Рішення

від 15.08.2024 по справі 200/3087/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року Справа№200/3087/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350; юридична адреса: 29013, місто Хмельницький, вул. Гната Чекірди, б. 10) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.06.2024 № 056650010302, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за заявою про призначення пенсії за віком від 01.05.2024;

- зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 01.05.2024 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 28.06.1991 по 30.06.1991, з 04.07.1991 по 09.12.1991, з 13.02.1994 по 15.08.1996 та з 01.10.2022 по 25.04.2024.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01.05.2024 звернулась до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додала необхідні документи, оскільки вважала, що на час звернення має достатньо страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Проте відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.

Вважає дії відповідача щодо неврахування того факту, що право на призначення пенсії у неї виникло з 50-тирічного віку, та незарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу неправомірними і такими, що порушують її право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30 травня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 30 травня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

01 травня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення до відповідача за призначенням пенсії позивачу виповнилося 51 рік.

Заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 № 056650010302 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.

На думку відповідача, страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 14 днів, в тому числі на пільгових умовах - 12 років 09 місяців 2 дні.

Згідно спірного рішення до пільгового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю відомостей про видачу паспорта особі та незазначення у заяві інформації про догляд за дитиною;

- період роботи з 04.07.1991 по 09.12.1991 згідно з трудовою книжкою від 03.07.1991 серії НОМЕР_3 , у зв`язку з відсутністю дати наказу про прийняття на роботу;

- період роботи з 01.10.2022 по 30.04.2024, з підстав несплати внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, з розрахунку за Формою РС-право вбачається, що період навчання з 28.06.1991 по 30.06.1991 також не зараховано до страхового стажу позивача.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірний період працювала:

- з 28.06.1991 по 30.06.1991 навчання в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька; диплом НОМЕР_5 , виданий 30 червня 1991 року;

- 04.07.1991 прийнята кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу - Наказ 138-к;

- 09.12.1991 звільнена за власним бажанням у звязку зі зміною місця проживання - Наказ № 297-к від 09.12.1991.

За спірні періоди з 13.02.1994 по 15.08.1996 та з 01.10.2022 по 25.04.2024 записи у трудовій книжці позивача відсутні.

Крім того, згідно довідки від 25.04.2024 № 01/11-83/14, виданої ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДП «ВК «Краснолиманська» з 08.11.2016 по теперішній час на посаді «лампівник», що передбачено Списком 2, розділом І, підрозділом 2а, код КП (7 років 5 місяців 17 днів). На підставі ПКМУ від 11.03.1994 №162; ПКМУ від 16.01.2003 № 36; ПКМУ від 24.06.2016 № 461.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форма ОК-5, за позивача з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року сплачено суми заробітку страхувальником Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код 31599557).

Також згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, форма ОК-5, за період 2022 - 2023 роки міститься код «ЗПЗ013Б1», що відповідає Списку № 2.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21) дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання норми якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону №1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Оскільки, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тому рішення відповідача, яким позивачу, якій на час звернення із заявою про призначення пенсії виповнилося 51 рік, відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 2022 року по 25 квітня 2024 року за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська», який не зараховано відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача через відсутність сплати внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Отже, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що через відсутність відомостей про сплату підприємством ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» страхових внесків ним не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.10.2022 по 25.04.2024, оскільки несплата роботодавцем позивача страхових внесків не може бути перепоною для перерахунку пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).

При вирішенні питання щодо наявності підстав для врахування періоду роботи позивача з 01.10.2022 по 25.04.2024 за професією «лампівник» до пільгового стажу, суд виходить із такого.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачем, окрім копії трудової книжки, також була додана пільгова довідка Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 25.04.2024 №01/11-83/14 з відомостями про пільговий характер роботи за Списком № 2 за періоди з 08.11.2016 по теперішній час за професією, посадою «лампівник».

Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), що надані позивачем до заяви про призначення пенсії у складі документів про стаж, міститься інформація по спеціальному стажу позивача у Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» за кодом страхувальника 31599557 (код підстав для обліку стажу ЗП3013Б1-Список № 2).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.1992 були чинними Список № 1 та Список № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а після - списки, затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Так, професія «лампівники» віднесена до Списку № 2 відповідно до розділу 1, підрозділу 1, пункту 1.1.а згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 і від 11.03.1994 №162, код професії 2010100а-13357, та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 - до розділу І, підрозділу 1.

Отже, враховуючи наведене, вказана професія, за якою працювала позивач у період часу з 01.10.2022 по 25.04.2024, віднесена до Списку № 2 та встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у цей період підтверджується довідкою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 25.04.2024 № 01/11-83/14.

Проте позивач у позовних вимогах просить зарахувати період роботи з 01.10.2022 по 25.04.2024 лише до страхового стажу. Однак суд дійшов висновку, що професія «лампівник», за якою працювала позивач у період з 01.10.2022 по 25.04.2024, віднесена до Списку № 2, у зв`язку з чим, враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним).

Відновленням порушеного права позивача в цій частині є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2022 по 25.04.2024.

За таких обставин суд вважає, що незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.10.2022 по 25.04.2024 на підприємстві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» через несплату страхових внесків підприємством-роботодавцем є протиправним.

Щодо позовних вимог про зарахування періоду навчання з 28.06.1991 по 09.12.1991 в Середньому професійно-технічному училищі м. Донецька, суд зазначає таке.

З розрахунку за Формою РС-право вбачається, що період навчання з 28.06.1991 по 30.06.1991 відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача. Підстав незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу роботи у спірному рішенні не зазначено.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище- агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Період навчання з 28.06.1991 по 30.06.1991 підтверджується дипломом НОМЕР_5 , виданим 30 червня 1991 року, в якому зазначено, що позивач навчалася в Середньому професійно-технічному училищі м. Донецька з 01.09.1989 по 30.06.1991. Відповідний запис є і в трудовій книжці.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання у СПТУ-52 м. Донецька з 28 червня 1991 року по 30 червня 1991 року.

Щодо періоду роботи позивача з 04.07.1991 по 09.12.1991, який не зараховано до страхового стажу через відсутність дати наказу про прийняття на роботу, суд зауважує на такому.

Як вбачається з трудової книжки позивача, її першим місцем роботи була Красноармійська фабрика індпошиву та ремонту одягу.

04.07.1991 вона прийнята кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду - Наказ 138-к, а 09.12.1991 - звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання - Наказ №297 -к від 09.12.1991.

Трудова книжка заведена на цьому ж підприємстві 03.07.1991.

Як вже зазначалося судом вище по тексту рішення, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 судом встановлено, що в записі від 04.04.1991 № 1 про прийняття позивача на роботу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу відсутня дата наказу №138-к.

Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці містять всю належну інформацію, печатки та підписи посадових осіб, при цьому, на переконання суду, відсутність дати наказу у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, тому спірний період роботи з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду має бути зарахований до загального страхового стажу позивача.

Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно з яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи рішення, що оскаржується, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду з підстав заповнення трудової книжки з порушеннями Інструкції.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи час догляду як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 по 15.08.1996, суд зазначає наступне.

Так, за приписами пункту 8 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно пункту 11 вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано свідоцтво про народження НОМЕР_6 , яке свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , та свідоцтво про шлюб НОМЕР_7 , яким підтверджується укладення 25.09.1993 шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , прізвище дружини після укладення шлюбу - Гречка.

За спірний період з 13.02.1994 по 15.08.1996 записи у трудовій книжці позивача відсутні, що свідчить про те, що з моменту народження дитини до 16.08.1996 позивач не працювала.

Суд зазначає, що ані Закон № 1788-ХІІ, ані Порядок № 22-1 не передбачає обов`язок подавати паспорт дитини (або паспортні дані), також не передбачає обов`язок надання інформації про догляд за дитиною в заяві.

Оскільки позивач надала до органу Пенсійного фонду свідоцтво про народження дитини, тому період з 13.02.1994 по 15.08.1996 підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 01.05.2024, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Суд дійшов до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 № 056650010302 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15) та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2022 по 25.04.2024 за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та до страхового стажу: періоду навчання з 28.06.1991 по 30.06.1991 в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька; періоду роботи з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду, часу догляду як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 по 15.08.1996, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій/рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до квитанції № 5957-5727-5100-0495 від 18.05.2024.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350; юридична адреса: 29013, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірди, б. 10) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350; юридична адреса: 29013, місто Хмельницький, вул. Гната Чекірди, б. 10) від 08.06.2024 № 056650010302 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350; юридична адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, б. 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2022 по 25.04.2024 за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та до страхового стажу періоду навчання 28.06.1991 по 30.06.1991 в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька, періоду роботи з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду та часу догляду як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 по 15.08.1996, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350; юридична адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, б. 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2024 року.

Суддя С.В. Ушенко