Постанова

від 15.08.2024 по справі 450/3988/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3988/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/1118/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування заборгованості по аліментах, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просила скасувати заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів в користь ОСОБА_2 в сумі 148487,07 грн за період з листопада 2020 року по липень 2023 року.

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування заборгованості по аліментах визнано неподаною та повернуто позивачу ОСОБА_1 .

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

10.04.2024 ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

Зазначає, що копію ухвали про залишення її позовної заяви без руху вона отримала 16.01.2024 та одразу на наступний день - 17.01.2024 нею було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн. Повертаючи її позовну заяву у зв`язку з неусуненням нею вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не дослідив в повній мірі обставини несвоєчасного отримання нею зазначеної ухвали та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2024 року та направити справу для провадження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Як убачається з матеріалів справи 15.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,у якому просила скасувати заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів в користь ОСОБА_2 в сумі 148487,07 грн, що виникла в період з листопада 2020 року по липень 2023 року.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом зазначення у позовній заяві ціни позову та сплати судового збору, виходячи з ціни позову та представлення суду доказів на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалу про залишення її позовної заяви без руху ОСОБА_1 отримала 30.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21).

17.01.2024 на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору в сумі 2 684,00 грн.

На час надходження до суду позовної заяви ОСОБА_1 (після усунення недоліків), головуючий у справі суддя Добош Н.Б. з 05.01.2024 по 08.03.2024 перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2024 позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивачем не в повній мірі виконано вимоги ухвали від 06.11.2023 про залишення позовної заяви без руху, а саме - не зазначено ціни позову, у відповідності до якої підлягає сплаті судовий збір. Інші вимоги ухвали позивачем виконано, судовий збір сплачено, однак після закінчення строку, визначеного ухвалою. Відтак, позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, що є підставою для повернення позовної заяви.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Також Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Як убачається з матеріалів справи, 17.01.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2024.

Відтак, станом на час винесення оскаржуваної ухвали позивач усунула недоліки позовної заяви, сплативши судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 17.01.2024 № 31 (а.с. 22). Більше того, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж визначено пунктом 1 частиною 1 статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, незважаючи на те, що ціну позову ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначила, зі змісту її позовних вимог вбачається, що заборгованість по аліментах становить 148487,07 грн, що і є ціною позову.

Відтак, враховуючи, що на день постановлення ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , така виконала вимоги ухвали про залишення її позовної заяви без руху, суд першої інстанції не мав підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що при вирішенні питання про повернення позовної заяви позивачу, суд проявив надмірний формалізм у застосуванні законодавчих положень, чим порушив статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

З наведених мотивів, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 березня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра