Постанова

від 15.08.2024 по справі 160/16615/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/16615/23

Головуючий суддя І інстанції Калугіна Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року в адміністративній справі №160/16615/23 за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Логвиненко Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні № 71972501 про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2023 року, про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн. від 09.06.2023 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 306,00 грн. від 09.06.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні № 71972501 про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2023 року.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні № 71972501 про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн. від 09.06.2023 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 306,00 грн. від 09.06.2023 року.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення як незаконне та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що в порушення прямих вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не повернув виконавчий документ стягувачу, а виніс протиправну постанову про відкриття виконавчого провадження, а в подальшому після отримання достовірних даних про істотну помилку у виконавчому документі не скасував постанову про відкриття виконавчого провадження, що є окремою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Вказано, що позивач належними доказами обґрунтувала та підтвердила добровільне виконання рішення суду. Позивач довела, що у батька дитини не було підстав для звернення до виконавчої служби щодо примусового виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 08.06.2021 року по справі № 182/3643/19. Окрім того, матеріалами справи доведено, що державний виконавець не вчиняв жодних дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.01.2021 року у справі № 182/3643/19 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Нікопольської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі у вихованні - задоволено частково.

Вирішено усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через зустрічі: два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_1 , в її присутності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.06.2021 у справі № 182/3643/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року змінено в частині визначення порядку спілкування та участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме встановлення побачень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_1 , в її присутності, та встановити наступний порядок спілкування та участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: встановити побачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день на тиждень з 10-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_1 , без присутності матері дитини ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

16 березня 2023 року видано виконавчий лист у справі у справі № 182/3643/19, який супровідним листом від 09.06.2023 № 62153 направлено ОСОБА_1

09.06.2023 року старшим державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71972501.

09.06.2023 року старшим державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяною Миколаївною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн.

09.06.2023 року старшим державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяною Миколаївною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 306,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача, які стосуються оскарження постанови державного виконавця від 09.06.2023 про відкриття виконавчого провадження №71972501, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в порядку статті 447 ЦПК України. Вказано, що судом не встановлено порушень з боку державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а доводи позивача щодо відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження не можуть бути підставою для висновку про протиправність наведених постанов.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Згідно п. 1 ч.1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2023 року.

З матеріалів справи видно, що наведена постанова була прийнята відповідачем при виконанні виконавчого листа від 16.03.2023 року № 182/3643/19, виданого Нікопольським міськрайнним судом Дніпропетровської області.

Так, наведеним виконавчим листом визначено усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено побачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два будні дні на тиждень з 15-00 години до 18-00 години та один вихідний день на тиждень з 10-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_1 , без присутності матері дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 08.06.2021 у справі № 182/3643/19, на підставі якого було оформлено наведений виконавчий лист, останнє було прийнято в порядку цивільного судочинства.

Отже, виходячи зі змісту спірних правовідносин та положень приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» даний спір, в частині оскарження постанови про відкриття провадження, як було вірно зазначено судом першої інстнації, підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилань позивача на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 року по даній справі, якою скасовано повнісю ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 про відмову у відкритті провадження та направлено справу для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як на підставу необхідності розгляду наведених позовних вимог саме в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх помилковими, оскільки наведеним судовим рішення було визначено, що оскільки державним виконавцем одночасно винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та останні дві постанови можуть бути оскаржені виключно до адміністративного суду, є відповідно помилковим висновок окружного суду що спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Натомість висновків про необхідність розгляду в порядку адміністративного судочинства спірної постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, наведена постанова апеляційного суду не містить.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору при відкритті провадження по справі є обов`язком державного виконавця.

Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.07.2023 року по справі № 340/5875/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на вказані правові висновки, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача щодо відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження не можуть бути підставою для висновку про протиправність постанови про стягнення виконавчого провадження.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч 1, 2, 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Механізм використання коштів виконавчого провадження визначає Порядок використання коштів виконавчого провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 29 квітня 2004 року № 554 (далі Порядок №554).

Згідно з п. 2 Порядку №554 кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати:

1) послуг з перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення автоматизованої системи виконавчого провадження;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, у тому числі на:

зарахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (комісія банку);

виплату винагороди державним виконавцям; придбання службових приміщень та службових житлових приміщень;

страхування державних виконавців;

забезпечення працівників органів державної виконавчої служби форменим одягом;

матеріально-технічне забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (придбання предметів та матеріалів (канцелярського приладдя, обладнання, інвентарю та інших), їх ремонт та обслуговування;

передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; витрати на транспортні послуги (утримання та оренда транспортних засобів), грошова компенсація за використання державними виконавцями власних транспортних засобів;

оренда приміщень;

витрати на послуги поштового зв`язку та послуги зв`язку (доступ до Інтернету, установка телефонів тощо);

оплату послуг з охорони;

проведення поліграфічних робіт;

проведення семінарів;

оплату службових відряджень та проїзду державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

придбання основних засобів, комп`ютерних програм та програмного забезпечення;

поточний та капітальний ремонт службових приміщень;

сплату судового збору;

сплату державного мита.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція №512/5).

Фінансування виконавчого провадження визначене розділом VI Інструкції №512/5.

Так, пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 встановлено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Згідно постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 09.06.2023, державним виконавцем визначено їх розмір у сумі 306 грн., зокрема плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 19,45 грн.; винесення постанови про стягнення виконавчого збору 27,04 грн., винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 24,08 грн.; винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 66,43 грн.

Отже, державним виконавцем зазначені витрати, які передбачені нормами законодавства.

Відтак, оскільки до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно відсутності протиправності дій державного виконавця в частині прийняття спірної постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 71972501 від 09.06.2023 року.

Між тим, з матеріалів справи слідує і, на що не звернув увагу суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, що рішення по даній справі має безпосередній вплив на права і обов`язки не лише для відповідача, але і ОСОБА_2 , який є стягувачем в межах виконавчого провадження ВП № 71972501, що в силу приписів ст. 49 КАС України зумовлює необхідність залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що судом першої інстанції зроблено не було.

Так, на виправлення наведеного процесуального порушення, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі та про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року в адміністративній справі №160/16615/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні № 71972501 про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2023 року.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Логвиненко Тетяни Миколаївни у виконавчому провадженні № 71972501 про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн. від 09.06.2023 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 306,00 грн. від 09.06.2023 року відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко