Постанова

від 13.08.2024 по справі 405/5417/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/5417/23

провадження № 22-ц/4809/968/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зубіцької Н.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2024 року у складі судді Шевченко І.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася досуду з позовом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що у період з 05.07.2013 по 01.08.2023 вона знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі Коледж), на посаді - старший диспетчер навчальної частини, адміністратор бази ЄДЕБО.

Починаючи з 01.06.2022 вона, як і всі співробітники ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, не отримує заробітну плату, відпускні кошти або компенсацію за невикористану відпустку. 04.08.2022 вона звернулась до суду з метою стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за червень та липень 2022 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/3901/22 від 08.02.2023 позов задоволено, стягнуто з відповідача на її користь заробітну плату за червень і липень 2022 року, відповідно до вимог позовної заяви, а також компенсацію за спричинену моральну шкоду. Постановою Кропивницького апеляційного суду рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2023 залишено без змін.

Зазначала, що роботодавець - відповідач по справі, не вчинив жодних дій щодо врегулювання ситуації із заробітною платою співробітників, тому вона вимушена повторно звернутися до суду з метою захисту своїх трудових прав.

Вказувала, що до 09.05.2022 Коледж був розташований за адресою: АДРЕСА_1 і є структурним підрозділом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі Університет). Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022 Коледж повинен був бути переміщений до АДРЕСА_2 . Забезпечення переміщення було покладено на ректора ДВНЗ Університету ОСОБА_2 згідно з п.3.1 вищевказаного Наказу.

При цьому, ОСОБА_2 , наказом Університету від 10.05.2022 № 259/к, було відсторонено від виконання обов`язків директора Коледжу ОСОБА_3 та відкликано його довіреність № 06/07-13 від 04.01.2022.

12.05.2022 ректором Університету призначено виконуючого обов`язки директора Коледжу ОСОБА_4 (наказ від 12.05.2022 року за № 262/к). Наказом Університету від 13.05.2022 № 263/к право першого підпису надано проректору з науково-педагогічної роботи Університету ОСОБА_5 , у тому числі право підпису фінансових, казначейських документів.

Таким чином, право доступу до казначейських та інших рахунків Коледжу має виключно адміністрація Університету.

15.06.2022 виконуючою обов`язки директора Коледжу призначено ОСОБА_6 . Комунікація з колективом з боку в.о. директора та адміністрації Університету відсутня, інформація щодо призначення взята з сайту Університету.

В період з 10.05.2022 на виконання Наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022 по день звернення до суду 01.08.2023, жодних дій щодо переміщення з м. Бахмут матеріально-технічної та документальної бази з боку в.о. директора Коледжу та ректором Університету не виконано, бездіяльність призвела до втрати особових справ співробітників. Посилаючись на зазначену втрату (Інформаційне повідомлення щодо поточного стану діяльності «Бахмутського індустріального фахового коледжу» ДВНЗ ДонНТУ), адміністрація Університету не виплачує заробітну плату співробітникам Коледжу та не надає чергові щорічні відпустки.

Позивач зазначала, що остання отримана нею заробітна плата - це аванс за травень 2022 року, згідно з випискою з банку ПУМБ від 23.05.2022, яка складала 6475,62 грн.

Вважає,що посиланняадміністрації ДВНЗ«ДонНТУ» навідсутність необхідноїдокументації длянарахування заробітнихплат тавизначення кадровогоскладу коледжує повністюхибним,оскільки інформаціяпро співробітниківміститься вДержавному реєстрі,Реєстрі Пенсійногофонду,Податкової службита ін.Крім того,у ВСПБІФК ДВНЗДонНТУ використовуваласьпрограмна продукція«Комінтех.Управління персоналом:Заробітна плата»,яка маєхмарну структуруі зберігаєісторію пронарахування заробітних плат, відпускних та інших коштів на серверах надавала послуг. Таким чином фізична втрата бухгалтерської документації не впливає на можливість відновлення повної інформації про заробітні плати співробітників за весь період їх роботи.

Зазначає, що як старший диспетчер навчальної частини сумлінно здійснювала свої обов`язки до завершення навчального року та продовжувала роботу щодо формування річного звіту, зведення педагогічного навантаження та ін. Також, як адміністратор бази ЄДЕБО виконувала вчасно всі обов`язки, займалась редагування бази, реєстрацією виданих дипломів та ін. Останні суттєві зміні в умовах праці, що були доведені до неї, як співробітника - описані в Наказі ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ № 34 в/к від 30.04.2022 року, де по відношенню до неї і відповідно до ст.60 КЗпП України запроваджене дистанційну роботу, жодних інших наказів, письмових чи усних розпоряджень щодо істотних змін умов праці до неї доведено не було не видавалось.

Вказує, що невиплата заробітної плати сталася з вини ректора Університету ОСОБА_2 і за даним фактом 11.07.2022 нею було подано заяву до Національної поліції України та звернення до прокуратури.

Вважає, що наведені факти та документи доводять, що бездіяльність з боку керівництва ДВНЗ «ДонНТУ» призвела до втрата матеріально-технічної бази ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, документів кадрового та бухгалтерського обліку, на відсутність яких зазначене керівництво посилається не виплачуючи заробітні плати співробітникам.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 у розмірі 117 000 грн.

Також зазначає, що позбавивши її заробітної плати під час воєнного стану, керівництво Університету причинило їй моральну шкоду - погіршило побутові умови; вона, як інвалід ІІІ групи, була позбавлена можливості купувати ліки та забезпечити потрібне харчування, що принесло значну шкоду фізичному та психологічному здоров`ю. Крім того, вона є матір`ю неповнолітньої дитини та виховує її сама. Відповідач умисно перешкоджає її діяльності, залишає без джерела доходів, не донараховані кошти не були враховані під час перерахунку пенсії їй, як особі з інвалідністю, тому оцінює моральну шкоду в 20 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2024 року року позов задоволено.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 в сумі 117 000,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць в сумі 9 750,00 грн.

Стягнуто зДержавного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі представник ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що позивач мала скористатися своїм правом на звернення до суду протягом трьох місяців з моменту виявлення нею порушення свого права, та вважає, що суд першої інстанції помилково не визначив, що нею пропущено строк звернення до суду. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у неї існували об?єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений частиною першою статті 233 К3пП України.

Посилаючись на постанову Об?єднаної палати КС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18, вказує, що заробітна плата працівникам (в тому числі за час щорічної, соціальних відпусток), виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов?язків з дотримання встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи та за умови здійснення підприємством (установою, організацією) господарської діяльності.

Факт виконання позивачем функціональних обов?язків має підтверджуватися виключно табелем обліку робочого часу.

Зауважує, що відповідачем надані до суду першої інстанції первинні документи (табелі обліку робочого часу), на підставі яких ведеться облік робочого часу та відповідний розрахунок заробітної плати, які у своїй сукупності свідчать про непідтвердження посилань позивача на порушення відповідачем трудового законодавства.

Суд першої інстанції надані табелі обліку робочого часу не визнав недопустими доказами, однак не надав їм оцінку.

Також, вказуючи на недобросовісну поведінку позивача як працівника, зазначає, що вона не могла не усвідомлювати, що не з?являлася на робоче місце, та не виконувала трудових обов?язків, до міста Луцьк не перемістилася, відсутній її безпосередній керівник.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наполягає на праві ОСОБА_1 на отримання середньої заробітної плати, яке ґрунтується на ст. 57 Закону України «Про освіту»

Зауважує, що твердження скаржника щодо пропуску строку звернення до суду є помилковими, оскільки згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Зазначає, що через значне погіршення здоров?я ОСОБА_1 , яке виникло через зменшення матеріального забезпечення, харчування та лікування, ОСОБА_1 з 20.09.2023 була визнана особою з інвалідністю 2 групи.

Вважає, що судом першої інстанції були враховані всі докази, що були наведені сторонами за цим питанням: розглянуті та обговорені звернення, вміст наказів та правові норми.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Факт перебування позивача у трудових відносинах з05.07.2013 по даний час з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» підтверджуєтьсязаписом у трудовій книжці НОМЕР_1 , основна посада - старший диспетчер навчальної частини. Також цей факт підтвержується даними з Відомостей про трудову діяльність (Витяг з електронної трудової книжки) з реєстру застрахованих осіб № 5385 3933 6035 1740 від 16.07.2023 року, відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від Податкової служби України № Б1401804 вір 16.07.2023 року. Додаткова посада за сумісництвом - адміністратор бази ЄДЕБО. Цей факт доводиться описом кваліфікованого електронного підпису № 35БС7В0700000000000000000000000000000001, наказом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ від 28.09.2022 року про прийняття на посаду адміністратора ЄДЕБО за сумісництвом № 53к, наказом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ від 30.09.2022 року про право застосування ЕЦП № 98 в/к; наказом ВСП БІФК ДВНЗ «ДонНТУ» № 21 в/к від 22.03.2022 року «Про надання права уповноваженій особі», згідно з яким позивачу надається право укладання та підписання договорів на користування ЄДЕБО та договором про надання технічних послуг М 377, засвідченим мокрою гербовою печаткою ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ. Перелічені накази завантажені до Єдиної електронної бази освіти відповідно до дати їх видання; доступ до вказаної бази адміністрація ДВНЗ ДонНТУ має в повній мірі.

Факт перебування позивача у трудових відносинах із зазначеним закладом освіти на вказаних посадах встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2023 року та постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.07.2023 року у справі № 405/3901/22.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.04.2022 року № 3504-5001293657.

Також суд вважав встановленим факт переміщення Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» з м. Бахмут до м. Луцьк.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Позивач та її представник заперечили проти апеляційної скарги, рішення суду просили залишити без змін.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/3901/22 від 08.02.2023 та постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.07.2023 судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» з 05.07.2013 по 31.07.2022, зокрема працювала на посаді старший диспетчер навчальної частини, адміністратор бази ЄДЕБО.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2023 у справі № 405/3901/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за червень і липень 2022 року в сумі 19500,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюпредставника Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарової Жанни В`чеславівни на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заробітної плати.

У даній справ ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за період з 01 серпня 2022 (як встановлено матеріалами справи позивач розраховує період з наступного дня періоду охопленого рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2023 у справі № 405/3901/22, яким з відповідача було стягнуто середній заробіток у розмірі 19500,00 грн за червень і липень 2022 року) по 31 липня 2023 року (дата звернення до суду у справі № 405/5417/23), який становить 117000 грн (9750 грн середньоденної заробітної плати за місяць х 12 місяців).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Стороною відповідача не оспорюється розмір середньоденної заробітної плати позивача, однак вказується на необґрунтованість заявлених вимог щодо її стягнення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

ВідповідноЗакону України від 05 лютого 2021 року №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано копію трудової книжки НОМЕР_1 , Відомості про трудову діяльність (Витяг з електронної трудової книжки) з реєстру застрахованих осіб № 5385 3933 6035 1740 від 16.07.2023, відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від Податкової служби України № Б1401804 від 16.07.2023. Записи в трудовій книзі про її звільнення відсутні.

Додаткова посада за сумісництвом - адміністратор бази ЄДЕБО. Цей факт доводиться описом кваліфікованого електронного підпису № 35БС7В0700000000000000000000000000000001, наказом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ від 28.09.2022 про прийняття на посаду адміністратора ЄДЕБО за сумісництвом № 53к, наказом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ від 30.09.2022 про право застосування ЕЦП № 98 в/к; наказом ВСП БІФК ДВНЗ «ДонНТУ» № 21 в/к від 22.03.2022 «Про надання права уповноваженій особі», згідно з яким позивачу надається право укладання та підписання договорів на користування ЄДЕБО та договором про надання технічних послуг М 377, засвідченим мокрою гербовою печаткою ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ.

Перелічені накази завантажені до Єдиної електронної бази освіти відповідно до дати їх видання; доступ до вказаної бази адміністрація ДВНЗ ДонНТУ має в повній мірі.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачем ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» не спростовано факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем та виконання нею своїх трудових обов`язків.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідност. 30 КЗпП Українипрацівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини 1статті 57-1 Закону України «Про освіту»(із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року № 2126-ІХ, що набув чинності 20 березня 2022 року) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Аналізуючи вказані правові норми, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, апеляційний суд вважає, що невиплата позивачеві заробітної плати протягом вказаного у позовній заяві періоду суперечить ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану.

Згідно з п.3 вказаного Наказу обов`язки щодо забезпечення зазначеного переміщення покладено на ректора ДВНЗ ДонНТУ ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року від 16.07.2023, вбачається, що Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ ДонНТУ» бувджерелом отриманнядоходу ОСОБА_1 , розмір якого з січня 2022 року становив 9750 грн. (т.1 а.с. 19-22)

Таким чином позивачем доведено належними та допустимими доказами перебування у трудових відносинах з відповідачем, з урахуванням дистанційних умов праці.

Разом з тим, апеляційна скарга відповідача мотивована пропуском позивачем строку звернення до суду.

Частина 2 статті 233КЗпП Україниу редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19 липня 2022 року набув чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесені зміни до законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України, оскільки були викладені у наступній редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі необґрунтованості позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити на підставі необґрунтованості позовних вимог; строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Позивач не отримавши заробітну плату за серпень 2022 року могла дізнатися про вірогідне порушення її прав на оплату праці та звернутися до суду без обмеження строку на таке звернення до 30.11.2022, але своїм правом на судовий захист позивач у цей період не скористалася.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 03 серпня 2023 року. Отже, спираючись на наведені вище норми права, приймаючи до уваги період, за який позивач просить стягнути середній заробіток, а також зазначення стороною відповідача у відзиві на позовну заяву про застосування наслідків спливу строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що в межах визначеного ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення позивача до суду із позовною вимогою про стягнення заробітної плати за період з травня 2023 року по липень 2023 року включно позовні вимоги у розмірі 29250,00 грн. (9750 грн. х 3 місяці) підлягать задоволенню.

Відповідно до вимогст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Спір, який виник між ОСОБА_1 та відповідачем є трудовим і на нього поширюються нормиКЗпП України, а також нормиЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Так, оскільки судом встановлено, що трудові права позивача були порушені несвоєчасністю виплати належних їй грошових коштів, суд вважає ці обставини доведеними в частині завдання позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, враховуючи характер, тривалість та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню на суму 5 000 грн.

При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

При цьому, відповідачем не доведено, що тривала несплата коштів сталася не з його вини.

Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки при зверненні до суду позивач на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, враховуючи наслідки розгляду справи (позов підлягає задоволенню на 21,35%) та вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 292,50 грн. за розгляд справи в суді першої інстанці.

Сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір пропорційно дозадоволеної частинипозовних вимог у розмірі 1616,26 грн. підлягає компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національнийтехнічний університет» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районногосуду м.Кіровограда від 15 березня 2024 року в частині стягнення грошових сум змінити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національнийтехнічний університет» заборгованість по заробітній платі у розмірі 29250,00 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 292 грн. 50 коп.

В частині допущення негайного виконання рішення щодо виплати заробітної плати за один місяць, залишити без змін.

Сплачений Державним вищим навчальним закладом «Донецький національнийтехнічний університет» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1616,26 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич