Рішення

від 14.08.2024 по справі 522/9035/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5305/24

Справа № 522/9035/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Єрганінова К.В.,

розглянувши заправилами спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданніу м.Одесі цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 07.06.2024 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського державного аграрного університету, третя особа: ОСОБА_2 та просить:

- визнати дії Одеського державного аграрного університету в особі коменданта Зглінської Людмили Олексіївни протиправними та такими, що порушують правила внутрішнього трудового розпорядку;

- зобов`язати Одеський державний аграрний університет, а саме коменданта ОСОБА_2 , здійснювати належне дотримання умов праці відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та чинного законодавства про працю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 займає посаду двірника навчального корпусу №4 в Одеському державному аграрному університеті. Разом з тим в університеті вона працювала за сумісництвом на 1/2 ставки прибиральницею службових приміщень. Комендант ОСОБА_2 8 лютого звернулася до позивачки з вимогою щодо підписання заяви на відмову від посади прибиральниці, через відсутність необхідності у цих послугах. Свою вимогу комендант аргументувала відсутністю снігу взимку і позивача будучи під емоційним тиском змушена була підписати заяву. При тому, що ставка і так була зменшена спочатку через пандемію, потім через військовий стан. Внаслідок прискіпливого ставлення коменданта до позивача, вона відчуває постійне негативне ставлення, що містить ознаки мобінгу. Позивачка звернулася до ректора з письмовою претензією щодо неправомірних дій коменданта, однак отримала незадовільну письмову відповідь. При тому, обсяг виконуваної роботи позивачкою не змінився, адже вона виконує обов`язку і прибиральниці службових приміщень і двірника навчального корпусу №4, а заробітну плату отримує лише в якості двірника.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 16.07.2024.

До суду 24.06.2024 надійшов відзив представника Одеського державного аграрного університету Марченко К.Б., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_3 09.02.2024 написала заяву на ім`я ректора з проханням звільнити її з 0,5 ставки прибиральника службових приміщень навчального корпусу №4 за власним бажанням з 29.02.2024. В двотижневий період позивачка не подала заяву про відкликання заяви про звільнення. Тому, роботадавець прийняв 23.02.2024 наказ про звільнення, який був доведений до відома позивачки 23.02.2024. Строк оскарження такого наказу сплив 23.05.2024. Те, що ОСОБА_3 після звільнення із посади фактично виконує ту ж роботу, але не отримує заробітну плату не відповідає дійсності та є наклепом. Позовні вимоги є безпідставними, адже позивач не вказує, які умови праці порушуються. Позов є безпідставним, що є зловживанням правом. Предмет позову є неналежним способом захисту, шо є самостійною підставою для відмови у позові. До позову не долучено доказів, чи до «прискіпливого ставлення» чи то «мобінгу» з боку роботодавця.

До суду 01.07.2024 надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_2 , згідно яких зазначає, що викладені у позові обставини не відповідають дійсності. Позивачка після звільнення на підставі власноруч написаної заяви, не виконує функції прибиральниці. ОСОБА_2 діє в межах функціональних обов`язків, контролюючи порядок та якість прибирання, зауваження щодо якості та вчасності, повноти прибирання дратують позивачку, однак конфліктів та суперечок між третьою особою та позивачкою не виникало. Фактично позовні вимоги пред`явлені до третьої особи, а не відповідача.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 16.07.2024 було відкладено до 14.08.2024.

До суду 06.08.2024 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , у якій вказує, що у справі визначено належного відповідача, адже на роботодавця покладено обов`язок правильно організовувати працю та здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

У судовому засіданні 14.08.2024 було прийнято відзив, пояснення та відповідь на відзив. ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Представник Одеського державного аграрного університету Марченко К.Б. звернулася до суду 25.07.2024 з заявою про розгляд справи за відсутності, у позові просить відмовити. ОСОБА_2 у поясненнях просила розглянути справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення позивача, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до ректора Одеського державного аграрного університету з заявою про прийняття її на 0,5 посадового окладу прибиральниці начального корпусу №4 з 04.11.2019 за сумісництвом (а.с.33).

З витягу з наказу №104-ВК/тр по Одеському державному аграрному університеті від 31.10.2019 вбачається, що було прийнято ОСОБА_3 на 0,5 ставки прибиральника службових приміщень навчального корпусу №4 з 04.11.2019 (а.с.33 на звороті).

ОСОБА_3 09 лютого 2024 звернулася до ректора Одеського державного аграрного університету з заявою, якою просить звільнити її з посади прибиральниці 0,5 ставки за власним бажанням (а.с.34).

Згідно витягу з наказу №13-ВК/тр по Одеському державному аграрному університеті від 23.02.2024 ОСОБА_3 звільнено з 0,5 ставки прибиральника службових приміщень навчального корпусу №4 з 29.02.2024 за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (а.с.35 на звороті).

Згідно довідки начальника відділу кадрів Одеського державного аграрного університету від 18.06.2024, ОСОБА_3 у період з 09.02.2024 по 29.02.2024 заяви про відкликання її заяви від 09 лютого 2024 року не подавала (а.с.35).

ОСОБА_3 звернулася до Одеського державного аграрного університету 12.03.2024 з претензією на діяльність коменданта ОСОБА_2 , у якій викладені ті ж обставини, що у позові (а.с.17).

Одеський державний аграрний університет листом від 12.03.2024 повідомив, що звільнення відбулося за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_3 . З метою з`ясування обставин претензії проведена службова перевірка та прийняті превентивні заходи із запобігання порушення прав та інтересів персоналу, роз`яснені наслідки мобінгу (цькування) (а.с.18).

Обґрунтування позову зводиться до примусу позивача написати заяву про звільнення, виконання неоплачуваної роботи та ознаки мобінгу з боку коменданта ОСОБА_2 .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ст. 38 КЗпП України працiвник має право розiрвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi.

Частина 3 статті 38 КЗпП України передбачає, що працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи. Для звільнення працівника без поважних причин обов`язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижнi до звiльнення. У такому разi роботодавецъ зобов`язаний звiльнити працiвника у встановленому порядку.

Приписи ст. 22 КЗпП України та ст. 43 Конституції України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 написала заяву про звільнення під примусом.

Виконання ОСОБА_3 роботи прибиральниці після її звільнення з займаної посади також не підтверджено жодним доказом.

Згідно ч.1, 5 ст. 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Статтею 141 КЗпП України закріплено, що роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно ч.2 ст. 158 КЗпП України роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).

ОСОБА_3 вказує, що відношення коменданта до неї відрізняється, є прискіпливим, внаслідок чого вона відчуває постійне негативне ставлення.

Однак, жодного доказу на підтвердження своїх тверджень позивачка не надає.

До позову долучено копії архівних відомостей по заробітній платі, претензія до роботодавця та відповідь на претензію. Клопотань про виклик свідків позивачем не заявлялося.

Необґрунтованими є відзначення представника відповідача про не зазначення порушених прав позивачки, адже вона зазначає, що виконує роботу з якої була звільнена і зазнає цькування, однак, визначені порушення не знаходять свого підтвердження.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо пропущення строку для оспорення наказу про звільнення, оскільки наказ не оскаржується ОСОБА_3 .

Отже, обставини викладені у позові не підтверджуються жодним доказом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Одеського державного аграрного університету (код ЄДРПОУ 00493008, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 99), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити беззадоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 16 серпня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар