Постанова

від 17.10.2024 по справі 916/3585/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3585/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» - адвокат Тарасенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Д`яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 16.08.2024

по справі №916/3585/24

за заявою Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича

до Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра»

про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

14.08.2024 Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов до подання позовної заяви, наступним чином:

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб обмежувати Фізичну особу-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії в об`єкті нерухомого майна, яким Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович володіє та користується на підставі договору оренди нерухомого майна №2 від 11.11.2023р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, та здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі заборонити у будь-який спосіб відключати від централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії.

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі у праві вільно користуватися та володіти об`єктом оренди за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичної особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, у тому числі можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від виконавців/постачальників відповідних комунальних послуг.

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви за вх. №4-73/24 від 14.08.2024 у справі №916/3585/24.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що такі заходи забезпечення позову, на думку суду, є тотожними майбутнім заявленим позовним вимогам позивача, які будуть направлені на визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, яким визначено, що кооператив має право без попереднього повідомлення обмежити абонента кооперативу у праві користування інженерними мережами об`єкту у випадку аварій та інший випадках дії обставин непереборної сили або обставинах, що загрожують майну третіх осіб та/або життю чи здоров`ю, оскільки такий пункт договору як раз і регулював питання щодо можливості обмеження позивача в отриманні зазначених послуг.

Заявлені заходи забезпечення позову не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у даній частині, оскільки не підтверджені доказами, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними з майбутніми позовними вимогами, зазначеними заявником.

На думку суду, вимога, викладена в поданій заяві про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» взагалі має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24.

Апелянт зазначив, що предмет позову та предмет заходів забезпечення позову, а також застосування правових норм не є тотожними.

Апелянт вказує, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати ОСОБА_1 спрямовані на виконання рішення суду, принаймні з моменту постановлення ухвали про забезпечення позову до моменту набуття рішенням законної сили.

Апелянт посилається на те, що дії зі сторони ТОВ «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та ОК «Чорноморська Рів`єра» мають системний характер, та є очевидним свідомим перешкоджанням ОСОБА_1 у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта», а п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020про участь у компенсації витрат кооперативу використовується, як формальна підстава для нічим необмеженої можливості, за власним розсудом свідомо перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта», шляхом повного обмеження ОСОБА_1 у праві отримувати комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання) у ресторанному комплексі «Яхта» від постачальників/виконавців комунальних послуг.

Апелянт зазначає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, з огляду на реальні строки розгляду справи по суті 1-2 роки, ОСОБА_2 буде вимушений припини діяльність ресторанного комплексу «Яхта», судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права, та взагалі втратить реальний сенс та перетвориться на ілюзію судового захисту. Невжиття заходів забезпечення позову також призведе до неможливості здійснювати господарську діяльність, що матиме наслідком покладення на позивача понесення додаткових витрат та завдання позивачу значних збитків.

На думку апелянта оскаржувана ухвала суд першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд першої інстанції фактично сприяв ОСОБА_3 (засновнику ТОВ «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та ОК «Чорноморська Рів`єра») у знищенні діяльності ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (підприємницької діяльності ОСОБА_1 ), а також сприяв у позбавленні ОСОБА_1 у можливості готувати бійців ЗСУ та підтримувати обороноздатність України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 по справі №916/3585/24 - скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким заяву ФОП Зарічанського Андрія Андрійовича про забезпечення позову до подання заяви - задовольнити.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24.

ОК «Чорноморська Рів`єра» зазначив, що позов, який ФОП Зарічанський просить забезпечити, досі подано не було.

ОК «Чорноморська Рів`єра» вказав, що у заяві про забезпечення позову заявник вказав, що предметом майбутнього позову є немайнова вимога про визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020. Однак, наразі, Договір №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, укладений між ОК «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , припинив свою дію, тому предмет спору у даному випадку відсутній.

ОК «Чорноморська Рів`єра» зазначив, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що вимоги заяви про забезпечення позову мають ознаки вирішення спору по суті.

Крім того, ОК «Чорноморська Рів`єра» вказав, що заява ФОП Зарічанського Андрія Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви не містить належного обґрунтування необхідності вжиття кожного заходу та доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування таких заходів забезпечення позову.

Керуючись викладеним вище, ОК «Чорноморська Рів`єра» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3585/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3585/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.09.2024; призначено справу №916/3585/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 17 жовтня 2024 року о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

17.10.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» - адвокат Тарасенко О.Ю.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, якою призначено справу № 916/3585/24 до розгляду на 17 жовтня 2024 року о 15:00, була отримана в електронному кабінеті Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем - 11.09.2024.

17.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 17.10.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» про долучення доказів, а саме копію листа ОК «Чорноморська Рів`єра» №27/08 від 20.08.2024.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За усталеною правовою позицію Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постановах від 10.08.2022 у справі №922/739/21, від 26.09.2023 у справі №910/4490/22, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Таким чином, колегія суддів не приймає до розгляду наданий ОК «Чорноморська Рів`єра» лист №27/08 від 20.08.2024, оскільки він не існував на момент прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом.

14.08.2024. Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив суд забезпечити позов до подання позовної заяви, наступним чином:

1.1.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб обмежувати Фізичну особу-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії в об`єкті нерухомого майна, яким Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович володіє та користується на підставі договору оренди нерухомого майна №2 від 11.11.2023р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, та здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі заборонити у будь-який спосіб відключати від централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії.

1.2.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі у праві вільно користуватися та володіти об`єктом оренди за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичної особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, у тому числі можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від виконавців/постачальників відповідних комунальних послуг.

1.3.Зоборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (ідентифікаційний код юридичної особи 38847076) та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» (ідентифікаційний код юридичної особи 36970409), а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1).

В обґрунтування поданої 14.08.2024 заяви, Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем було зазначено суду, що предметом майбутнього позову є немайнова вимога Фізична особи-підприємця Зарічанського Андрія до Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» про визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «Чорноморська Рів`єра» та ОСОБА_1 , відповідно до якого Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» на власний розсуд, без попередження може обмежити ОСОБА_1 у праві користування всіма відразу інженерними мережами (водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням), в наслідок чого позбавити ОСОБА_1 у можливості безперервно отримувати комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, електропостачання) у ресторанному комплексі «Яхта» від постачальників/виконавців комунальних послуг та здійснювати діяльність ресторанного комплексу «Яхта».

За посиланням заявника, з метою здійснення ОСОБА_1 ресторанної діяльності, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» (власник нерухомого майна) та ОСОБА_1 07.05.2019 укладений договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

За договором оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» передано ОСОБА_1 у володіння та користування необлаштовану територію, фактично глиняну земельну ділянку, бетоні споруди, та пляж, власником якого є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.

На орендованому об`єкті нерухомого майна, ОСОБА_1 за особисті кошти побудував ресторанний комплекс «Яхта», та створив одне з найпривабливіших місць відпочину в Одеській області.

Після завершення дії зазначеного договору від 07.05.2019 оренди нерухомого майна, між сторонами 11.11.2023 на новий строк був укладений договір №2 від 11.11.2023 оренди нерухомого майна, фактично відбулося продовження дії договору.

ОСОБА_1 відповідно до договору №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, на території орендованого об`єкту нерухомого майна, у відповідності до його цільового призначення, здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта», який належить Зарічанському на праві власності.

Заявником було зазначено суду, що безперечною обов`язковою/істотною умовою здійснення діяльності будь-якого бару, ресторану, басейну, пляжного клубу, у тому числі ресторанного комплексу «Яхта» є централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» передаючи ОСОБА_1 об`єкт оренди за цільовим призначенням, передало у володіння та користування внутрішні мережі водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії на території об`єкта оренди, а також право користування внутрішніми мережами водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії за межами об`єкту оренди, інакше використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням неможливо.

Таким чином, як вказує заявник, за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, істотною умовою використання ОСОБА_1 об`єкта оренди за цільовим призначенням, а саме здійснення діяльності ресторанного комплексу «Яхта» є можливість для ресторанного комплексу «Яхта» безперервно отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від відповідних постачальників комунальних послуг.

Засновники Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» для обслуговування (утримання) внутрішніх мереж водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії, та можливості отримання відповідних комунальних послуг для власників домогосподарств жилого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та комерційних підприємств, розташованих на прилеглій території жилого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », створили Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра».

За поясненнями заявника, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення у селі Фонтанка Одеської області, у тому числі до ресторанного комплексу «Яхта», здійснює комунальне підприємство «Надія» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено суду, що 19.07.2024 після 20.00 стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» протиправно відключило (обмежило) ресторанний комплекс «Яхта» ( ОСОБА_1 ) у можливості отримувати центральне водопостачання, водовідведення від постачальників/виконавців комунальних послуг (КП «Надія»), зокрема, шляхом відключення водопостачання у внутрішній мережі водопостачання, та шляхом демонтажу у каналізаційному колодязі насосу водовідведення, у той час, як у інших субабонентів централізоване водопостачання, централізоване водовідведення в наявності. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» 20.07.2024 протиправно (відключило) обмежило ресторанний комплекс «Яхта» (Зарічанського А.А.) у можливості отримувати електричну енергію від постачальників/виконавців комунальних послуг (ДТЕК Одеські електромережі, ООЕК), шляхом знеструмлення внутрішній електричної мережі, у той час, як у інших субабонентів електропостачання в наявності.

ОСОБА_1 лише 26.07.2024 отримав від Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів`єра» лист №24/07 від 19.07.2024, в якому зазначено, що Обслуговуючий кооператив «Чорноморська Рів`єра» обмежив ресторанний комплекс «Яхта» (Зарічанського А.А.) у можливості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення.

За поясненнями заявника, з врахуванням конкретних обставин справи відключення (обмеження) централізованого водопостачання та водовідведення до ресторанного комплексу «Яхта» можливо виключно зі сторони КП «Надія», у випадку самовільного приєднання ресторанного комплексу «Яхта» до системи централізованого водовідведення КП «Надія».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №916/2786/17).

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

У даному випадку заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб обмежувати Фізичну особу-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича у можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії в об`єкті нерухомого майна, яким Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович володіє та користується на підставі договору оренди нерухомого майна №2 від 11.11.2023р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичною особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, та здійснює діяльність ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі заборони у будь-який спосіб відключати від централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії.

При чому, необхідність застосування вказаних заходів забезпечення обґрунтовано фактом недійсності (з моменту укладання) п. 4.1.10. Договору №1/2 від 15.05.2020.

В той же час, обставина недійсності п. 4.1.10. Договору №1/2 від 15.05.2020 судом буде підтверджена чи спростована при розгляді справи по суті в мотивувальній частині судового рішення, а тому заявником не обґрунтовано належними доказами необхідності вжиття заходів забезпечення позову в даній частині.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що запропоновані заходи забезпечення позову є фактично тотожними майбутнім заявленим позовним вимогам позивача, які будуть направлені на визнання недійсним (з моменту укладення договору) п.4.1.10. договору №1/2 від 15.05.2020 про участь у компенсації витрат кооперативу, яким визначено, що кооператив має право без попереднього повідомлення обмежити абонента кооперативу у праві користування інженерними мережами об`єкту у випадку аварій та інший випадках дії обставин непереборної сили або обставинах, що загрожують майну третіх осіб та/або життю чи здоров`ю, оскільки такий пункт договору як раз і регулював питання щодо можливості обмеження позивача в отриманні зазначених послуг.

Як було вказано вище, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття саме обраних заявником заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не обґрунтованими є доводи заявника про наявність підстав задля вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляду заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРАта Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра» , а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у здійсненні діяльності ресторанного комплексу «Яхта» (Україна, Одеська область, Одеський район село Фонтанка, бульвар Променад, 1), у тому числі у праві вільно користуватися та володіти об`єктом оренди за договором №2 від 11.11.2023р. оренди нерухомого майна, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Фізичної особою-підприємцем Зарічанським Андрієм Андрійовичем, у тому числі можливості безперервно та належної якості отримувати централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання електричної енергії від виконавців/постачальників відповідних комунальних послуг.

Адже, заявлені заходи забезпечення позову не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у даній частині, оскільки не підтверджені доказами, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними з майбутніми позовними вимогами, зазначеними заявником.

Адже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок про те, що вимога заявника забезпечити позов шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СІ РІВ`ЄРА» та Обслуговуючому кооперативу «Чорноморська Рів`єра», а також будь-яким іншим особам у будь-який спосіб перешкоджати/протидіяти Фізичній особі-підприємцю Зарічанському Андрію Андрійовичу у можливості самостійно усунути перешкодити в постачанні/отриманні централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання електричної енергії до ресторанного комплексу «Яхта» взагалі має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Фізична особа-підприємець Зарічанський Андрій Андрійович не звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, який він просив забезпечити шляхом вжиття заходів у даній справі.

Дані обставини є підставою для скасування заходів забезпечення позову, тому навіть у разі прийняття колегією суддів рішення про необхідність забезпечення позову у даній справі, такі заходи мали б бути негайно скасовані судом.

Формальне ставлення до питання необхідності забезпечення позову за умови не подання позовної заяви не відповідає критеріям верховенством права, оскільки не може бути забезпечено позовну заяву, яку не прийнято до розгляду судом та яка взагалі не існує.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.08.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3585/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

Г.І. Діброва