Постанова

від 07.08.2024 по справі 908/2071/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2071/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представниці Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області Скитиби Н. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 (в частині відхилення грошових вимог у розмірі 32 036 756,53 грн)

у справі № 908/2071/21

за заявою Підприємства об`єднання громадян "Конкордія"

до Підприємства об`єднання громадян "Студія КВВК Громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.11.2021 Господарський суд Запорізької області, зокрема, відкрив провадження у справі № 908/2071/21 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян "Студія КВВК Громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" (далі - Підприємство, Боржник).

Постановою від 10.05.2022 Господарський суд Запорізької області визнав Підприємство банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Клименка О. Ю.

11.05.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення за № 68663 про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі Судової влада України.

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Управління ДПС, податковий орган) провело документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства (Боржника), за результатами якої склало акт від 12.01.2023 № 26/08-01-07-05/38358529, яким встановлено порушення Боржником податкового законодавства та на підставі якого були винесені такі податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):

- ППР (форми "Д") № 2518/13-01-24-10 від 08.02.2023 на суму 905,64 грн по податковому боргу з військового збору, з яких 585,00 грн - грошове зобов`язання, 146,25 грн - штрафні санкції та 174,39 грн - пеня;

- ППР (форми "ПС") № 2515/13-01-24-10 від 08.02.2023 на суму 1 020,00 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з податку на доходи фізичних осіб;

- ППР (форми "Д") № 2516/13-01-24-10 від 08.02.2023 на суму 9 776,49 грн по податковому боргу з податку на доходи фізичних осіб, з яких 7 020,00 грн - грошове зобов`язання, 1 755,00 грн - штрафні санкції та 1 001,49 грн - пеня;

- ППР (форми "ІІІ") № 0927310416 від 30.10.2020 у розмірі 17,00 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з податку на прибуток приватних підприємств;

- ППР (форми "ПС") № 2488/13-01-07-04 від 08.02.2023 у розмірі 1 360,00 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з податку на прибуток приватних підприємств;

- ППР (форми "Р") № 2486/13-01-07-04 від 08.02.2023 на суму 26 947,50 грн по податковому боргу з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 21 558,00 грн - грошове зобов`язання та 5 389,50 грн - штрафні санкції;

- ППР (форми "ПС") № 102160416 від 10.02.2021 у розмірі 2 040,00 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів;

- ППР (форми "ВІ") № 2492/13-01-07-04 від 08.02.2023 на суму 154 141 463,00 грн по податковому боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з яких з яких 123 313 170,00 грн - грошове зобов`язання та 30 828 293,00 грн - штрафні санкції;

- ППР (форми "Р") № 2485/13-01-07-04 від 08.02.2023 на суму 3 946 382,50 грн по податковому боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з яких з яких 3 157 106,00 грн - грошове зобов`язання та 789 276,50 грн - штрафні санкції. Також на підставі цього ППР нараховано пеню у розмірі 348 050,28 грн;

- ППР (форми "ПН") № 2487/13-01-07-04 від 08.02.2023 у розмірі 60 290,25 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів;

- ППР (форми "ІІІ") № 2680401 від 31.12.2020 у розмірі 204,00 грн донарахованих штрафних санкцій по податковому боргу з адміністративних штрафів та інших санкцій;

Короткий зміст заявлених вимог

02.05.2023 до господарського суду від Управління ДПС надійшла заява про визнання грошових вимог до Боржника на загальну суму 158 538 456,66 грн, з яких 126 499 439,00 грн - зобов`язання, 31 689 791,50 грн - штрафні санкції, 349 226,16 грн - пеня.

Заява мотивована наявністю у Боржника податкового боргу, підтвердженого відповідними ППР.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою від 06.06.2023 у справі № 908/2071/21 Господарський суд Запорізької області відхилив грошові вимоги Управління ДПС до Боржника у розмірі 158 538 235,66 грн та визнав вимоги у розмірі 221,00 грн штрафних санкцій з їх віднесенням до шостої черги задоволення.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог податкового органу, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що термін сплати відповідних податкових платежів настав у період після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом (10.05.2022), що суперечить вимогам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). За висновком суду, такі грошові зобов`язання не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після введення ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 КУзПБ.

У іншій частині вимог, що виникли на підставі ППР (форми "ІІІ") № 0927310416 від 30.10.2020 та ППР (форми "ІІІ") № 2680401 від 31.12.2020 у загальному розмірі 221,00 грн (17,00 + 204,00), суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність до конкурсних, оскільки такі виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 08.04.2024 Центральний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу Управління ДПС та скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.06.2023 у справі №908/2071/21, ухвалив нове рішення, яким визнав грошові вимоги податкового органу до Боржника в розмірі 126 501 700,40 грн (з яких: 126 499 439,00 грн - зобов`язання; 2 261,00 грн - штрафні санкції) та відхилив решту грошових вимог у розмірі 32 036 756,53 грн (штрафні санкції та пеня).

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що для правильного розгляду грошових вимог податкового органу необхідним є встановлення моменту виникнення таких вимог за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України), для подання податкової декларації.

У цьому зв`язку апеляційний суд встановив, що за ППР (форми "Р") № 2486/13-01-07-04 від 08.02.2023, ППР (форми "Д") № 2516/13-01-24-10 від 08.02.2023, ППР (форми "Д") № 2518/13-01-24-10 від 08.02.2023, ППР (форми "ВІ") №2492/13-01-07-04 від 08.02.2023 та ППР (форми "Р") № 2485/13-01-07-04 від 08.02.2023 податкові зобов`язання Боржника зі сплати податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість у загальній сумі 126 499 439,00 грн виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства, тобто грошові вимоги податкового органу на вказану суму є конкурсними та підлягають визнанню в ліквідаційній процедурі.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання штрафних санкцій у сумі 17,00 грн за ППР (форми "ІІІ") № 0927310416 від 30.10.2020 та у сумі 204,00 грн за ППР (форми "ІІІ") № 2680401 від 31.12.2020 як конкурсних вимог, адже такі зобов`язання Боржника виникли до відкриття провадження у справі про його банкрутство. З тих же підстав апеляційний суд виснував про необхідність визнання штрафних санкцій у сумі 2 040,00 грн, які виникли на підставі ППР (форми "ПС") № 102160416 від 10.02.2021, адже суд першої інстанції у своєму рішенні помилково вказав дату цього ППР як 10.02.2023.

У іншій частині вимог, а саме нарахованих штрафних санкцій за порушення податкового законодавства зі сплати податків та пені, апеляційним судом не встановлено підставності їх визнання, адже такі санкції були застосовані до Боржника шляхом прийняття податковим органом відповідних ППР від 08.02.2023, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство (під час дії мораторію) та визнання Боржника банкрутом (постанова суду від 10.05.2022).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Управління ДПС (скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у справі в частині відхилення грошових вимог податкового органу у сумі 32 036 756,53 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати грошові вимоги у зазначеному розмірі.

Касаційну скаргу Управління ДПС мотивувало підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм підпунктів 14.1.139, 14.1.156, 14.1.175 пункту14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 33.1 статті 33, пункту 37.2 статті 37, статті 129 ПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 та від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.

У контексті порушення процесуальних норм права скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про відхилення штрафних санкцій та пені без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, моменту виникнення та терміну сплати таких зобов`язань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

06.05.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Управління ДПС.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 24.05.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 (в частині відхилення грошових вимог у розмірі 32 036 756,53 грн) у справі №908/2071/21, призначив її до розгляду на 10.07.2024 о 10:45 год.

13.06.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву Управління ДПС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.07.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 07.08.2024 о 10:45 год.

У судовому засіданні 07.08.2024 взяла участь представниця скаржника (Управління ДПС), яка надала пояснення щодо суті доводів та вимог касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги свідчить, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у справі оскаржується тільки в частині відхилення грошових вимог податкового органу в розмірі 32 036 756,53 грн (штрафні санкції та пеня), у зв`язку з чим та з урахуванням вимог частини першої статті 300 ГПК України вказана постанова суду апеляційної інстанції переглядається в касаційному порядку лише у цій частині.

Перевіривши наведені скаржником доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є заява податкового органу про визнання грошових вимог до Боржника у справі про його банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ визначень:

до грошових зобов`язань боржника належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів);

кредитором, серед іншого, є контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, який має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог (наведений правовий висновок Верховного Суду є усталеним та відображений, зокрема, у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 02.11.2021 у справі №917/399/15, від 28.07.2022 у справі 904/2166/20, 19.01.2023 у справі № 917/1500/18, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20, від 17.04.2024 у справі №903/51/20).

З огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20).

Водночас норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції було відхилено накладені податковим органом на боржника штрафні санкції (штрафи) за порушення приписів податкового законодавства і пеню (окрім тих, що виникли на підставі двох ППР від 30.10.2020 та від 31.12.2020) у зв`язку з тим, що такі, за висновком цього суду, виникли у ліквідаційній процедурі після прийняття постанови про визнання Боржника банкрутом, що суперечить вимогам частини першої статті 59 КУзПБ.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, в оскаржуваній постанові виснував про необхідність відхилення штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 32 036 756,53 грн (нарахованих податковим органом на підставі відповідних ППР від 08.02.2023), оскільки вважав, що такі санкції застосовані до Боржника під час дії мораторію, що суперечить вимогам частини третьої статті 41 КУзПБ, та після визнання Боржника банкрутом.

Управління ДПС з такими висновками не погодилося, оскільки вважає, що апеляційний суд не з`ясував фактичних обставин щодо підстав, моменту виникнення та терміну сплати штрафних санкцій та пені.

Отже, у цій справі підлягає вирішенню питання моменту виникнення у Боржника зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства та пені, нарахованої відповідно до приписів ПК України.

Так, абзацом четвертим частини третьою статті 41 КУзПБ визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

При цьому наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ураховуючи наведені норми Верховний Суд констатує, що протягом дії мораторію (що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство) у процедурі розпорядження майном нарахування штрафних санкцій та пені на конкурсні вимоги суперечить наведеним вище положенням частини третьої статті 41 КУзПБ. У свою чергу, у ліквідаційній процедурі в силу частини першої статті 59 цього Кодексу у боржника не можуть виникати зобов`язання у виді штрафних санкцій за порушення ним вимог податкового законодавства. Отже, визнання судом відповідних вимог податкового органу як конкурсного кредитора може мати місце виключно у разі виникнення обов`язку зі сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тому, правомірність застосування у цій справі судами попередніх інстанцій норм частини третьої статті 41 та частини першої статті 59 КУзПБ прямо залежить від встановлення обставин щодо моменту виникнення у Боржника обов`язку зі сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) за порушення вимог податкового законодавства.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

У підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 (пункти 69, 70) положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУЗПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Необхідно зазначити, що у ПК України визначені, зокрема, види порушень податкового чи іншого законодавства, за які контролюючі органи мають право накласти (штрафні) санкції (штрафи), їх розмір та порядок їх накладення (зокрема у пункті 119.1 статті 119, пунктах 123.1, 123.2, 123.3 статті 123, пункті 120.1 статті 120 ПК України тощо).

У пункті 129.1 статті 129 ПК України диференційовано момент, з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).

За змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

У постанові від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд зазначив, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

- базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

- з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;

- період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

- заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.

Як було зазначено вище, провадження у справі про банкрутство Підприємства відкрито ухвалою суду від 30.11.2021, а постановою від 10.05.2022 суд першої інстанції визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Заявлені у ліквідаційній процедурі грошові вимоги Управління ДПС нараховані на підставі проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 12.01.2023 № 26/08-01-07-05/38358529. При цьому з матеріалів справи вбачається, що перевірка Боржника здійснювалася, у тому числі, за період, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство. Тобто за період, коли у Боржника був обов`язок декларувати та сплачувати відповідні податки та збори і до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, коли за приписами статті 49 КУзПБ зупиняється нарахування штрафних санкцій та пені на конкурсні вимоги.

Суд першої інстанції, розглянувши вимоги Управління ДПС у частині штрафних санкцій та пені (зокрема у розмірі 32 036 756,53 грн) зазначив, що ці грошові вимоги виникли після визнання Боржника банкрутом, а тому відхилив їх на підставі норм частини першої статті 59 КУзПБ.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, відхиляючи грошові вимоги податкового органу щодо штрафів та пені у зазначеному розмірі, окрім висновку про виникнення таких зобов`язань у ліквідаційній процедурі, також зазначив про застосування штрафних санкцій під час дії мораторію, що суперечить вимогам частини третьої статті 41 КУзПБ.

Однак, суди попередній інстанцій не надали оцінки нарахованій податковим органом пені за порушення боржником вимог податкового законодавства, зокрема, щодо підстав та періодів її нарахування, не надали оцінки правовим підставам застосованим контролюючим органом штрафних санкцій (штрафів), не дослідили належним чином подані кредитором розрахунки пені, акт перевірки та відповідні ППР.

Таким чином, не з`ясувавши фактичні обставини стосовно встановлення підстав та моменту виникнення грошових вимог податкового органу до боржника щодо сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) за порушення ним вимог податкового законодавства, суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, дійшов передчасного висновку про відхилення грошових вимог Управління ДПС у розмірі 32 036 756,53 грн.

Подібного підходу у питанні перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду грошових вимог податкового органу зі сплати штрафних санкцій (у тому числі пені) дотримується Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 у справі №908/1132/22.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі судові рішення (у частині відхилення грошових вимог у розмірі 32 036 756,53 грн) таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставини щодо підстав, моменту виникнення та періоду нарахування штрафних санкцій та пені за порушення вимог податкового законодавства, з метою з`ясування наявності підстав для визнання чи відхилення відповідних грошових вимог податкового органу до Боржника у цій справі про банкрутство.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду судові рішення (у відповідній частині) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.06.2023 у справі №908/2071/21 в частині відхилення грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області у розмірі 32 036 756,53 грн скасувати.

3. Справу № 908/2071/21 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков