Постанова

від 12.08.2024 по справі 442/2632/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/2632/20 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/766/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: представника Дрогобицької міської ради Львівської області Ластов`яка Б.В.,

Бігуняка Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у травні 2020 року Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дрогобицької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення Дрогобицької міської ради та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, покликається на те, що є правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Газда», яке на підставі договору про співпрацю № 50 від 05 травня 1991 року, укладеного із заводом «Граніт», мало право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме: корівник, склад з навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на земельній ділянці площею 18,9 га, з правом їх викупу. У серпні та вересні 1991 року сплатило вартість отриманого від заводу майна в розмірі 11 262 рублів та отримало у власність вищезазначене майно. Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі №3/61, яке набрало законної сили та було виконано в передбачений законом спосіб, встановлено, що Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.», як правонаступник кооперативу «Газда», у передбачений законом спосіб набуло право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою площею 18,9 га, на якій знаходиться фруктовий сад та нерухоме майно, межі якої встановлені по існуючій бетонній загорожі. Стверджує, що протягом 26 років відкрито, добросовісно і безперервно користується вищезазначеною земельною ділянкою, площею 18,9 кв.м., де знаходиться придбаний ним фруктовий сад, здійснюючи на ній сільськогосподарську діяльність. Крім того, щорічно і в повному обсязі сплачує передбачені законодавством України податки за використання отриманої в постійне користування земельної ділянки. Зазначає, що рішенням сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 жовтня 2018 року № 1376 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 650 кв.м. на пров. Тепличному, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 615 кв.м. на пров. Тепличному, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому 11 вересня 2018 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 27894204 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на виділену їй земельну ділянку, а 16 жовтня 2018 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис за №284282018 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на виділену йому земельну ділянку. На думку позивача Дрогобицька міська рада Львівської області незаконно передала у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, які фактично є частиною земельної ділянки, площею 18.9 га, що є у його постійному користуванні, на якій знаходиться фруктовий сад. Земельна ділянка, площею 18,9 га, є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, передана йому на праві постійного користування, а відтак, зважаючи на цільове призначення земельної ділянки, неправомірно передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 650 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а у власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 615 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка є частиною його земельної ділянки. Звертає увагу на те, що не зверталося із заявами про припинення права постійного користування до Дрогобицької міської ради, а рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки з його володіння не приймалося, тому відсутні підстави для припинення його права на земельну ділянку. Позивач вважає, що має право витребувати спірні земельні ділянки, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули їх від Дрогобицької міської ради Львівської області, яка не мала права відчужувати ці земельні ділянки.

З наведених підстав просить:

-скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради від 08 жовтня 2018 року № 1376:

«Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 , земельну ділянку пл. 650 кв.м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, для будівництва і обслуговування житлового буди господарських будівель та споруд»;

«Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_2 , земельну ділянку пл. 615 кв. м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд»,

які знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, право постійного користування якою, відповідно ж закону, належить Фермерському господарству «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда»;

-витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 650 кв.м, що у АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, з насадженими деревами на ній, яка розміщена на земельній ділянці сільськогосподарського призначення пл. 18,9 га, що за законом набута у постійне користування Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда» та скасувати проведену щодо неї державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за номером запису права (в державному реєстрі прав) № 284282018 від 16.10.2018р.;

-витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_3 земельну ділянку площею 615 кв.м, у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, яка розміщена на земельній ділянці сільськогосподарського призначення пл. 18,9 га, що за законом набута у постійне користування Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда» та скасувати проведену щодо неї державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 за номером запису права (в державному реєстрі прав) № 27894204 від 11.09.2018р.

Рішенням Дрогобицькогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 14грудня 2023року позовФермерського господарства«Газда» добродія ОСОБА_4 »задоволено.

Скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради від 08.10.2018 р. №1376:

- «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 , земельну ділянку пл. 650 кв.м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, для будівництва і обслуговування житлового буди господарських будівель та споруд;

- «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_2 , земельну ділянку пл. 615 кв. м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд», які знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, право постійного користування якою, відповідно ж закону, належить Фермерському господарству «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда».

Витребувано з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 650 кв.м, що у АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, з насадженими деревами на ній, яка розміщена на земельній ділянці сільськогосподарського призначення пл. 18,9 га, що за законом набута у постійне користування Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда» та скасовано проведену щодо неї державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за номером запису права (в державному реєстрі прав) №284282018 від 16.10.2018р.

Витребувано з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_3 земельну ділянку площею 615 кв.м, у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, яка розміщена на земельній ділянці сільськогосподарського призначення пл. 18,9 га, що за законом набута у постійне користування Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда» та скасовано проведену щодо неї державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 за номером запису права (в державному реєстрі прав) №27894204 від 11.09.2018р.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2024 року стягнуто зДрогобицької міської ради на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» судовий збір в розмірі 8408 грн.

Зобов`язано Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України Львівської області повернути платнику судового зборуФермерському господарству «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» зайво сплаченийсудовий збір в сумі4204 грн. згідно квитанції №N1CYQ5098M від 02.06.2020.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року оскаржила Дрогобицька міська рада Львівської області, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.» не є правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Газда», що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2022 року. Крім того, сільськогосподарський кооператив «Газда» не ліквідований чи реорганізований, є діючим, тому не може мати правонаступника, а єдине, що пов`язує ці дві юридичні особи, є те, що їхнім керівником є ОСОБА_4 . Зазначає, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми частини 5 статті 116 ЗК України, оскільки позивач не набував права на спірні земельні ділянки, а відтак такі не підлягали вилученню у нього. Апелянт вважає відсутніми будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача на передачу земельних ділянок. Вважає, що реалізації права постійного користування земельною ділянкою кореспондує обов`язок вчинення дій, щодо отримання правовстановлюючого документа та його реалізації, однак Дрогобицька міська рада Львівської області, як власник спірних земельних ділянок, жодних рішень щодо їх передачі позивачу не приймала, відтак ці земельні ділянки не перебували та не перебувають у законному користуванні позивача. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази належності позивачу на праві власності будь-якого нерухомого майна, яке б знаходилось на спірній земельній ділянці, а рахунок-накладна № 25 від 10 вересня 1991 року не посвідчує права власності. Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, а багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, багаторічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріям та їх балансовою вартістю, однак позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували ведення позивачем господарської діяльності та наявності на спірних земельних ділянках основних засобів, в тому числі і фруктових насаджень.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Дрогобицької міської ради Львівської області Ластов`яка Б.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.», суд першої інстанції виходив з того, що на підставі судового рішення позивач набув право постійного користування спірними земельними ділянками, є власником фруктового саду на цій земельній ділянці, добровільно не відмовлявся від права користування земельною ділянкою, що свідчить про те, що його право постійного користування земельною ділянкою не припинилося, а відтак прийняття Дрогобицької міською радою рішення від 08.10.2018 року №1376 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок», яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність, земельну ділянку пл. 650 кв.м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку пл. 615 кв. м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, які знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, право постійного користування якими належить Фермерському господарству «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника с/г кооперативу «Газда», без її попереднього вилучення у Фермерського господарства, суперечить вимогам закону, таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню. І оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність земельні ділянки на підставі рішення Дрогобицької міської ради, яка не вилучивши у ФГ земельні ділянки не вправі була надавати їх у власність, то підставними є вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1991 році створено кооператив «Газда» засновником якого був ОСОБА_4

05 травня 1991 року між кооперативом «Газда» та заводом Граніт» укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив набув право користування наданими заводом засобами виробництва, а саме: корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, насаджених на земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. В серпні та вересні 1991 року ОСОБА_4 сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262 рублів.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі №1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу «Газда» на основні засоби виробництва на підставі договору від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля), 515 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі №3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

На виконання зазначеного судового рішення видано наказ.

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року у справі №3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02 лютого 1993 року, викладено її у такій редакції: «Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 18,9 га на вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України».

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року виконано. Додатком до акта є викопіювання з плану м. Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту МПП «Газда», це підприємство утворилося в результаті реорганізації сільськогосподарського кооперативу «Газда» і є його правонаступником.

Розпорядженням міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р МПП «Фірма «Газда» перереєстровано на ФГ «Газда». Згідно зі Статутом ФГ «Газда», це господарство утворилося в результаті реорганізації МПП «Газда» і є його правонаступником.

Зазначене підприємство є зареєстрованим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи.

З повідомлень Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, акта від 21 червня 2018 року, податкових повідомлень-рішень вбачається, що ФГ «Газда» є платником сільськогосподарського і земельного податку, зокрема щодо земельної ділянки площею 18,9 га.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року (справа № 1/454-29/203), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року, підтверджено правомірність розпорядження міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р про перереєстрацію МПП «Фірма «Газда» у Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.». Ухвалою Верховного Суду України від 18 травня 2006 року відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2006 року у справі № 1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда», як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, зазначене господарство має право на постійне користування земельною ділянкою, що спростовує доводи апелянта щодо відсутності правонаступництва.

Безпідставним є покликання апелянта на рішення Господарського суду Львівської області від 16 травня 2022 року, яким, на його думку спростовуються висновки суду щодо правонаступництва ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», оскільки таке не скасовує та не відміняє рішень судів, які ухвалені раніше, набрали законної сили, та залишені без змін за результатами перегляду в касаційному порядку, якими встановлено правонаступництво ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.».

Матеріалами справи підтверджується, що 13 грудня 2006 року позивач уклав договір із Львівською регіональною філією Центру ДЗК про виконання проектно-пошукових робіт з виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Згідно з листом Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області від 09 серпня 2010 року № 4267 станом на 28 січня 2010 року відповідно до Державної статистичної звітності за кооперативом «Газда» рахувалося 18,9 га земель, з яких під багаторічними насадженнями 18 га, під будівлями 0,9 га.

Згідно з листом Відділу Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області від 17 грудня 2015 року за ФГ «Газда» рахувалася земельна ділянка у такій самій площі. Зазначене стверджується і витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 лютого 2015 року, 09 лютого 2016 року, 12 березня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ «Газда» протягом 2013-2015 років неодноразово зверталося із заявами до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській, з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання у розгляді заяви ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській (фруктовий сад), для проведення реєстраційних дій права постійного землекористування та зобов`язано Дрогобицьку міську раду розглянути заяву ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.».

Рішенням XI сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 08 липня 2016 року № 315 відмовлено у наданні дозволу ФГ «Газда» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки згідно з поданими заявами від 02 і 17 липня 2013 року, 07 квітня, 11 липня 2014 року, 05 серпня, 28 жовтня, 30 листопада, 10 грудня 2015 року, 30 травня 2016 року.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 442/6255/16-а скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради від 08 липня 2016 року № 315 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої по вул. Самбірській (фруктовий сад) в місті Дрогобичі Львівської області з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідно до акту виконання судового рішення № 3/61 від 18 грудня 1993 року для проведення державної реєстрації права постійного користування набутою земельною ділянкою в органах державної реєстраційної служби.

Оскільки рішення сесії Дрогобицької міської ради від 8 липня 2016 року прийняте за результатами розгляду заяв позивача від 2,17 липня 2013 року, 3 березня, 7 квітня, 11 липня 2014 року, 5 серпня, 28 жовтня, 30 листопада, 10 грудня 2015 року, 30 травня 2016 року, Дрогобицька міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяв позивача протягом строку, встановленого законодавством. Крім того, підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки чітко визначені земельним законодавством, а з оскаржуваного рішення не вбачається правових підстав для відмови в наданні такого дозволу.

Таким чином, Фермерське господарство «Газда», будучи користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, однак такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів Дрогобицької міської ради Львівської області про те, що позивач не звертався до органу місцевого самоврядування з заявами щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення спірної земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 .

Зазначені обставини встановлені вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а встановлено, що ФГ «Газда» було користувачем спірної земельної ділянки, неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській та присвоєння кадастрового номера для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Тобто для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належала сільськогосподарському кооперативу «Газда», фермерському господарству була необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої надається рішенням органу місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській, та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Частинами першою та четвертою статті 30 ЗК України 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, зокрема державними актами.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14 цс 15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені

статтею 141 ЗК України. Зокрема, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Встановивши, що оскаржуване рішенняДрогобицької міської ради Львівської області №1376 від 08 жовтня 2018 року «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок», яким ОСОБА_1 затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність, земельну ділянку пл. 650 кв.м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ((пункт 1.11); затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку пл. 615 кв. м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, (пункт 1.3), прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування у відповідних частинах.

Суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив, що право користування земельною ділянкою площею 18,9 га виникло у ФГ «Газда» на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким підтверджено виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 (з урахуванням ухвали від 22 червня 1993 року про уточнення резолютивної частини) про виділення СГК «Газда» земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, а тому спірна земельна ділянка вважаються сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Судом також встановлено, що з метою встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, площею 18,9 га, та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховані обставини правонаступництва ФГ «Газда» від малого приватного підприємства «Газда», яке було правонаступником сільськогосподарського підприємства «Газда», а тому і власного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист. Такі висновки спростовують доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Визнання ФГ «Газда» правонаступником малого приватного підприємства «Газда» є юридичним фактом, встановленим при розгляді господарської, адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач, і відповідач.

Таким чином, встановивши, що ФГ «Газда» є правонаступником МПП «Газда» та СГК «Газда», які не відмовлялися від користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га, а отже, припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Газда» не відбулося, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача Дрогобицькою міської радою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність земельних ділянок на підставі оскаржуваного рішення Дрогобицької міської ради відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

За пунктом 2 частини 1 статті 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна не тільки власником майна, але й іншою особою.

Згідно з частиною 3 статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є і над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі №6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, нам якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

На думку колегії суддів обґрунтованими є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог щодо витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах сформульовані Верховним Судом у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 442/2635/20 (провадження № 61-14406 св 21), від 16 лютого 2022 року у справі № 442/2569/18 (провадження № 61-372 св 21), від 24 травня 2023 року у справі № 442/6301/20 (провадження № 61-10209 св 22), від 28 липня 2023 року у справі № 442/6779/20 (провадження № 61-214 св 22), від 15 листопада 2023 року у справі № 442/8622/19 (провадження № 61-9858 св 23).

Посилання апеляційної скарги на те, що ФГ «Газда» не набуло статусу землекористувача, є безпідставними, так як ґрунтуються на припущеннях і не відповідають нормам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин, разом з тим відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, належні та допустимі докази припинення землекористування позивача з інших підстав, відповідачі суду не надали, такі в матеріалах відсутні.

Крім того, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було проведено ґрунтовну перевірку дотримання Дрогобицькою міською радою вимог чинного земельного законодавства України та виконання рішень судів, що набрали законної сили, якою було встановлено правомірність та законність набуття у постійне користування позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, де розмішений фруктовий сад та майно позивача необхідне для ведення фермерського господарства. Поряд з цим, зазначеним управлінням встановлено наявність порушень, допущених міською радою при прийнятті оскаржуваних позивачем рішень, що стверджується листом від 22.08.2018.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскаржуване рішення сесії Дрогобицької міської ради в частині затвердження матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і передачі безоплатно у приватну власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» суперечать вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України.

А відтак, встановивши, що надані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача, й таке надання відбулося без припинення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_4 », суд дійшов вірного висновку про скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради від 08.10.2018 року №1376 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» ОСОБА_1 , земельної ділянки пл. 650 кв.м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0175, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (пункт 1.11 рішення); та ОСОБА_2 , земельної ділянки пл. 615 кв. м. на пров. Тепличний, кадастровий номер 4610600000:01:028:0189, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (пункт1.3 рішення).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який ухвалюючи оскаржуване рішення суду виходив з того, що позивач правомірно набув право постійного користування спірною земельною ділянкою, що виникло до 2004 року внаслідок виконання судового рішення, а також набув у власність сад (багаторічні насадження), право власності на будівлі, що розміщені на цій земельній ділянці, а тому виділення (надання) такої земельної ділянки (повністю чи в частині) іншим особам без попереднього її вилучення, суперечить чинному земельному законодавству.

З урахуванням того, що позивач набув право власності на сад, вирощений на спірній земельній ділянці, набув право постійного користування земельною ділянкою до прийняття Дрогобицькою міською радою оскаржуваного рішення щодо цієї земельної ділянки, суд вірно вважав підставними позовні вимоги в частині витребування спірних земельних ділянок та наявних на ній фруктових насаджень (дерев).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуванерішення судуухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,апеляційна скаргане підлягаєдо задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Дрогобицької міськоїради Львівськоїобласті залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 серпня 2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк