Рішення

від 08.08.2024 по справі 916/1456/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1456/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Джига В.І.;

від відповідача: Веприцька В.М. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 11, код ЄДРПОУ 37812304) про стягнення 4 126 712,34грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа ОДЕСРЕКЛАМА Одеської міської ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС про стягнення 4 126 712,34грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальна установа ОДЕСРЕКЛАМА Одеської міської ради посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС умов укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №376-рд від 11.08.2015.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1456/24, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2024 о 11:40.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024, підготовче засідання 25.04.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.05.2024 призначено підготовче засідання на 23.05.2024 о 11:10.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, підготовче засідання 23.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено підготовче засідання на 18.06.2024 о 11:20.

В підготовчому засіданні від 18.06.2024 було оголошено перерву на 23.07.2024 о 11:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 викликано учасників справи у підготовче засідання.

24.06.2024 за вх.суду№24492/24 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

05.07.2024 за вх.суду№25971/24 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення штрафних санкцій.

19.07.2024 за вх.суду№27601/24 позивач надав до суду заперечення на заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В підготовчому засіданні від 23.07.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/1456/24, призначено справу до розгляду по суті на 08.08.2024 о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 08.08.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1456/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради (позивач) відповідно до Статуту створена шляхом перетворення Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради (КП «Одесреклама) відповідно до чинного законодавства України. З 11.05.2018 року КУ «Одесреклама» є правонаступником прав та обов`язків КП «Одесреклама». У відповідності до п. 1.5. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008 (із змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент укладання спірного договору) (далі Правила № 434) КП «Одесреклама» - комунальне підприємство «Одесреклама», створене для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови. Такі самі функції перейшли до позивача. Так, відповідно п. 1.5. Правил № 434 у діючій редакції, КУ «Одесреклама» - Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Позивач зазначає, що Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів. Згідно п. 4.1. Правил № 434 (у редакції, чинній на момент укладання спірного договору) КП «Одесреклама» було наділено завданнями із забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами; забезпечення повноти надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування вказаними місцями; укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами. Чинною редакцією п. 4.1. Правил № 434 передбачено, що КУ «Одесреклама» на виконання своїх завдань і функцій, зокрема, забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами. Статутом КУ «Одесреклама» передбачено, що основною метою установи є задоволення міських, суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами. У відповідності до п. 2.2. Статуту КУ «Одесреклама» завданнями установи є, зокрема: - забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розміщення засобів зовнішньої реклами, а також повноти надходжень до бюджету міста плати за користування вказаними місцями (пп. 2.2.1.); - укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, для внесення плати суб`єктами господарювання за вказаними договорами відповідно до визначеного порядку (пп. 2.2.6.).

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» (відповідач) є розповсюджувачем зовнішньої реклами, з яким КП «Одесреклама» уклало договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 376-рд від 11.08.2015 року. Термін дії договору продовжений до 05.06.2024.

У відповідності до розділу 2 договору Підприємство надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пп. 4.2.4. договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених Виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

У відповідності до п. 5.3. договору у випадках розповсюдження Користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується. В подальшому до договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами.

Додатком №22 від 01.10.2020 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». відповідно до бухгалтерського розраВунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 223 560,79грн.

Додатком №23 від 01.01.2024 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». Відповідно до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 213 780,75грн.

Додатком №24 від 25.01.2024 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». Відповідно до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 214 752,75грн.

Згідно п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього договору, Користувач сплачує на користь Підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

За умовами п. 6.4. договору нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п.6.5 договору, позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Позивач зазначає, що Розділом 14 Правил №434 урегульовано порядок застосування коригуючих коефіцієнтів при розрахунку плати за тимчасове користування місцями для розташування зовнішньої реклами. Так, згідно п. 14.12. Правил №434 до незаповненого сюжетом рекламного засобу незалежно від типу (пуста площина) застосовується коефіцієнт - 2. Коефіцієнт 2 є нормативно встановленим коригуючим коефіцієнтом, який застосовується при розрахунку плати за відповідних умов, а саме при наявності незаповнених сюжетом рекламних засобів, та не є штрафною санкцією за порушення договору, адже умовами договору не встановлено прямого обов`язку Користувача на постійній основі заповнювати сюжетами належні йому рекламні конструкції.

Позивач вказує, що в порушення умов договору відповідачем не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 4 126 712,34грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту порушених прав та законних інтересів. З урахуванням розміщення відповідачем сюжетів соціальної реклами та незаповнених сюжетом рекламних засобів, у відповідача сформувалась заборгованість за договором у сумі 4 126 712,34 грн., яка складається з основного боргу в сумі 2 3150860,08грн; пені в сумі 1 785 604,64грн; плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів 25 247,62грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 2 3150860,08грн основного боргу, 1 785 604,64грн пені, 25 247,62грн плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів.

Відповідач проти позову не заперечує, однак просить зменшити розмір пені про що звернувся до суду з відповідною заявою.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. З 24.02.2022 розпочалося повномасштабне збройне вторгнення російської федерації в Україну, що спричинило запровадження військового стану на всій території нашої держави який зберігається и на даний час. Зазначені обставини значним чином вплинули як загалом на бізнес-процеси в України так і зокрема на функціонування ринку послуг у тому числі і у м. Одесі де здійснює свою діяльність відповідач що спеціалізується виключно на наданні послуг реклами. Так внаслідок встановлених Урядом обмежувальних заходів у зв`язку з епідемією СОУЮ-2019, діяльність багатьох підприємств-клієнтів ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» взагалі фактично була на тривалий час обмежена і заборонена (діяльність сфери ресторанних послуг, фітнес-центрів, кінотеатрів, розважальної індустрії та фактом замороження їх діяльності та, як наслідок, відмову від замовлення послуг реклами. Після введення військового стану та фактичного ведення бойових дій на території України багато підприємств - клієнтів відповідача було релоковано з Одеси в більш безпечні регіони України. Знизилося замовлення рекламних послуг, що, відповідно, вплинуло на фінансовий стан та можливість операторів рекламного ринку, в тому числі, відповідача здійснювати своєчасну оплату за користування місцями для розташування рекламних засобів. Таким чином, часткова несплата відповідачем за договором про користування місцями для розташування рекламних засобів була викликана причинами, що фактично не залежали від волі відповідача та мали об`єктивний характер.

Відповідач зазначає, що як випливає з наданих позивачем документів, а саме обґрунтованого розрахунку сум що стягуються з відповідача, навіть за зазначених вище обставин відповідач добросовісно протягом всього розрахункового періоду намагався хоча б частково оплачувати позивачу за користування місцями для розташування рекламних засобів. Так, за період з 01.20.2021 по 29.02.2024 рівень проплат за договором склав 33,6 %. При цьому, слід зазначити, що, на відміну від інших міст України, таких як, наприклад, Харків та Київ, де у зв`язку із зазначеними обставинами операторам рекламних послуг надавались суттєві пільги, в тому числі й до 100% за користування місцями для розташування рекламних засобів, Одеською міською радою аналогічні заходи не вживались, хоча було очевидно, що внаслідок обставин, що не залежали від волі операторів ринку рекламних послуг в м. Одеса, та значного скорочення попиту на послуги реклами, підприємства-оператори ринку рекламних послуг в м. Одеса були не в змозі підтримувати належний рівень проплат за користування місцями для розташування рекламних засобів. Оцінюючи надані позивачем до суду документи, вбачається, що жодних збитків, окрім не отримання запланованих прибутків, позивач та інші особи внаслідок часткової неоплати відповідачем за користування місцями для розташування рекламних засобів не зазнав. За таких обставин, враховуючи можливе задоволення позовних вимог та стягнення судом з відповідача на користь позивача суми неотриманих прибутків позивача у повному обсязі, додаткове стягнення пені у розмірі 1 785 604,64грн та плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів 25 247, 62грн (що фактично також є штрафною санкцією), що складає 78,2% від суми основного боргу, фактично змінює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, на безпідставне додаткове збагачення позивача.

Відповідач зазначає, що згідно довідки про залишок коштів від 04.07.2024 №32/001/21340/2024-БТ банку «ПІВДЕННИЙ» - єдиної банківської установи, де у відповідача відкритий рахунок, станом на 01.07.2024 року залишок коштів на рахунку відповідача становить 2 261,00грн, що не лише унеможливлює оплату стягнутої неустойки відповідачем, а й, у разі ненадання в подальшому судом першої інстанції розстрочки у виконанні судового рішення за заявою відповідача в порядку, передбаченому ст. 331 ГПК України, може призвести до банкрутства відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач просить зменшити розмір неустойки та плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів до 50 000,00грн.

Позивач проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечує посилаючись на те, що надана відповідачем довідка не відображає фінансовий стан підприємства. Відповідач не надав ні звіту про фінансові результати підприємства, ні балансу. Будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, до матеріалів справи не надано, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України. Не наведено та не доведено здійснення відповідачем всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно договору. Таким чином, відповідачем не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутне матеріальне становище та достатніх обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів. При вирішенні питання про зменшення розміру пені необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи, 11.08.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 376-рд.

У відповідності до пп. 4.2.4. договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених Виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

У відповідності до п. 5.3. договору у випадках розповсюдження Користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується. В подальшому до договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами.

Додатком №22 від 01.10.2020 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». відповідно до бухгалтерського розраВунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 223 560,79грн.

Додатком №23 від 01.01.2024 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». Відповідно до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 213 780,75грн.

Додатком №24 від 25.01.2024 до договору сторони узгодили «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів». Відповідно до бухгалтерського розрахунку розмір щомісячної плати за тимчасове користування складає 214 752,75грн.

Згідно п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього договору, Користувач сплачує на користь Підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

За умовами п. 6.4. договору нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п.6.5 договору, позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Як видно з матеріалів справи, в порушення умов договору відповідачем не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 3150860,08грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту порушених прав та законних інтересів.

З урахуванням розміщення відповідачем сюжетів соціальної реклами та незаповнених сюжетом рекламних засобів, у відповідача сформувалась заборгованість за договором 2 3150860,08грн.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав належних доказів які б спростовували позовні вимоги або докази сплати 2 315 860,08грн основного боргу, 25 247,62грн плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 315 860,08грн основного боргу, 25 247,62грн плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1 785 604,64грн, слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього договору, Користувач сплачує на користь Підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

За умовами п. 6.4. договору нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п.6.5 договору, позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1 785 604,64грн вважає його вірним.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру пені.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19. З 24.02.2022 розпочалося повномасштабне збройне вторгнення російської федерації в Україну, що спричинило запровадження військового стану на всій території нашої держави який зберігається и на даний час. Зазначені обставини значним чином вплинули як загалом на бізнес-процеси в України так і зокрема на функціонування ринку послуг у тому числі і у м. Одесі де здійснює свою діяльність відповідач що спеціалізується виключно на наданні послуг реклами. Так внаслідок встановлених Урядом обмежувальних заходів у зв`язку з епідемією СОУЮ-2019, діяльність багатьох підприємств-клієнтів ТОВ «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» взагалі фактично була на тривалий час обмежена і заборонена (діяльність сфери ресторанних послуг, фітнес-центрів, кінотеатрів, розважальної індустрії та фактом замороження їх діяльності та, як наслідок, відмову від замовлення послуг реклами. Після введення військового стану та фактичного ведення бойових дій на території України багато підприємств - клієнтів відповідача було релоковано з Одеси в більш безпечні регіони України. Знизилося замовлення рекламних послуг, що, відповідно, вплинуло на фінансовий стан та можливість операторів рекламного ринку, в тому числі, відповідача здійснювати своєчасну оплату за користування місцями для розташування рекламних засобів. Таким чином, часткова несплата відповідачем за договором про користування місцями для розташування рекламних засобів була викликана причинами, що фактично не залежали від волі відповідача та мали об`єктивний характер.

Відповідач зазначає, що як випливає з наданих позивачем документів, а саме обґрунтованого розрахунку сум що стягуються з відповідача, навіть за зазначених вище обставин відповідач добросовісно протягом всього розрахункового періоду намагався хоча б частково оплачувати позивачу за користування місцями для розташування рекламних засобів. Так, за період з 01.20.2021 по 29.02.2024 рівень проплат за договором склав 33,6 %. При цьому, слід зазначити, що, на відміну від інших міст України, таких як, наприклад, Харків та Київ, де у зв`язку із зазначеними обставинами операторам рекламних послуг надавались суттєві пільги, в тому числі й до 100% за користування місцями для розташування рекламних засобів, Одеською міською радою аналогічні заходи не вживались, хоча було очевидно, що внаслідок обставин, що не залежали від волі операторів ринку рекламних послуг в м. Одеса, та значного скорочення попиту на послуги реклами, підприємства-оператори ринку рекламних послуг в м. Одеса були не в змозі підтримувати належний рівень проплат за користування місцями для розташування рекламних засобів. Оцінюючи надані позивачем до суду документи, вбачається, що жодних збитків, окрім не отримання запланованих прибутків, позивач та інші особи внаслідок часткової неоплати відповідачем за користування місцями для розташування рекламних засобів не зазнав. За таких обставин, враховуючи можливе задоволення позовних вимог та стягнення судом з відповідача на користь позивача суми неотриманих прибутків позивача у повному обсязі, додаткове стягнення пені у розмірі 1 785 604,64грн та плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів 25 247, 62грн (що фактично також є штрафною санкцією), що складає 78,2% від суми основного боргу, фактично змінює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, на безпідставне додаткове збагачення позивача.

Відповідач зазначає, що згідно довідки про залишок коштів від 04.07.2024 №32/001/21340/2024-БТ банку «ПІВДЕННИЙ» - єдиної банківської установи, де у відповідача відкритий рахунок, станом на 01.07.2024 року залишок коштів на рахунку відповідача становить 2 261,00грн, що не лише унеможливлює оплату стягнутої неустойки відповідачем, а й, у разі ненадання в подальшому судом першої інстанції розстрочки у виконанні судового рішення за заявою відповідача в порядку, передбаченому ст. 331 ГПК України, може призвести до банкрутства відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач просить зменшити розмір неустойки та плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів до 50 000,00грн.

Позивач проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечує посилаючись на те, що надана відповідачем довідка не відображає фінансовий стан підприємства. Відповідач не надав ні звіту про фінансові результати підприємства, ні балансу. Будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, до матеріалів справи не надано, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України. Не наведено та не доведено здійснення відповідачем всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно договору. Таким чином, відповідачем не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутне матеріальне становище та достатніх обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів. При вирішенні питання про зменшення розміру пені необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру пені.

Суд, розглянувши заяву відповідача про зменшення пені, заперечення відповідача з цього приводу, зазначає наступне.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Судом враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним договором або погіршення матеріального стану позивача саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

За змістом ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання за договором відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 178 560,46грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» підлягають задоволенню в частині стягнення 2 315 860,08грн основного боргу, 178 560,46грн пені, 25 247,62грн плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів, в частині стягнення 1 607 044,18грн пені судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 49 520,55грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 11, код ЄДРПОУ 37812304) про стягнення 4 126 712,34грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 11, код ЄДРПОУ 37812304) на користь Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) 2 315 860,08грн основного боргу, 178 560,46грн пені, 25 247,62грн плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів, 49 520,55грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні позовних вимог Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАД ІНВЕСТ СЕРВІС» (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 11, код ЄДРПОУ 37812304) про стягнення 1 607 044,18грн пені відмовити.

Повне рішення складено та підписано 16 серпня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.08.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова