Рішення

від 16.08.2024 по справі 300/2760/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р. справа № 300/2760/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Модуль"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Булавинець Микола Миколайович (надалі, також - представник позивача), який діє в інтересах Приватного підприємства "Модуль" (надалі, також - позивач, ПП "Модуль") 10.04.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради (надалі, також - відповідач, державний реєстратор), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради Полицького Руслана Васильовича про відмову в проведенні реєстраційних дій №71118380 від 15.01.2024;

- зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради Полицького Руслана Васильовича прийняти рішення про проведення державної реєстрації постійного земельного сервітуту згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18 встановлено постійний та оплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0146 га, що знаходиться за адресою по вул. Пекарська в м. Калуш і є у власності Калуської міської ради, шириною 3,5 м з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га в м. Калуш по вул. Пекарській, ділянка №1 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016. На підставі вказаного рішення суду у справі №909/316/18 рішенням Калуської міської ради №2130 від 31.01.2019 року (зі змінами внесеними рішення №2179 від 28.02.2019 року) погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення частини земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:17:004:0001), на яку поширюється право сервітуту та вирішено укласти з позивачем договір сервітуту земельної ділянки площею 0,0146 га з терміном дії договору до 02.03.2020. Між позивачем та Калуською міською радою 10.05.2019 укладено Договір сервітутного землекористування зі строком дії до 02.03.2020, а державним реєстратором було зареєстровано право користування (сервітуту) на підставі Договору сервітутного землекористування, рішення Калуської міської ради №2130 від 31.01.2019, рішення суду у справі №909/316/18. Згодом на підставі рішення Калуської міської ради №3062 від 26.03.2020 продовжено Договір сервітутного землекористування на один рік, про що 26.03.2020 укладено відповідну додаткову угоду та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому Калуською міською радою прийнято рішення від 23.02.2023 про відмову у продовженні (поновленні) договору сервітутного землекористування з ПП «Модуль». Позивач 10.01.2024 звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни відомостей щодо строку дії земельного сервітуту та зазначення, що земельний сервітут діє безстроково, як про це вказано у рішенні суду у справі № 909/316/18. Однак рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №71118380 від 15.01.2024 (надалі, також - оскаржуване рішення, рішення №71118380 від 15.01.2024) відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно ДРРП за кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 є зареєстрований сервітут між ПП «Модуль» та Калуською міською радою на підставі договору сервітуту, додаткової угоди та рішення суду від 09.07.2018 №909/316/18. Згідно з відомостями з ДРРП строк земельного сервітуту закінчився 03.03.2021. Відповідач вважав, що заявником не подано жодного документу, щодо продовження договору сервітуту, яке виникло на підставі вище вказаних документів, що не дає можливості проведення державної реєстрації сервітуту. Представник позивача вказує на протиправність такої відмови, оскільки відповідно до статті 100 Земельного кодексу України наявність рішення суду про встановлення земельного сервітуту є самостійною і достатньою підставою для проведення державної реєстрації постійного (безстрокового) земельного сервітуту та не потребує наявності ще й укладення договору сервітуту. З метою захисту порушеного права, ПП "Модуль" звернулося через уповноваженого представника з цим позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом, тому ухвалою суду від 23.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради матеріали щодо відмови в проведені державної реєстрації постійного земельного сервітуту згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на поштову адресу суду 14.05.2024 (а.с. 69). У поданому відзиві державний реєстратор заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що зазначений сервітут був встановлений на підставі договору про встановлення сервітуту після рішення суду №909/316/18 від 09.07.2018. Після закінчення строку позивач звертався із заявою до Калуської міської ради, в задоволенні якої було відмовлено. Звернув увагу, що згідно з статтею 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Відповідач вважає свої дії законними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Представник позивача 04.06.2024 сформував в системі «Електронний суд» заяву про долучення доказів, в якій просив долучити до матеріалів справи копію рішення Калуської міської ради №3157 від 25.04.2024 «Про оплату за сервітутне користування земельною ділянкою з ПП «МОДУЛЬ» та копію Договору про оплату за сервітутне користування земельною ділянкою, укладеного 25.04.2024 року відповідно до цього рішення, на підтвердження тих обставин, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18 про встановлення земельного сервітуту є самостійною і достатньою підставою для проведення державної реєстрації постійного (безстрокового) земельного сервітуту та потребує укладення договору про оплату за сервітутне користування земельною ділянкою, а не договору про встановлення сервітуту, який було укладено помилково (а.с. 78).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до акту про передачу земельної ділянки в натурі від 22.03.2015 Калуською міською радою, керуючись рішенням Калуської міської рад від 12.03.2015 №2938, передано, а ПП «Модуль» прийнято земельну ділянку, що знаходиться на вул. Пекарська, 1, площею 0,1161 га, для реконструкції приміщення сушильного цеху під столярний цех (2610400000:17:004:0016) (а.с. 16).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18, яке набрало законної сили 02.08.2018, задоволено позов приватного підприємства "Модуль" до Калуської міської ради про встановлення земельного сервітуту. Встановлено Приватному підприємству "Модуль" постійний та оплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0146 га, що знаходиться за адресою по вул. Пекарська в м. Калуш і є у власності Калуської міської ради, шириною 3,5 м з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га в м. Калуш по вул. Пекарській, ділянка №1 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016 (а.с. 19-23, https://reestr.court.gov.ua/Review/75243390).

Рішенням Калуської міської ради №2130 від 31.01.2019 року (зі змінами внесеними рішення №2179 від 28.02.2019 року) погоджено ПП «Модуль» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:17:004:0016), на яку поширюється право сервітуту, площею 0,0146, що знаходиться на вул. Пекарська, 1 в межах міста Калуша Івано-Франківської області, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га, на вул. Пекарська,1 (кадастровий номер: 2610400000:17:004:0016) (а.с. 34,35).

Пунктом 2 зазначеного рішення вирішено укласти з позивачем договір сервітуту земельної ділянки площею 0,0146 га та з терміном дії договору до 02.03.2020 та платою за сервітутне користування у розмірі, що дорівнює орендній платі за дану категорію земель (а.с. 34).

Між позивачем та Калуською міською радою 10.05.2019 укладено Договір сервітутного землекористування з терміном дії до 02.03.2020 (а.с. 36-39).

Відповідно до інформаційної довідки №305805384 від 26.07.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 13.05.2019 здійснено реєстрацію іншого речового права (право користування (сервітут) щодо земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:17:004:0001 - сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на частину земельної ділянки, площею 0,0146 га зі строком дії до 03.03.2021 (а.с. 43-45).

У подальшому, рішенням Калуської міської ради №3062 від 26.03.2020 ПП «Модуль» продовжено (поновлено) строк дії договору сервітутного землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 терміном на 1 рік (а.с.40)

Також на підставі зазначеного рішення ПП «Модуль» і Калуська міська рада 26.03.2020 уклали Додаткову угоду до договору сервітутного землекористування номер запису про інше речове право: 31565562 від 13.05.2019, згідно якої такий договір продовжено (поновлено) до 03.03.2021 (а.с. 41).

Рішенням Калуської міської ради №1962 від 23.02.2023 відмовлено ПП «Модуль» у продовженні (поновленні) строку дії договору сервітутного землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001, у зв`язку з закінченням терміну, на який було встановлено земельний сервітут (а.с. 42).

Державному реєстратору прав на нерухоме майно Полицькому Руслану Васильовичу уповноваженою особою ПП "Модуль" 10.01.2024 подано заяву про державну реєстрацію прав, зокрема, права користування (сервітуту) щодо земельної ділянки 2610400000:17:004:0001 у виді права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Разом із цією заявою подано, серед іншого, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18 (а.с. 70).

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №71118380 від 15.01.2024 (надалі, також - оскаржуване рішення, рішення №71118380 від 15.01.2024) відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно ДРРП за кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 є зареєстрований сервітут між ПП «Модуль» та Калуською міською радою на підставі договору сервітуту, додаткової угоди та рішення суду від 09.07.2018 № 909/316/18. Згідно з відомостями з ДРРП строк земельного сервітуту закінчився 03.03.2021. Заявником не подано жодного документу, щодо продовження договору сервітуту, яке виникло на підставі вище вказаних документів, що не дає можливості проведення державної реєстрації земельного сервітуту (а.с. 46).

Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій №71118380 від 15.01.2024 ПП «Модуль» через уповноваженого представника звернулося до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні цієї справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі, також - Закон №1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553) (надалі, також - Порядок №1127).

Так, Закон №1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спрямований на забезпечення визнання і захисту державою таких прав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування (сервітут).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, серед іншого: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2).

Частиною 1 статті 11 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1); судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9); заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно (пункт 11); інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14).

Статтею 23 Закону №1952-IV визначено процедуру відмови в державній реєстрації прав.

Частиною 1 цієї статті визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4).

Відповідно до частин 2 та 5 статті 23 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Відповідно до пунктів 18 та 19 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації речового права, зокрема, права користування (сервітуту) було те, що подані документи, на думку відповідача, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно ДРРП за кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 є зареєстрований сервітут між ПП «Модуль» та Калуською міською радою на підставі договору сервітуту, додаткової угоди та рішення суду від 09.07.2018 № 909/316/18. Згідно з відомостями з ДРРП строк земельного сервітуту закінчився 03.03.2021. Заявником не подано жодного документу, щодо продовження договору сервітуту, яке виникло на підставі вище вказаних документів, що не дає можливості проведення державної реєстрації земельного сервітуту (а.с. 46).

Натомість представник позивача вважає таку вимогу безпідставною, оскільки, наявність рішення суду про встановлення земельного сервітуту є самостійною і достатньою підставою для проведення державної реєстрації постійного (безстрокового) земельного сервітуту та не потребує наявності ще й укладення договору сервітуту.

Таким чином, в межах спірних правовідносин підлягають встановленню обставини щодо правомірності рішення відповідача про відмову у державній реєстрації речового права, зокрема права користування (сервітуту) у зв`язку з відсутністю продовженого договору сервітуту, лише на підставі рішення суду.

Так, за приписами частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України (надалі, також - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України (надалі, також - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями підпунктів а), б) частини 1 статті 99 ЗК України визначено право власників або користувачів земельних ділянок вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Згідно з частиною 3 статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Із змісту статті 99 ЗК України вбачається, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельного сервітуту, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначено статтею 124-1 ЗК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 124-1 ЗК України особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо: а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності; б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються: а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально; в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки); г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту); ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

Відповідно до частини 2 статті 124-1 ЗК України у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці: особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні; особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

Частиною 5 статті 124-1 ЗК України у разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.

З аналізу наведених норм вбачається, що земельним законодавством визначено альтернативні способи встановлення земельного сервітуту, зокрема: договором (за домовленістю сторін), рішенням (у разі відсутності домовленості між сторонами) або заповітом.

Водночас, незалежно від способу його встановлення, сервітут є речовим правом, похідним від права власті, а тому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У свою чергу, залежно від способу набуття речового права, частиною 1 статті 27 Закону №1952-IV визначено підстави для державної реєстрації права власності чи інших речових прав, зокрема: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно; заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У спірному випадку земельний сервітут встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18, задоволено позов приватного підприємства "Модуль" до Калуської міської ради про встановлення земельного сервітуту. Встановлено Приватному підприємству "Модуль" постійний та оплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0146 га, що знаходиться за адресою по вул. Пекарська в м. Калуш і є у власності Калуської міської ради, шириною 3,5 м з правом проїзду по ній легковим та вантажним транспортом до належної на праві оренди земельної ділянки площею 0,1161 га в м. Калуш по вул. Пекарській, ділянка №1 з кадастровим номером 2610400000:17:004:0016.

Розглядаючи зазначений спір, Господарський суд Івано-Франківської області встановив, що 25.09.2017 директор ПП "Модуль" звернувся з заявою до міського голови м. Калуш з проханням укласти сервітут. Однак на засіданні узгоджувальної земельної комісії, яке оформлене протоколом №25 від 13.10.2017 року, який затверджено рішенням Калуської міської ради від 30.11.2017 року №1214 - рекомендовано директору ПП "Модуль" питання з приводу облаштування заїзду до земельної ділянки на вул. Пекарська, 1 в м. Калуш, для обслуговування виробничих приміщень вирішувати в судовому порядку.

Тобто позивачем вживалися заходи щодо встановлення сервітуту, однак згоди між сторонами не досягнуто, що стало підставою звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.

При цьому, суд звертає увагу, що за наслідками розгляду справи №909/316/18 суд не зобов`язав Калуську міську раду укласти з ПП "Модуль" договір земельного сервітуту, який би в подальшому був підставою для реєстрації відповідного речового права на підставі пункту 1 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV, а встановив ПП "Модуль" постійний та платний земельний сервітут на відповідну земельну ділянку, що відповідно до статті 100 ЗК України є окремим способом встановлення сервітуту, а також, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV, є самостійною підставою для державної реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, подальше додаткове укладення між позивачем та Калуською міською радою після судового рішення №909/316/18 договору сервітутного землекористування від 10.05.2019 не може свідчити про обов`язковість такого договору (за наявності судового рішення про встановлення земельного сервітуту).

Таким чином, суд вважає помилковою позицію відповідача стосовно того, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав від 10.01.2024 уповноваженою особою ПП "Модуль" подано, зокрема, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18 (а.с. 70), яке, як встановлено судом вище, є окремою підставою для встановлення сервітуту та реєстрації відповідного речового права (сервітуту).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи рішенням №71118380 від 15.01.2024 в проведенні реєстраційних дій відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №806/965/17 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

В контексті наведеного, враховуючи, що в ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження наявність підстав для прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, а позивачем дотримано порядок звернення із заявою про реєстрацію речого права та надано належні документи для реєстрації речового права, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача прийняти рішення про проведення державної реєстрації постійного земельного сервітуту згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18.

Таким чином, позовні вимоги ПП "Модуль" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 15.04.2024 №33 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради Полицького Руслана Васильовича про відмову в проведенні реєстраційних дій №71118380 від 15.01.2024.

Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради Полицького Руслана Васильовича прийняти рішення про проведення державної реєстрації постійного земельного сервітуту згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2018 у справі №909/316/18.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Калуської міської ради (код ЄДРПОУ - 04054300) на користь Приватного підприємства "Модуль" (код ЄДРПОУ - 22176225) сплачену суму судового збору, що становить 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Модуль", адреса: просп. Лесі Українки, буд. 15-А/72, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл, 77304, код ЄДРПОУ - 22176225;

відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Калуської міської ради Полицький Руслан Васильович, адреса: вул. Б. Хмельницького, 52, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77311.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.