Постанова

від 20.11.2024 по справі 280/5172/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/5172/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/5172/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до суду з позовом до Комунальної установи Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради ппо визнання незаконними (протиправними) дії відповідача щодо встановлення позивачу ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 50%; зобов`язання відповідача встановити позивачу ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 100%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.1974 з позивачем стався нещасний випадок на виробництві. Вказаний випадок було визнано виробничою травмою. За наслідками цього, було встановлено, що позивач втратив 100% професійної працездатності, у зв`язку з чим позивачу в 1974 році було встановлено ІІІ групу інвалідності, а в 1975 році ІІІ групу інвалідності безстроково. Після того, як позивач за наслідками виробничої травми повністю втратив зір, він звернувся до відповідача. За наслідками огляду, позивачу було видано довідку, згідно до якої в нього 1Б група інвалідності, однак втрату працездатності було проставлено 35%. Позивач вказує на те, що коли він бачив одним оком йому було встановлено 100% втрати працездатності, проте, коли перестав бачити обома 35%. Позивач не погодився з такими висновками та звернувся до МСЕК про повторний огляд. За наслідками повторного огляду, одник і тих самих документів, відповідач змінив свою думку та вказав втрату професійної працездатності 50%. Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що найменше йому повинно було бути встановлено 85% втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу було вже встановлено втрату професійної працездатності на рівні 100% в 1974 році, а стан його здоров`я внаслідок травми погіршився, то вважає правомірним вимагати встановити йому втрату професійної працездатності на рівні 100%.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Зазначає, що суд не з`ясовував підстави для визначення 50% професійної працездатності, оскільки 100% втрата професійної працездатності була встановлена відповідно до діючого на той час законодавства (1974 рік). Жодних підстав її зменшувати не наведено ні відповідачем, не судом в оскаржуваному рішенні. Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.06.2012 № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», у пункті 2.13.2 встановлено що при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності. Отже, згідно до наказу повинно бути встановлено не менше 85% втрати професійної працездатності, але встановлено 50%. Суд не став давати цьому оцінку, хоча відповідач допустив явне порушення наказу.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, зокрема, що на час повторного огляду стан зорових функцій у ОСОБА_1 (сліпота на обидва ока) відповідає І-Б групі інвалідності, проте захворювання, які призвели до сліпоти на праве око загальні та не пов`язані з виробничою травмою 1974р. МСЕК встановила ОСОБА_1 при переогляді І-Б групу інвалідності. Причина інвалідності «трудове каліцтво» визначена за вибором хворого. Відповідно до п.2.4, абз. 2 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561, при підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого. Проте, відсотки втрати професійної працездатності визначаються тільки за наслідками виробничої травми на виробництві (сліпота на ліве око), що за чинним законодавством на сьогодні відповідає 50% втрати професійної працездатності (таблиця 11 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затвердженого Наказом МОЗ України від 05.06.2012р. №420).

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач отримав травму лівого ока на виробництві 04.08.1974. Діагноз (мовою оригіналу): "Атрофический хориоретинальный очаг после контузионного кровоизлияния в сетчатку левого глаза. VIS OS = движение руки у лица.".

Позвивач був скерований до МСЕК по діагнозу (мовою оригіналу): "дегенеративные изменения в макулярной области, посттравматический мидриаз, после перенесенной контузии левого глаза. VIS OS = движение руки у лица. Зрение правого глаза 1,0.".

При огляду на ЛТЕК встановлена ІІІ група інвалідності (трудове каліцтво) і 100% втрати професійної працездатності та 35% втрати загальної працездатності (виписка з акту огляду на ЛТЕК від 31.10.1974).

З 31.10.1975 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

25.10.2023 при повторному огляді на МСЕК позивачу за діагнозом: термінальна (оперована) глаукома; епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки; артифакія правого ока. Посттравматичне васкуляризоване більмо рогівки лівого ока (наслідок контузії 1974 року). VIS OD = нуль; VIS OS = нуль. Встановлена І-Б група інвалідності, трудове каліцтво, безтерміново і 35% втрати працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №097218 від 25.10.2023).

Позивач не погодився з такими висновками та звернувся до МСЕК про повторний огляд.

За наслідками повторного огляду позивачу встановлена І-Б група інвалідності, безтерміново і 50% втрати працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №125484 від 01.04.2024).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності у відсотках 50% та з вимогами про зобов`язання відповідача встановити йому ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 100%, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що за наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено порушення процедури та порядку при прийнятті медичною установою висновку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірним у справі є дії відповідача що призвели до встановлення при повторному огляді позивача ступеню втрати професійної працездатності 50%.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV).

Відповідно до приписів ст. 7 Закону № 2961-IV, положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 12 Положення №1317, до повноважень Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії віднесено надання лікарям комісій консультаційної допомоги з питань проведення медико-соціальної експертизи: проведення у складних випадках огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Як визначено пунктами 23- 25 вказаного Порядку, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" , статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", абзацу першого підпункту 1 пункту 11 Положення №1317, наказом №420 від05.06.2012 Міністерства охорони здоров`я України, затверджений Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, та Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків.

Цей Порядок регулює механізм встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, а також склад комісії та документи.

Відповідно до п. 2.1 Наказу №420, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

Основним принципом експертизи професійної працездатності потерпілого є сукупний аналіз таких критеріїв: клініко-функціональних; характеру професійної діяльності (кваліфікації, якості і обсягу праці, здатності до його виконання); виду і ступеня обмеження життєдіяльності. (п. 2.2 Наказу №420)

Згідно п. 2.4 Наказу №420, при виникненні у потерпілого від професійного захворювання або трудового каліцтва тяжчого загального захворювання, етіологічно не пов`язаного з ними, встановлюється тяжча група інвалідності, а причина інвалідності і відсотки втрати професійної працездатності залишаються попередні.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач отримав трудове каліцтво і у 1974 році на ЛТЕК йому була встановлена ІІІ група інвалідності (трудове каліцтво) і 100% втрати професійної працездатності та 35% втрати загальної працездатності (виписка з акту огляду на ЛТЕК від 31.10.1974).

25.10.2023р. при повторному огляді на МСЕК ОСОБА_1 за діагнозом: термінальна (оперована) глаукома; епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки; артифакія правого ока. Посттравматичне васкуляризоване більмо рогівки лівого ока (наслідок контузії 1974р.). VIS OD = «нуль»; VIS OS = «нуль». Встановлена І-Б група інвалідності, трудове каліцтво, безтерміново і 35% втрати працездатності. Тобто ліве око у ОСОБА_1 було уражене з 1974р. внаслідок виробничої травми. Друге, праве око не було пошкоджене внаслідок нещасного випадку на виробництві та мало гостроту зору 1,0 після травми (виписка з акту освідчення від 31.10.1975р.).

Отже відповідач здійснюючи дії на виконання вимог законодавства та приймаючи рішення врахував, що ліве око у ОСОБА_1 було уражене з 1974р. внаслідок виробничої травми, проте друге, праве око не було пошкоджене внаслідок нещасного випадку на виробництві та мало гостроту зору 1,0 після травми але з роками внаслідок загальних захворювань, які не пов`язані з виробничою травмою (термінальна глаукома, епіретинально-ендотеліальна дистрофія рогівки) і на праве око також погіршився зір, поступово до сліпоти.

Відсотки втрати професійної працездатності визначаються тільки за наслідками виробничої травми на виробництві (сліпота на ліве око), що за чинним законодавством на сьогодні, як встановлено відповідачем, у спірному випадку відповідає 50% втрати професійної працездатності (таблиця 11 Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків).

Доводи скаржника про те, що оскільки за законодавством 1974р. у позивача наявна 100% втрата професійної працездатності, стосовно отриманої трудової травми, а отже і на теперішній час необхідно зазначити саме цей відсоток професійної втрати працездатності, є помилковими, оскільки не відповідає приписам законодавства, що застосовується до спірних правовідносин.

Щодо доводів скаржника про те, що у пункті 2.13.2 Наказу №420 встановлено що при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності, а тому, згідно до вказаного наказу повинно бути встановлено не менше 85% втрати професійної працездатності, але встановлено 50%, колегія суддів зазначає наступне.

Так відповідно до пп. 2.13.2. п. 2.13 п. 2 Наказу №420, при повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності.

Відповідно до п 2.4 Інструкції № 561 причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317. При підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого.

Відповідачем зазначено, що підвищення групи інвалідності відбулось враховуючи вказану норму Інструкції (п.2.4), а отже доводи скаржника про неврахування відповідачем пп. 2.13.2. п. 2.13 п. 2 Наказу №420 при визначенні відсотку професійної втрати працездатності, є помилковими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач визначаючи ступінь професійної втрати працездатності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Слід також зазначити, позивач не оскаржує рішення відповідача, що виключає можливість зобов`язання його вчинити певні дії.

Відтак, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року в адміністративній справі №280/5172/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак