Рішення

від 16.08.2024 по справі 320/20745/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року справа №320/20745/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в особі Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, Управління ДМС в Івано - Франківській області, Коломийського відділу Управління ДМС в Івано - Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної міграційної служби України в особі Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації (далі - відповідач-1), Управління ДМС в Івано - Франківській області (далі - відповідач-2), Коломийського відділу Управління ДМС в Івано - Франківській області (далі - відповідач-3).

Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо проведення службового розслідування по факту оформлення паспорта громадянина України на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 з порушенням вимог законодавства; визнання протиправним та скасування висновку №161/2023 за результатами службової перевірки щодо оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням вимог законодавства, затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ОСОБА_2 02.10.2023р.; зобов`язання відповідача-2 видати паспорт громадянина України на ім`я позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що доводи відповідачів про те, що виданий на ім`я позивача паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 оформлено з порушенням вимог законодавства України є необґрунтованими, а оскаржуваний висновок є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить положенням Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015р. (далі Порядок № 302). Представник позивача також зауважив, що зазначений паспорт жодним рішенням не визнавався недійсним та не є таким, що виданий з порушенням вимог законодавства України, а та підстава, на яку посилається відповідач у спірному висновку, на думку позивача, не може бути законною підставою для визнання паспорта громадянина України недійсним. Додатково наголошено, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено вилучення паспорта громадянина України як такого, що виданий безпідставно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачами позов не визнано, у відзивах на позовну заяву зазначено, що за своєю суттю висновок службової перевірки щодо оформлення паспорта громадянина України з порушенням вимог законодавства є правомірним рішенням суб`єкта владних повноважень, адже складений згідно приписів пункту 109 Порядку №302. У зв`язку з цим відповідачі вважають, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд.

13.06.2022р. до Управління ДМС в Івано - Франківській області надійшов лист з Управління стратегічних розслідувань в Івано - Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо здійснення перевірки законності видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , оформленого 12.09.2014р. Коломийським РВ УДМС в Івано - Франківській області на ім`я позивача по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання інформації.

За наведеної обставини, Управлінням ДМС в Івано - Франківській області проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що 20.08.2014р. позивач звернувся до Коломийського РВ УДМС в Івано - Франківській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України вперше після досягнення 18-річного віку з наданням відповідного пакету документів.

В результаті звернення, документи позивача було перевірено посадовою особою органів ДМС, визнано їх достатніми для задоволення поданої заяви, у зв`язку із чим позивач був документований паспортом громадянина України від 12.09.2014р. серії НОМЕР_1 .

Службовою перевіркою встановлено, що позивач є уродженцем Вірменії (свідоцтво серії НОМЕР_2 від 23.11.1990р.), паспортом України документований вперше у 24-річному віці без проведення процедури встановлення особи, здійснення відповідних перевірок, передбачених п. п. 8.1.-8.3. розділу 8 Порядку №320. Отже, паспорт громадянина України позивач міг отримати виключно після проходження процедури згідно законодавства України про громадянство України, та отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України. Втім, за даними відповідача-2 такої довідки позивач не отримував.

Позивач отримав паспорт громадянина України у зв`язку із тим, що посадовою особою територіального ДМС України при перевірці документів позивача і належності його до громадянства України було враховано рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008р. по справі №2-о-965-08, згідно якого встановлено факт проживання позивача на території України з серпня 1991р.

Позиція представника відповідачів полягає в тому, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не визначено Порядком №320, як безумовну підставу для оформлення паспорта громадянина України. Представник стверджує, що факт постійного проживання заявника на території України станом 24.08.1991р. чи 13.11.1991р. та до 24.08.1991р. при проведенні службової перевірки - не встановлено.

Отже, за результатами службової перевірки, проведеної Коломийським відділом УДМС в Івано-Франківський області, складено висновок за №161/2023, затверджений Директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС 02.10.2023р., паспорт громадянина України зразка 1994р. серії НОМЕР_1 від 12.09.2014р., оформлений на ім`я ОСОБА_1 , визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, та згідно пп. 8 п. 108 Порядку №302 паспорт визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.

Позивач з наведеним висновком не погоджується, вважає його протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 4 Конституції України передбачає, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 (далі Закон № 5492).

Згідно з частиною першою статті 1, абзацами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 13, частини першої статті 16, частини першої статті 21 та частини першої статті 22 Закону № 5492 суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, за кордоном і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Варто зазначити, що Законом №5492 не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Натомість, таким є Порядок № 302.

Відповідно до пункту 108 Порядку № 302 паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: 1) якщо він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; 5) коли його заявлено як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії; 8) оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання його заявником протягом року.

У разі подання особою у строки, встановлені законодавством, документів для обміну паспорта у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації), виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта, або в разі його непридатності для подальшого використання паспорт, що підлягає обміну, визнається недійсним з дня подання документів для його обміну.

У разі неподання особою протягом місяця з дати зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації), документів для його обміну за наявності в ДМС відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну відповідної інформації або надходження такої інформації від відділів державної реєстрації актів цивільного стану паспорт, який підлягає обміну, визнається недійсним.

Приписами абзаців першого-третього пункту 109 Порядку № 302 визначено, що у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник структурного підрозділу відповідного територіального органу/ територіального підрозділу ДМС або його заступник проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, погоджується його безпосереднім керівником та керівником територіального органу ДМС або його заступником. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У разі виявлення територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС паспорта/паспорта зразка 1994 року, рішення про оформлення якого приймалося територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, які підписуються працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджуються керівником територіального органу ДМС. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта / паспорта зразка 1994 року таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається територіальному органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У разі виявлення ДМС паспорта / паспорта зразка 1994 року, рішення про оформлення якого приймалося територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, з порушенням вимог законодавства, керівник структурного підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок, який затверджується керівником ДМС або його заступником. Висновок та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

Статтею 3 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-ІІІ визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є в тому числі паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Разом з тим, на виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, якою затвердив:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;

- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі Порядок № 302), для оформлення паспорта особа подає:

заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі - заява);

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов`язкове фотографування в окулярах);

платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;

довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності);

паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;

посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

У разі подання заяви до центру надання адміністративних послуг (далі - центр) адміністратор центру перевіряє відповідність копій оригіналам наданих заявником документів, належним чином завіряє копії та повертає оригінали документів заявнику. Територіальний підрозділ приймає рішення на підставі належним чином завірених копій наданих документів. У випадках неналежного оформлення документів або неналежної якості копій територіальний підрозділ приймає рішення про повернення центру наданих документів для усунення недоліків.

Згідно з статтею 22 Закону № 2235-ІІІ Президент України визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень.

Так, на виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок № 215) для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку заяви з питань громадянства оформлюються: про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.

Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні;

Згідно з пунктом 5 Порядку заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Відповідно до пункту 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі:

осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;

осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.

Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 9 Порядку визначено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до пункту 16 Порядку для перевірки належності до громадянства України особа подає заяву про перевірку належності до громадянства України, в якій у довільній формі викладає, у зв`язку з якими обставинами потребує перевірки належність до громадянства України.

Отже, статтею 3 Закону № 2235-ІІІ чітко визначено перелік осіб, які мають належність до громадянства України, а Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, визначено виключний перелік документів, які подаються особою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону.

Так, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа разом із заявою про встановлення належності до громадянства України обов`язково має подати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, а для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа разом із заявою про встановлення належності до громадянства України обов`язково має подати судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Таким чином, Порядок № 215 розроблений на виконання вимог Закону № 2235-ІІІ та не містить суперечностей цьому Закону № 2235-ІІІ, а лише його доповнює.

Окрім цього, з системного зв`язку вказаних нормативних актів, випливає, що для проходження позивачем процедури отримання паспорта громадянина України згідно Порядку № 302, їй необхідно пройти процедуру встановлення приналежності до громадянства України згідно Порядку № 215.

Встановлення приналежності до громадянства України здійснюється на підставі заяви особи, в якій вона в довільній формі висловлює прохання про встановлення належності до громадянства України; копії паспорта громадянина колишнього СРСР, а в разі його відсутності (як в спірному випадку) - довідки територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року чи такої ж довідки за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначені факти); судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Після встановлення належності до громадянства України згідно Порядку № 215, особа може подати заяву встановленої форми про видачу їй паспорта громадянина України згідно Порядку № 125, до якої долучає, зокрема, і виданий міграційним органом документ про приналежність особи до громадянства України.

Спір у даному випадку зводиться до того, що відповідачами в оскаржуваному висновку заперечується факт проживання/перебування позивача на території України як станом на 24.08.1991р., так і станом на 13.11.1991р., що послугувало підставою для твердження відповідачів про те, що належність позивача до громадянства України не є безумовною згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-ІІІ, натомість має бути підтверджена шляхом проведення додаткової перевірки, яка у свою чергу не проводилась при первинній видачі позивачу паспорта громадянина України, що і послугувало підставою для спірного висновку про те, що паспорт був виданий з порушенням вимог чинного законодавства.

Втім, суд не погоджується із наведеною позицією відповідачів, з огляду на наявність у матеріалах справи, по-перше, довідки за №225, виданої на підставі медичної картки ОСОБА_1 , 1990р.н., Підприємством «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Амбулаторія №1, згідно якої позивач 20.05.1991р. знаходився на медичному огляді в «Марганецькій центральній міській лікарні», того ж дня йому було зроблено щеплення АКДС (3 доза вакцини від дифтерії, правця, кашлюка і поліомієліту); по-друге, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008р. по справі №2-о-965-08 про встановлення юридичного факту.

Суд зауважує на тому, що наведені докази в сукупності дають підстави для висновку про те, що позивач перебував на території України, як станом на 24.08.1991р., так станом і на 13.11.1991р., що у свою чергу свідчить про необґрунтованість спірного висновку та безпідставність припинення та вилучення паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача у 2014р.

Суд враховує, що подана позивачем заява про отримання паспорта громадянина України у 2014р. з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення про видачу запитуваного паспорта, при цьому отримавши паспорт громадянина України позивач надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2040/5642/18.

На думку суду, відповідачами в порушення принципу пропорційності прийнято спірне рішення, оформлене висновком, яке не містить в собі легітимну мету, яка необхідна в демократичному суспільстві, як про це наголошує практика Європейського Суд з прав людини у справі «Барнік проти Росії» (заява № 55565/00).

Згідно вказаної позиції «необхідність в демократичному суспільстві» вимагає, щоб застосований засіб обмеження переслідував легітимну мету та щоб втручання в право не було більше тієї міри, яка необхідна для її досягнення. Іншими словами, цей тест, що як правило, називається тестом пропорційності, вимагає, щоб обмежувальний засіб був належним (відповідним) для виконання передбачених захисних функцій.

Також суд враховує, що відповідачами здійснена перевірка стосовно позивача та з припиненням подальшим вилученням паспорта громадянина України через дев`ять років після виконання позивачем всіх взятих на себе обов`язків, передбачених законодавством про громадянство України, та отримання паспорта громадянина України, що порушує принципи правової визначеності та пропорційності.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Бартік проти Росії» (Bartik v. Russia), заява № 55565/00, пункт 46, «необхідності в демократичному суспільстві» вимагає, щоб застосований засіб обмеження переслідував легітимну мету та щоб втручання в право не було більше тієї міри, яка необхідна для її досягнення. Іншими словами, цей тест, що, як правило, називається тестом пропорційності, вимагає, щоб обмежувальний засіб був належним (відповідним) для виконання передбачених захисних функцій.

У справі Салов проти України від 06 вересня 2005 р. (заява № 65518/01) ЄСПЛ зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що позивач при отриманні паспорта громадянина України виконав всі взяті на себе обов`язки, зокрема, на підтвердження свого постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 рік надав всі необхідні документи, які відповідач прийняв від позивача та документував останнього паспортом громадянина України 12.09.2014р. В подальшому правові підстави для здійснення відповідачем перевірки обставин набуття громадянства позивачем були відсутні. Однак, не зважаючи на це, відповідач прийняв оскаржуване рішення, яке не містить в собі легітимну мету через дев`ять років в розріз з принципом правової визначеності та пропорційності чим порушив права та законні очікування позивача, оскільки останній набув громадянство України на підставі правдивих відомостей, справжніх документів, поданих у належній формі, без наміру приховати будь-яку інформацію.

Внаслідок протиправного рішення, наразі фактично позивач є апатридом, тобто особою, яка втратила громадянство не по своїй волі, з вини відповідача чим порушено Конституцію України та Європейську конвенцію про громадянство.

Так, відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Згідно до ст. 4 Європейської конвенції про громадянство правила кожної держави-учасниці, які стосуються громадянства, ґрунтуються на таких принципах: a) кожна особа має право на громадянство; b) без громадянства слід уникати; c) жодна особа не може бути безпідставно позбавлена громадянства.

У подібній справі № 2040/5642/18 від 24.04.2019 Верховний Суд зазначив, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №820/1293/16.

При цьому, жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем до суду не надано.

Крім того, судом враховується те, що відповідачі прийнявши оскаржуване рішення з мотивів, які не враховують баланс інтересів публічних і приватних, адже з огляду на тривалість користування з дати отримання позивачем паспорта громадянина України, отримання на підставі цього ж паспорта відповідних документів, то позбавлення такого документа має більш несприятливі для позивача наслідки та не мають законних обґрунтувань в демократичному суспільстві.

Суд також враховує те, що позивач:

- є власником та/чи співвласником трьох зареєстрованих в країні компаній, а саме ТОВ «СА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43309033; юридична адреса: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20а), ТОВ «АРІАНІ» (код ЄДРПОУ 36956688; юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2б), ТОВ «ВІП МОНТАНА» (код ЄДРПОУ 41087402, юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2б), тобто згідно приписів п. 14.1.213 ПК України, має центр життєвих інтересів в Україні;

- обіймає посаду помічника-консультанта на громадських засадах народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_3 (посвідчення №397/43);

- з 01.09.2022р. є віце-президентом Київської міської організації Федерації боксу України (членський квиток №0005);

- має державні нагороди та відзнаки: 1) подяка голови Волинської обласної ради ОСОБА_4 за активну волонтерську діяльність, вагому підтримку українського народу в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність держави, а також всебічну допомогу ЗСУ, видана 07.06.2023р., м. Луцьк; 2) подяка МВС України за підписом заступника Міністра Мері Акопян за допомогу, надану підрозділам Національної гвардії України, що виконують бойові завдання на фронті оборони України від широкомасштабної агресії рф; 3) нагорода полку спеціального призначення «САФАРІ» Національної поліції України за підписом командира полку Василя Віконського за допомогу та великий внесок у підняття бойового духу наших бійців для нашої спільної перемоги, а також вагому працю для зміцнення бойового духу наших побратимів, які успішно виконують бойові завдання; 4) подяка Федерації боксу України за підписом віцепрезидента Федерації боксу України ОСОБА_3 за вагомий внесок у розвиток та популяризацію дитячого та юнацького боксу в Україні, 2023 рік.

Суд вважає, що ст.8 Конвенції по суті має захищати особу від свавільного втручання суб`єкта владних повноважень у здійснення ним своїх прав.

Згідно ч.2 ст.8 Конвенції таке втручання має бути «передбачено законом» і виправдане необхідністю досягнення законної мети чи цілі (рішення Європейського суду від 23.03.2006 у справі «Вітело проти Італії» (Vitiello c. Italie) скарга №77962/01).

Отже, оскаржуване рішення, оформлене висновком, становить втручання відповідачем у право позивача на повагу до особистого життя, не відповідає принципу пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у відповідності до вимог приписів ч. 1 ст. 139 КАС України.

З огляду на те, що спірний висновок прийнято Управлінням ДМС в Івано - Франківській області в особі Коломийського відділу та затверджено ДМС України в особі Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, судові витрати підлягають відшкодуванню шляхом стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління ДМС в Івано - Франківській області та ДМС України у солідарному порядку (по 1211,20 грн. з кожного відповідача, разом сума сплаченого збору становить 2422,40 грн.).

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної міграційної служби України в особі Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; код ЄДРПОУ 37508470), Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29; код ЄДРПОУ 37794486), Коломийського відділу Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 78203, м. Коломия, Івано-Франківська обл., бульвар Лесі Українки, 41) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Коломийського відділу Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 78203, м. Коломия, Івано-Франківська обл., бульвар Лесі Українки, 41) щодо проведення службового розслідування по факту оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 з порушенням вимог законодавства.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку за №161/2023 Коломийського відділу Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 78203, м. Коломия, Івано-Франківська обл., бульвар Лесі Українки, 41), підтримане Управлінням ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29; код ЄДРПОУ 37794486), затверджене Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; код ЄДРПОУ 37508470) 02.10.2023р. за результатами службової перевірки щодо оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства.

3. Зобов`язати Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29; код ЄДРПОУ 37794486) видати паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Управління ДМС в Івано - Франківській області (місцезнаходження: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29; код ЄДРПОУ 37794486).

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної міграційної служби України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; код ЄДРПОУ 37508470).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.