Постанова

від 15.08.2024 по справі 320/16534/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16534/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Мельничук В.П., Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року у справі №320/16534/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до закритого акціонерне товариства «Київбуделектротранс» про стягнення податкового боргу, в якому просить:

- надати дозвіл на погашення усіє суми ЗАТ «Київбуделектротранс», що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 13.06.2017 №1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду, за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 587 324,17 грн. Враховуючи, що вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу ЗАТ "Київбуделектротранс", відповідач вважає, що виникли підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року адміністративний позов задоволено частково.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг у розмірі 1 215357,32 грн. є узгодженими та контролюючим органом здійснено усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Водночас, щодо решти податкового боргу у розмірі 371966,85 грн. в матеріалах справи відсутні відомості, що свідчили б про узгодженості суми боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що стягнення боргу на підставі рішення Окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №640/24938/20 про стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, що змусило звернутися до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу шляхом надання дозволу на реалізацію майна що перебуває в податковій заставі. Оскільки стягнення боргу з розрахункових рахунків не призвело до погашення боргу, не має сенсу додатково звертатися на стягнення податкового боргу, а саме цієї різниці, про яку заявлено в рішенні від 30.04.2024, як «не узгоджену». Тому ГУ ДПС у м. Києві звернулося на стягнення усієї суми податкового боргу, оскільки вся сума податкового боргу є узгодженою.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Київбуделектротранс» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Дніпровському районі як платник податків, зареєстроване за юридичною адресою: 02094, місто Київ, вул. Гродненська, 32.

За відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 587 324,17 грн, а саме:

- по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники (11021000): податковий борг у розмірі 292 866,32 грн, недоїмка у розмірі 289 125,60 грн, пеня у розмірі 3 740,72 грн;

- по податку на нерухоме майно (18010400): податковий борг у розмірі 7 691,16 грн, недоїмка у розмірі 7 691,16 грн;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14060100): податковий борг у розмірі 316 330,87 грн., недоїмка у розмірі 316 330,87 грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб (18010500) податковий борг у розмірі 970 435,82 грн., недоїмка у розмірі 940 526,71 грн., пеня у розмірі 29 909,11 грн.

Однак, сплата зобов`язань не відбулась.

З метою опису майна у податкову заставу прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 24.12.2012 №2306, на підставі якого складено акт опису майна від 13.06.2017 №1.

Контролюючим органом вживались заходи з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків, відкритих у банківських установах, на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №640/24938/20 про стягнення податкового боргу на загальну суму 1 219 705,73 грн.

Для погашення заборгованості контролюючим органом здійснювались заходи на погашення заборгованості, а саме були виставлені платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів: від 17.01.2023 №449/26-15-03-05-39; від 17.01.2023 №450/26-15-13-05-39; від 17.01.2023 №445/26-15-13-05-39; від 01.12.2022 №5846/26-15-13-05-39; від 17.01.2023 №446/26-150-13-05-39; від 16.12.2022 №7326/26-15-13-05-39.

При виконанні платіжної інструкції від 17.01.2023 №450/26-15-13-05-39 відбулась часткова оплата заборгованості на кошти в межах суми 4 348,41. Інші зазначені платіжні інструкції повернуті без виконання.

Враховуючи, що вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу, у контролюючого органу виникло право для звернення з позовом до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам скаржника в апеляційній скарзі та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконанням податкового обов`язку, згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпунктів 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За змістом пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пунктами 89.1, 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Підпунктом 20.1.34-1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Отже, Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.12.2022 у справі №813/4632/16 (№К/9901/41317/18), яка враховується судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Рішення суду першої інстанції в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу ЗАТ «Київбуделектротранс», що перебуває у податковій заставі з метою погашення податкового боргу у розмірі 1 215 357,32 грн., в апеляційному порядку не оскаржується, у зв`язку з цим, з урахуванням встановлених ст. 308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, судовою колегією не переглядається.

Стосовно податкового боргу у розмірі 371 966,85 грн., суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У такому випадку рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи

Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов:

-виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

-податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

-платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів;

-відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу (залишку) в розмірі 371 966,85 грн.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання рішення про стягнення податкового бору в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Позивачем не надано рішення суду, які набрали законної сили про стягнення з відповідача іншої частини податкового боргу на суму, що є безумовною підставою для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Також, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо погашення решти податкового боргу платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Отже не підлягають задоволенню вимоги контролюючого органу про надання дозволу на погашення суми новоствореного податкового боргу у розмірі 371 966, 85 грн., за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, оскільки контролюючим органом не було застосовано процедуру стягнення цієї суми податкового боргу з розрахункових рахунків боржника, судом не винесено рішення про задоволення таких позовних вимог контролюючого органу, на його виконання не направлялися інкасові доручення до банків, що обслуговують рахунки відповідача.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.06.2019 року по справі №825/1815/15-а, у постанові від 21.10.2019 року по справі №808/4269/15, у постанові від 25.02.2020 року по справі №821/1907/14, у постанові від 01.09.2020 року по справі №620/3553/19.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наразі підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в частині 371 966,85 грн відсутні.

Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329, 331 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Голяшкін

Судді В.П. Мельничук

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 15.08.2024 року.