Рішення

від 07.08.2024 по справі 385/564/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/564/24

Провадження № 2/385/276/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Смілянець А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.10.2006 між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який рішенням Гайворонського районного суду від 17.11.2011 було розірвано. Від спільного проживання в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати з позивачем проти чого відповідачка не заперечувала. Відповідачка спочатку приїздила до доньки допомагала матеріально, та з кожним роком провідувала доньку все рідше поки не припинила спілкування та допомагати матеріально зовсім. Відповідачка обіцяла доньці приїздити але не приїздила, донька чекала вірила але вона не приїздила і це приводило до сліз доньки і в подальшому небажання спілкуватись з матір`ю, до першого класу доньку проводив позивач а відповідачка не приїхала донька засмутилась і плакала на протязі усіх цих років відповідачка з донькою не спілкується, матеріально не допомагає, на свята не вітає та не приділяє доньці жодної уваги. Позивач доньку забезпечує самостійно, відповідачка добровільно не допомагає донька проживає з батьком - позивачем за адресою АДРЕСА_1 . Дитина перебуває на його утриманні та залишається повністю під його опікою. Позивач самостійно дбає про дитину, виховує та доглядає їх, приймає участь в шкільному житті та забезпечує комфортні умови життя. Відповідачка на прохання позивача відвідувати та спілкуватися з дитиною, не відвідує дитину та не спілкується, не піклується про нею, не приймає участі в її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Відповідачка створила нову сім`ю та не піклується про доньку, а тому він вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Позивач та його представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просили їх задоволити. Позивач вказав, що аліментів на доньку з колишньої дружини стягувати категорично не бажає.

процесуальні дії суду

Ухвалою судді від 16.04.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 16.05.2024. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області та зобов`язано дану третю особу надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

09.05.2024 до суду від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшло клопотання про відтермінування надання висновку органу опіки та піклування про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

10.06.2024 до суду від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшло клопотання про відтермінування надання висновку органу опіки та піклування про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 орієнтовно до 01.07.2024.

14.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою від 14.06.2024 задоволено та витребувано в ДПС України інформацію про перетин кордону відповідачкою.

Ухвалою підготовчого засідання від 14.06.2024 витребувано в ДПС України інформацію про перетин кордону відповідачкою та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

04.07.2024 до суду від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

04.07.2024 до суду від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

09.07.2024 представником позивача подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою від 09.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті та задоволено клопотання позивача заявлене в позовній заяві про виклик свідків.

07.08.2024 в судовому засіданні проведено розгляд справи по суті за відсутності відповідачки та представника третьої особи.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності представника третьої особи, від якої надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також за відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлялась про дату, час, місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила.

При цьому ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Направлена на її адресу рекомендованим поштовим відправленням судова повістки на 07.08.2024 їй вручена особисто 20.07.2024, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

судом встановлено:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21.10.2006 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Гайворонського районного суду від 17.11.2011 було розірвано (а. с. 24).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.10.2008 (а. с. 22).

Згідно витягу № 264 про зареєстрованих в житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 25).

Згідно довідки про доходи № 2 від 23.02.2024 ОСОБА_1 працевлаштований в Комунальному закладі "Завалівська мистецька школа" та за січень - грудень 2023 року отримав дохід на загальну суму 84131,89 грн. (а. с. 26).

З довідки № 148/03-15 від 07.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_3 . (а. с. 27).

З довідки № 168 від 15.02.2024 виданої сімейним лікарем вбачається, що донька ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перебуває на обліку у сімейного лікаря та нею постійно опікується батько, матір ОСОБА_2 контакту з сімейним лікарем не підтримує. (а. с. 28).

Відповідно до довідки та характеристик виданих директором КЗ «Завалівський ліцей» на дитину ОСОБА_3 про те, що вона ліцей відвідує постійно, бере участь у житті школи. Виховує дитину батько який займається підготовкою до школи та постійно відвідує батьківські збори. Мати в шкільному житті дитини участі не приймає (а. с. 29, 30).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що дитина, ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 умови проживання хороші квартира умебльована, є запас продуктів харчування місце проживання матері не встановлено (а. с. 31).

З інформації ДПС України за період з 08.11.2017 по 14.06.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 29 разів перетинала кордон України з яких 15 на виїзд та 14 на в`їзд, останній рази перебувала на території України з 03 по 15.01.2023, з 04 по 11.012024 (а.с. 68). Дана інформація також підтверджується копією закордонного паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_2 (а. с. 16-21).

Свідок ОСОБА_4 , будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що являється кумою відповідачки та хресною ОСОБА_3 . Відповідачка, з якою вони мали добрі відносини, дружили. Після її розлучення з позивачем, перед тим як донька пішла до школи в перший клас, почала їздити на заробітки, спершу до м. Київ, потім за кордон. Останнім часом, близько шести років постійно працює в Польщі. Як їй відомо, то відповідачка спершу матеріально допомагала, дзвонила, а потім перестала дзвонити, відвідувати доньку, не вітає її з днем народження. Дитиною постійно опікується батько. Відповідачка їй розповідала, що бажає розірвати зв`язки з попередньою сім`єю та будувати нові відносини. Через таке відношення, відносини між нею та ОСОБА_2 погіршились, вони посварились. Через неї відповідачка передавала нотаріально посвідчену заяву щодо дитини до Заваллівської селищної ради.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що позивача знає близько 30 років, оскільки живуть в одному багатоквартирному будинку. Відповідачку знала з часу її заміжжя, але на даний час давно її в смт. Завалля не бачила. Востаннє бачила її десь з 2014 на подвір`ї будинку, вона постояла, заглядала в вікна квартири, де проживала та пішла геть. Позивач в справі опікується дитиною. Чи спілкується відповідачка з дитиною їй не відомо.

Органом опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області сформовано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, затверджений рішенням виконкому від 25.06.2024 № 64. В такому зазначено, що мати з дитиною не спілкується, ухиляється від виконання батьківських обов`язків брати участь у вихованні дитини не бажає.

Відповідно до характеристики виданої КЗ «Заваллівський ліцей» мати участі в шкільному житті не бере.

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опитана судом в присутності представника служби в справах дітей Гайворонської міської ради Нізерської О. О. пояснила, що не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав щодо неї.

оцінка суду

Статтею 8 Конвенції передбачено, що: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07.12.2006 за результатами розгляду справи «Хант проти України» (Заява N 31111/04) (п.п. 54-55) зазначив, що: «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

В іншому своєму рішенні від 18.12. 2008 (справа «Савіни проти України», Заява №39948/06, п.п. 47, 48) Європейський суд з прав людини вказав на те, що: «право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24.02.1995, п. 86, серія A, N 307-B).

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Також, при вирішенні переданого на розгляд суду позову, слід врахувати те, що в Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, одним з принципових положень визначено те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Дитина для повного гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 №789-XII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, в ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

В свою чергу, в Конвенцією про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006 (частина перша та друга ст. 4, п. «с» ст.7) передбачено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша ст. 151 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з приписами п.2. ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення нею здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 в п.16: "Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

За змістом роз`яснень, п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

По відношенню до спірної по справі ситуації слід зазначити, що одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної правової процедури.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються ст. 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Під час розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено гострої необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також стороною позивача не обґрунтовано, чому таке позбавлення буде в інтересах дитини.

Судом встановлено, на підставі наданих позивачем та досліджених доказів, пояснень свідків в їх сукупності, що відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, фактично самоусунулась від їх виконання, переклавши тягар виховання, забезпечення, догляду та створення умов для їх розвитку, навчання та відпочинку на позивача - батька дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 28 липня 2021 року в справі № 554/9586/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 640/12266/16-ц.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В п. 61 рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини» встановлено існування родинного зв`язку, держава має, в принципі, діяти у такий спосіб, щоб уможливлювати розвиток такого зв`язку. Здійснення заходів із роз`єднання сім`ї є втручанням надзвичайно серйозного характеру. Рішення про вжиття такого заходу має спиратися на достатньо переконливі та зважені аргументи, що враховують інтереси дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari Giunta v. Italy) [ВП], заяви №39221/98 і №41963/98, п. 148, ECHR 2000-VIII).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідачки, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виховання дитини, та, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, дійшов висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

При цьому суд звертає увагу, що він має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).

Тому слід вказати, що в даному випадку суд не пов`язаний думкою неповнолітньої ОСОБА_3 . Більш того слід вказати, що на думку суду її висловлювання про можливість позбавлення материнських прав щодо неї в сукупністю з емоційною реакцією навпаки свідчать про наявність прив`язаності до матері.

Слід зазначити, що судом не встановлено, що наявність батьківського зв`язку дитини з відповідачкою становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, чи передбачатиме її розвиток у неблагополучному середовищі.

Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, який визначив доцільним позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її дитини.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

У спірній по справі ситуації, суд, передусім, виходить з положень ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 21.02.1991, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Таким чином, суд в оцінці обставин даної справи виходить з того, що на перше місце суд ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення матері до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав слід відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Також суд відхиляє покликання позивача на постанову Верховного Суду від 26.04.2022 в справі №520/8264/19 виходячи з того, що обставини згаданої справи, де оцінювалась тяжка життєва ситуація дітей, викликана хворобою та смертю їх матері і де відповідач не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда, суттєво відрізняється від обставин в даній справі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Крім того, на даний час в Україні введено воєнний стан, позивач являється особою, яка відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підлягає мобілізації.

Умови існування в Державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

Конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням позивача позбавити батьківських прав відповідача, що створить штучні обставини для перетину державного кордону України разом з дитиною без згоди відповідача та таким чином уникнути мобілізації.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи викладені норми законів, суд приходить до висновку про необхідність попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , поклавши при цьому на Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд не вбачає достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідачка не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про позбавлення батьківських прав, третя особа - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (місцезнаходження: смт. Завалля Голованівського району Кіровоградської області, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 04366749) відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 15.08.2024.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 07.08.2024