Рішення

від 23.10.2023 по справі 160/19815/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 160/19815/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідача 2 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідача 2 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, поданий представником позивача - адвокатом Зайкою Павлом Костянтиновичем, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 32-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 28.06.2023;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 03.07.2023 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що на день звернення з позовом становить розмір: 9 947,50 гривень, з урахуванням строків вирішення судом спору, інфляційних втрат та суми нарахованих податків та зборів;

- допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактично має місце не ліквідація територіальних органів Держпраці, а реорганізація шляхом утворення нових територіальних органів Держпраці. При оголошенні попередження про наступне звільнення, були запропоновані не всі вакантні посади у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, до якого перейшли функції ГУ Держпраці в Дніпропетровській області. Крім того, позивач повторно був звільнений з роботи першим робочим днем після оголошення простою на підставі пункту 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», не зважаючи на те, що раніше дії відповідача 1 були визнані судом неправомірними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Відповідно до інформації, що міститься в КП «ДСС», копію ухвали про відкриття провадження 02.09.2023 надіслано одержувачам - Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області та Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову надіслано одержувачу - Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці 07.08.2023. Крім того, 04.09.2023 засобами телекомунікаційного зв`язку на зазначені у позовній заяві адреси електронної пошти позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу 1 - разом із копією адміністративного позову, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 19.09.2023.

12.09.2023 через канцелярію суду від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що Управлінням Держпраці було попереджено Позивача про наступне звільнення з якими останній ознайомлений 30.05.2023. Наказом №32-к від 28.06.2023 було припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з займаної посади 03.07.2023 у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровські області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Постановою Кабінету Міністрів України №14 12.01.2022 прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, в якому наявне і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області. Наказом Держпраці від 23.09.2022 №167 "Про утворення Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці" утворено як юридичну особу публічного права Південно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Держпраці видано наказ від 02.12.2022 №232 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій", яким вирішено погодитися із пропозицією Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 №167 та іншими нормативно-правовими актами з 05.12.2022. Цим же наказом визначено Головне управлінню Держпраці у Дніпропетровській області, Управлінню Держпраці у Запорізькій області та Управлінню Держпраці у Кіровоградській області припинити з 05.12.2022 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах. Докази протиправними чи не чинними положення Постанови №14 від 12.01.2022 та інших нормативно-правових актів щодо прийняття рішень про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань праці, відсутні.

Відповідач 1 вказує, що оскільки у спірних правовідносинах триває процедура ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, то позивач підлягав звільненню із займаної посади з підстав ліквідації юридичної особи (пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ), а не реорганізації (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII). Отже, у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці та як наслідок звільнення позивача на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII у суб`єкта призначення або керівника державної служби відсутній обов`язок надання позивачу пропозицій щодо зайняття іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю. Крім того, Головою комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з метою дотримання основних прав та гарантій громадян, встановлених Конституцією України, та можливості подальшого працевлаштування Позивача, було направлено, запит від 30.05.2023 №ДН/1/1085-ЦА-22 до Міжрегіонального управління про надання інформації, щодо наявних рівнозначних та/або нижчих вакантних посад у Міжрегіональному управлінні. Отримавши відповідь від Міжрегіонального управління №ПС/1/864-ЦА-23 від 08.06.2023 в якому міститься перелік вакантних посад, Головою комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області був підготовлений та направлений лист Позивачу №ДН/1/8060-22 від 09.06.2023 з даними про вакантні посади у Міжрегіональному управлінні та інформацією, що згідно ч.5 ст.10 Закону №389-УІІІ призначення на посаду державної служби у період дії воєнного стану здійснюється без конкурсного відбору до призначення на цю посаду переможця конкурсу, з граничним строком перебування на посаді - не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану і у разі згоди обіймати одну із запропонованих посад, Позивач може звернутися до керівника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

До відзиву надані докази на виконання ухвали суду, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

За інформацією, наданою відповідачем 1 до відзиву на позов, посада, з якої звільнено ОСОБА_1 належить до посад державної служби категорії «В», тобто, позивач був службовою особою, яка у визначенні Закону України «Про запобігання корупції» не займає відповідне та особливо відповідальне становище.

12.09.2023 через систему «Електронний суд» від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов відзив на позов, у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з аналогічних підстав, що зазначені відповідачем 1.

12.09.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Зайки П.К. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому заявник просить суд: - забезпечити проведення запланованих судових засідань у режимі відеоконференції; - визначити Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, що розташований за адресою: вулиця Першотравнева, 12 місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна, відповідальним за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.

В обґрунтування означеної заяви заявником зазначено, що Рада суддів України від 03 березня 2022 оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, пунктом 4 яких, суди мають право та можливість за зверненням громадян відкладати розгляд справ у зв`язку із воєнними діями та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції. Якщо суд прийме рішення про розгляд справи за участі всіх учасників процесу у судовому засіданні та оскільки, заявник зацікавлений у тому, щоб ці судові засідання у справі №160/19815/23 відбувалися, заявник заздалегідь просить суд забезпечити можливість його присутності у судових засіданнях шляхом забезпечення проведення відеоконференції.

У зв`язку з перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці у період з 28.08.2023 по 15.09.2023 вказані процесуальні документи сторін отримані головуючим суддею в перший робочий день з урахуванням вихідних днів - 18.09.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/19815/23 у судовому засіданні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 заяву представника позивача - адвоката Зайки Павла Костянтиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/19815/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідача 2 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто заявнику без розгляду.

21.09.2023 засобами поштового зв`язку до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів.

28.09.2023 від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці через систему «Електронний суд» надійшли заперечення.

29.09.2023 від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області засобами телекомунікаційного зв`язку надійшли заперечення у справі.

10.10.2023 від представника позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

За правилами ст.262 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 13.10.2023, проте головуючий суддя Юхно І.В. у період з 06.10.2023 по 20.10.2023 перебувала у відпустці, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день з урахуванням вихідній днів - 23.10.2023.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови КМУ №14 від 12.01.2022 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці та утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Постанови КМУ №14 від 12.01.2022, міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються, - зокрема, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці в Кіровоградській області, Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, головного управління Держпраці в Запорізькій області.

Наказом Державної служби з питань праці №29 від 17.01.2022 прийнято рішення про ліквідацію Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області та розпочалась ліквідаційна процедура.

Наказом Державної служби з питань праці №167 від 23.09.2022 прийнято рішення про утворення Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №813-к від 30.11.2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено позивача з посади головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 05.12.2022 року відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/20910/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (відповідач-1), Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (відповідач-2) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №813-к від 30.11.2022р. "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області;

- стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.12.2022 по 25.05.2023р. у сумі 52765,00 грн., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум;

- в іншій частині позову відмовлено;

- допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 9082,50 грн. яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023:

- апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №160/20910/22 в частині розподілу судових витрат скасовано та в цій частині прийнято нову постанову якою стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено - без змін.

Наказом ГУ Держпраці в Дніпропетровській області №25-к від 30.05.2023 скасований наказ №813-к від 30.11.2022 та ОСОБА_1 поновлений на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022.

Наказом ГУ Держпраці в Дніпропетровській області №26-к від 30.05.2023 оголошено простій, не з вини працівника, ОСОБА_1 з 31.05.2023 до 30.06.2023 включно. Крім того, вирішено у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, дозволити, бути відсутнім на роботі (робочому місці), до закінчення простою.

ОСОБА_1 30.05.2023 вручене попередження про наступне звільнення в зв`язку з ліквідацією ГУ Держпраці в Дніпропетровській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

До матеріалів справи Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області надано лист на адресу позивача від 09.06.2023 №ДН/1/8060-22, у якому останньому запропоновані вакантні посади державної служби в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці: - провідний державний інспектор відділу з питань безпеки праці західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - головний державний інспектор відділу з питань безпеки праці центрального регіону управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - головний державний інспектор відділу з питань безпеки праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - провідний державний інспектор відділу нагляду у гірничодобувній промисловості у Криворізькому регіоні управління гірничого нагляду Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - головний державний інспектор відділу нагляду у гірничорудній та вугільній промисловості у Криворізькому та Павлоградському регіоні управління гірничого нагляду Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - провідний державний інспектор відділу нагляду у гірничорудній та вугільній промисловості у Криворізькому та Павлоградському регіоні управління гірничого нагляду Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; - провідний державний інспектор відділу з питань безпеки праці східного регіону управління інспекційної діяльності у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Проте, суд наголошує, що доказів ознайомлення/вручення позивачеві означеного листа до матеріалів справи відповідачами всупереч законодавчо визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування надано не було.

Наказом ГУ Держпраці в Дніпропетровській області №32-к від 28.06.2023 припинена державна служба та звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. 03.07.2023, у зв`язку з ліквідацією ГУ Держпраці в Дніпропетровській області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з означеним наказом про звільнення з посади, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Відповідно до пунктів 1, 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/20910/22 було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №813-к від 30.11.2022р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », а також поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України № 14 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, суд вважає, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація територіального органу Держпраці - Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, як юридичної особи публічного права.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було встановлена незоконність звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», оскільки у зв`язку з тим, що відбулася не ліквідація, а реорганізація територіального органу Держпраці - Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Крім того, відповідачами у ході судового розгляду справи не було доведено дотримання ними частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» в частині пропозиції державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28.06.2023 № 32-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

Оскільки позивача протиправно звільнено, тому порушені права підлягають поновленню судом.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 КЗпП України, тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вважаючи на те, що звільнення позивача відбулось із порушенням процедури звільнення, позивач, в силу вимог частини 1 статті 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме, на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставною вимогу позивача про зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 03.07.2023 на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Також, відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звільнений наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28.06.2023 № 32-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » з посади головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 03.07.2023 року.

Суд зазначає, що 03.07.2023 року є останнім робочим днем ОСОБА_1 отже, такий підлягає поновленню з наступного робочого дня, тобто з 04.07.2023 року.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з абз. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду такого стягнення, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (п.п. «л» п.1 Порядку №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз.1 п.8 Порядку №100).

З наявної у матеріалах справи довідки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.09.2023 №36 вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 330,08 грн., а середньомісячна 7426,80 грн.

Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Період вимушеного прогулу з 04.07.2023 по 23.10.2023 (дата прийняття судом рішення) складає 80 робочих днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 330,08 грн/день х 80 днів вимушеного прогулу = 26 406,40 грн.

З урахуванням висновків про протиправність оспорюваного наказу та наявності підстав для поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2023 по день прийняття рішення у цій справі в розмірі 26 406,40 грн.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

За наведених обставин підлягає задоволенню вимога в частині стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача і до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 26 406,40 грн., з якої підлягають відрахуванню обов`язкові податки та збори.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №810/2728/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі №826/16621/17, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

При цьому, з урахуванням вимог п.2 та п.3 ч.1 ст. 371 КАС України суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за один місць в сумі 7426,80 грн. допустити до негайного виконання.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині не підлягають розподілу.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в цій частині не підлягають розподілу.

Водночас, суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд наголошує, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи додано: - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4330 від 07.06.2019 на ім`я ОСОБА_2 ; - ордер серії АЕ №127050 від 02.08.2023 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Зайкою П.К. у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

Суд враховує, що позовна заява підписана адвокатом Павлом Зайкою, проте будь-яких інших документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, в тому числі й договору про надання такої допомоги, до суду позивачем не надано.

З огляду на непідтвердження необхідними та належними доказами заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Казакова (перейменована вул. Армстронга Ніла), будинок 1 Д; код ЄДРПОУ 39788766), відповідача 2 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Казакова (перейменована вул. Армстронга Ніла), будинок 1 Д; код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28.06.2023 № 32-к «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 04.07.2023.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 04.07.2023 по 23.10.2023 в сумі 26 406,40 грн (двадцять шість тисяч чотириста шість гривень 40 копійок) з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7 426,80 грн (сім тисяч чотириста двадцять шість гривень 80 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно