Постанова

від 24.10.2024 по справі 916/3208/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3208/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» - Вєтова В.О.

Прокурор Уліцька А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024, суддя суду першої інстанції Волков Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 15.08.2024

по справі №916/3208/22

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби

2) Подільської міської ради Подільського району Одеської області

3) Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 489 263,86 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Керівник Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди №№ 1, 2 від 16.08.2021, № 3 від 17.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 08.11.2021, №№ 7, 8, 9 від 18.11.2021 до Договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладені між Управлінням освіти Подільської міської ради та ТОВ «Оператор енергії»;

- стягнути з ТОВ «Оператор енергії» на користь Управління освіти Подільської міської ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 489 263,86 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що 26.01.2021 Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 Електрична енергія за ДК 021:2015» з очікуваною вартістю 2 116 800,00 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 705600 кВт*год. За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-26-002510-а від 12.02.2021 переможцем визначено ТОВ «Оператор Енергії» з найменшою остаточною ціновою пропозицією 1 684 635,81 грн з ПДВ.

Прокурор вказує, що за результатами публічної закупівлі між Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та ТОВ «Оператор Енергії» укладено договір № 7 від 01.03.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника на суму 1 684 635,81 грн, а в подальшому до вказаного договору заключено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни та які, на переконання прокурора, було укладено з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 653 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції вказав, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2 від 16.08.2021, № 3 від 17.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 08.11.2021, №№ 7, 8, 9 від 18.11.2021 до Договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладених між Управлінням освіти Подільської міської ради та ТОВ «Оператор енергії». Між тим, прокурор в якості відповідача визначив лише одну із сторін оспорюваних правочинів, в той час як суд позбавлений права самостійно залучити іншу сторону правочинів в якості іншого відповідача (співвідповідача). За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог керівника Подільської окружної прокуратури про визнання недійсними спірних додаткових угод, оскільки пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та у даному випадку судом встановлено неналежний склад відповідачів у цьому спорі.

Суд першої інстанції також вказав, що Вимога щодо стягнення з ТОВ Оператор Енергії безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 489 263,86 грн у даному випадку є похідною від вимоги про визнання недійсними спірних додаткових угод до договору № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, у зв`язку із чим також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22.

Прокурор зазначив, що він правильно визначив позивача, на користь якого повинні стягуваться безпідставно сплачені кошти - Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оскільки управління є суб`єктом владних повноважень та не є комунальним (чи державним) підприємством, є юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки, та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України. Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Прокурор послався на те, що Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23, розглянувши касаційну скаргу відповідача у справі за аналогічними правовідносинами, здійснив правовий висновок щодо вірного визначення прокурором відділу освіти, який є стороною оскаржуваних правочинів. в якості позивача, а не відповідача.

Прокурор вказав, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінку доводам прокурора про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору. Укладаючи додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну на електроенергію без обґрунтування підстав для такого збільшення, порушено вимоги ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України, оскільки не підтверджено коливання такої ціни на ринку та збільшено максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, більш ніж на 10%.

Ураховуючи викладене, прокурор зазначає, що додаткові угоди до договору постачання електроенергії мають бути визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а надмірно сплачені кошти підлягають стягненню на користь Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради.

Керуючись викладеним вище, прокурор просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 у справі № 916/3208/22 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Подільської окружної прокуратури задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Оператор енергії» надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22.

Відповідач вказав, що спірні додаткові угоди, які, як зазначає прокурор, укладені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підписані як Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії», так і Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району. Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району поряд з відповідачем (ТОВ «Оператор енергії») є особою, яка, підписавши спірні додаткові угоди, порушила законодавство у сфері публічних закупівель та відповідно порушила інтереси держави.

Відповідач зазначає, що прокурор в якості відповідача визначив лише одну із сторін оспорюваних правочинів, в той час як суд позбавлений права самостійно залучити іншу сторону правочинів в якості іншого відповідача (співвідповідача). За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог керівника Подільської окружної прокуратури про визнання недійсними спірних додаткових угод, оскільки пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та у даному випадку судом встановлено неналежний склад відповідачів у цьому спорі.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.87.2024 р по справі №916/3208/22, залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3208/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3208/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3208/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3208/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.10.2024; призначено справу №916/3208/22 до розгляду на 24.10.2024 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнвалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

24.10.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» - Вєтова В.О. та прокурор Уліцька А.В.

Представники інших учасників у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, якою призначено справу №916/3208/22 до розгляду на 24.10.2024 о 12:00, була отримана в електронному кабінеті Південним офісом Держаудитслужби 23.09.2024, Подільською міською радою Подільського району Одеської області - 23.09.2024, Управлінням освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області - 23.09.2024, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 24.10.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22 по суті, не дивлячись на відсутність представників позивачі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

26.01.2021 Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 Електрична енергія за ДК 021:2015» з очікуваною вартістю 2 116 800,00 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 705600 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» з цінової пропозицією 1 684 635,81 грн з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» з ціновою пропозицією 1 808 111,11 грн з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозиції/пропозицій UA-2021-01-26-002510-а від 12.02.2021 визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» з найменшою остаточною ціновою пропозицією 1 684 63 5,81 грн. з ПДВ.

01.03.2021 між Управлінням освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» як постачальником укладено договір № 7 про закупівлю електричної енергії у постачальника, згідно з п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 705 600 кВт*год.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що строк постачання електричної енергії до 31.12.2021.

Ціна договору на 2021 рік становить 1 684 635,81 грн (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 13.2 Договору істотні умови не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами, крім випадків, одним з яких є: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання цін такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії, наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідок або листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку), або інформацією з веб-сайту ДП «Оператор ринку». Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулись такі зміни.

Додатком №1 до Договору №7 від 01.03.2021 є Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

В подальшому між Управлінням освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" укладено ряд додаткових угод.

Додатковою угодою № 1 від 16.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 06.08.2021 до 2,62 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 2 від 16.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 09.08.2021 до 2,88 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 3 від 17.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 11.08.2021 до 3,16 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 5 від 06.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.09.2021 до 3,46 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 6 від 08.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.10.2021 до 3,80 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 7 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.11.2021 до 4,17 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 8 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 10.11.2021 до 4,58 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Додатковою угодою № 9 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 15.11.2021 до 5,03 грн за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

На виконання умов даного договору, відповідач поставив Управлінню освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передачі.

Позивач надав копії наступних актів:

- за березень 2021 року від 15.04.2021, про передачу 116 016 кВт/год, вартістю 276 990,80 грн;

- за квітень 2021 року від 30.04.2021, про передачу 61 735 кВт/год, вартістю 147 393,70 грн;

- за травень 2021 року від 31.05.2021, про передачу 51 530 кВт/год, вартістю 123 029,03 грн;

- за травень 2021 року від 15.06.2021, про передачу 9 709 кВт/год, вартістю 23 180,46 грн;

- за червень 2021 року від 15.07.2021, про передачу 66 679 кВт/год, вартістю 159 197,60 грн;

- за липень 2021 року від 02.08.2021, про передачу 41 408 кВт/год, вартістю 98 862,53 грн;

- за серпень 2021 року від 09.09.2021, про передачу 43 713 кВт/год, вартістю 129 613,31 грн;

- за вересень 2021 року від 30.09.2021, про передачу 46 976 кВт/год, вартістю 162 536,96 грн;

- за жовтень 2021 року від 10.11.2021, про передачу 69 001 кВт/год, вартістю 262 203,80 грн;

- за листопад 2021 року від 13.12.2021, про передачу 59 648 кВт/год, вартістю 283 149,71 грн;

- за грудень 2021 року від 19.01.2022, про передачу 66 983 кВт/год, вартістю 336 927,18 грн.

Дані акти підписані сторонами на скріплені їх печатками.

Таким чином, відповідно до відомостей наданих прокурором, відповідач передав Управлінню освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 633 398 кВт/год електричної енергії.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» надало свої примірники актів приймання-передачі та відомості в частині з них відрізняються від відомостей, наданих відповідачем, зокрема:

- відповідно до Акту від 31.03.2021 у березні 2021 року було поставлено 127 602 кВт/год, вартістю 304 713,58 грн;

- відповідно до Акту від 31.05.2021 у травні 2021 року було поставлено 66 864 кВт/год, вартістю 159 639,30 грн;

- відповідно до Акту від 31.07.2021 у липні 2021 року було поставлено 40 908 кВт/год, вартістю 97 668,77 грн;

- відповідно до Актів від 31.12.2021 у грудні 2021 року було поставлено 82 163 кВт/год, вартістю 413 279,92 грн.

В іншій частині відомості в актах сторін спору щодо об`єму поставленої електричної енергії є тотожними.

Дані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, відповідно до відомостей, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії», відповідач передав Управлінню освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 665 289 кВт/год електричної енергії.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки АТ «ДТЕК «Одеські електромережі» (постачальник послуг комерційного обліку та адміністратор комерційного обліку) №101/29/03-7205 від 20.07.2023, за період з березня по грудень 2024 року Управлінню освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 575 093 кВт/год. Дані обсяги були віднесені до Постачальника електричної енергії ТОВ «Оператор енергії».

Відповідно до листа Виробничого підрозділу Одеського регіонального відділення «Енергозбут» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (постачальник послуг комерційного обліку та адміністратор комерційного обліку) №ЕЕЦ-17/1243 від 10.08.2023, за період з березня по грудень 2024 року Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області було спожито електричної енергії у обсязі 90 196 кВт/год.

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, колегія суддів встановила, що Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області на виконання умов Договору сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» 2 003 085,08 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод та стягнення 413 044,37 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову, виходячи з таких підстав.

1. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно із ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі "Менчинська проти Росії" № 42454/02,15.01.2009 року.

Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує "справедливого балансу між сторонами в справі", при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати "відчуття нерівності" у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа "F.W. проти Франції" рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень а.с.35, Рада Європи 2011).

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі Бацаніна проти Росії в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність, або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

У даному випадку пасивна поведінка державних органів, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від вчинення відповідних дій, стала підставою для допуску прокурора до участі у справі, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою захисту інтересів держави.

У контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою КМУ від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

П. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства тощо.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1, 3, 13 Положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.

Подільська окружна прокуратура листом № 61-5840ВИХ-22 від 17.10.2021 повідомила Південний офіс Держаудитслужби про порушення законодавства під час проведення тендеру UA-2021-01-26-002510-а, укладання та виконання договору № 7 від 01.03.2021 та додаткових угод до договору. Проте, як зазначив прокурор, відповідь від Південного офісу Держаудитслужби на даний час не надійшла.

Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, а також, враховуючи, що прокуратура повідомила про виявлені порушення, Південним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, на протязі тривалого часу не вчинено, з часу укладення оспорюваних угод не було вжито належних заходів до усунення зазначених прокурором порушень та звернення з позовом до суду, інші заходи для повернення надміру сплачених коштів з бюджету також не вживалися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, висновки у якій врахували суди попередніх інстанцій, зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23).

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 дійшов висновку, що Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації, в інтересах якого звернувся прокурор, є належним позивачем.

Позиція Верховного Суду щодо можливості звернення прокурора в інтересах держави в особі компетентного органу як сторони правочину як позивача у справі висловлена, зокрема у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у якій Велика Палата Верховного Суду задовольнила позов прокурора в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Замовника за договором про постачання електричної енергії до Виконавця про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного між позивачем 2 і відповідачем за результатами проведення публічної закупівлі, та стягнення коштів. Отже, одна сторона правочину може бути позивачем у справах щодо визнання такого правочину недійсним, звертаючись із таким позовом до відповідача іншої сторони правочину.

У даному випадку Подільська міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

В свою чергу, Управління освіти Подільської міської ради є структурним підрозділом міськради, який утворюється радою, є підзвітним та підконтрольним раді та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Крім того, Управління освіти Подільської міської ради є стороною спірних додаткових угод.

Джерелом фінансування закупівлі UA-2021-01-26-002510-а є кошти місцевого бюджету.

Листом № 61-5888ВИХ-22 від 18.10.2021 прокуратура повідомила Подільську міськраду про порушення законодавства під час проведення тендеру UA-2021-01-26-002510-а, укладання та виконання договору № 7 від 01.03.2021 та додаткових угод до договору.

Лист № 61-5889ВИХ-22 від 18.10.2021 аналогічного змісту також було направлено прокурором на адресу Управління освіти Подільської міської ради.

При цьому, як зазначає прокурор, відповіді на його листи від міськради та від управління не надійшли.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Подільська міська рада та Управління освіти Подільської міської ради не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору про закупівлю електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету. Наведене свідчить про те, що Подільська міська рада та Управління освіти Подільської міської ради, будучи обізнаними про порушення законодавства при виконанні вищевказаного договору про закупівлю електричної енергії, не вживали заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 Постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Подільська окружна прокуратура на адреси позивачів спрямувала повідомлення про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом № 61-6683вих22 від 10.11.2022, № 61-6684виз-22 від 10.11.2022 та № 61-6685вих-22 від 10.11.2022.

За таких обставин, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

2) Щодо суб`єктного складу спору, колегія суддів зазначає наступне.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі N 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у Постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод Управління освіти і гуманітарної політики отримало менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Таким чином, Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, як сторона договору, розпорядник коштів та суб`єкт владних повноважень, має право вимагати повернення грошової суми, сплаченої за електроенергію, яка не була поставлена ТОВ «Оператор Енергії», чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення не вжито, а також знехтувало, закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язку ефективного та раціонального використання бюджетних коштів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі № 916/1055/23, розглянувши касаційну скаргу відповідача у справі за аналогічними правовідносинами, здійснив правовий висновок щодо вірного визначення прокурором відділу освіти, який є стороною оскаржуваних правочинів. в якості позивача, а не відповідача.

Однак, зазначений правовий висновок не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 у справі № 916/3208/22

Так, Управління освіти і гуманітарної політики як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснюється закупівля електричної енергії за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти. Прокурор вказав, що зазначені у позові порушення вимог Закону «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції встановив, що прокурор дотримався вимог, встановлених у ст. 23 Закону «Про прокуратуру», позивачі належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивачів за цим позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 задовольнила позов прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та замовника за договором про постачання електричної енергії до виконавця про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів. Отже, одна сторона правочину може бути позивачем у справах щодо визнання такого правочину недійсним, звертаючись із таким позовом до відповідача - іншої сторони правочину.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

Як вже визначалось, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38), яку не враховано судом першої інстанції, зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Оскільки прокурор звертається з зазначеним позовом саме на захист інтересів територіальної громади, яка є складовою інтересів держави, а органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, з метою здійснення виконання рішення суду - повернення бюджетних коштів, від імені територіальної громади та їх виконавчих органів повинен діяти відповідний орган, яким у даному випадку і є як Подільська міська рада, так і Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 дійшов висновку, що Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації, в інтересах якого звернувся прокурор, є належним позивачем.

Висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення щодо застосування ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України в контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами по справі мають бути всі сторони цього правочину, не є подібними предмету спору у цій справі, та не відповідають змістовному критерію подібності правовідносин, та не підтверджують твердження про неправильне визначення прокурором суб`єктного складу сторін у справі.

Наприклад, у справі № 125/2157/19 спір виник між фізичними особами - між подружжям та особами, з якими укладались договори відчуження майна подружжя без відома іншого; у справі № 910/2392/22 спір стосувався визнання незаконним пункту рішення та визнання недійсною додаткової угоди до договору про надання в користування мисливських угідь.

У жодній із зазначених судом першої інстанції справ предметом спору не було оскарження прокурором в інтересах держави правочинів, укладених відповідно до Закону «Про публічні закупівлі».

У жодній з зазначених судом постанов Верховного Суду (від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17) не йдеться про те, що у випадку звернення прокурора до суду для оскарження правочинів, укладених в межах публічної закупівлі, відповідачами у справі мають бути обидві сторони такого правочину.

У п. 8.10 постанови від 05.07,2023 у справі № 910/15792/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Так, у цій справі № 916/3208/22 прокурор заявив вимогу про стягнення з ТОВ «Оператор Енергії» на користь Управління освіти і гуманітарної політики безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, таким чином, прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти та гуманітарної політики, правильно визначив відповідачем саме ТОВ «Оператор Енергії».

Таким чином, прокурор правильно визначив позивача, на користь якого повинні стягуватися безпідставно сплачені кошти - Управління освіти і гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оскільки управління є суб`єктом владних повноважень та не є комунальним (чи державним) підприємством, є юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки, та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

3) Щодо недійсності додаткових угод, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Описана вище можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції, зловживань та корупційних дій робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, встановлених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що загальне збільшення ціни за одиницю товару не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Як було встановлено вище, Управління освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та ТОВ «Оператор енергії» уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Колегією суддів встановлено, що станом на момент підписання договору № 7 від 01.03.2021 про закупівлю електричної енергії у Постачальника (Відповідача) на суму 1 684 635,81 грн., обсягом електричної енергії: 705 600 кВт*год - сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі"/

Тобто, укладаючи вказаний Договір, сторонами визначено ціну за продукцію (електричну енергію) у розмірі 2,38 грн за 1 кВт*год.

Під час укладання додаткової угоди № 1 від 16.08.2021 сторони домовились, що з 06.08.2021 ціна на електричну енергію становить 2,62 грн.

За такого, сторонами внесено зміни до істотних умов Договору шляхом підняття ціни за одиницю товару до 2,62 грн з ПДВ, тобто ціну було збільшено на 9,76%.

У правовому висновку Верховного Суду України викладеному 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначено, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також мас довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У даному випадку, відповідач не навів жодних підстав для збільшення ціни у даному випадку.

Крім того, відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Додатково, суд зауважує, що відповідно до п. 13.4 Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Однак у даному випадку, відповідач додатковою угодою №1 від 16.08.021 підвищував ціну на електричну енергію, яку вже було поставлено на момент внесення змін, що порушує вимоги п. 13.4 Договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 16.08.2021 було укладено і додаткову угоду №2, якою підвищено ціну на електричну енергію з 09.08.2021 до 2,88 грн за 1 кВт*год.

Тобто фактично, за один день ціну на електричну енергію було збільшено з 2,38 грн до 2,88 грн (на 21%) шляхом розбиття на дві окремі додаткові угоди. Колегія суддів вбачає пов`язаність даних двох додаткових угод, які мали спільну мету у вигляді підвищення ціни товару в порушення умов договору та Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, при укладенні додаткової угоди № 1 від 16.08.2021 не було наведено підстав для збільшення ціни товару, не було обґрунтовано пропозиції про підвищення ціни, даною додатковою угодою було підвищено ціну на електричну енергію, яку вже було поставлено на момент внесення змін, крім того, з врахування змісту додаткової угоди №2, у відповідача був намір підвищити ціну на товар більше ніж на 10 %, що в сукупності свідчить про наявність для визнання недійсної Додаткової угоди № 1 від 16.08.2021.

Як було встановлено вище:

- Додатковою угодою № 2 від 16.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 09.08.2021 до 2,88 грн (на 21%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 3 від 17.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 11.08.2021 до 3,16 грн (на 32%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 5 від 06.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.09.2021 до 3,46 грн (на 45%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 6 від 08.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.10.2021 до 3,80 грн (на 59%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 7 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 01.11.2021 до 4,17 грн (на 75%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 8 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 10.11.2021 до 4,58 грн (на 92%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

- Додатковою угодою № 9 від 18.11.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 15.11.2021 до 5,03 грн (на 113%) за 1 кВт*год. Загальну вартість договору залишено без змін.

Таким чином, даними додатковим угодами було збільшено стартову ціну електричної енергії на 113 %, що в понад 11 разів перевищує гранично допустимий розмір збільшення ціни.

З матеріалів справи вбачається, що документальним обґрунтуванням для укладання зазначених додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 2713/21 від 29.10.2021, № 2592/21 від 19.10.2021, № 2833/21 від 09.11.2021.

Водночас, суд вважає, що вищевказані цінові довідки не підтверджують коливання ціни товару на ринку, а зазначені в них величини, демонструють лише середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії станом на певні дати.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Разом із тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

У наданих товариством довідках Харківської торгово-промислової палати не міститься порівняння, дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання,

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Разом із тим, цінові довідки, які постачальник надавав споживачу на підтвердження необхідності підвищення ціни на електроенергію, не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

Отже, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість стверджувати про коливання, оскільки не відображено дослідження динаміки цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та підтвердити факт наявності коливання ціни.

При цьому кожна цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» обґрунтовувало необхідність укладання додаткових угод, носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє посилання відповідача на підтвердження факту коливання цін на електричну енергію довідками Харківської торгово-промислової палати.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, імперативно встановлену чинним законодавством заборону на зміну ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару, а також визначену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, Південно-західний апеляційний господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №2 від 16.08.2021, №3 від 17.08.2021, №5 від 06.10.2021, №6 від 08.11.2021, №7 від 18.11.2021, №8 від 18.11.2021, №9 від 18.11.2021, у зв`язку з тим, що вказані правочини суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

4) Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного слід вважати, що розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі, тобто виходячи з тарифу 2,38 грн за 1 кВт/год.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди №1 від 16.08.2021, №2 від 16.08.2021, №3 від 17.08.2021, №5 від 06.10.2021, №6 від 08.11.2021, №7 від 18.11.2021, №8 від 18.11.2021, №9 від 18.11.2021 до Договору судом визнано недійсними, а відповідно зобов`язання сторін регулюються Договором № 7 від 16.08.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі електричної енергії та відомості АТ ДТЕК «Одеські електромережі» та Одеського регіонального відділення «Енергозбут» Акціонерного товариства «Українська залізниця», які є постачальниками послуг комерційного обліку та адміністратором комерційного обліку, колегія суддів встановила, що за період березень-грудень 2021 року Управлінням освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» електричну енергію в кількості 665 289 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 2 003 085,08 грн з ПДВ.

Колегія суддів приймає до уваги Акти приймання-передачі надані саме відповідачем, оскільки відомості з даних актів підтверджуються також даними постачальників комерційного обліку, а отже відомості, наведені в актах відповідача є більш вірогідними ніж відомості, що зазначені в актах позивача.

Разом з цим, як встановлено судом при розгляді даної справи, підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами № 2 від 18.01.2021, № 3 від 18.01.2021, № 5 від 25.01.2021, № 8 від 23.02.2021, № 10 від 11.03.2021 проведене з порушенням чинного законодавства.

Тобто, вартість електричної енергії за Договором у період з березня по грудень 2021 року залишалася незмінною та становила 2,38 грн за 1 кВт*год.

З урахуванням вищезазначеного, фактична вартість електричної енергії, отриманої Управлінням освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області згідно Договору становить 1 590 040,71 грн (665 289 кВт/год х 2,38 грн за 1 кВт*год), що на 413 044,37 грн (2 003 085,08 грн 1 590 040,71 грн) менше суми коштів, перерахованих Управлінням освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області на рахунок відповідача згідно платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд вважає, що отримані відповідачем грошові кошти у сумі 413 044,37 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, крім того, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод та стягнення 413 044,37 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається:1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку судом апеляційної скарги було частково задоволено апеляційну скаргу та позовну заяву в частині вимог про визнання недійними 8 додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 413 044,37 грн, тому витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в цій частині необхідно покласти на відповідача. В той же час, апеляційна скарга в іншій частині залишена без задоволення, тому витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині, яка не була задоволена, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 по справі №916/3208/22 скасувати в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод та стягнення 413 044,37 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 16.08.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

2.Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 16.08.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

3.Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 17.08.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

4.Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 06.10.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

5.Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 08.11.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

6.Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 18.11.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

7.Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 18.11.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

8.Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 18.11.2021 до Договору №7 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.03.2021, укладеного між Управлінням освіти Подільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії».

9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (Код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, вул. Пристанційна, буд. 1) на користь Управління освіти та гуманітарної політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 20957094, 66302, Одеська обл. м. Подільськ, вул. 8-го Березня, буд. 27) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 413 044,37 грн.

10.У задоволенні решти позову відмовити.

11.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (Код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, вул. Пристанційна, буд. 1) на користь Одеської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 26 043,66 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (Код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, вул. Пристанційна, буд. 1) на користь Одеської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 39 065,49 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва