Ухвала

від 15.08.2024 по справі 2-189/10

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Червоноармійський районний суд Житомирської області

Справа № 2-189/10

Номер провадження 4-с/292/1/24

У Х В А Л А

15 серпня 2024 року с-ще Пулини

Суддя Червоноармійського районного суду Житомирської області Лотуга В.Ф., розглянувши скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка Сергія Павловича, державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач - акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Опанасюк С.П. звернувся до суду із скаргою, в якій просить зобов"язати Корольовський відділ державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) припинити обтяження, а саме - арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження:11071527, зареєстрований 13.04.2011 Житомирською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №25834881 від 12.04.2011, винесеної державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ Рудюком А.В. (стягувача або особи, в інтересах якої накладено обтяження, не зазначено).

Дослідивши скаргу, вважаю, що її необхідно залишити без руху, з таких підстав.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

Згідно частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Оскільки ЦПК України не врегульовані питання щодо залишення без руху скарги на дії державного виконавця, суддя застосовує аналогію закону, зокрема, положення ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, які регулюють питання залишення позовної заяви без руху.

Так, позовна заява на ряду з іншими вимогами, повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, у скарзі не вказані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи, а також не зазначено даних про інших боржників.

З поданої скарги вбачається, що скаржник оскаржує дії/бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), при цьому не зазначає його прізвище, ім`я та по батькові.

В порушення п.п. 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, скарга не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та не зазначено підтвердження скаржника про те, що ним не подано іншої скарги на дії державного виконавця з тих самих підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі скарги не вбачається, яким чином порушено права чи свободи скаржника, оскільки в ній не зазначено та відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою щодо припинення обтяження - арешту нерухомого майна та йому було відмовлено.

Крім того, вирішуючи питання про прийняття скарги до розгляду, вважаю доцільним дослідити дотримання скаржником строку звернення до суду.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строки для звернення зі скаргою.

Так, відповідно до приписів цієї статті скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Представник скаржника - адвокат Опанасюк С.П. звернувся до суду зі скаргою 13 серпня 2024 року.

Зі скарги та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 звертався із заявою до Корольовського ВДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо з"ясування підстав накладення арешту на його нерухоме майно, на що листом від 02.05.2024 йому надали вказану інформацію, що свідчить про те, що скаржник міг довідатись про порушення своїх прав з дати отримання відповіді. У той же час, з 02.05.2023 до звернення із скаргою до суду пройшло більше 10 днів, а клопотання про поновлення строків звернення до суду зі скаргою не подано.

Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або в іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, в доданих до скарги документах не зазначено деперебувають їхоригінали.

Крім того, відповідно до інформації про виконавче провадження від 13.04.2024 та листа Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.05.2024, виконавчий документ було повернуто 18.11.2018 стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за відсутністю у боржника майна).

З ч.3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на 15.11.2018), вбачається, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно п.п. 1, 3, 11 ч.1 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.59 Закону (в редакції чинній на 15.11.2018) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У переліку відсутня така підстава для зняття виконавцем арешту, як повернення виконавчого документу стягувачу з підстав зазначених у п.2 ч.1 ст.37 Закону.

Отже, станом на час повернення виконавчого документа - 15.11.2018, державний виконавець діяв у спосіб визначений Законом, нормами якого не було передбачено зняття арешту з майна боржника на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону, оскільки стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

З огляду на викладене, у даному випадку належним способом захисту є звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки подані до суду документи не містять даних про те, що скаржник звертався у Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про зняття арешту з майна, однак йому було відмовлено.

Така позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного викладеного у поставі від 13 липня 2022 року

по справі № 2/0301/806/11.

Згідно з п. 13 Постанови ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 185 ЦПК.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

При таких обставинах скаргу слід залишити без руху, про що повідомити скаржника і надати йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали.

Керуючись ст.ст.185, 447, 450 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач - акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" на дії/бездіяльність органу примусового виконання, залишити без руху, про що повідомити скаржника.

Надати скаржнику строк в межах десяти днів з дня вручення копії ухвали суду для усунення зазначених в ній недоліків.

Роз`яснити скаржнику, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, скарга буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше вона буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ф. Лотуга