним було виконано свій обов`язок щодо направлення заяви про відшкодування судових витрат від 26 грудня 2023 року іншим учасникам судового процесу, передбачений ст. 80 ГПК України. Зокрема, позивач зазначає, що заяву про відшкодування судових витрат від 26 грудня 2023 року направлено на електронні адреси суду першої інстанції та інших учасників справи задля дотримання норм господарського процесуального законодавства виключно у зв`язку із неможливістю подати дану заяву через підсистему Електронний суд, після чого продублював відповідну відправку засобами поштового зв`язку.

Враховуючи вказане, позивач вважає твердження відповідача 1 про те, що у заяві позивача про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26 грудня 2023 року не було дотримано вимог ч. 1 ст. 170 ГПК України, є безпідставними та такими, що не відповідає дійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" про відкладення розгляду заяви від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат у справі 910/6518/19. Розгляд заяви відкладено на 31.07.2024.

25.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" надійшли пояснення щодо відшкодування судових витрат, що є аналогічними за своїм змістом письмовим поясненням від 24.07.2024.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" подано письмові пояснення щодо поданих представником ТОВ «ТРИ ВЕДМЕДІ» письмових пояснень від 24.07.2024 (далі - письмові пояснення від 30.07.2024).

В поданих письмових поясненнях, відповідач 1 повторно звертав увагу про недотримання позивачем при поданні до суду 26.12.2023 заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України та ч. 9 ст. 80 ГПК України.

Додатково відповідач 1 звертав увагу, що ТОВ «ТРИ ВЕДМЕДІ» та адвокат Сопільняк В.Ю. (представник позивача) зареєстрували електронні кабінети в системі «Електронний суд» ЄСІТС, проте заява про відшкодування судових витрат від 26.12.2023 року подана до суду не у паперовому вигляді та/або не з використання вказаного сервісу та без скріплення власним електронним підписом учасника справи через систему «Електронний кабінет», відповідна заява не може вважатися такою, що підписана у встановленому законом порядку. В підтвердження посилався на правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах від 12.12.2023 по справі № 927/561/21, від 05.12.2023 № 917/178/23, в ухвалах від 15.01.2024 № 911/2077/22, від 14.12.2023 № 910/6206/21. А тому, відповідач 1 вважає, що заява від 26.12.2023 подана та підписана не через електронний кабінет в системі Електронний суд, а надіслано на електронну адресу суду, тобто не у спосіб, передбачений нормами ГПК України.

30.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" про відкладення розгляду заяви від 26.12.2023 №231226/13621 про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19. Розгляд заяви відкладено на 14.08.2024.

У судовому засіданні 14.08.2024 представники позивача заяву про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 підтримали та просили стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

У судовому засіданні 14.08.2024 представник відповідача 1 проти задоволення заяви про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 заперечував та просив повернути заяву про відшкодування судових витрат без розгляду.

Представник відповідача 2 у судове засідання 14.08.2024 не з`явився, подав до суду письмові пояснення, у якому просив розгляд заяви про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19, здійснювати за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання 14.08.2024 не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях відповідача 1 та просив розгляд заяви про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19, здійснювати за його відсутності.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 про відшкодування судових витрат у справі № 910/6518/19 в сукупності з матеріалами справи, суд, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про припинення дії свідоцтва України від 16.04.2001 № 19356 на знак для товарів і послуг "КАШТАН" (далі - Свідоцтво № 19356) внаслідок визнання позначення "КАШТАН" загальновживаним щодо товару класу 30 Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) "морозиво"; зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг щодо припинення дії Свідоцтва № 19356 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи частини третьої статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" мотивована тим, що ТОВ "Хладопром" є власником Свідоцтва № 19356 на знак для товарів і послуг "КАШТАН", яке стало загальновживаним для 30 класу МКТП "морозиво" після дати подання заявки на його реєстрацію, оскільки останнє, зокрема, використовується як назва товару фахівцями відповідних галузей виробництва та споживачами, застосовується як назва одного і того ж товару великою кількістю виробників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020, позов задоволено повністю.

09.02.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Хладопром» (відповідач-1) та повністю задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Фабрика морозива Хладопром» (третя особа), рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 910/6518/19 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, позов задоволено частково.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» № 231226/13621 від 26.12.2023 про відшкодування судових витрат задоволено частково.

30.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19 залишено без змін. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19, яка ухвалена за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено частково. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19, яке ухвалено за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 скасовано, справу № 910/6518/19 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Позивачем у відповідності до приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та який складається з: судового збору у розмірі 3842, 00 грн.; витрат на судову експертиза об`єктів інтелектуальної власності, якщо така буде призначена судом (копія сплаченого рахунку буде надано суду після відповідної оплати); витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000-15000 Євро; витрати на проведення експертних досліджень (копія сплаченого рахунку буде надано суду після відповідної оплати). Також позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № б/н від 20.02.019 та копію ордеру серії КС 532154 від 13.05.2019.

18.06.2020 позивачем при розгляді справи вперше (при першому розгляді) було подано до канцелярії суду заяву про понесені витрати, відповідно до якої ТОВ "Три Ведмеді" просив покласти на ТОВ "Хладопром" відшкодування судових витрат у розмірі 690 207, 49 грн.

Суд зазначає, що про подання даної заяви до суду, згідно протоколу судового засідання, представником позивача було повідомлено суду під час розгляду справи 18.06.2020 до закінчення судових дебатів, тобто у відповідності до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також згідно відтворення звукового супроводження протоколу судового засідання в КП «Діловодство спеціалізованого суду», представник позивача зазначив про намір подання ним додаткових доказів понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" задоволено. Повний текст рішення складено 30.06.2020.

Згідно комп`ютерної бази «Діловодство спеціалізованого суду» 17.07.2020 ТОВ "Хладопром" подано до суду апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020.

Відповідно до супровідного листа від 27.07.2020 № 910/6518/19/4815/2020 справу 910/6518/19 Господарським судом міста Києва передано до Північного апеляційного господарського суду для розгляду поданих ТОВ "Хладопром" апеляційних скарг.

У той же час, матеріали справи не містять доказів подання представником позивача у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, заяви про відшкодування судових витрат. Тобто, заява позивача про понесені ним витрати при першому розгляді даної справи не розглядалася.

У судовому засіданні 14.08.2024 представники позивача також зазначили, що ТОВ "Три Ведмеді" не було подано заяви про відшкодування судових витрат після проголошення рішення суду від 18.06.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 910/6518/19 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика морозива «Хладопром» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/6518/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/6518/19 залишено без змін.

09.02.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Хладопром" (відповідач-1) та повністю задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" (третя особа), рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 910/6518/19 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Направляючи справу № 910/6518/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Судом встановлено, що при новому розгляді Господарським судом міста Києва в судовому засіданні 21.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі (повний текст рішення складено та підписано 02.02.2024).

До завершення судових дебатів, представники учасників судового процесу (позивач, відповідач-1 та третя особа) заявили усні клопотання про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, проголошення рішення в строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2023 судом було зареєстровано заяву позивача про відшкодування судових витрат у справі № 231226/13621 від 26.12.2023 з відповідними доказами, яка надійшла на офіційну електронну пошту суду. Іншими учасниками процесу відповідних заяв подано не було.

У заяві про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023, позивач просив ухвалити додаткове рішення у справі про відшкодування судових витрат та покласти на ТОВ "Хладопром" відшкодування судових витрат, що складаються із: витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 67 608, 00 грн; витрат на проведення соціологічного дослідження у розмірі 74 448, 00 грн; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 681 924, 47 грн.

Господарським судом міста Києва додатковим рішенням від 31.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» № 231226/13621 від 26.12.2023 про відшкодування судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (61099, м. Харків, вул. Хабарова, буд. 1; ідентифікаційний код: 01548734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 7; ідентифікаційний код: 31450478) 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. - витрат на проведення експертизи та 340 962 (триста сорок тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 24 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. Решту судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" покладено на останнього.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 додаткове рішення місцевого господарського суду від 31.01.2024 залишено без змін.

30.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приймаючи постанову, якою було скасовано додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/6518/19, яка ухвалена за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2024 та передаючи справу в частині розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат на новий розгляд до господарського суду міста Києва зазначив, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, залишили поза увагою безпосередньо зміст заяви про відшкодування судових витрат від 26.12.2023 в аспекті посилання заявника на попередню заяву від 18.06.2020 № 200617/13621 та додані до неї докази; не перевірили обставин щодо наявності/відсутності доказів відправки доданих до попередньої заяви доказів іншим учасникам справи, а також можливості розподілу судових витрат на підставі тих доказів, які безпосередньо додані до заяви про відшкодування судових витрат від 26.12.2023, не врахувавши при цьому висновки Верховного Суду, викладені у наведених вище постановах.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові 30.05.2024 у вказаній справі звертав увагу, що «….у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 в якій зазначено, зокрема, про те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Водночас в силу імперативної норми закону, а саме частини дев`ятої статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Стаття 129 ГПК України не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні. Проте відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог статті 80 ГПК України.

Подібний правовий висновок тенденційно викладався Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19, у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 5019/1274/11, і Суд у справі № 910/6518/19 не вбачає підстав для відступу від нього….»

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду відповідної справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Отже, при новому розгляді заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування судових витрат Господарський суд міста Києва, виконуючи вказівки Верховного Суду, має надати правову оцінку даній заяві в аспекті посилання заявника на попередню заяву від 18.06.2020 № 200617/13621 та додані до неї докази. Також перевірити обставин щодо наявності/відсутності доказів відправки доданих до попередньої заяви доказів іншим учасникам справи, а також можливості розподілу судових витрат на підставі тих доказів, які безпосередньо додані до заяви про відшкодування судових витрат від 26.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду даної справи відповідно до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України було подано дві заяви про відшкодування судових витрат, а саме від 18.06.2020 № 200617/13621 та від 26.12.2023 № 231226/13621.

Так, згідно заяви від 18.06.2020 №200617/13621 (при першому розгляді справи), позивач просив відшкодувати йому судові витрати у розмірі 690 207, 49 грн. Зокрема, дані витрати складалися з: витрат, пов`язаних з проведенням експертизи; витрат на проведення соціологічного дослідження; витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви про понесення витрат № 200617/13621 від 18.06.2020 було долучено копію:

- рахунку №U95208 від 29.03.2019 на суму 114 605, 53 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100046935 від 23.05.2019 на суму 114 605, 43 грн;

- рахунку №U95212 від 31.05.2019 на суму 45 483, 44 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100047848 від 18.06.2019 на суму 45 483, 44 грн;

- рахунку №U95215 від 30.06.2019 на суму 102 644, 56 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100049401 від 17.07.2019 на суму 102 644, 56 грн;

- рахунку №U95221 від 31.07.2019 на суму 68 026, 13 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100051294 від 22.08.2019 на суму 68 026, 13 грн;

- рахунку №U95223 від 31.08.2019 на суму 143 496, 54 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №100052687 від 19.09.2019 на суму 143 496, 54 грн;

- рахунку №U95227 від 30.09.2019 на суму 51 099, 95 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100054638 від 25.10.2019 на суму 51 099, 95 грн;

- рахунку №U95228 від 31.10.2019 на суму 15 779, 42 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100056071 від 26.11.2019 на суму 15 779, 42 грн;

- рахунку№U95236 від 27.12.2019 на суму 7 015, 92 грн з детальною інформацією щодо рахунку, меморіальний ордер №0100057563 від 11.01.2020 на суму 7 015, 92 грн;

- рахунку КНДІСЕ №2419 від 13.06.2019 року на оплату експертизи №17151/19-53 у розмірі 22 608, 00 грн та платіжне доручення № 204 від 26.09.2019 на оплату експертизи згідно рахунку № 2419 від 13.06.2019 на суму 22 608, 00 грн.;

- рахунку ФОП Сопової К.А. № 35-06/19 від 06.06.2019 на суму 30 000, 00 грн, акт здачі приймання-здавання виконаних робіт від 18.09.2019 за висновком експерта № 20-08/19 від 28.08.2019 на суму 30 000, 00 грн, платіжне доручення №103 від 20.06.2019 про оплату за проведення експертизи згідно рахунку №35-06/19 від 06.06.2019 на суму 30 000, 00 грн, акт здачі - приймання висновку експертів №17151/19-53 від 27.09.2019;

- рахунку Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України № 57 від 08.10.2019 на суму 15 000, 00 грн та платіжне доручення № 275 від 25.11.2019 про оплату експертизи згідно рахунку № 57 від 08.10.2019 на суму 15 000, 00 грн.

- договору № 3 про виконання робіт від 09.08.2019, акт № 1 здачі-приймання роботи від 23.08.2019 на суму 74 448, 00 грн та платіжне доручення № 175 від 27.08.2019 на суму 74 448, 00 грн.

Подаючи 26.12.2023 (при новому розгляді справи) заяву про відшкодування судових витрат № 231226/13621, позивач просив відшкодувати йому судові витрати у розмірі 823 980, 47 грн., які складаються з витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 67 608, 00 грн; витрат на проведення соціологічного дослідження у розмірі 74 448, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 681 924, 47 грн.

До даної заяви, позивачем було додано копію:

- акту №U35202 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023 на суму 25 880, 08 грн з ПДВ;

- акту №U35206 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023 на суму 25 433, 04 грн з ПДВ;

- акту №U35208 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2023 на суму 24 787, 98 грн з ПДВ;

- акту №U35212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2023 на суму 25 108, 21 грн з ПДВ.

Відповідач 1 у поданих до суду письмових поясненнях від 20.06.2024 та письмових поясненнях від 30.07.2024 зазначав, що заява про понесені витрати № 200617/13631 від 18 червня 2020 року з додатками, яка є заявою з процесуальних питань всупереч ч. 2 ст. 170 ГПК України не надсилалася учасникам справи та, відповідно, копії доказів на підтвердження судових витрат всупереч ч. 9 ст. 80 ГПК України ненадіслані або ненадані позивачем іншим учасникам справи.

Відповідно до зазначених в постанові Верхового суду від 30.05.2024 року вказівок, суд перевіряючи обставини щодо наявності/відсутності доказів відправки доданих до заяви від 18.06.2020 № 200617/13621 доказів іншим учасникам справи зазначає, що як вбачається з матеріалів справи вказану заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» про стягнення судових витрат та докази на підтвердження розміру таких витрат представник позивача подав лише до Господарського суду міста Києва (т. 4 а.с. 231) Разом з тим, доказів надіслання позивачем вказаної заяви з додатками на адресу відповідачів та третьої особи до цієї заяви не додано та матеріали справи не містять. Згідно відтворення звукового супроводження протоколу судового засідання від 18.06.2020 в КП «Діловодство спеціалізованого суду» представником позивача також не було зазначено про вручення даної заяви учасникам справи.

У поданих до суду 24.07.2024 письмових поясненнях, позивач зазначив, що 18 червня 2020 року ТОВ "Три Ведмеді подано заяву № 200617/13621 про відшкодування судових витрат, однак ця заява не була розглянута судом у зв`язку з поданням відповідачем 1 апеляційної скарги на основне рішення Господарського суду міста Києва від 18 червня 2020 року та переданням справи до суду апеляційної інстанції.

А відтак, заява про відшкодування судових витрат відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України в межах строку не подавалася та не розглядалася.

У судовому засіданні 14.08.2024 судом також з`ясовувалося питання надсилання позивачем заяви про понесені витрати № 200617/13631 від 18 червня 2020 року з додатками іншим учасникам справи у відповідності до приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України, на що представниками позивача зазначено, що оскільки ТОВ "Три Ведмеді" не було подано заяви про відшкодування судових витрат після проголошення рішення суду від 18.06.2020 у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, ним заява про відшкодуванням судових витрат від 18.06.2024 іншим учасникам не надсилалася.

Отже, Господарським судом міста Києва встановлено, та не було спростовано позивачем документальними доказами, що при першому розгляді справи (вперше) заяву від 18.06.2020 № 200617/13621 про стягнення судових витрат та долучені до неї докази на підтвердження цих витрат з недотриманням норм ч. 9 ст. 80 ГПК України не надіслано/вручено відповідачам та третій особі.

Відповідно до зазначених в постанові Верхового суду від 30.05.2024 року вказівок, суд перевіряючи обставини щодо наявності/відсутності доказів відправки доданих до заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи від 26.12.2023 № 231226/13621 (при новому розгляді справи) доказів іншим учасникам справи відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд зазначає таке.

27.12.2023 судом було зареєстрована заяву позивача про відшкодування судових витрат у справі №231226/13621 від 26.12.2023 з відповідними доказами, яка надійшла на офіційну електронну пошту суду.

Згідно поданої позивачем до суду заяви від 31.01.2024 № 240131/13621, зазначено, що 26.12.2023 у зв`язку з технічною неможливістю подати заяву про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 через Електронний суд, представник позивача направив таку заяву на електронну пошту суду, а також на електронні пошти учасників справи із використанням електронного цифрового підпису, про що подано суду скріншот з електронної пошти представника позивача.

Позивач обґрунтовуючи понесені витрати в даній заяві посилається на заяву про понесені витрати від 18.06.2020 № 200617/13621.

Відповідач 1 у поданих до суду письмових поясненнях від 20.06.2024 та письмових поясненнях від 30.07.2024 зазначав, що заява про понесені витрати № 200617/13621 від 18 червня 2020 року відсутня у додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023. Докази на підтвердження судових витрат, які додані до заяви про понесені витрати № 200617/13621 від 18 червня 2020 року відсутні у додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 р.

Позивач подаючи до суду 24.07.2024 письмові пояснення зазначає, що після передання справи Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції позивач подав нову заяву про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26 грудня 2023 року у зв`язку із понесенням нових судових витрат, у якій є посилання на попередню заяву (нерозглянуту) від 18.06.2020 про відшкодування судових витрат № 200617/13621 та додані до неї докази, які на момент подання заяви від 26 грудня 2023 року вже містилися у матеріалах справи. Таким чином, на час подання заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26 грудня 2023 року заява № 200617/13621 про відшкодування судових витрат від 18 червня 2020 року перебувала у матеріалах справи майже 3,5 роки, протягом яких представники відповідача 1 неодноразово здійснювали ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні клопотання представників відповідача 1 та відмітки у справі про ознайомлення.

В свою чергу, представник відповідача 1 у письмових поясненнях від 30.07.2024 зазначав, що посилання позивача на положення ч. 9 ст. 80 ГПК України щодо відсутності необхідності надсилати як заяву про понесені витрати від 18.06.2020 року, так і копії доказів, які до неї додані іншим учасникам у зв`язку з тим, що зазначена заява із додатками «перебувала у матеріалах справи майже 3,5 роки» та «такі докази є у відповідного учасника» спростовується безпосередньо ч. 9 ст. 80 ГПК України в якій законодавець встановив умови для звільнення від обов`язку щодо надсилання (надання) копії доказів іншим учасникам справи, зокрема, коли докази, а не копії (чи фото) доказів є у відповідного учасника справи, в свою чергу, додатки додані до заяви про понесені витрати від 18.06.2020 р. як докази відсутні в учасників справи.

Про відсутність заяви про понесені витрати від 18.06.2020 № 200617/13621 в додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 також підтвердили представники позивача у судовому засіданні 31.07.2024 та 14.08.2024.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що в додатках до заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 відсутня заява про понесені витрати від 18.06.2020 № 200617/13621 та докази направлення даної заяви іншим учасникам справи № 910/6518/19, як передбачено приписами ч. 9 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, позивачем не спростовано, що заява про понесені витрати від 18.06.2020 № 200617/13621 та долучені до неї докази на підтвердження надання цих послуг не надіслано іншим сторонам. В такий спосіб, ненадання поданих стороною документів, пов`язаних з понесеними витратами іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витратна професійну правничу допомогу, а суд можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення.

Вищенаведене в сукупності свідчить про неврахування позивачем норм частини дев`ятої статті 80 ГПК щодо надсилання іншій стороні доказів понесення витрат пов`язаних з розглядом справи, зазначених в заяві від 18.06.2020 № 200617/13621 внаслідок чого такі докази не можуть враховуватись при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем не дотримано приписів ч. 9 ст. 80 та ч. 8 ст.129 ГПК України при подані до суду заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 не було додано доказів надсилання вказаної заяви іншим учасникам справи.

Зокрема, відповідачем 1 у поданих до суду письмових поясненнях від 30.07.2024 зазначено, що до заяви від 26.12.2023 року всупереч ч. 2 ст. 170 ГПК України не додані докази надсилання іншим учасникам справи в порядку передбаченому ст. 42 ГПК України (на електронні кабінети учасників), не додані докази взагалі надсилання відповідної заяви будь-яким способом, що підтверджується відповіддю Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 року вих. № 05-18/13/24, яку відповідач-1 надавав до апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції.

Суд зазначає, що в матеріалах справи (т. 15 а.с. 21) міститься лист Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 № 05-18/13/24 зі змісту якого вбачається, що відповідачу на його адвокатський запит від 12.02.2024 № 1/12 повідомлено, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ВЕДМЕДІ» адвоката Вікторії Сопільняк від 26.12.2023 №231226/13621 про відшкодування судових витрат у справі №910/6518/19 була направлена на електронну пошту Господарського суду міста Києва 26.12.2023 о 23:04 год. (роздруківка з поштового серверу додається). Також повідомлено, що у додатках до заяви від 26.12.2023 №231226/13621 не було доказів направлення даної заяви іншим учасникам справи №910/6518/19.

У судовому засіданні 14.08.2024 представники позивача повідомили, що ознайомлені зі змістом вказаного листа.

Поряд з тим, представниками позивача у судовому засіданні 14.08.2024 та у письмових поясненнях від 24.07.2024 зазначено, що відповідні докази направлення даної заяви іншим учасникам справи у відповідності до вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України було подано суду 31.01.2024 (клопотання про залучення доказів відправки заяви про відшкодування судових витрат від 31.01.2024). Як зазначили представники позивача у судовому засіданні 14.08.2024 подати відповідні докази було запропоновано судом першої інстанції у судовому засіданні 30 січня 2024 року.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що докази направлення заяви про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 іншим учасникам справи № 910/6518/19 позивачем було подано суду після подачі відповідної заяви, а саме 31.01.2024.

Верховний Суд не одноразово звертав увагу про необхідність завчасного направлення копії заяви (клопотання) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, доказів на підтвердження таких витрат іншому учаснику справи. І такі документи повинні надані (отримані) протилежною стороною до моменту вирішення судом питання відшкодування таких витрат.

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Невиконання стороною такого обов`язку є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Суд зазначає, що склад і розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають доведенню, та у разі ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні заяви відповідача 1 від 29.01.2024 про залишення заяви позивача від 26.12.2023 № 231226/13621 про розподіл судових витрат без розгляду; від 30.01.2024 про повернення заяви позивача від 26.12.2023 № 231226/13621 про розподіл судових витрат, в зв`язку з невідповідністю оформлення заяви вимогам ГПК України, а також клопотання про зменшення судових витрат.

Однак, наявність в матеріалах справи клопотання відповідача 1 про зменшення судових витрат не може свідчити про належне дотримання позивачем приписів частини дев`ятої статті 80 ГПК України при подані ним до суду заяви від 26.12.2023 № 231226/13621 про відшкодування витрат.

Також у поданих до суду письмових поясненнях від 20.06.2024 та письмових поясненнях від 30.07.2024 відповідач 1 додатково зазначає, що заява про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 р. подана не у спосіб передбачений ГПК України не у паперовому вигляді та не з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд» (зважаючи на наявність у всіх учасників справи, в тому числі, у представника Позивача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд»), а направлена адвокатом позивача на електронну адресу Суду першої інстанції, чим порушено абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 на електронну пошту суду було направлено адвокатом (представником) позивача В.Сопільняк, в якого наявний відповідний електронний кабінет в ЄСІТС. Вказані обставини не заперечувалися позивачем та про це зазначалося в письмових поясненнях від 24.07.2024.

18.10.2023 набрав чинності Закон України № 3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами". Вказаним законом внесені відповідні зміни до ГПК України.

За приписами частин першої, шостої статті 6 ГПК (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 №3200-IX, з урахуванням змін) у господарських судах функціонує ЄСІТС; адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Частиною 8 статті 6 ГПК встановлено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом; особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, процесуальний закон передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів: в паперовій або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення) передбачено, що підсистема "Електронний суд" - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду (пункт 27 Положення).

Пунктом 10 Положення передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Вимога про звернення до суду через систему ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

Альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через систему "Електронний кабінет".

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 910/12559/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22.

Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 підтверджено необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Відповідно до положень частини сьомої статі 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до положень частини восьмої статі 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Представником позивача у клопотанні про залучення доказів відправки заяви про відшкодування судових витрат, що надійшло до суду 31.01.2024 зазначено, що 26.12.2023 у зв`язку з технічною неможливістю подати заяву про відшкодування судових витрат № 231226/13621 від 26.12.2023 через Електронний суд, представник позивача направив таку заяву на електронну пошту суду, а також на електронні пошти учасників справи із використанням електронного цифрового підпису.

Додатково у поданих до суду письмових поясненнях від 24.07.2024, представник позивача зазначає, що ним було направлено заяву про відшкодуванням судових витрат від 26.12.2023 на електронні адреси суду першої інстанції та інших учасників справи задля дотримання норм господарського процесуального законодавства виключно у зв`язку з неможливістю подати подану заяву через підсистему «Електронний суд», після чого продублював відповідну відправку засобами поштового зв`язку.

Позивачем не було подано суду відповідних доказів, як-от наприклад, роздруківки скріншота сторінки Електронного кабінету користувача, який би підтвердив, що сформована ним 26.12.2023 заява про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи знаходиться у статусі «направлення сторонам»; або ж лист адміністратора ЄСІТС, який би підтвердив те, що 26.12.2023 в системі «Електронний суд» відбувся технічний збій.

Судом у судовому засіданні 14.08.2024 у представників позивача з`ясовувалося щодо підтвердження таких технічних збоїв відповідними доказами, зокрема, або зверненням до адміністратора ЄСІТС щодо технічних збоїв в системі «Електронний суд» або наявності скріншота сторінки Електронного кабінету користувача, який би підтверджував відповідний факт збою, на що останні повідомили про відсутність таких доказів.

Надання суду відповідних доказів, як-от наприклад, роздруківку скріншота сторінки Електронного кабінету користувача, який би підтвердив, що сформований документ знаходиться у статусі «направлення сторонам»; або ж лист адміністратора ЄСІТС, який би підтвердив те, що в системі «Електронний суд» відбувся технічний збій підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 21.03.2023 у справі 560/4377/22.

Матеріали справи також не містять доказів направлення відповідної заяви з додатками засобами поштового зв`язку. Представниками позивача у судовому засіданні 14.08.2024 було зазначено, що засобами поштового зв`язку, а саме поштовою службою «Е-Пост» було направлено на адреси учасників справи: роздруківку електронного доказу про відправку заяви про відшкодування судових витрат; роздруківку електронного доказу про отримання представником позивача заяви і клопотання відповідача 1 від 29.01.2024; клопотання про залучення доказів відправки заяви про відшкодування судових витрат від 26.12.2023, та доказів отримання представником позивача клопотання та заяви відповідача 1 від 29.01.2024.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що заяву про відшкодуванням судових витрат від 26.12.2023 засобами поштового зв`язку, як зазначав представник позивача в усних (у судовому засіданні 14.08.2024) та письмових поясненнях від 24.07.2024, учасникам справи у відповідності до приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України (копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи) надіслано не було. А подання позивачем доказів відправки заяви від 26.12.2023 про відшкодування судових витрат іншим учасникам справи не є тотожним направленню самої заяви про відшкодування судових витрат до суду.

Таким чином, з огляду на наявність у представника позивача зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС та надіслання 26.12.2023 заяви про відшкодування витрат на електронну пошту Господарського суду міста Києва, а не з використанням сервісу "Електронний суд" (без підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву від 26.12.2023, із використанням підсистеми "Електронний суд"), суд дійшов заснованого на законі висновку, що заявником не подано суду належних та допустимих доказів використання ним передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду з відповідною заявою.

Аналогічне зазначено у правовому висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 01 серпня 2024 року у справі № 910/12559/20.

Згідно правового висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 01 серпня 2024 року у справі № 910/12559/20 саме електронним підписом за допомогою ЄСІТС повинен бути скріплений процесуальний документ, що подається до суду. Водночас, накладення ЕЦП на додатки до цього документа лише засвідчує їхню справжність оригіналу.

За вказаних обставин доводи представника позивача про відсутність у нього технічної можливості подачі 26.12.2023 заяви про відшкодування витрат із використанням системи "Електронний суд", суд відхиляє відповідно до передбаченої ч. 7 ст. 42 ГПК України та п. 10 Положення про ЄСІТС можливості подання такої заяви до суду в паперовій формі.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/15257/15, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

При цьому, основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, у частині оцінки процедурних порушень; 3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 4) процедура вторинна якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 5) якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, а не страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а не дотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).

Відповідно до вищезазначеного, судом встановлено недотримання позивачем способу подання заяви про відшкодування судових витрат від 26.12.2023 № 231226/13621, що не є надмірним формалізмом, з огляду на імперативно встановлений чинним законодавством обов`язок (ч. 7 ст. 42 ГПК України) звернення до суду шляхом подання процесуальних документів: в паперовій або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з розглядом даної справи на підставі поданої ним заяви від 26.12.2023, у зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст. 124, 129, 221, 234-235, 244, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» № 231226/13621 від 26.12.2023 про відшкодування судових витрат - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 14.08.2024.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.08.2024.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА