Рішення

від 15.08.2024 по справі 943/2302/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №943/2302/23

Провадження №2-а/463/45/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючий суддяЮрій БІЛОУС,

за участі секретаря судового засідання Оксани КОЗАК,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа ОСОБА_2 , сержант відділення поліції №2 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області,

про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,- не з`явився

представник відповідача ГУНПу Львівськійобласті, не з`явився,

третя особа ОСОБА_4 , не з`явився,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_5 позовних вимог:

Громадянин ОСОБА_6 , (надалі Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 25.11.2023 року відносно нього інспектором ВнП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Деркачом О., було винесено постанову серії ЕАТ №8205900 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вказує, що 25 листопада 2023 року близько 11 год. 37 хвилин він керуючи автомобілем марки KIA RIO, реєстр.номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено» чим порушив вимогу п. 8.4б ПДР України-порушення вимог пріоритету. Подія мала місце у м. Буськ, Львівської області, на відрізку дороги Т1806.

Покликається на те, що оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання технічних приладів і засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ним (Позивачем) адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання Позивач не з`явився. Однак просив розгляд справи проводити у його відсутності і позовні вимоги повністю підтримує.

Відповідач представник ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі їх представника, не подав.

Третя особа сержант ВнП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі їх представника, не подав.

У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

19.07.2024 року суддею Білоус Ю.Б., постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначення до розгляду. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного провадження, у порядку визначеному ст.286 КАС України. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву, а третій особі на пояснення, які повинні відповідати вимогам ст.162 КАС України. Однак, відзиву на позов від відповідача ГУНП у Львівській області чи пояснень від третьої особи не надходило.

06.08.2024 року постановлено ухвалу про продовження розгляду справи з повідомленням учасників справи на 15.08.2024року об 14:30год.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

У відповідності з статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_6 , 25.11.2023 року о 11:37 год. в м.Буськ, на відрізку автомобільної дороги Т1806 керуючи транспортним засобом не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 - проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п. 8.4б ПДР України - порушення вимог пріоритету, відповідальність за що, передбачена ч.1 статті 122 КУпАП.

Постановою серії ЕАТ №8205900 від 25.11.2023 року на позивача ОСОБА_8 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).

Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами пункту пп.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.8.4б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний виконувати вимоги знаків пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, полягає у порушенні правил проїзду.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У силу вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року.

Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, позивач ОСОБА_6 , покликається на те, що поліцейський до винесеної постанови не додав доказів виявленого ним порушення, не пояснив причини зупинки транспортного засобу під його (позивача) керуванням та не дотримався вимог щодо оформлення адміністративних матеріалів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕАТ №8205900 від 25.11.2023 року, у такій відсутні будь-які покликання на докази вчинення ОСОБА_6 , правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а у п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.

Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які покликання на технічні засоби як докази вчинення правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕАТ №8205900 від 25.11.2023 року про притягнення позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами.

Саме ж по собі описання стороною відповідача в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що фактично відсутні будь-які докази, які б вказували на вчинення позивачем ОСОБА_6 , правопорушення, зазначеного у постанові серії ЕАТ №8205900 від 25.11.2023 року.

Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження позивачки.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8205900 від 25.11.2023 року є такою, що винесена з порушенням зазначених вище вимог закону, оскільки відповідачем не доведено, що в діях позивача ОСОБА_6 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Крім того, у ст.35 Закону №580-VIII «Про національну поліцію» наведений перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п.п. 1, 3 ч.1 зазначеної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17, від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16-а, від 26.04.2018р. по справі №202/2862/17, від 26.04.2018р. по справі №200/5590/17 - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд наполягає на обов`язковій реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності, разом з тим правоохоронні органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, дотримуючись процедури притягнення винних осіб до відповідальності. Вимоги, які пред`являються до суб`єктів владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій спрямовані державою, перш-за все, на запобігання свавілля та неухильного дотримання прав фізичних і юридичних осіб.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що стороною Відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а також вини ОСОБА_6 , у його вчиненні.

Постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами вчинення ОСОБА_9 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому суд, відповідно до положень статті 293 КУпАП та статті 286 КАС скасовує вказану постанову.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 , підлягає до задоволення в повному обсязі, з наведених вище мотивів і підстав.

V. Вирішення долі судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем ОСОБА_6 , при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 536.80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Враховуючи, те що Позивачем не ставиться питання про відшкодування судових витрат по розгляду справи з Відповідача, то відповідно суд такі залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа - інспектор ВнП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області сержант поліції Деркач О.І., про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАТ №8205900 від 25 листопада 2023 року, якою до ОСОБА_10 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, - скасувати.

Сплачений ОСОБА_1 , судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп., залишити за таким.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті15 серпня 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Генерала Григоренка, 3, Львівської області, код ЄДРПОУ: 40108833;

Третя особа: інспектор ВнП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, сержант Декач О.І.

Суддя Юрій БІЛОУС