Рішення

від 15.08.2024 по справі 280/5172/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2024 року Справа № 280/5172/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов заявою ОСОБА_1 (далі позивач) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними (протиправними) дії відповідачащодо встановлення позивачу ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 50%;

зобов`язати відповідача встановити позивачу ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 100%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.1974 з позивачем стався нещасний випадок на виробництві. Вказаний випадок було визнано виробничою травмою. За наслідками цього, було встановлено, що позивач втратив 100% професійної працездатності, у зв`язку з чим позивачу в 1974 році було встановлено ІІІ групу інвалідності, а в 1975 році ІІІ групу інвалідності безстроково. Після того, як позивач за наслідками виробничої травми повністю втратив зір, він звернувся до відповідача. За наслідками огляду, позивачу було видано довідку, згідно до якої в нього 1Б група інвалідності, однак втрату працездатності було проставлено 35%. Позивач вказує на те, що коли він бачив одним оком йому було встановлено 100% втрати працездатності, проте, коли перестав бачити обома 35%. Позивач не погодився з такими висновками та звернувся до МСЕК про повторний огляд. За наслідками повторного огляду, одник і тих самих документів, відповідач змінив свою думку та вказав втрату професійної працездатності 50%. Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що найменше йому повинно було бути встановлено 85% втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу було вже встановлено втрату професійної працездатності на рівні 100% в 1974 році, а стан його здоров`я внаслідок травми погіршився, то вважає правомірним вимагати встановити йому втрату професійної працездатності на рівні 100%. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач отримав травму лівого ока на виробництві 04.08.1974. Діагноз (мовою оригіналу): "Атрофический хориоретинальный очаг после контузионного кровоизлияния в сетчатку левого глаза. VIS OS = движение руки у лица.". Був скерований до МСЕК по діагнозу (мовою оригіналу): "Дегенеративные изменения в макулярной области, посттравматический мидриаз, после перенесенной контузии левого глаза. VIS OS = движение руки у лица. Зрение правого глаза 1,0.". При огляду на ЛТЕК встановлена ІІІ група інвалідності (трудове каліцтво) і 100% втрати професійної працездатності та 35% втрати загальної працездатності (виписка з акту огляду на ЛТЕК від 31.10.1974). З 31.10.1975 безтерміново. До 1993 року в України, як і в СРСР за відповідними наказами та інструкціями, які регламентували ступені стійкої втрати працездатності працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, визначалися відсотки втрати загальної та професійної працездатності. За нормативно-правовими документами, які були чинними на момент огляду ОСОБА_1 на лікувально-трудовій експертній комісії (ЛТЕК), що є попередниками медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) під загальною працездатністю малося на увазі здатність до некваліфікованої праці (Инструкция Министерства финансов СССР от 12.05.1974 №110 «О порядке организации проведения врачебно-страховой экспертизы», указания МЗО СССР и ВЦСПС от 28.12.1961 «О порядке установления врачебно-трудовыми экспертными комиссиями (ВТЭК) степени стойкой утраты трудоспособности рабочими и служащими, получившими увечья либо иное повреждение здоровья, связанное с работой». Професійна працездатність це здатність до праці у своєї професії або іншій, рівній їй за кваліфікацією та оплатою (Методические указания «О порядке определения степени профессиональной трудоспособности при освидетельствовании во ВТЭК рабочих и служащих, получивших увечье либо иное повреждение здоровья, связанное с их работой» от 24.01.1972). Після 1993 року в України робітникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виробництвом, встановлюються тільки відсотки втрати професійної працездатності (Наказ МОЗ України від 14.12.1993 №242 та лист МОЗ України від 23.02.1995 №16/5114). За наслідками травми, яка отримана на виробництві у 1974 лікарсько-трудова експертна комісія (ЛТЕК) встановила 35% втрати загальної працездатності за нормативно-правовими документами, діючими на момент отримання виробничої травми (Методические указания «О порядке определения степени профессиональной трудоспособности при освидетельствовании во ВТЭК рабочих и служащих, получивших увечье либо иное повреждение здоровья, связанное с их работой» от 24.01.1972). Слід зазначити, що за даними трудової книжки після отримання травми на виробництві у 1974 році, стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяв йому продовжувати працювати на посадах інженера, прораба, слюсаря-монтажника, бригадира та старшого інженера, що вказує на кар`єрне зростання та збереження професійної працездатності. 25.10.2023 при повторному огляді на МСЕК ОСОБА_1 за діагнозом: термінальна (оперована) глаукома; епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки; артифакія правого ока. Посттравматичне васкуляризоване більмо рогівки лівого ока (наслідок контузії 1974). VIS OD = «нуль»; VIS OS = «нуль». Встановлена І-Б група інвалідності, трудове каліцтво, безтерміново і 35% втрати працездатності. Тобто ліве око у ОСОБА_1 було уражене з 1974 року внаслідок виробничої травми (акт про нещасний випадок на виробництві №250 від 05.08.1974). Друге, праве око не було пошкоджене внаслідок нещасного випадку на виробництві та мало гостроту зору 1,0 після травми (виписка з акту освідчення від 31.10.1975). Але з роками внаслідок загальних захворювань, які не пов`язані з виробничою травмою (термінальна глаукома, епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки) у ОСОБА_1 на праве око також погіршився зір, поступово до сліпоти. Наслідкам виробничої травми на виробництві у ОСОБА_1 (сліпота на ліве око) за чинним на сьогодні законодавством це відповідає ІІІ групі інвалідності безстроково («Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду», затверджений постановою КМУ від 21.01.2015 №10). Зараз стан зорових функцій у ОСОБА_1 (сліпота на обидва ока) відповідає І-Б групі інвалідності, проте захворювання, які призвели до сліпоти на праве око загальні та не пов`язані з виробничою травмою 1974 року МСЕК встановила ОСОБА_1 при переогляді І-Б групу інвалідності. Причина інвалідності «трудове каліцтво» визначена за вибором хворого. Відповідно до п.2.4, абз. 2 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561, при підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого. Проте, відсотки втрати професійної працездатності визначаються тільки за наслідками виробничої травми на виробництві (сліпота на ліве око), що за чинним законодавством на сьогодні відповідає 50% втрати професійної працездатності (таблиця 11 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затвердженого Наказом МОЗ України від 05.06.2012 №420). Втім, за нормативними документами на момент отримання травми наслідки травми відповідали 35% відсоткам втрати професійної працездатності. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій КУ «ОЦМСЕ» ЗОР щодо встановлення позивачу ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 50% та зобов`язання КУ «ОЦМСЕ» ЗОР встановити позивачу ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 100%, - заявлені безпідставно і не підлягають задоволенню. Також зазначено, що суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права. Позивачем не було надано доказів порушення відповідачем саме процедури прийняття оскаржуваного висновку МСЕК. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив зазначено, що на питання, які є предметом позову, відповідач у відзиві на позовну заяву відповіді не надав. Вказує, що не просить суд вторгатися в прерогативи відповідача, давати оцінку законності діагнозу і таке інше. Є нормативно встановлене у п.2.13.2 Наказу Міністерства охорони здоров`я від 05.06.2012 №420: при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи І-Б група інвалідності) встановлюється 85-100 % втрати професійної працездатності. Це імперативна норма. Цю обставину відповідач визнав, встановивши позивачу саме групу 1-Б. Наданими документами це підтверджується.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, установив наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач отримав травму лівого ока на виробництві 04.08.1974. Діагноз (мовою оригіналу): "Атрофический хориоретинальный очаг после контузионного кровоизлияния в сетчатку левого глаза. VIS OS = движение руки у лица.".

Позвиач був скерований до МСЕК по діагнозу (мовою оригіналу): "дегенеративные изменения в макулярной области, посттравматический мидриаз, после перенесенной контузии левого глаза. VIS OS = движение руки у лица. Зрение правого глаза 1,0.".

При огляду на ЛТЕК встановлена ІІІ група інвалідності (трудове каліцтво) і 100% втрати професійної працездатності та 35% втрати загальної працездатності (виписка з акту огляду на ЛТЕК від 31.10.1974).

З 31.10.1975 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

25.10.2023 при повторному огляді на МСЕК позивачу за діагнозом: термінальна (оперована) глаукома; епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки; артифакія правого ока. Посттравматичне васкуляризоване більмо рогівки лівого ока (наслідок контузії 1974 року). VIS OD = «нуль»; VIS OS = «нуль». Встановлена І-Б група інвалідності, трудове каліцтво, безтерміново і 35% втрати працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №097218 від 25.10.2023).

Позивач не погодився з такими висновками та звернувся до МСЕК про повторний огляд.

За наслідками повторного огляду позивачу встановлена І-Б група інвалідності, безтерміново і 50% втрати працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №125484 від 01.04.2024).

Позивач, не погодившись з діями відповідачащодо встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 50% та з вимогами про зобов`язання відповідача встановити йому ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 100%, звернувся з даним позовом до суду.

Дотримання процедури та порядку прийняття медичною установою висновку позивачем не оспорюється.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 7 вищевказаного Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Згідно частини 4 Положення про медико-соціальну експертизу останню проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Частиною 6 цього Положення встановлено, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Згідно частини 20 Положення комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до частини 24 цього Положення комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Згідно частин 7 та 8 цього Положення комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Загальні критерії встановлення інвалідності визначені частинами 26 та 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, зокрема, згідно яких особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

нездатність до спілкування;

нездатність контролювати свою поведінку;

значні обмеження здатності до навчання;

нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу першого підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, Наказом МОЗ України за № 420 від 05.05.2012, затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, а також Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків (надалі Порядок №420).

Згідно пункту 1.4 Порядку №420 медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:

акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н - 1, наведеною в додатку 4 доПорядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок);

акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П - 4, наведеною в додатку 17 доПорядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 доПорядку;

направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури;

направлення закладу охорони здоров`я, за формою № 088/о, затвердженоюнаказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 088/о).

Відповідно до пункту 1.9 Порядку №420 за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%.У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

Пунктом 2.1. Порядку №420 передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

Згідно положень підпункту 2.13.2. Порядку №420 при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності.

Під час розляду справи установлено, що при огляді на ЛТЕК позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (трудове каліцтво) і 100% втрати професійної працездатності та 35% втрати загальної працездатності (виписка з акту огляду на ЛТЕК від 31.10.1974).

До 1993 року в України за відповідними наказами та інструкціями, які регламентували ступені стійкої втрати працездатності працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, визначалися відсотки втрати загальної та професійної працездатності.

За нормативно-правовими документами, які були чинними на момент огляду позивача на лікувально-трудовій експертній комісії (ЛТЕК), що є попередниками медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) під загальною працездатністю малося на увазі здатність до некваліфікованої праці (Инструкция Министерства финансов СССР от 12.05.1974 №110 «О порядке организации проведения врачебно-страховой экспертизы», указания МЗО СССР и ВЦСПС от 28.12.1961 «О порядке установления врачебно-трудовыми экспертными комиссиями (ВТЭК) степени стойкой утраты трудоспособности рабочими и служащими, получившими увечья либо иное повреждение здоровья, связанное с работой».

Професійна працездатність це здатність до праці у своєї професії або іншій, рівній їй за кваліфікацією та оплатою (Методические указания «О порядке определения степени профессиональной трудоспособности при освидетельствовании во ВТЭК рабочих и служащих, получивших увечье либо иное повреждение здоровья, связанное с их работой» от 24.01.1972).

Після 1993 року в України робітникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виробництвом, встановлюються тільки відсотки втрати професійної працездатності (Наказ МОЗ України від 14.12.1993 №242 та лист МОЗ України від 23.02.1995 №16/5114).

25.10.2023 при повторному огляді на МСЕК позивачу за діагнозом: термінальна (оперована) глаукома; епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки; артифакія правого ока. Посттравматичне васкуляризоване більмо рогівки лівого ока (наслідок контузії 1974 року). VIS OD = «нуль»; VIS OS = «нуль» встановлена І-Б група інвалідності, трудове каліцтво, безтерміново і 35% втрати працездатності. Тобто ліве око у позивача було уражене з 1974 року внаслідок виробничої травми (акт про нещасний випадок на виробництві №250 від 05.08.1974). Друге, праве око не було пошкоджене внаслідок нещасного випадку на виробництві та мало гостроту зору 1,0 після травми (виписка з акту освідчення від 31.10.1975). Але з роками внаслідок загальних захворювань, які не пов`язані з виробничою травмою (термінальна глаукома, епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки) у позивача на праве око також погіршився зір, поступово до сліпоти.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2.1. Порядку №420, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

На даний час стан зорових функцій у позивача (сліпота на обидва ока) відповідає І-Б групі інвалідності, проте захворювання, які призвели до сліпоти на праве око загальні та не пов`язані з виробничою травмою 1974 року.

МСЕК встановила позивачу при переогляді І-Б групу інвалідності.

Причина інвалідності «трудове каліцтво» визначена за вибором хворого.

Відповідно до п.2.4, абз. 2 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561, при підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого.

Проте, відсотки втрати професійної працездатності визначаються тільки за наслідками виробничої травми на виробництві (сліпота на ліве око), що за чинним законодавством на сьогодні відповідає 50% втрати професійної працездатності (таблиця 11 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затвердженого Наказом МОЗ України від 05.06.2012 №420).

Таким чином, суд вважає, що медико-соціальна експертна комісія приймаючи рішення про призначення позивачу І-Б групи інвалідності із визначенням ступеня втрати працездатності50%, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.44, код ЄДРПОУ 19282314) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова