Рішення

від 16.08.2024 по справі 140/5802/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5802/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про арешт коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (далі ТОВ «Імперія Азарту», відповідач) про арешт коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ «Імперія Азарту».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової служби України від 16.05.2024 №364, наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Імперія Азарту» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту» від 14.03.2024 №5616/24-08/43473708.

28.05.2024 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту», на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Волинській області здійснено виїзд за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, в якому здійснює діяльність ТОВ «Імперія Азарту».

В подальшому директору ТОВ «Імперія Азарту» ОСОБА_1 28.05.2024 об 11 годині 00 хвилин пред`явлено наказ, службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, проте остання, ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, підписувати їх відмовилася та не допустила до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області в присутності директора ТОВ «Імперія Азарту» ОСОБА_1 було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 28.05.2024, копію якого остання отримала, а також отримала копію наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п.

Враховуючи викладене, а також те, що платником податків ТОВ «Імперія Азарту» умисно вчиняються дії спрямовані на недопуск до проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області звернулось до суду із позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Імперія Азарту».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Волинський окружний адміністративний суд у справі №140/5748/24 відмовив у підтверджені обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Імперія Азарту», рішення суду набрало законної сили, проте в порушення п. 94.11 ст. 94 ПК України винні особи позивача за скасований судом арешт майна притягнуті не були. В подальшому ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 140/5720/24 забезпечено позов шляхом зупинення дії наказу від 23.05.2024 №1927-п, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 ухвала залишена без змін.

Вважає, що ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України призначили очевидно незаконну перевірку, оскільки наказ ДПС України від 16.05.2024 №364 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Імперія Азарту» підписано не головою ДПС України (Т. Кірієнко), а заступником ДПС України (Є. Сокуром), який не має повноважень на призначення перевірки. Крім того, позивач незаконно залучив до проведення перевірки працівників інших територіальних органів ДПС, а саме ГУ ДПС у Львівській області.

Також, представник відповідача вважає протиправним наказ ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту» та оскаржив його в судовому порядку, відтак відсутні підстави для накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Імперія Азарту».

Поряд з цим, представник відповідача просив стягнути витрати на професійну правову допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача заперечила доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву, та підтримала доводи, зазначені у позовній заяві та просила позов задовольнити. Вважає, що наказ на проведення перевірки відповідача прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а дії посадових осіб щодо його прийняття та проведення перевірки є правомірними. Додатково заперечила щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2024 на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової служби України від 16.05.2024 №364, ГУ ДПС у Волинській області видано наказ №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту», яким призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Імперія Азарту» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту» від 14.03.2024 №5616/24-08/43473708. Дата початку перевірки:28.05.2024; тривалість перевірки: 5 робочих днів.

28.05.2024 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №2815/03-20-24-08, №2816/03-20-24-08, №2817/03-20-24-08, №2818/03-20-24-08, №2819/03-20-24-08 працівниками ГУ ДПС у Волинській та Львівській області, здійснено виїзд за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, де здійснює діяльність ТОВ «Імперія Азарту».

По прибутті за вищевказаною адресою директору ТОВ «Імперія Азарту» ОСОБА_1 28.05.2024 об 11 годині 00 хвилин пред`явлено наказ, службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, проте остання, ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, підписувати їх відмовилася та не допустила до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з чим посадовими особами позивача в присутності директора ТОВ «Імперія Азарту» ОСОБА_1 було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 28.05.2024 в двох примірниках, копію якого остання отримала, а також отримала копію наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п.

У зв`язку із не допуском до проведення документальної позапланової перевірки податковий орган звернувся до суду в загальному порядку з вимогами про накладення арешту на кошти платника податків ТОВ «Імперія Азарту».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники віддулу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Волинській області та ГУ ДПС у Львівській області не змогли провести перевірку ТОВ «Імперія Азарту» у зв`язку з відмовою в допуску до проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків ТОВ «Імперія Азарту» за податковою адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, про що складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 28.05.2024.

Згідно із абзацами першим - третім пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Відповідно до пп.20.1.31, 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень ст.94 ПК України вбачається, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення ст.94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи ст.94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про т е, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Отже, не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правовою підставою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

В даному випадку, підставою для проведення перевірки був наказ ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту», який оскаржений платником податків у судовому порядку (справа №140/5720/24). Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі.

Поряд з цим ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі №140/5720/24 зупинено дію наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту» до набрання законної силу рішенням у даній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №140/5720/24 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 про забезпечення позову в справі №140/5720/24 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст.255 КАС України).

За правилами ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Тобто, дія наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту», який слугував підставою для проведення перевірки, зупинена у судовому порядку.

За правилами пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Обидві підстави для можливості застосування арешту майна платника податків (відмова від проведення документальної або фактичної перевірки та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу) можуть мати місце виключно у випадку, якщо така відмова чи не допуск відбулися, саме за наявності законних підстав.

Законність підстав для проведення перевірки будуть оціненні у межах адміністративної справи №140/5720/24, в якій оскржується наказ ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту». Відтак слід дійти висновку про передчасність звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Імперія Азарту».

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування арешту коштів платника податків, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6750,00 грн. суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 31.10.2023 №1/31-10, додаткову угоду №1 від 28.05.2024 до договору 31.10.2023 №1/31-10 про надання правничої допомоги.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, а також враховуючи заперечення представника позивача суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, дана справа є спором незначної складності, а спірні правовідносини регулюється лише нормами ПК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, а тому справедливим розміром відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань позивача є сума 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести відповідач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 2, код ЄДРПОУ 43473708) про арешт коштів на рахунках - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський