Рішення

від 07.08.2024 по справі 915/1744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Справа № 915/1744/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, буд. 18)

в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 40477150) від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаїській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 42-а; ідентифікаційний код 41168670)

2) Арбузинської селищної ради (55301, Миколаївська область, Первомайський район, смт Арбузинка, пл. Центральна, буд. 18; ідентифікаційний код 04376653)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888)

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 135 333,28 грн,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Левкович А.Є., за посвідченням,

від позивача-1: не з`явився,

від позивача-2: не з`явився,

від відповідача: Компанієць О.М., адвокат за ордером, Білецька О.В., адвокат за ордером,

Суть спору:

15.11.2023 Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаїській області та Арбузинської селищної ради з позовною заявою № 54-5745ВИХ-23 від 08.11.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.01.2021 № 2 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.01.2021 № 3 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 25.01.2021 № 5 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.02.2021 № 8 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 11.03.2021 № 10 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888) на розрахункові рахунки Арбузинською селищної ради (код ЄДРПОУ 04376653) кошти в сумі 135 333,28 грн.

7. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 8201 72) сплачений судовий збір за подачу позову.

8. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру та Первомайську окружну прокуратуру Миколаївської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: тендерної документації до публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-12-002130-b); Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, з додатками та Додатковими угодами № 1 від 04.01.2021, № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 4 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 6 від 01.02.2021, № 7 від 16.02.2021, № 8 від 23.02.2021, № 9 від 09.03.2021, № 10 від 11.03.2021; цінових довідок № 1728/20 від 28.12.2020, № 142/21 від 21.01.2021, № 343/21 від 12.02.2021, № 518/21 від 02.03.2021; актів прийняття-передавання товарної продукції, рахунків на оплату, та платіжних доручень на виконання договору; Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2020-11-12-002130-b; листування учасників справи; застосування норм статей 4, 6, 16, 202-204, 215, 216, 236, 632, 638, 670 Цивільного кодексу України, статей 42, 175, 180 Господарського кодексу України, статей 6, 33, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»; та мотивовані, зокрема, тим, що Первомайською окружною прокуратурою встановлені підстави для вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів держави під час закупівлі Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області у Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричної енергії, а саме встановлено, що Арбузинською селищною радою 12.11.2020 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі товару за «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія» очікуваною вартістю 3 200 000 грн (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2020-11-12-002130-b). Участь у відкритих торгах щодо закупівлі вказаного товару взяло три учасника, а саме: ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з остаточною ціновою пропозицією 1 872 000.00 грн, ТОВ «Вєк Технолоджі» з остаточною ціновою пропозицією 2 224 388,40 грн та ТОВ «Енергогазрезерв» з остаточною ціновою пропозицією 2 730 000.00 грн. Згідно протоколу уповноваженої особи замовника від 03.12.2020 № 96 найбільш економічно вигідною визнано пропозицію ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та прийнято рішення щодо оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти з вказаним товариством договір.

За наслідками процедури закупівлі 18.12.2020 замовником з вказаним товариством укладено договір № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу. Умовами договору сторони узгодили, що його предметом є електрична енергія у кількості 1 300 000 кВт/год вартістю 1,44 грн за одиницю товару на загальну суму 1 872 000 грн.

В подальшому до істотних умов вказаного правочину внесено зміни, шляхом укладання 10 (десяти) додаткових угод. Прокурор зазначає, що додатковими угодами від 18.01.2021 № 2 і №3, від 25.01.2021 № 5, від 23.02.2021 № 8 та від 11.03.2021 № 10, укладеними сторонами правочину упродовж стислого строку, збільшено ціну за одиницю товару З 1,44 грн (в тому числі ПДВ) до 2,092 грн (в тому числі ПДВ), тобто загалом на 45,2%, та, як наслідок, істотно зменшено обсяги постачання товару. Арбузинською селищною радою 05.01.2022 в електронній системі закупівель «Prozorro» оприлюдено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-12-002130-Ь, відповідно до якого сума оплати за договором становила 460 000 грн, а кількість поставленого товару (електричної енергії) -219 885 кВт/год.

Водночас, на переконання прокурора під час укладення додаткових угод від 18.01.2021 № 2 та № 3, від 25.01.2021 № 5, від 23.02.2021 № 8 та від 11.03.2021 № 10 до договору порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та умови вказаного договору.

Позивач зазначає, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару пропорційно її збільшенню, при ньому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. При цьому, станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог чинного законодавства. Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для нього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Прокурор наполягає, що додаткові угоди від 18.01.2021 № 2 та № 3, від 25.01.2021 № 5, від 23.02.2021 № 8 та від 11.03.2021 № 10 до договору постачання електричної енергії укладені всупереч вимог положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та визначених договором умов.

Так, під час укладання 18.01.2021 додаткової угоди № 2 до вказаного правочину сторони домовились з 01.01.2021 при визначені ціни (тарифу) електричної енергії за 1 кВт/год застосовувати тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВт/год (без урахування ПДВ) на підставі затвердженої постанови Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2353 (далі постанова НКРЕКП), керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На момент оголошення процедури відкритих торгів із закупівлі товару за предметом «ДК 021:2015:09310000-5:Електрична енергія» та поданням тендерних пропозиції учасників діяла постанова НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668, згідно якої тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлений на рівні 312,76 грн (без урахування ПДВ). Таким чином, тариф на вказані послуги, що є складовою частиною ціни, встановлений на момент проведення торгів та укладання договору є дорожчим ніж тариф визначений постановою від 09.12.2020 № 2353, а саме ціна на тариф постачання з 01.01.2021 впала з 312,76 грн до 293,93 грн, без ПДВ. А тому, у сторін були усі підстави саме щодо зменшення ціни за одиницю товару, а не навпаки щодо збільшення. Проте, незважаючи на це між сторонами 18.01.2021 було укладено додаткову угоду № 2, якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,50444 грн з ПДВ. Отже, вказана додаткова угода від 18.01.2021 № 2 до договору від 18.12.2020 № 47/51 укладена з порушення вимог чинного законодавства, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 5.3, п. п. 7 п. 13.6 договору від 18.12.2020 № 47/51.

Прокурор зазначає, що решту оскаржуваних додаткових угод укладено за відсутності належного та обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни товару на ринку у межах дії договору. Враховуючи вище викладене, додаткові угоди від 18.01.2021 № 3, від 25.01.2021 № 5, від 23.02.2021 № 8 та від 11.03.2021 № 10 до договору від 18.12.2021 № 47/51 укладені всупереч вимог положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та визначених умов договором.

Беручи до уваги вищевикладене, порушення сторонами положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі та умов договору при укладанні додаткових угод на переконання прокурора вказує на їх недійсність. За такого додаткові угоди від 18.01.2021 № 2 та № 3 та від 25.01.2021 № 5, від 23.02.2021 № 8, від 11.03.2021 № 10 є недійсними через їх укладення з порушенням умов договору та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та, в силу положень ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, повинні бути визнані судом недійсними, а тому є всі підстави вважати, що кошти відповідно до таких угод отримані безпідставно.

Враховуючи викладене, прокурор зазначає про наявність підстав для застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Арбузинської селищної ради коштів у сумі 135 333,28 грн, одержаних на виконання недійсних правочинів.

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1477/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 19 грудня 2023 року о 09:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

06.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.12.2023 (вх. № 16074/23), у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на такому:

1. Щодо встановлення фактів порушення Закону при виконанні умов Договору. Відповідач вважає, що єдиним органом державної влади, якому надано право на проведення перевірок щодо дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель є Держаудитслужба, та її міжрегіональні територіальні органи. Отже, відповідач вважає, що заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, не маючи на це законних підстав та повноважень, в порушення положень ст. 19 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» здійснив перевірку додержання вимог законодавства про публічні закупівлі при виконанні умов Договору про постачання електричної енергії від 18.12.2021 року № 47/51, укладеного між Арбузинською селищною радою та відповідачем. На переконання відповідача, за результатами цієї безпідставної та незаконної перевірки позивач приходить до суб`єктивних висновків про нібито порушення вимог законодавства під час виконання суб`єктами господарювання господарського Договору, та вбачає у цьому порушення інтересів Держави, які підлягають судовому захисту.

2. Щодо наявності порушення інтересів держави. Відповідач наполягає, що Позивачем не надано жодного належного обґрунтування, та допустимого доказу, які б свідчили про порушення законодавства під час укладення та виконання Договору, та були би підставою у розумінні Законів України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про публічні закупівлі» для звернення з позовом до суду.

3. Щодо укладення додаткових угод. Відповідач зазначає, що позовна заява в частині висновків щодо неправильності проведення закупівлі, укладення та виконання Договору про постачання електричної енергії від 18.12.2020 року № 47/51, внесення змін до укладеного Договору, заявлена без висновків компетентного органу у сфері публічних закупівель, а тому є лише суб`єктивною думкою позивача та припущенням щодо порушення законодавства, яка не має під собою юридично обґрунтованих підстав.

При цьому, відповідач зазначає, що Законом України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19.04.2020 встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону, зокрема, у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Станом на день укладення договору та додаткових угод у даній справі питання можливості внесення змін до договору врегульовані ст. 41 чинної редакції Закону України «Про публічні закупівлі», згідно до ч. 5 якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

Отже, відповідач вважає, що із прийняттям нової редакції Закону принципово змінено формулювання у ст. 41 порівняно із ст. 36 Закону, а саме було внесено зміни щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару пропорційно відсотку, на який відбулося коливання на ринку, але фактично не більше ніж на 10 відсотків один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавцем чітко визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю енергії.

На думку відповідача, метою закріплення на законодавчому рівні алгоритму зміни умов договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару та виділення окремо строків для внесення таких змін для окремих видів товару, зокрема електроенергії, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Таким чином, відповідач вважає, що посилання позивача на встановлення законом максимального ліміту збільшення ціни за одиницю товару (10 %) незалежно від кількості додаткових угод суперечить чинній редакції відповідного Закону.

Крім того, товариство наголошує, що в спірних правовідносинах зміна умов договору відбулась за погодженням сторін, а отже оцінка достатності підстав для внесення змін до договору належала саме до компетенції сторін. В обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару відповідач вважає за необхідне зазначити, що документальним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, є довідки Харківської регіональної торгово-промислової палати, та інформація яка оприлюднена на офіційному сайті ДП «Оператор ринку». Відтак, відповідач вважає, що сторони правомірно вносили зміни до Договору №47/51 від 18.12.2020 року декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, та дотрималися при цьому умови, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі; в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Отже відповідач вважає, що сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до умов договору.

Відповідач наголошує, що внесення змін до договору за взаємною згодою сторін, погодження сторонами порядку внесення змін в договір, внесення змін до договору на підставі вказаних додаткових угод внаслідок коливання цін на ринку електричної енергії в сторону збільшення, що не залежало від відповідача та відповідало умовам договору і вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни за одиницю товару у кожній додатковій угоди не більше ніж на 10%, та не збільшення ціни договору, в сукупності свідчать про дотримання сторонами договору положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень ст. 632, 652 ЦК України, а отже про відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними.

12.12.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 11.12.2023 (вх. № 16255/23), за змістом якої заявник не погоджується з викладеними у відзиві доводами та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшло клопотання б/н від 13.12.2023 (вх. № 16363/23) про зупинення провадження у справі № 915/1744/23 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

18.12.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшли заперечення б/н від 15.12.2023 (вх. № 16495/23) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, мотивовані, зокрема, тим, що розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 не стосується підстав заявлених прокурором у справі № 915/1744/23, а тому не створить жодних правових висновків для даної справи.

Ухвалою суду від 19.12.2023 було зупинено провадження у справі № 915/1744/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22; зобов`язано учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про усунення обставин, що викликали зупинення господарської справи та надати відповідні докази.

14.03.2024 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н від 14.03.2024 (вх. № 3016/24) про поновлення провадження у справі, мотивоване тим, що 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/2321/22 прийняла остаточне рішення щодо вирішення судових спорів у подібних правовідносинах.

Ухвалою суду від 20.03.2024 було поновлено провадження у справі за позовом Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаїській області та Арбузинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 135 333,28 грн: призначено підготовче засідання у справі на 09 квітня 2024 року о 12:10.

05.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.04.2024 (вх. № 4085/24) про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 09.04.2024 було відкладено підготовче засідання у даній справі на 07 травня 2024 року об 11:50.

У засіданні, яке відбулось 07.05.2024 за участю прокурора та представників відповідача, судом було постановлено ухвалу (з занесенням її до протоколу судового засідання), якою закрито підготовче провадження у справі № 915/1744/23 та призначено розгляд справи по суті на 05 червня 2024 року о 10:00.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024, ухвалою суду від 16.05.2024 розгляд справи № 915/1744/23 по суті було призначено на 26 червня 2024 року об 11:40.

В засіданні 26.06.2024, проведеному за участю прокурора у справі та представників відповідача, судом було розпочато розгляд справи № 915/1744/23 по суті, заслухано вступні слова учасників справи, з`ясовано обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та розпочато дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими вони обґрунтовуються. За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 24 липня 2024 року об 11:00.

В засіданні 24.07.2024, проведеному за участю прокурора у справі та представників відповідача, судом було продовжено розгляд справи № 915/1744/23 по суті, проведено дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. З огляду на те, що під час проведення засідання, зокрема, о 12 годині 10 хвилини у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, з метою убезпечення учасників судового процесу, в судовому засіданні було оголошено перерву до 07 серпня 2024 року о 13:00.

31.07.2024 до суду від позивача-2 надійшла заява № 1796/03/24 від 22.07.2024 про розгляд справи без участі представника Арбузинської селищної ради.

Станом на момент проведення підготовчого засідання від учасників будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 07.08.2024 з`явився прокурор у справі та представники відповідача, яких суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивачів.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 07.08.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що відповідачем під час виконання умов укладеного договору про закупівлю порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності (внаслідок безпідставного збільшення ціни за отриману продукцію та зменшення її обсягів), що призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.

Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави особі Південного офісу Держаудитслужби, від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Арбузинської селищної ради.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Здійснення державного фінансового контролю, згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Таким органом відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба), яка здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункти 3, 9 пункту 4 Положення).

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України, будучи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та її міжрегіональні територіальні органи є ключовими суб`єктами, які виявляють порушення вимог бюджетного законодавства та фінансової дисципліни при здійсненні державних закупівель.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби в особі управління в Миколаївській області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Миколаївської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, а також у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Прокурор зауважує, що за даними оприлюдненого 30.11.2021 на веб-порталі «ProZorro» висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2020-11-12-002130-b, складеного фахівцями управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, орган контролю зобов`язав замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Водночас, на теперішній час в електронній системі публічних закупівель відсутні відомості щодо реального усунення порушень, а статус таких порушень визначено як «порушення виявлено».

Враховуючи викладене, у зв`язку з неусуненням замовником виявлених порушень та відсутністю на веб-порталі «ProZorro» інформації про оскарження висновку, окружною прокуратурою направлено запити № 54-5161 вих-23 від 06.10.2023 на адресу Південного офісу Держаудитслужби та № 54-3872вих-23 від 28.07.2023 на адресу управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з проханням повідомити орган прокуратури про вжиті органом контролю заходи до усунення встановлених порушень, зокрема шляхом оскарження спірних додаткових угод до договору у судовому порядку, вжиття заходів до повернення державі коштів за недійсними правочинами.

Разом із тим, контролюючим органом у своєму листі від 11.08.2023 Ж* 151425-17/1646-2023, від 19.10.2023 № 151431-17/2156-2023 повідомлено про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним позовом через брак відповідних повноважень.

Таким чином, орган контролю самоусунувся від вирішення питання про пред`явлення позову для усунення порушень законодавства, обґрунтовуючи це відсутністю повноважень. При цьому, Верховний Суд вважає Держаудитслужбу належним позивачем у справах зазначеної категорії, про що наголошено у постановах в справах № 924/1237/17, № 826/9672/17, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 912/895/18, № 925/682/18, № 909/545/18, №924/1256/17 тощо.

Також не було вжито відповідних заходів з метою захисту інтересів держави і Арбузинською селищною радою, за кошти якої здійснено закупівлю.

Водночас, згідно з ч. з ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради визначено органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. З ч. 2, ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

З урахуванням ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

За таких обставин право пред`явлення позову про визнання результатів процедури закупівлі та укладеного за її наслідками договору належить сільській раді.

Первомайською окружною прокуратурою скеровано запити № 54-4151вих-23 від 14.08.2023, № 54-5163вих-23 від 06.10.2023 до Арбузинської селищної ради, з метою отримання інформації про те, чи вживалися селищною радою заходи до визнання додаткових угод недійсними, повернення надмірно сплачених за договором коштів (в досудовому та судовому порядку).

За інформацією Арбузинської селищної ради (листи № 3835/02/23від 22.08.2023, № 4433/02/23 від 17.10.2023) орган місцевого самоврядування не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Таким чином, орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень й не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів.

Така пасивна позиція зазначених вище уповноважених органів не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання ними своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Південного офісу Держаудитслужби та Арбузинської селищної ради.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність договору або додаткових угод до нього, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод (у разі встановлення відповідних фактів) унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Неефективне та неправомірне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

З урахуванням наведеного, судом по суті спірних правовідносин встановлені такі обставини:

Арбузинською селищною радою 12.11.2020 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі товару за «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія» очікуваною вартістю 3 200 000 грн (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2020-11-12-002130-b).

Участь у відкритих торгах щодо закупівлі вказаного товару взяло три учасника, а саме: ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з остаточною ціновою пропозицією 1 872 000,00 грн, ТОВ «Вєк Технолоджі» з остаточною ціновою пропозицією 2 224 388,40 грн та ТОВ «Енергогазрезерв» з остаточною ціновою пропозицією 2 730 000,00 грн.

Згідно протоколу уповноваженої особи замовника від 03.12.2020 № 96 найбільш економічно вигідною визнано пропозицію ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та прийнято рішення щодо оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти з вказаним товариством договір.

Відповідно до гарантійного листа від 27.11.2020 № 18-14/3679 наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», відповідач підтвердив та надав згоду з істотними умовами проекту договору та можливістю їх включення до договору про закупівлю у разі перемоги на торгах.

Відповідно до тендерної пропозиції переможця у відкритих торгах, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» за вих. № 08-14/4172 від 04.12.2020, вартість електричної енергії становила 1 872 000,00 грн (ціна за 1 кВт*год. 1,44 грн з ПДВ).

За результатами закупівлі 18.12.2020 між Арбузинською селищною радою, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 47/51 (далі Договір), відповідно до предмету якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі на умовах цього договору.

За умовами наведеного Договору сторони погодили, зокрема, таке:

- очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає: 1 300 000 кВт/год. (п.2.4);

- обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від потреб і реального фінансування видатків споживача (п. 2.5);

- строк постачання електричної енергії: до 31.12.2021 року (п. 2.6);

- ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 1,44 грн, у т.ч. ПДВ 0,24 грн (п. 5.1);

- загальна вартість цього Договору становить 1 872 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 312 000,00 грн (п. 5.2);

- зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови письмового звернення Постачальника до Споживача та надання Постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електроенергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору. Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше ніж на 10% у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф постачальника на передачу. Ціна послуг з передачі електричної енергії, яка є складовою частиною ціни Товару, може бути змінена у відповідності до зміну затвердженого тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», залежно від затвердженого тарифу на послуги з передачі електричної енергії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії». У разі зміни розміру регульованих цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які Постачальник зобов`язаний враховувати при визначені вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю Товару пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів). Такі зміни можуть призвести до збільшення ціни Договору пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів). Зміна ціни за одиницю товару на підставі ч. 5 п. 7 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» відбувається в аналогічному порядку. У разі установлення Регулятором цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які до укладення Договору не були передбачені (плата за надання яких не здійснювалася Постачальником), але які Постачальник буде зобов`язаний врахувати при визначенні вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю товару (електричної енергії) пропорційно розміру регульованих цін (тарифів). Наявність факту зміни ціни за одиницю Товару у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) і нормативів підтверджується Постачальником відповідним обґрунтованим розрахунком структури ціни Товару із врахуванням положень нормативно-правових актів Регулятора (п. 5.3);

- ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, в якому відбудуться такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору за згодою Сторін. Зменшення ціни за одиницю Товару здійснюється без обмежень строків і розмірів (п. 5.4);

- інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формуванням (п. 5.6);

- розрахунковим періодом за таким договором є календарний місяць (п. 5.8);

- цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 13.1);

- постачальник має повідомляти про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не прийме нові умови (п. 13.2);

- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю (обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного палива, газу та електроенергії) (п. 13.6).

Відповідно до умов п. 1 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 3 до Договору № 47/51 від 18.12.2020, сторони погодили, що ціна (тариф) для здійснення платежів за електричну енергію складає за 1 кВт*год. 1,44 грн з ПДВ.

Тобто, умовами укладеного Договору сторони узгодили, що його предметом є електрична енергія у кількості 1 300 000 кВт/год вартістю 1,44 грн за одиницю товару на загальну суму 1 872 000 грн.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» зверталося до Арбузинської селищної ради з листами № 11-17-35 від 18.01.2021, № 11-17-48 від 25.01.2021, № 11-17-59 від 23.03.2021, № 11-17-103 від 11.03.2021 щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії, визначеної у Договорі у бік її збільшення.

На підтвердження вказаних обставин щодо збільшення цін товариство посилалося на підписання постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2656 та надавало до листів цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1728/20 від 28.12.2020, № 142/21 від 21.01.2021, № 343/21 від 12.02.2021, № 518/21 від 02.03.2021.

За таких обставин, за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу сторонами внесені зміни, що стосувались змін обсягів поставки та ціни товару, а саме:

1) додатковою угодою № 2 від 18.01.2021 сторонами погоджено зміну ціни за одиницю товару та зміну кількості (обсягу) поставки товару за результатами перерахунку цін, зокрема сторони домовилися з 01.01.2021 при визначені ціни (тарифу) електричної енергії за 1 кВт/год застосовувати тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВт/год (без урахування ПДВ) на підставі затвердженої постанови Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2353, керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». З урахуванням наведеного внесено зміни до істотних умов договору шляхом підняття ціни за одиницю товару до 1,50444 грн з ПДВ та зменшення обсягу постачання електричної енергії до 1244,317 кВт/год.

2) додатковою угодою № 3 від 18.01.2021 сторонами погоджено зміну ціни за одиницю товару та зміну кількості (обсягу) поставки товару за результатами перерахунку цін, зокрема шляхом підняття з 01.01.2021 ціни за одиницю товару до 1,57214 грн за 1 кВт/год електричної енергії та зменшення обсягів постачання електричної енергії до 1190,734 тис кВт/год (з посиланням на довідку Харківської торгово-промислової палати від 28.12.2020 № 1728/2).

3) додатковою угодою № 5 від 25.01.2021 сторонами погоджено зміну ціни за одиницю товару та зміну кількості (обсягу) поставки товару за результатами перерахунку цін, зокрема шляхом збільшення з 01.01.2021 ціни за одиницю товару до 1,7292 грн за 1 кВт/год електричної енергії та зменшення обсягів постачання електричної енергії до 266,00 тис кВт/год.

4) додатковою угодою № 8 від 23.02.2021 сторонами погоджено зміну ціни за одиницю товару та зміну кількості (обсягу) поставки товару за результатами перерахунку цін, зокрема шляхом підняття з 01.02.2021 ціни за одиницю товару до 1,90195 грн за 1 кВт/год електричної енергії та зменшення обсягів постачання електричної енергії до 241,857 тис кВт/год.

5) додатковою угодою № 10 від 11.03.2021 сторонами погоджено зміну ціни за одиницю товару та зміну кількості (обсягу) поставки товару за результатами перерахунку цін, зокрема шляхом збільшення з 01.03.2021 ціни за одиницю товару до 2,092 грн за 1 кВт/год електричної енергії та зменшено обсяги постачання електричної енергії до 219,885 тис кВт/год.

05.01.2022 на веб-порталі «Prozorro» Арбузинською селищною радою оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-12-002130-b, відповідно до якого сума оплати за договором становила 460 000 грн, а кількість поставленого товару (електричної енергії) 219 885 кВт/год.

Таким чином, до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу у період з січня по березень 2021 року вносилися зміни, якими зменшено обсяг поставки товару та одночасно збільшено ціну за одиницю товару. Так, упродовж стислого строку передбачену кількість електроенергії зменшено більш ніж на 1 000 000 кВт *год., а ціну за 1 кВт збільшено з 1,44 грн (в тому числі ПДВ) до 2,092 грн (в тому числі ПДВ), тобто загалом на 45,2%.

Матеріли справи свідчать також про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» поставила Арбузинській селищній раді електричну енергію, зокрема:

- протягом січня 2021 року постачальником поставлено замовнику 105 034 кВт/год електроенергії на загальну суму 216 872,73 грн, що підтверджується актами прийому-передачі товарної продукції від 31.01.2021 № 47/2013/1/1, від 16.01.2023 № 1, від 16.01.2021 № 2, від 09.02.2021 №47/2013/1/2;

- протягом лютого 2021 року постачальником поставлено замовнику 46 358 кВт/год електроенергії на загальну суму 88 170,72 грн. що підтверджується актами прийому-передачі товарної продукції від 28.02.2021 № 47/51/2/1, від 28.02.2021 № 47/2013/2/1;

- протягом березня 2021 року постачальником поставлено замовнику 31 165 кВт/год електроенергії на загальну суму 65 197, 11 грн, що підтверджується актами прийому-передачі товарної продукції від 31.03.2021 № 47/5 1/3/1, від 31.03.2021 № 47/2013/3/1;

- протягом квітня 2021 року постачальником поставлено замовнику 26 093 кВт/год електроенергії на загальну суму 54 586,48 грн, що підтверджується актами прийому-передачі товарної продукції від 30.04.2021 № 47/2013/4/1, від 30.04.2021 №47/51/4/1;

- протягом травня 2021 року постачальником поставлено замовнику 16 813 кВт/год електроенергії на загальну суму 35 172,96 грн, що підтверджується актом прийому-передачі товарної продукції від 20.05.2021 № 47/51/5/1.

Розрахунок вартості поставленого товару та його оплата на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» відбувалися з урахування положень, які містять спірні додаткові угоди № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021.

Оплата поставленої електричної енергії здійснювалася Арбузинською селищною радою платіжними дорученнями на загальну суму 460 000 грн, у тому числі: від 19.01.2021 на суму 129 727,34 грн, № 50 від 10.02.2021 на суму 25 000 грн, № 57 від 10.02.2021 на суму 47 265,04 грн, № 65 від 15.02.2021 на суму 14 880,35 грн, № 122 від 09.03.2021 на суму 17 821,18 грн, № 123 від 09.03.2021 на суму 69 993,87 грн, № 143 від 10.03.2021 на суму 355,67 грн, № 213 від 08.04.2021 на суму 5 212,39 грн, № 214 від 08.04.2021 на суму 59 725,30 грн, №216 від 14.04.2021 на суму 259,42 грн, № 243 від 06.05.2021 на суму 54 287,32 грн, № 300 від 17.05.2021 на суму 299,16 грн, №314 від 20.05.2021 на суму 35 172,96 грн.

Тобто, за період січень травень 2021 року Арбузинською селищною радою отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 225 463 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 460 000,00 грн з ПДВ.

При зверненні до господарського суду з позовом по даній справі прокурор зазначає, що підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу проведене з порушенням чинного законодавства. При цьому, внаслідок безпідставного збільшення додатковими угодами до Договору ціни електричної енергії, позивачем зайво перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 135 333,28 грн.

З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави щодо визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу, а також майнова вимога прокурора в інтересах держави щодо стягнення з відповідача на користь позивача-2 безпідставно сплачених коштів в сумі 135 333,28 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення позивачем та відповідачем вимог законодавства про закупівлі при укладенні спірних правочинів, а також щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача необґрунтовано отриманих коштів.

Прокурор підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- інформація щодо проведення процедури відкритих торгів розміщена на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-12-002130-b);

- тендерна документація відкритих торгів із закупівлі товару за «ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-12-002130-b);

- форма тендерної пропозиції переможця у відкритих торгах, оформлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» за вих. № 08-14/4172 від 04.12.2020;

- гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» № 18-14/3679 від 27.11.2020;

- довідка ціни пропозиції, оформлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» за вих. № 18-14/3694 від 27.11.2020

- протокол розкриття тендерних пропозицій від 30.11.2020 (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-12-002130-b);

- протокол № 96 від 03.12.2020 щодо прийнятні рішення уповноваженою особою;

- Договір № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, з додатками та Додатковими угодами № 1 від 04.01.2021, № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 4 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 6 від 01.02.2021, № 7 від 16.02.2021, № 8 від 23.02.2021, № 9 від 09.03.2021, № 10 від 11.03.2021;

- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» № 11-17-35 від 18.01.2021, № 11-17-48 від 25.01.2021, № 11-17-59 від 23.03.2021, № 11-17-103 від 11.03.2021, № 03/08-1864 від 06.12.2021;

- цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1728/20 від 28.12.2020, № 142/21 від 21.01.2021, № 343/21 від 12.02.2021, № 518/21 від 02.03.2021;

- Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2020-11-12-002130-b;

- акти прийняття-передавання товарної продукції, рахунки на оплату, та платіжні доручення на виконання договору;

- листи Первомайської окружної прокуратури № 54-5141ВИХ-23 від 14.08.2023, № 54-3872ВИХ-23 від 28.07.2023, № 54-5163ВИХ-23 від 06.10.2023, № 54-5161ВИХ-23 від 06.10.2023, № 54-5376ВИХ-23 від 19.10.2023, № 54-5377ВИХ-23 від 19.10.2023, № 54-5378ВИХ-23 від 19.10.2023;

- листи Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області № 151425-17/1646-2023 від 11.08.2023, № 151431-17/2156-2023 від 19.10.2023;

- листи Арбузинської селищної ради № 3835/02/23 від 22.08.2023, № 3835/02/23 від 29.08.2023, № 1911/05/21 від 01.12.2021, № 4433/02/23 від 17.10.2023.

Інші учасники справи доказів щодо суті спору суду не надали.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно ст. ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі».

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Приписами ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом ч.ч. 3-4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

З огляду на викладене вище суд зазначає таке.

1. Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 18.01.2021 до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

Під час укладання додаткової угоди № 2 від 18.01.2021 сторони домовились з 01.01.2021 при визначені ціни (тарифу) електричної енергії за 1 кВт/год застосовувати тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВт/год (без урахування ПДВ) на підставі затвердженої постанови Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2020 № 2353, керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За такого, сторонами внесено зміни до істотних умов Договору шляхом підняття ціни за одиницю товару до 1,50444 грн з ПДВ та зменшення обсягу постачання електричної енергії до 1244,317 кВт/год.

Разом із тим, відповідно до п. 4 Додатку № 2 тендерної документації учасник зобов`язаний до ціни пропозиції включити витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованим тарифом.

На момент оголошення процедури відкритих торгів із закупівлі товару за предметом «ДК 021:2015:09310000-5:Електрична енергія» та поданням тендерних пропозиції учасників діяла постанова НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668, згідно якої тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлений на рівні 312,76 грн (без урахування ПДВ).

Відповідно до наданої 27.11.2020 довідки ціна-пропозиція № 18-14/3694 до тендерної документації, товариством гарантовано, що до розрахунку ціни входять усі витрати, зокрема податки, і збори, що сплачуються або мають бути сплачені, витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, усі види послуг, у тому числі й ті, які долучатимуться учасником для виконання третім особам. Послуги з передачі включені в фактичну ціну (тариф) купованої споживачем електроенергії та в подальшому переводяться оператору системи передачі.

Пунктом 5.3 договору від 18.12.2020 № 47/51 визначено, що ціна послуг з передачі електричної енергії, яка є складовою частиною ціни товару, може бути змінена у відповідності до зміни затвердженого тарифу на послуги з передачі електричної енергії постановою НКРЕКП, згідно з п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, тариф на послуги з передачі електричної енергії, згідно тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» та довідки ціни пропозиції на момент подачі тендерної документації та подальшого укладання договору вже був включений у вартість ціни за електроенергію та становив 312,76 грн без ПДВ, відповідно до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668.

Доказів застосування відповідачем іншого тарифу при формуванні цінової пропозиції та оформлення форми тендерної пропозиції переможця у відкритих торгах № 08-14/4172 від 04.12.2020 матеріали справи не містять.

Таким чином, тариф на вказані послуги, що є складовою частиною ціни, встановлений на момент проведення торгів та укладання договору є дорожчим ніж тариф визначений постановою від 09.12.2020 № 2353, а саме ціна на тариф постачання з 01.01.2021 знизилася з 312,76 грн до 293,93 грн, без ПДВ.

Суд зауважує, що за змістом абз. 4- 7 п. 5.3 Договору у разі зміни розміру регульованих цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які Постачальник зобов`язаний враховувати при визначені вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю Товару пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів). Такі зміни можуть призвести до збільшення ціни Договору пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів). Зміна ціни за одиницю товару на підставі ч. 5 п. 7 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» відбувається в аналогічному порядку. У разі установлення Регулятором цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які до укладення Договору не були передбачені (плата за надання яких не здійснювалася Постачальником), але які Постачальник буде зобов`язаний врахувати при визначенні вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю товару (електричної енергії) пропорційно розміру регульованих цін (тарифів). Наявність факту зміни ціни за одиницю Товару у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) і нормативів підтверджується Постачальником відповідним обґрунтованим розрахунком структури ціни Товару із врахуванням положень нормативно-правових актів Регулятора (п. 5.3);

Відповідачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких суд міг би встановити розрахунок структури ціни товару на момент формування тендерної пропозиції та підписання Договору у відповідній редакції, а тому суд бере до уваги ціну на тариф послуги з передачі електричної енергії, який був чинним як на момент формування тендерної пропозиції переможця у відкритих торгах, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» за вих. № 08-14/4172 від 04.12.2020, так і на момент укладання Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора про те, що у сторін були підстави саме щодо зменшення ціни за одиницю товару, а не навпаки щодо збільшення. Проте, незважаючи на це між сторонами 18.01.2021 було укладено додаткову угоду № 2, якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,50444 грн з ПДВ.

Отже, суд вважає слушними доводи прокурора про те, що вказана додаткова угода № 2 від 18.01.2021 № 2 до Договору укладена з порушення вимог чинного законодавства, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 5.3, п. п. 7 п. 13.6 Договору.

2. Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

З матеріалів справи вбачається, що документальним обґрунтуванням для укладання зазначених додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1728/20 від 28.12.2020, № 142/21 від 21.01.2021, № 343/21 від 12.02.2021, № 518/21 від 02.03.2021.

Водночас, суд погоджується з доводами прокурора про те, що вищевказані цінові довідки не підтверджують коливання ціни товару на ринку, а зазначені в них величини, демонструють лише середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії станом на певні дати.

У правовому висновку Верховного Суду України викладеному 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначено, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також мас довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Разом із тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

У наданих товариством довідках Харківської торгово-промислової палати не міститься порівняння, дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання,

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Разом із тим, цінові довідки, які постачальник надавав споживачу на підтвердження необхідності підвищення ціни на електроенергію, не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

Отже, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість стверджувати про коливання, оскільки не відображено дослідження динаміки цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та підтвердити факт наявності коливання ціни.

При цьому кожна цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» обґрунтовувало необхідність укладання додаткових угод, носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє посилання відповідача на підтвердження факту коливання цін на електричну енергію довідками Харківської торгово-промислової палати.

Крім того, відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Додатково, суд зауважує, що відповідно до п. 13.2 Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Враховуючи викладене, потрібно зазначити, що додатковими угодами № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до Договору зміни щодо збільшення ціни застосовані не на майбутнє, а з 01.01.2021, тобто для товару який вже був поставлений на дату узгодження змін до договору. Вказане підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції № 1 від 16.01.2021 та №2 від 16.01.2021.

Також судом взято до уваги те, що порушення вимог законодавства у сфері закупівель були виявлені при проведенні уповноваженими працівниками Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області моніторингу процедури закупівлі UA - 2020-1 1-12-002130-Ь та зафіксовані у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі від 30.1 1.2021, що контролюючим органом в той самий день оприлюднено на сайті публічних закупівель.

Отже, оспорювані додаткові угоди було укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч умовам договору та нормам Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Ціна на електричну енергію, зазначена у Договорі № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, є відображенням ціни, запропонованої під час проведення процедури відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» та сформована вільно за домовленістю сторін на час підписання договору.

Отже, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Таким чином, при укладенні додаткових угод № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу сторонами порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення більше ніж на 10 % за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 наголошено на такому.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі поставки.

Арбузинська селищна рада мала беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, водночас без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про збільшення ціни, підписала додаткові угоди, внаслідок чого ціна суттєво збільшилася, а обсяг поставки товару за договором істотно зменшився.

Зазначені дії призвели до повного нівелювання результатів проведеної закупівлі, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.

Таким чином, територіальна громада втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла. Натомість була змушена оплачувати поставку нафтопродуктів за ціною значно вищою, ніж встановлена договором, укладеним внаслідок проведення відкритих торгів.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що виходячи з аналізу правової процедури закупівлі за бюджетні кошти та враховуючи те, що закупівля послуг за бюджетні кошти в порядку здійснення публічних закупівель належить до угод про виконання робіт, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину.

Так, приписами ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, у розумінні ст. 203, 215 ЦК України, недійсність договору законодавець пов`язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.

За змістом ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (правова позиція, закріплена в ухвалі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 233/4365/18).

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилась у будь якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, порушення сторонами оспорюваних додаткових угод імперативної норми положень ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору при їх укладанні вказує на недійсність вказаних додаткових угод.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 до Договору № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

3. Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Арбузинської селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів.

За приписами ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного слід вважати, що розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі, тобто виходячи з тарифу 1,44 грн за 1 кВт*год.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якою продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними, підстава щодо оплати за підвищеними цінами відпаде, а залишаються зобов`язання за первісним договором.

Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 до Договору судом визнано недійсними, а відповідно зобов`язання сторін регулюються Договором № 47/51 від 18.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

Так, як уже було наведено вище, за період січень травень 2021 року Арбузинською селищною радою отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 225 463 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 460 000,00 грн з ПДВ.

Разом з цим, як встановлено судом при розгляді даної справи підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 проведене з порушенням чинного законодавства.

Тобто, вартість електричної енергії за Договором у період з січня по травень 2021 року залишалася незмінною та становила 1,44 грн за 1 кВт*год.

З урахуванням вищезазначеного, фактична вартість електричної енергії, отриманої Арбузинською селищною радою згідно Договору становить 324 666,72 грн (225 463 кВт/год х 1,44 грн за 1 кВт*год), що на 135 333,28 грн (460 000,00 грн 324 666,72 грн) менше суми коштів, перерахованих позивачем-2 на рахунок відповідача згідно платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд вважає, що отримані відповідачем грошові кошти у сумі 135 333,28 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.01.2021 № 2 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.01.2021 № 3 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 25.01.2021 № 5 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.02.2021 № 8 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 11.03.2021 № 10 до договору № 47/51 про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020, укладену між Арбузинською селищною радою Первомайського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) на розрахункові рахунки Арбузинської селищної ради (55301, Миколаївська область, Первомайський район, смт Арбузинка, пл. Центральна, буд. 18; ідентифікаційний код 04376653) кошти в сумі 135 333,28 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) 16 104,00 грн судового збору.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, буд. 18).

Позивач-1: Південний офіс Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 40477150) від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаїській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 42-а; ідентифікаційний код 41168670).

Позивач-2: Арбузинська селищна рада (55301, Миколаївська область, Первомайський район, смт Арбузинка, пл. Центральна, буд. 18; ідентифікаційний код 04376653).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

СуддяО.Г. Смородінова