Постанова

від 27.11.2024 по справі 200/3087/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року справа №200/3087/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3087/24 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.06.2024 року № 056650010302, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за заявою про призначення пенсії за віком від 01.05.2024 року;

- зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 01.05.2024 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 28.06.1991 року по 30.06.1991 року, з 04.07.1991 року по 09.12.1991 року, з 13.02.1994 року по 15.08.1996 року та з 01.10.2022 року по 25.04.2024 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 року № 056650010302 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15);

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2022 року по 25.04.2024 року за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та до страхового стажу періоду навчання 28.06.1991 року по 30.06.1991 року в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька, періоду роботи з 04.07.1991 року по 09.12.1991 року на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду та часу догляду, як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 року по 15.08.1996 року, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

Апелянт зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На думку, апелянта спірне рішення від 08.06.2024 №056650010302 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 є правомірним у зв`язку з недосягненням особою віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (55 років).

Також, вважає, що відсутні підстави для зарахування спірного періоду трудової діяльності позивача до страхового та пільгового стажу з підстав, визначених спірним рішенням відповідача.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач 1 травня 2024 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 року № 056650010302 позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.

Страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 12 років 09 місяців 2 дні, вік заявника - 51 рік 11 місяців 9 днів.

До пільгового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю відомостей про видачу паспорта особі та незазначення у заяві інформації про догляд за дитиною;

- період роботи з 04.07.1991 року по 09.12.1991 року згідно з трудовою книжкою від 03.07.1991 року серії НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю дати наказу про прийняття на роботу;

- період роботи з 01.10.2022 року по 30.04.2024 року, з підстав несплати внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно форми РС-право період навчання з 28.06.1991 року по 30.06.1991 року також не зараховано до страхового стажу позивача.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у спірний період працювала:

- з 28.06.1991 року по 30.06.1991 року навчання в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька; диплом НОМЕР_3 , виданий 30 червня 1991 року;

- 04.07.1991 року прийнята кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу - Наказ 138-к;

- 09.12.1991 року звільнена за власним бажанням у звязку зі зміною місця проживання - Наказ № 297-к від 09.12.1991.

За спірні періоди з 13.02.1994 року по 15.08.1996 року та з 01.10.2022 року по 25.04.2024 року записи у трудовій книжці позивача відсутні.

Згідно довідки від 25.04.2024 № 01/11-83/14, виданої ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДП «ВК «Краснолиманська» з 08.11.2016 по теперішній час на посаді «лампівник», що передбачено Списком 2, розділом І, підрозділом 2а, код КП (7 років 5 місяців 17 днів). На підставі ПКМУ від 11.03.1994 №162; ПКМУ від 16.01.2003 № 36; ПКМУ від 24.06.2016 № 461.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форма ОК-5 за позивача з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року сплачено суми заробітку страхувальником Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код 31599557).

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) за період 2022 - 2023 роки наявний код «ЗПЗ013Б1», що відповідає Списку № 2.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Згідно ст. 12 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

За п. «б» статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Згідно п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

За п. 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21) дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання норми якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону №1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 щодо пенсійного віку жінок, а не Закону № 1058-ІV.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 року № 056650010302 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15).

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 2022 року по 25 квітня 2024 року за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська», який не зараховано відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача через відсутність сплати внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За ч. 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).

За ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

За ч. 2 статті 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Суд вважає протиправним незарахування відповідачем спірного періоду роботи до страхового стажу позивача з 01.10.2022 року по 25.04.2024 року через відсутність відомостей про сплату підприємством ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» страхових внесків щодо останнього, оскільки особа не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17.

Щодо зарахування періоду роботи позивача з 01.10.2022 по 25.04.2024 за професією лампівник до пільгового стажу, суд враховує наступне.

За ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачем, крім копії трудової книжки, також була додана пільгова довідка Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 25.04.2024 №01/11-83/14 з відомостями про пільговий характер роботи за Списком № 2 за періоди з 08.11.2016 по теперішній час за професією, посадою «лампівник».

Також, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), що надані позивачем до заяви про призначення пенсії у складі документів про стаж, наявна інформація по спеціальному стажу позивача у Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» за кодом страхувальника 31599557 (код підстав для обліку стажу ЗП3013Б1-Список № 2).

Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.1992 були чинними Список № 1 та Список № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а після - списки, затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Професія «лампівники» віднесена до Списку № 2 відповідно до розділу 1, підрозділу 1, пункту 1.1.а згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 і від 11.03.1994 №162, код професії 2010100а-13357, та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 - до розділу І, підрозділу 1.

Отже, враховуючи наведене, вказана професія, за якою працювала позивач у період часу з 01.10.2022 по 25.04.2024, віднесена до Списку № 2 та встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у цей період підтверджується довідкою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 25.04.2024 № 01/11-83/14.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.10.2022 по 25.04.2024 на підприємстві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Щодо позовних вимог про зарахування періоду навчання з 28.06.1991 по 09.12.1991 в Середньому професійно-технічному училищі м. Донецька, суд враховує наступне.

Згідно розрахунку стажу за формою РС-право вбачається, що період навчання з 28.06.1991 року по 30.06.1991 року відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача. Підстав незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу роботи у спірному рішенні не зазначено.

За ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Згідно ст. 18 цього Закону до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище- агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

За ч. 4 статті 19 цього Закону професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 статті 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Період навчання з 28.06.1991 року по 30.06.1991 року підтверджується дипломом НОМЕР_3 , виданим 30 червня 1991 року, в якому зазначено, що позивач навчалася в Середньому професійно-технічному училищі м. Донецька з 01.09.1989 по 30.06.1991. Відповідний запис є і в трудовій книжці.

Отже, період навчання у СПТУ-52 м. Донецька з 28 червня 1991 року по 30 червня 1991 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 04.07.1991 по 09.12.1991, який не зараховано до страхового стажу через відсутність дати наказу про прийняття на роботу, суд враховує наступне.

Згідно трудової книжки першим місцем роботи позивача була Красноармійська фабрика індпошиву та ремонту одягу; 04.07.1991 вона прийнята кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду - наказ 138-к, з 09.12.1991 - звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання (наказ №297-к від 09.12.1991).

Трудова книжка заведена на цьому ж підприємстві 03.07.1991.

За ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 судом встановлено, що в записі від 04.04.1991 № 1 про прийняття позивача на роботу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу відсутня дата наказу №138-к.

Суд враховує, що в даному випадку записи у трудовій книжці містять всю належну інформацію, печатки та підписи посадових осіб, при цьому, на переконання суду, відсутність дати наказу у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, тому спірний період роботи з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно з яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Крім того, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи рішення, що оскаржується, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 04.07.1991 по 09.12.1991 на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду з підстав заповнення трудової книжки з порушеннями Інструкції.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи час догляду як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 по 15.08.1996, суд враховує наступне.

Згідно п. 8 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

За п. «ж» ч. 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

За ч. 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно п. 11 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

За матеріалами справи позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано свідоцтво про народження НОМЕР_4 , яке свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , та свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 , яким підтверджується укладення 25.09.1993 шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1.

За спірний період з 13.02.1994 року по 15.08.1996 року записи у трудовій книжці позивача відсутні, що свідчить про те, що з моменту народження дитини до 16.08.1996 позивач не працювала.

Суд зазначає, що ані Закон № 1788-ХІІ, ані Порядок № 22-1 не передбачає обов`язок подавати паспорт дитини (або паспортні дані), також не передбачає обов`язок надання інформації про догляд за дитиною в заяві.

Оскільки позивач надала до органу Пенсійного фонду свідоцтво про народження дитини, тому період з 13.02.1994 по 15.08.1996 підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

У задоволені вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, судом першої інстанції відмовлено.

В цій частині рішення суду не оскаржено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.06.2024 року № 056650010302 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15);

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2022 року по 25.04.2024 року за професією «лампівник» на ДП «ВК «Краснолиманська» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та до страхового стажу періоду навчання 28.06.1991 року по 30.06.1991 року в Середньому професійно-технічному училищі м.Донецька, періоду роботи з 04.07.1991 року по 09.12.1991 року на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу кравцем з пошиву легкого плаття 3 розряду та часу догляду, як непрацюючої матері за неповнолітніми дітьми з 13.02.1994 року по 15.08.1996 року, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/3087/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць