Постанова

від 14.10.2024 по справі 140/5802/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5802/24 пров. № А/857/23176/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року (судді Мачульського В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/5802/24 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про арешт коштів на рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області 31.05.2024 звернулося в суд до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про арешт коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ «Імперія Азарту».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової служби України від 16.05.2024 №364, наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Імперія Азарту з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту від 14.03.2024 №5616/24-08/43473708. 28.05.2024 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Волинській області здійснено виїзд за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, в якому здійснює діяльність ТОВ Імперія Азарту. В подальшому директору ТОВ Імперія Азарту ОСОБА_1 28.05.2024 об 11 годині 00 хвилин пред`явлено наказ, службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, проте остання, ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, підписувати їх відмовилася та не допустила до проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області в присутності директора ТОВ Імперія Азарту ОСОБА_1 було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 28.05.2024, копію якого остання отримала, а також отримала копію наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п. Враховуючи викладене, а також те, що платником податків ТОВ Імперія Азарту умисно вчиняються дії спрямовані на недопуск до проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, також заявив про стягнення судових витрат з відповідача в сумі 4500 грн.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 23.05.2024 на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової служби України від 16.05.2024 №364, ГУ ДПС у Волинській області видано наказ №1927-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту, яким призначено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Імперія Азарту з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2020 по 30.09.2023, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту від 14.03.2024 №5616/24-08/43473708. Дата початку перевірки:28.05.2024; тривалість перевірки: 5 робочих днів.

28.05.2024 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №2815/03-20-24-08, №2816/03-20-24-08, №2817/03-20-24-08, №2818/03-20-24-08, №2819/03-20-24-08 працівниками ГУ ДПС у Волинській та Львівській області, здійснено виїзд за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, де здійснює діяльність ТОВ Імперія Азарту.

По прибутті за вищевказаною адресою директору ТОВ Імперія Азарту ОСОБА_1 28.05.2024 об 11 годині 00 хвилин пред`явлено наказ, службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, проте остання, ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, підписувати їх відмовилася та не допустила до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з чим посадовими особами позивача в присутності директора ТОВ Імперія Азарту ОСОБА_1 було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 28.05.2024 в двох примірниках, копію якого остання отримала, а також отримала копію наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п.

У зв`язку із не допуском до проведення документальної позапланової перевірки податковий орган звернувся до суду в загальному порядку з вимогами про накладення арешту на кошти платника податків ТОВ Імперія Азарту.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Волинській області та ГУ ДПС у Львівській області не змогли провести перевірку ТОВ Імперія Азарту у зв`язку з відмовою в допуску до проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків ТОВ Імперія Азарту за податковою адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 2, про що складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 28.05.2024.

Згідно із абзацами першим - третім пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Відповідно до підпунктів 20.1.31, 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п.94.2 ст.94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень ст.94 ПК України вбачається, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення ст.94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи ст.94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання колегія суддів вважає, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п.94.2 ст.94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Отже, не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правовою підставою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

В даному випадку судом на підставі матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення перевірки був наказ ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту, який оскаржений платником податків у судовому порядку (справа №140/5720/24). Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі.

Поряд з цим ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі №140/5720/24 зупинено дію наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту до набрання законної силу рішенням у даній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №140/5720/24 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 про забезпечення позову в справі №140/5720/24 без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишено без задоволення. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №140/5720/24 залишено без змін.

Головне управління ДПС у Волинській області також звернулося в суд із заявою до ТзОВ «Імперія Азарту» в якій просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №140/5748/24 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Азарту задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року по справі №140/5748/24 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відмовлено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно із частиною 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За правилами частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Стосовно юридичного значення обставин, встановлених у рішеннях судів, які вказані вище, суд звертає увагу на наступне.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду.

Тобто колегії суддів дійшла висновку, що дія наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту, який слугував підставою для проведення перевірки зупинена у судовому порядку станом на час розгляду справи в суді, що апелянтом не спростовано.

За правилами пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Обидві підстави для можливості застосування арешту майна платника податків (відмова від проведення документальної або фактичної перевірки та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу) можуть мати місце виключно у випадку, якщо така відмова чи не допуск відбулися, саме за наявності законних підстав.

Законність підстав для проведення перевірки будуть оцінені у межах адміністративної справи №140/5720/24, в якій оскаржується наказ ГУ ДПС у Волинській області від 23.05.2024 №1927-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Імперія Азарту. Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про передчасність звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ Імперія Азарту.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що є правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд зазначає, що згідно статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки апелянт не зазначає таких доводів в апеляційній скарзі щодо неспівмірності витрат стягнення на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято правомірно та не підлягає згідно статті 308 КАС України перевірки судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржника із посиланням на висновки Верховного Суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що вони були ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами ніж за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про арешт коштів на рахунках.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України наявні з врахуванням поданої заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

З огляду на вищезазначене, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді апеляційної інстанції, а також частину 7 статті 134 КАС України щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а позивач не зазначає таких доводів в клопотанні щодо суми наданих послуг представником відповідача в суді апеляційної інстанції в цілому на суму 4500 грн., а тому таке клопотання підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №140/5802/24 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, 2, ЄДРПОУ 43473708) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. понесених витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.П. Нос

С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено 14.10.2024