Ухвала

від 16.08.2024 по справі 916/3585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"16" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3585/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича відносно особи, яка може отримати статус учасника відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра».

Заява Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 14.08.2024р. вх. № ГСОО 4-73/24 розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: 14.08.2024р. Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов до подання позовної заяви, наступним чином:

1.1.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб обмежувати Фізичну особу-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії в об`єкті нерухомого майна, яким Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович володіє та користується на підставі договору оренди нерухомого майна №2 від 11.11.2023р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, та здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі заборонити у будь-який спосіб відключати від централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії.

1.2.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі у праві вільно користуватися та володіти об`єктом оренди за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичної особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, у тому числі можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від виконавців/постачальників відповідних комунальних послуг.

1.3.Зоборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1).

В обґрунтування поданої 14.08.2024р. заяви, Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем було зазначено суду, що предметом майбутнього позову є немайнова вимога Фізична особи-підприємця Зарічанського Андрія до Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» про визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «Чорноморська Рів`єра» та Зарічанським А.А. , відповідно до якого Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» на власний розсуд, без попередження може обмежити Зарічанського А.А. у праві користування всіма відразу інженерними мережами (водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням), в наслідок чого позбавити Зарічанського А.А. у можливості безперервно отримувати комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання) у ресторанному комплексі «Яхта» від постачальників/виконавців комунальних послуг та здійснювати діяльність ресторанного комплексу «Яхта».

За посиланням заявника, з метою здійснення Зарічанським А.А. ресторанної діяльності, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (власник нерухомого майна) та Зарічанським А.А. 07.05.2019 укладений договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою Україна, Одеська область, Лиманський (Одеський) район село Фонтанка, бульвар Променад, 1 .

За договором оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» передано Зарічанському А.А. у володіння та користування необлаштовану територію, фактично глиняну земельну ділянку, бетоні споруди, та пляж, власником якого є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.

На орендованому об`єкті нерухомого майна, Зарічанський А.А. за особисті кошти побудував ресторанний комплекс «Яхта», та створив одне з найпривабливіших місць відпочину в Одеській області.

Після завершення дії зазначеного договору від 07.05.2019р. оренди нерухомого майна, між сторонами 11.11.2023р. на новий строк був укладений договір №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, фактично відбулося продовження дії договору.

Зарічанський А.А. відповідно до договору №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, на території орендованого об`єкту нерухомого майна, у відповідності до його цільового призначення, здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта», який належить Зарічанському на праві власності.

Заявником було зазначено суду, що безперечною обов`язковою/істотною умовою здійснення діяльності будь-якого бару, ресторану, басейну, пляжного клубу, у тому числі ресторанного комплексу «Яхта» є централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» передаючи Зарічанському А.А. об`єкт оренди за цільовим призначенням, передало у володіння та користування внутрішні мережі водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії на території об`єкта оренди, а також право користування внутрішніми мережами водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії за межами об`єкту оренди, інакше використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням неможливо.

Таким чином, як вказує заявник, за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, істотною умовою використання Зарічанським А.А. об`єкта оренди за цільовим призначенням, а саме здійснення діяльності ресторанного комплексу «Яхта» є можливість для ресторанного комплексу «Яхта» безперервно отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від відповідних постачальників комунальних послуг.

Засновники Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» для обслуговування (утримання) внутрішніх мереж водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії, та можливості отримання відповідних комунальних послуг для власників домогосподарств жилого комплексу « Чорноморська Рів`єра » та комерційних підприємств розташованих на прилеглій території жилого комплексу «Чорноморська Рів`єра» створили Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра».

За поясненнями заявника, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення у селі Фонтанка Одеської області, у тому числі до ресторанного комплексу «Яхта», здійснює комунальне підприємство «Надія» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено суду, що 19.07.2024 після 20.00 стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» протиправно відключило (обмежило) ресторанний комплекс «Яхта» ( Зарічанського А.А. ) у можливості отримувати центральне водопостачання, водовідведення від постачальників/виконавців комунальних послуг (КП «Надія»), зокрема, шляхом відключення водопостачання у внутрішній мережі водопостачання, та шляхом демонтажу у каналізаційному колодязі насосу водовідведення, у той час, як у інших субабонентів централізоване водопостачання, централізоване водовідведення в наявності. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» 20.07.2024 протиправно (відключило) обмежило ресторанний комплекс «Яхта» ( Зарічанського А.А. ) у можливості отримувати електричну енергію від постачальників/виконавців комунальних послуг (ДТЕК Одеські електромережі, ООЕК), шляхом знеструмлення внутрішній електричної мережі, у той час, як у інших субабонентів електропостачання в наявності.

Зарічанський А.А. лише 26.07.2024 отримав від Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» лист №24/07 від 19.07.2024, в якому зазначено, що Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» обмежив ресторанний комплекс «Яхта» (Зарічанського А.А.) у можливості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення.

За поясненнями заявника, з врахуванням конкретних обставин справи відключення (обмеження) централізованого водопостачання та водовідведення до ресторанного комплексу «Яхта» можливо виключно зі сторони КП «Надія», у випадку самовільного приєднання ресторанного комплексу «Яхта» до системи централізованого водовідведення КП «Надія».

Щодо пропозиції зустрічного забезпечення позову, заявником було зазначено суду, що права Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» або будь-яких інших осіб жодним чином не будуть порушені, у даному випадку зустрічне забезпечення позову є недоцільним.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 14.08.2024р. вх.№ ГСОО 4-73/24, подану Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, суд дійшов до таких висновків.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №916/2786/17).

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Надаючи оцінку запропонованим заходам забезпечення позову, зокрема, щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб обмежувати Фізичну особу-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича у можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії в об`єкті нерухомого майна, яким Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович володіє та користується на підставі договору оренди нерухомого майна №2 від 11.11.2023р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, та здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі заборони у будь-який спосіб відключати від централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії, суд вказує, що обґрунтовуючи необхідність застосування вказаних заходів забезпечення, заявник вказує на факт недійсності (з моменту укладання) п. 4.1.10. Договору №1/2 від 15.05.2020р., разом з тим, суд перевіривши запропоновані заявником заходи забезпечення на предмет їх доцільності, адекватності та співмірності звертає увагу, що обставина недійсності п. 4.1.10. Договору №1/2 від 15.05.2020р. судом буде підтверджена чи спростована при розгляді справи по суті в мотивувальній частині судового рішення, а тому заявником не обґрунтовано належними доказами необхідності вжиття заходів забезпечення позову в даній частині.

Фактично такі заходи забезпечення позову, на думку суду, є тотожними майбутнім заявленим позовним вимогам позивача, які будуть направлені на визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, яким визначено, що кооператив має право без попереднього повідомлення обмежити абонента кооперативу у праві користування інженерними мережами об`єкту у випадку аварій та інший випадках дії обставин непереборної сили або обставинах, що загрожують майну третіх осіб та/або життю чи здоров`ю, оскільки такий пункт договору як раз і регулював питання щодо можливості обмеження позивача в отриманні зазначених послуг.

Крім того, дослідивши подані матеріали, а також доводи заяви про забезпечення позову та докази на підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує необхідність застосування визначених ним заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Як вже було наголошено, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття саме обраних заявником заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

З огляду на викладене вище, суд вважає не обґрунтованими доводи заявника про наявність підстав задля вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляду заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРАта Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» , а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі у праві вільно користуватися та володіти об`єктом оренди за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичної особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, у тому числі можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від виконавців/постачальників відповідних комунальних послуг.

Заявлені заходи забезпечення позову не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у даній частині, оскільки не підтверджені доказами, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними з майбутніми позовними вимогами, зазначеними заявником.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

В свою чергу, на думку суду, вимога, викладена в поданій заяві про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» взагалі має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Керуючись ст.ст.136-140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви за вх. №4-73/24 від 14.08.2024р. у справі №916/3585/24.

Ухвала набирає законної сили 16.08.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Т.Г. Д`яченко