Постанова

від 16.08.2024 по справі 611/253/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 серпня 2024 року

м. Харків

Справа № 611/253/23

Провадження № 22-ц/818/2672/24;

Провадження № 22-ц/818/2673/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Сільськогосподарське товаристве з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»,

розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2024 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі СТОВ АФ «Барвінківська») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості. Просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 62985,88 грн, яка складається з індексації орендної плати за 2019-2022 роки в сумі 15 558,28 грн, пеню в сумі 12612,79грн, 3% річних за 2022 рік в сумі 1014,02 грн., орендну плату за 2022 рік в сумі 33800,79 грн. Крім того, відповідно до ст.ст. 24, 30, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 125 ЗК України, ст. 526, ч.2 ст. 651 ЦК України, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 20 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №ХР 632040004003622.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 15 598 гривень 56 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 596 гривень 35 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 467 гривень 96 копійок, а всього 16 635 гривень 87 копійок. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 283 гривні 54 копійки. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8253 гривні 23 копійки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Додаткове рішення скасувати та в задоволенні клопотання представника Товариства відмовити. Судові витрати покласти на відповідача.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:03:000:00048. На початку серпня 2012 року між нею та відповідачем було укладеного Договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 20 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області (далі Договір), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 10 років, до 20 серпня 2022 року. 01 серпня 2023 року їй стало відомо, що СТОВ АФ «Барвінківська» шляхом подання заяви до суб`єкта державної реєстрації, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6,7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без її згоди, зайняло належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:03:000:0048, автоматично продовживши дію договору на 10 років, з правом пролонгації, без згоди власника земельної ділянки. У строк зазначений в п.8 Договору відповідач не повідомив її про намір продовжити дію Договору, порядок внесення змін у Договорі в частині продовження строку оренди, передбачений п.34 Договору відповідачем не виконано, що також є порушенням. На виконання умов п.8 Договору, позивачем 16 лютого 2022 року було надано відповідачу заяву із запереченнями щодо обробітку землі після закінчення строку оренди Договору, яка залишена поза увагою під час розгляду справи в суді першої інстанції. Посилається на невиконання умов п.9 Договору, а саме що у 2019 році відповідачем відповідно до п. 13 Договору на підставі наказу підприємства у 2019 -2020 роках було встановлено розмір орендної плати 9% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, у 2021 році встановлено розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації. Таким чином, розмір орендної плати за 2019 рік складає 33866,79 грн., за 2020 рік 34172,28 грн., за 2021 рік 39785,71 грн. Проте, їй сплачена орендна плата без рахування її індексації, сума не врахованої та невиплаченої індексації за 2019 рік складає 1319,38 грн., за 2020 рік 1624,87 грн., за 2021 рік 3621,92 грн. Вважає, що рішення суду є помилковим та підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог в повному обсязі. Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що судом першої інстанції порушені вимоги чинного законодавства, оскільки її не було повідомлено про час і місце судового засідання.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати. Тому відсутні підстави для стягнення орендної плати відповідно до розрахунку наданого позивачем. Також позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, у даному випадку її права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем до 2032 року, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажає продовжувати договірні відносини оренди із відповідачем. Тому суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання припиненим Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а не шляхом його розірвання з відповідних підстав, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав не дотримання відповідачем п. п. 8,34 цього договору задоволенню не підлягають. Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками за 2022 рік, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі. Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст.76, 89 ЦК України, не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою. Хоча і порушення умов договору оренди з виплати орендної плати за 2022 рік знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, однак це не є систематичним порушенням умов договору оренди та не є підставою його розірвання, за таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди і з цих обставин також.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 11,2181 га, кадастровий номер 6320480500:03:000:0048, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії Р2 №744467, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №450, виданого Барвінківською райдержадміністрацією (а.с.15).

Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 20 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР632040004003622(11-12).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 10001,34 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 341161702 від 01 серпня 2023 року, виданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:03:000:0048, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права СТОВ АФ «Барвінківська», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 20 серпня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2021 року (а.с.7-8).

З копії заяви ОСОБА_1 від 16 лютого 2022 року, наданої СТОВ АФ «Барвінківська», вбачається, що позивач надала письмові заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди належної їй земельної ділянки(а.с.14).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те , що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:03:000:00048, загальною площею 11,2181 га, розташованої на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. На початку серпня 2012 року між нею та відповідачем було укладеного Договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 20 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області (далі Договір), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 10 років, до 20 серпня 2022 року. 01 серпня 2023 року позивачу стало відомо, що СТОВ АФ «Барвінківська» шляхом подання заяви до суб`єкта державної реєстрації, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6,7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без її згоди, зайняло належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:03:000:0048, автоматично продовживши дію договору на 10 років, з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою №341161702 від 01 серпня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не відповідає ані умовам Договору, ані вимогам ЗК України, ані Закону України «Про оренду землі», які не містять будь яких підстав для автоматичного продовження дії договору та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. У строк зазначений в п.8 Договору відповідач не повідомив позивача про намір продовжити дію Договору, порядок внесення змін у Договорі в частині продовження строку оренди, передбачений п.34 Договору відповідачем не виконано, що також є порушенням. На виконання умов п.8 Договору, позивачем 16 лютого 2022 року було надано відповідачу заяву із запереченнями щодо обробітку землі після закінчення строку оренди Договору. ОСОБА_1 посилається і на невиконання умов п.9 Договору, а саме що у 2019 році відповідачем відповідно до п. 13 Договору на підставі наказу підприємства у 2019 -2020 роках було встановлено розмір орендної плати 9% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, у 2021 році встановлено розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації. Таким чином, розмір орендної плати за 2019 рік складає 33866,79 грн., за 2020 рік 34172,28 грн., за 2021 рік 39785,71 грн. Проте, їй сплачена орендна плата без рахування її індексації, сума не врахованої та невиплаченої індексації за 2019 рік складає 1319,38 грн., за 2020 рік 1624,87 грн., за 2021 рік 3621,92 грн. Також позивач вказує на порушення відповідачем умов п. 11 Договору, відповідно до яких орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. Проте ні за період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, ні по час звернення до суду орендна плата за користування належної їй земельної ділянки у 2022 році не виплачена. Орендна плата з урахуванням її індексації за користування земельною ділянкою у 2022 році складає 48005,49 грн. Інфляційне нарахування на суму боргу становить 8992,11 грн. Розмір пені становить 12612,79 грн., розрахунок здійснено позивачем виходячи із розміру пені подвійна облікова ставка НБУ. Крім того, позивачем здійснено розрахунок трьох відсотки річних, що становить 1014,02 грн. У зв`язку з викладеним, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 62985,88 грн., яка складається з індексації орендної плати за 2019-2022 роки в сумі 15 558,28 грн., пеню в сумі 12612,79грн., 3% річних за 2022 рік в сумі 1014,02 грн., орендну плату за 2022 рік в сумі 33800,79 грн. Крім того, відповідно до ст.ст. 24, 30, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 125 ЗК України, ст. 526, ч.2 ст. 651 ЦК України, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 20 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №ХР 632040004003622.

Щодо способу захисту порушеного права про розірвання договору оренди землі, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч.2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до абз. 2 п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться у п. 2 ч. 1 ст. 412 ЦК України, а частина друга вказаної статті визначає, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що як на одну із підстав розірвання договору оренди земельної ділянки від 2012 року позивач вказує на продовження дії Договору в односторонньому порядку, без її згоди та бажання, всупереч п. 8 Договору, ні умови якого, як і норми Закону України «Про оренду землі», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Земельного Кодексу України, станом на дату державної реєстрації Договору , не містять будь яких підстав для автоматичного продовження дії договору та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. Порядок внесення змін, передбачений п.34 Договору в частині продовження строку оренди, також не дотриманий.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії Договору, зареєстрованого 20 серпня 2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, тому останнім днем строку дії договору є 20 серпня 2022 року, відтак договір оренди земельної ділянки припинився з 20 серпня 2022 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», враховуючи наявні письмові заперечення орендодавця, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягала б поверненню власнику.

Судом встановлено, що позивач на даний час немає змоги скористатися в повній мірі своїм майном, а саме, належною їй на праві власності земельною ділянкою, яка є об`єктом оренди за Договором, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право оренди СТОВ АФ «Барвінківська» на вказану земельну ділянку, що перешкоджає позивачу у реалізації її прав, як власника земельної ділянки.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, у даному випадку її права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем до 2032 року, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажає продовжувати договірні відносини оренди із відповідачем.

Саме такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03червня 2020 року у справі №282/773/18-ц, провадження №61-14214св19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналогічні позиції у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у судових рішеннях у справах №282/774/18 від 17.07.2020 року, 704/1337/19 від 05.07.2021 року, 282/1732/18 від 20.01.2021 року, 615/1411/17 від 26.09.2019 року.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання припиненим Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а не шляхом його розірвання з відповідних підстав, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав не дотримання відповідачем п. п. 8,34 цього договору задоволенню не підлягають, що узгоджується з висновком суду першої інстанції.

Щодо тверджень позивача про порушення СТОВ АФ «Барвінківська» умов п.9 Договору, а саме сплати орендної плати без врахування її індексації за 2019-2021 роки, судова колегія зазначає наступне.

З розрахунку нарахування та виплати орендної плати за 2019-2022 роки, вбачається, що ОСОБА_1 у 2019-2020 роках за Договором було нараховано орендну плати у розмірі 9 % від грошової оцінки землі, що склало 33 727,53 грн за кожен рік, у 2021 році 37 475,03 грн, з яких було утримано ПДФО 18 % та військовий збір 1.5% (а. с. 51).

ОСОБА_1 було перераховано орендну плату за землю, за 2019 рік 27014,91 грн, за 2020 рік 26 768,65 грн, за 2021 рік 30 016,55 грн, відповідно до наданих позивачем відомостей про зарахування відповідних коштів. Даний факт сторонами не заперечується (а. с. 18 20).

З договору вбачається, що орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. Відповідачем в добровільному порядку, на підставі Наказів директора СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №52-ОД від 19 березня 2019 року, №53-1 від 06 квітня 2020 року, №13-ОД від 23 лютого 2021 року, з 01.01.2019 року орендодавцям було встановлено орендну плату у розмірі 9% від грошової оцінки землі, з 01 січня 2021 року у розмірі 10 % від грошової оцінки землі, з урахуванням чого позивачу було нараховано та виплачено орендну плату, розмір якої є більшим, ніж встановлений Договором (а. с. 47, 48, 49 ).

Судова колегія відхиляє доводи позивача, що відповідач зобов`язаний здійснити виплату орендної плати за 2019 - 2020 роки із розрахунку 9% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, а за 2021 рік - із розрахунку 10% від нормативно грошової оцінки з урахуванням її індексації, як такі, що не відповідають умовам укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки від 2012 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення не врахованої та невиплаченої відповідачем індексації орендної плати за 2019- 2021 роки задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з урахуванням її індексації за 2022 рік за Договором в розмірі 33800,79 грн, а також пені в сумі 12 612,79 грн, а також 3% річних від простроченої суми за 2022 рік в розмірі 1014,02 грн, які підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що представник відповідача не заперечує та не спростовує факт невиплати орендної плати позивачу за 2022 рік за договором оренди, укладеними між СТОВ АФ «Барвінківська» та ОСОБА_1 , вказуючи у поданому відзиві на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Лист ТПП № 2024/2.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не звільняє орендаря від виконання договірних зобов`язань, викладений для загального користування.

Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану (війна або військові дії), що призвели до неможливості виконання договору, без надання належних доказів на підтвердження дійсної неможливості виконання умов договору оренди землі, є безпідставними.

Представником відповідача не надано інших доказів неможливості вчасного розрахунку орендаря з орендодавцем, або доказів, які б підтвердили факт настання для СТОВ АФ «Барвінківська» форс-мажорних обставин, що потягли за собою неможливість виконання ним зобов`язань за договором з відповідачем та звільнили б підприємство від відповідальності за невиконання зобов`язання у 2022 році за укладеним з ОСОБА_1 договором оренди землі.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що СТОВ АФ «Барвінківська» недоведено належне виконання ним договору з позивачем в частині виплати останньому орендної плати або спростувати позовні вимоги належними, допустимими й достатніми доказами.

Отже, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками за 2022 рік, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 20 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 10 001, 34 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

Згідно з пп. 170.1.1. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з пп. 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст. 167 ПК України).

Тобто, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Враховуючи вказане, відповідач, як орендар, є податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він має сплачувати з суми орендної плати за землю податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

Судова колегія відхиляє твердження позивача щодо обов`язку нарахування відповідачем розміру орендної плати, виходячи із розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати, встановлений та погоджений сторонами, становить саме 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду позивачем СТОВ АФ «Барвінківська», станом на 2022 рік становить 374 750,30 грн (а. с. 51).

Виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі, а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, враховуючи, що відповідач є податковим агентом платника податку, судова колегія приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за Договором у загальному розмірі 15 598,56 грн.

Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за Договором 374 750,30 х 4/100 = 15276,77 грн; розмір індексу інфляції - 4063,62 грн; податки - 3481,27 грн та 290,56 грн; таким чином розмір заборгованості за договором становить 15 598,56 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, а також трьох процентів річних від простроченої суми, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п.14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми, що становить 467,96 грн, а також пеня за 2022 рік у загальному розмірі 569,35 грн.

Враховуючи, що п. 14 Договору, визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, розмір пені за Договором, який підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року складає 596,35 грн.

Оскільки, позиція позивача зводиться до того, що відповідач, крім вищезазначеного, неналежно виконує умови договору оренди, що полягає у несплаті орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання спірного договору, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст.76, 89 ЦК України, не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою. Хоча порушення умов договору оренди з виплати орендної плати за 2022 рік знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, однак це не є систематичним порушенням умови договору оренди та не є підставою його розірвання, за таких обставин, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з цих підстав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача на користь СТОВ АФ «Барвінківська» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8253,23 грн, суд першої інстанції виходив з того, що СТОВ АФ «Барвінківська» при розгляді вказаної цивільної справи, понесла витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною першою статті 15ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Так, матеріали справи свідчать, що СТОВ АФ «Барвінківська» на підтвердження витрат на правничу допомогу надано наступні документи: Договором про надання правової допомоги №23/16 від 25 серпня 2023 року, додатком до Договору про надання правничої допомоги від 25 серпня 2023 року, актом до договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року, платіжною інструкцією від 11 квітня 2024 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих представником позивача документів, виходячи з того, що позовні вимогизадоволено частково,складністюсправи, затраченимчасом нанадання такихпослуг, судова колегія погоджується з розрахуноком суду першої інстанції щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 8253,23 грн.

Підстав для зменшення визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що додаткове рішення відповідає вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2024 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова