Рішення

від 05.08.2024 по справі 916/3208/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3208/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченко, 10)

в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150),

2) Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 33909986),

3) Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, вул. 8 Березня, 27; код ЄДРПОУ 20957094),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1; код ЄДРПОУ 43418783)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 489 263,86 грн;

представники сторін:

від позивача-1 - не з`явився,

від позивача-2 - не з`явився,

від позивача-3 - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

прокурор - Уліцька А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (позивач-1), Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач-2), Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач-3) з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди №№ 1, 2 від 16.08.2021, № 3 від 17.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 08.11.2021, №№ 7, 8, 9 від 18.11.2021 до Договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладені між Управлінням освіти Подільської міської ради та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ";

- стягнути з ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" на користь Управління освіти Подільської міської ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 489 263,86 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що 26.01.2021 Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015» з очікуваною вартістю 2 116 800,00 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 705600 кВт*год. За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-26-002510-а від 12.02.2021 переможцем визначено ТОВ «Оператор Енергії» з найменшою остаточною ціновою пропозицією 1 684 635,81 грн з ПДВ.

Прокурор вказує, що за результатами публічної закупівлі між Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та ТОВ «Оператор Енергії» укладено договір № 7 від 01.03.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника на суму 1 684 635,81 грн, а в подальшому до вказаного договору заключено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни та які, на переконання прокурора, було укладено з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 653 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильного найменування позивача-1 та позивача-3 згідно даних Реєстру; повного найменування та адреси відповідача згідно даних Реєстру; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу та позивачу-1 листом з описом вкладення (відповідно до вимог даної ухвали).

19.12.2022 до суду надійшла заява керівника Подільської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3208/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2023, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

25.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 26.01.2023 за усним клопотанням представника відповідача відкладено підготовче судове засідання на 22.02.2023.

31.01.2023 до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду, яка мотивована тим, що прокурор, на думку відповідача, не підтвердив підстави для представництва інтересів держави.

07.02.2023 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив.

15.02.2023 до суду надійшли письмові заперечення прокурора на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

22.02.2023 представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з захворюванням.

Протокольною ухвалою від 22.02.2023 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 20.03.2023.

16.03.2023 до суду надійшла заява позивача-1 про розгляд справи без його участі.

Того ж дня від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі, де вказано, що підставою для звернення прокурора до суду не є результати державного фінансового контролю, у зв`язку з чим у позивача-1 відсутні пояснення щодо предмета спору.

20.03.2023 представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справу у зв`язку з хворобою.

Протокольною ухвалою від 20.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 12.04.2023.

29.03.2023 до суду надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

Протокольною ухвалою від 12.04.2023 відкладено підготовче судове засідання на 04.05.2023.

25.04.2023 прокурором надіслано на електронну пошту суду письмові заперечення проти заяви відповідача про зупинення провадження у справі. Аналогічні заперечення надійшли до канцелярії суду 04.05.2023.

03.05.2023 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Протокольною ухвалою від 04.05.2023 відкладено підготовче судове засідання на 05.06.2023.

23.05.2024 прокурором надіслано на електронну пошту суду письмові заперечення проти заяви відповідача про закриття провадження у справі. Аналогічні заперечення надійшли до канцелярії суду 05.06.2024.

Протокольною ухвалою від 05.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі та відкладено підготовче судове засідання на 21.06.2023.

21.06.2023 прокурор надіслав на електронну пошту суду клопотання про витребування в Управління освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області письмових доказів у вигляді всіх актів приймання-передачі та платіжних доручень за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 за № 7. Аналогічне клопотання надійшло до канцелярії суду 29.06.2023.

Ухвалою від 21.06.2023 клопотання прокурора про витребування доказів задоволено, витребувано в Управління освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області письмові докази у вигляді всіх актів приймання-передачі та платіжних доручень за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 за № 7, відкладено підготовче судове засідання на 06.07.2023, встановлено строк для подачі витребуваних доказів до 06.07.2023.

22.06.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

03.07.2023 Управлінням освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області надіслано на електронну пошту суду витребувані судом документи.

Витребувані документи також надійшли поштою до канцелярії суду 11.07.2023 (Т. 3, а.с. 1-51).

Протокольною ухвалою від 06.07.2023 за усним клопотанням представника відповідача відкладено судове засідання на 24.07.2023.

24.07.2023 до суду надійшла заява прокурора про збільшення розміру позовних вимог.

24.07.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 24.07.2023 за усним клопотанням представника відповідача відкладено підготовче судове засідання на 09.08.2023.

09.08.2024 відповідачем подано до суду письмові пояснення по справі.

09.08.2023 судом прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче судове засідання на 23.08.2023.

Протокольною ухвалою від 23.08.2023 за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче судове засідання на 04.09.2023.

29.08.2023 до суду надійшли пояснення відповідача по справі.

Протокольною ухвалою від 04.09.2023 суд закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи № 916/3208/22 по суті на 10.10.2023.

В подальшому у судовому засіданні неодноразово було оголошено перерву.

03.11.2023 та 13.12.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 15.01.2024 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22.

Ухвалою від 03.07.2024 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 24.07.2024.

24.07.2024 оголошено перерву в засіданні до 05.08.2024.

У судовому засіданні 05.08.2024 прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачі-1, -2, -3 та відповідач у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

05.08.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

05.08.2024 відповідачем було подано через електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи. З цього приводу суд зазначає, що клопотання було зареєстровано канцелярією суду о 09:41, в той час як судове засідання було призначено на 09:30, у зв`язку з чим суд фактично отримав вказане клопотання вже після завершення судового засідання. За вказаних обставин клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не було розглянуто.

Також суд зазначає, що частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.50, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд зазначає, що справу було розглянуто в розумний строк, зокрема, з урахуванням складності справи та поведінки учасників справи.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою КМУ від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

П. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства тощо.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1, 3, 13 Положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Подільська окружна прокуратура листом № 61-5840ВИХ-22 від 17.10.2021 повідомила Південний офіс Держаудитслужби про порушення законодавства під час проведення тендеру UA-2021-01-26-002510-а, укладання та виконання договору № 7 від 01.03.2021 та додаткових угод до договору. Проте, як зазначив прокурор, відповідь від Південного офісу Держаудитслужби на даний час не надійшла.

Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, а також, враховуючи, що прокуратура повідомила про виявлені порушення, Південним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, на протязі тривалого часу не вчинено, з часу укладення оспорюваних угод не було вжито належних заходів до усунення зазначених прокурором порушень та звернення з позовом до суду, інші заходи для повернення надміру сплачених коштів з бюджету також не вживалися.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.

Крім того, посилаючись на норми Закону України «Про місцеве самоврядування», прокурор зазначає, що Подільська міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Також вказує, що Управління освіти Подільської міської ради є структурним підрозділом міськради, який утворюється радою, є підзвітним та підконтрольним раді та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Звертає увагу, що джерелом фінансування закупівлі UA-2021-01-26-002510-а є кошти місцевого бюджету.

Листом № 61-5888ВИХ-22 від 18.10.2021 прокуратура повідомила Подільську міськраду про порушення законодавства під час проведення тендеру UA-2021-01-26-002510-а, укладання та виконання договору № 7 від 01.03.2021 та додаткових угод до договору. Лист № 61-5889ВИХ-22 від 18.10.2021 аналогічного змісту також було направлено прокурором на адресу Управління освіти Подільської міської ради.

При цьому, як зазначає прокурор, відповіді на його листи від міськради та від управління не надійшли.

Так, на переконання прокурора, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Подільська міська рада не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору про закупівлю електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету. Наведене, на думку прокурора, свідчить про те, що Подільська міська рада, будучи обізнаною про порушення законодавства при виконанні вищевказаного договору про закупівлю електричної енергії, протягом тривалого часу не вжила заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 Постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Подільська окружна прокуратура на адреси позивачів спрямувала повідомлення про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом № 61-6683вих22 від 10.11.2022, № 61-6684виз-22 від 10.11.2022 та № 61-6685вих-22 від 10.11.2022.

За таких обставин, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, у зв`язку з чим клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.01.2021 Управління освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015» з очікуваною вартістю 2 116 800,00 грн.

Запланований обсяг електричної енергії складав 705600 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» з цінової пропозицією 1 684 635,81 грн з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» з ціновою пропозицією 1 808 111,11 грн з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозиції/пропозицій UA-2021-01-26-002510-а від 12.02.2021 визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю ''ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" з найменшою остаточною ціновою пропозицією 1 684 63 5,81 грн. з ПДВ.

01.03.2021 між Управлінням освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" як постачальником укладено договір № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника, згідно з п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 705 600 кВт*год.

Ціна договору на 2021 рік становить 1 684 635,81 грн (п. 5.1. договору).

В подальшому між Управлінням освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" укладено ряд додаткових угод.

Додатковою угодою № 1 від 16.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 06.08.2021 до 2,62 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 2 від 16.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 09.08.2021 до 2,88 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 3 від 17.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 11.08.2021 до 3,16 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 5 від 06.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.09.2021 до 3,46 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 6 від 08.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.10.2021 до 3,80 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 7 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.11.2021 до 4,17 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 8 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 10.11.2021 до 4,58 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 9 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 15.11.2021 до 5,03 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Як зазначає прокурор, на підставі додаткових угод з дня укладання договору 01.03.2021 до дня його виконання 31.12.2021, Постачальником підвищено ціну на електричну енергію з 2,39 грн. до 5,03 грн за 1 кВт*год, тобто на 110,5 %.

На переконання прокурора, перемога у тендері (закупівлі за державні кошти) та укладання договору за однією ціною та її подальше підвищення (у даному випадку на 110,5 %) шляхом так званого «каскадного» укладання додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою у постачальника.

Прокурор звертає увагу, що жодного належного обґрунтування підняття ціни на 110,5 % та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період з моменту укладання договору до 31.12.2021 ТОВ «Оператор Енергії» не надало, та, як наслідок, укладання вищезазначених Додаткових угод про постачання електричної енергії, якими збільшено ціну електричної енергії, є безпідставним.

Укладання додаткових угод в дуже малий проміжок часу, а саме 16.08.2021 та 17.08.2021, а також 08.11.2021 та 18.11.2021, на думку прокурора, дає підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни до договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо неперевищення 10% одноразового збільшення, який суттєво дотримано не було, тобто укладання спірних додаткових угод не мало легітимної мети у розумінні ч. 1 ст. 203 ЦК України. Вказані додаткові угоди вчинені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення, а тому за доводами прокурора мають бути визнані судом недійсними.

Оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, прокурор покликається на те, що спірні додаткові угоди є такими, що суперечать приписам законодавства у сфері публічних закупівель, а тому в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними, та, як наслідок, надмірно сплачені кошти підлягають поверненню.

Так, предметом позову у даній справі є, зокрема, визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2 від 16.08.2021, № 3 від 17.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 08.11.2021, №№ 7, 8, 9 від 18.11.2021 до Договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладених між Управлінням освіти Подільської міської ради та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ".

Суд звертає увагу, що спірні додаткові угоди, які, як зазначає прокурор, укладені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підписані як Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», так і Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, суд насамперед враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у Постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 Цивільного кодексу України)

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України, пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, Постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Отже, загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У даному спорі суд вбачає порушеними інтереси саме Подільської міської територіальної громади, яку у розумінні ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє Подільська міська рада Подільського району Одеської області. Водночас Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, хоч і є самостійною юридичною особою, проте фінансується за рахунок коштів Подільської міської територіальної громади, тобто за рахунок коштів місцевого бюджету. Відтак, Подільська міська рада Подільського району Одеської області (позивач-2), яка є розпорядником коштів місцевого бюджету, насамперед є заінтересованою особою в забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів, зокрема, шляхом проведення процедур закупівель відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. (такий висновок, викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у Постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача (п. 60 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Аналогічні висновки викладені у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22, де зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Суд констатує, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Подібний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22.

У пункті 38 Постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у Постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

Саме такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (п. 111 Постанови).

Як вже було зазначено, предметом позову у даній справі є визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2 від 16.08.2021, № 3 від 17.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 08.11.2021, №№ 7, 8, 9 від 18.11.2021 до Договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладених між Управлінням освіти Подільської міської ради та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ".

При цьому спірні додаткові угоди, які, як зазначає прокурор, укладені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підписані як Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», так і Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району.

Послідовно аналізуючи викладені у позовній заяві доводи прокуратури, суд констатує, що Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району поряд з відповідачем (ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ») є особою, яка, підписавши спірні додаткові угоди, порушила законодавство у сфері публічних закупівель та відповідно порушила інтереси держави.

Між тим, прокурор в якості відповідача визначив лише одну із сторін оспорюваних правочинів, в той час як суд позбавлений права самостійно залучити іншу сторону правочинів в якості іншого відповідача (співвідповідача).

За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог керівника Подільської окружної прокуратури про визнання недійсними спірних додаткових угод, оскільки пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та у даному випадку судом встановлено неналежний склад відповідачів у цьому спорі.

Вимога щодо стягнення з ТОВ "Оператор Енергії" безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 489 263,86 грн у даному випадку є похідною від вимоги про визнання недійсними спірних додаткових угод до договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, у зв`язку із чим також не підлягає задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Подільської окружної прокуратури в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченко, 10) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150), Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 33909986), Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, вул. 8 Березня, 27; код ЄДРПОУ 20957094) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1; код ЄДРПОУ 43418783) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 489 263,86 грн - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 05 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 15 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков