Рішення

від 08.08.2024 по справі 299/1811/23

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Колос, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Виноградівська міська рада Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Вознюк Олександр Володимирович про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ФГ Колос, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Виноградівська міська рада Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Вознюк Олександр Володимировичпро витребування майна із чужого незаконного володіння, згідно якого просив витребувати з чужого незаконного володіння від ФГ Колос земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в м.Виноградів контур 215 та визнати право власності на дану земельну ділянку в цілому за позивачем.

До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення вимог позову вимогою скасувати рішення державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Вознюка О.В. про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) від 23.12.2021 року, реєстраційним номером 833244521212, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в м.Виноградів контур 215 за ФГ Колос.

Поданий позов мотивовано тим, що Позивач ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 1,00 га(кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка була йому виділена Виноградівською міською радою, а відповідний запис у ДРРП було здійснено державним реєстратором.

В грудні 2016 року відповідач ФГ Колос звернувся до Виноградівського районного суду із позовом до Виноградівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та скасування рішення та визнання права власності на земельну ділянку. Зокрема ФГ Колос просив визнати недійсним та скасувати п.п. 1.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання №33 від24.12.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр-ну ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 , а також визнати за фермерським господарством Колос право власності на дану земельну ділянку.

У своєму позові ФГ «Колос» посилалося на те, що є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «8 Березня», якому на праві колективної власності належало1338.2 га землі. На підставі рішення загальних зборів останнього від 30.12.1998 р. і відповідно до акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей від 26.06.2000 р. указані землі були передані ФГ«Колос» включно зі спірною земельною ділянкою, яка є частиною господарського двору огородньої бригади (контур 215). Тобто, ця ділянка не могла перебувати в комунальній власності. Однак,Виноградівська міська рада всупереч законному праву ФГ «Колос» і в порушення земельного законодавства надала її у власність ОСОБА_3 .

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року по даній справі у задоволенні позовної позови ФГ Колос до Виноградівської міської ради та ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ФГ Колос подало апеляційну скаргу на рішення Виноградівського районного суду від 06 березня 2017 року по справі №299/3439/16-ц.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ФГ Колос задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким позов ФГ Колос до Виноградівської міської ради та ОСОБА_3 задоволено повністю:

Визнано недійсним та скасовано п.п. 1.1 п. 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання № 33 від 24.12.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр-ну ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 ;

Визнано за фермерським господарством Колос право власності на дану земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093)в АДРЕСА_1 ;

Стягнуто на користь ФГ Колос солідарно з Виноградівської міської ради та ОСОБА_3 , судові витрати по справі.

У липні 2017 року Виноградівська міська рада подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке помилково було скасовано і вирішити питання про постановлення окремої ухвали відносно колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у цій справі.

У липні 2017 року ОСОБА_3 також подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції та вирішити питання про постановлення окремої ухвали відносно колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у цій справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Виноградівського районного суду. Цією ж ухвалою було зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

06 листопада 2019 року Постановою Верховного суду по справі № 299/3439/16-ц було вирішено:

Касаційні скарги Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_3 задовольнити частково;

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області залишити без змін;

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог фермерського господарства «Колос» про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову фермерського господарства «Колос» до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області.

В подальшому фермерське господарство Колос звернулося до державного реєстратора Вознюка О.В. (Берегівська районна державна адміністрація) з метою реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (не дивлячись на те, що Верховний Суд відмовив ФГ у визнанні за ним права власності на спірну землю, а також не існує судового рішення, яким би право власності ОСОБА_3 було б припиненим чи скасованим).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від16.09.2022 року ОСОБА_3 дізнався, що державний реєстратор ОСОБА_4 завідомо знаючи, що Постановою ВС від 06.11.2019 року по справі №299/3439/16-ц у задоволенні позову фермерського господарства «Колос» до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено, зареєстрував право власності ФГ Колос на спірну земельну ділянку.

З такими діями ФГ Колос та державного реєстратора не погоджується і вважає неприпустимими, так як права на реєстрацію права власності не мали.

Верховним судом України при розгляді справи № 6-222цс14 висловлено правову позицію про те, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава гарантує захист прав на землю, тобто наявних у особи і дійсних прав на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, а також встановлює способи такого захисту.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема,витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, добудь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно,які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Оскільки ФГ «Колос» здійснив протиправну державну реєстрацію права власності на це майно - то позивач змушений подати віндикаційний позов про витребування свого майна із чужого незаконного володіння.

Згідно правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог статей 387 і388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Державний реєстратор порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Надалі «Закон») під час скасування права власності позивача на спірну земельну ділянку та визнання права власності на неї за ФГ«Колос».

Відповідно до ст. 18 Закону Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі] та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів(кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор не виконав пункти 4 та 5 даної статті.

Так, відповідно до ст. 24 Закону державний реєстратор повинен був відмовити ФГ«Колос» у державній реєстрації прав за таких підстав:

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

Так, не існує жодного судового рішення про скасування права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, також не існує жодного судового рішення про визнання права власності на дану земельну ділянку за ФГ «Колос».

Замість того, щоб відмовити ФГ «Колос» у вчиненні реєстраційних дій, державний реєстратор протиправно провів державну реєстрацію, внаслідок чого позбавив позивача права власності на вказану ділянку.

Частина 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно приписів статті 31-1 вказаного Закону, яка визначає особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

При цьому, пунктом 1 частини 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» врегульовано, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень,передбаченої Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття,зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду,засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 року по справі №299/3439/16-ц, на час прийняття оскаржуваного Рішення державного реєстратора Вознюк О.В. від 23.12.2021 року, містилася в реєстрі судових рішень (номер рішення в ЄДРСР 85493387), а тому державний реєстратор мав безперешкодний доступ до згаданого реєстру, для пересвідчення правомірності прийняття ним або відмови ним у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ФГ «Колос».

Не зважаючи на вказані обставини, державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Вознюк О.В., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, на земельну ділянку за ФГ «Колос», що належить скаржнику ОСОБА_3 .

Зважаючи на вищевикладене, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Вознюк О.В. з порушенням статей 10,18, 24 Закону, а тому підлягає скасуванню.

Щодо втручання у право власності по практиці ЄСПЛ.

Задоволення даного позову та витребування земельної ділянку з чужого незаконного володіння не порушує Право на мирне володіння майном.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне,щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правові норми:перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер,закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма права, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма права, що міститься в другому абзаці,визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми права, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закладеного першою нормою права.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Справедливого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі ЕАSТWESTALLIANCELIMITEDvUKRAINE, заява № 19336/04).

Тобто у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа неповинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним(суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес,перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Зважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, на підставі судового рішення (яке не визнавало право власності на спірну земельну ділянку за ФГ «Колос»), жодних правочинів щодо розпорядження належним позивачу нерухомим майном він не вчиняв, тому витребування спірного майна з володіння Відповідача є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним.

Такий висновок враховує інтереси позивача як власника спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами набувача, оскільки за обставин, коли позивач втратив майно внаслідок протиправних дій та на підставі неправильного тлумачення судового рішення Верховного Суду, права та інтереси позивача переважають інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього, тому вимоги про витребування спірного нерухомого майна є обґрунтованими.

Відповідач ФГ «Колос» не позбавлене можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до реєстратора. Тобто законодавство України надає Відповідачу певні ефективні засоби юридичного захисту. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

Вважає, що витребування спірного нерухомого майна у ФГ «Колос» не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

Щодо юрисдикції спору:

Спір про скасування рішення та/ або запису про державну реєстрацію речовогоправа на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Постанова ВПВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16(№вЄДРСР86401165).

Щодо способу захисту свого права:

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від ЗО січня 2019 року у справі N569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем,то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності та зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності за позивачами не є потрібним для захисту порушених прав позивачів.

Уточнення позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора (а.с.132-134 т.2) мотивовано тим, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 (у редакції чинній на 16.01.2020 р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. а п.2 ч.2 ст.37 цього Закону, а також

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив, з додатками, згідно якого просив позовну заяву залишити без задоволення (а.с. 96-99 зв., 100-122 т.1).

Доводи відзиву зводяться до відсутності у позивача порушеного права на захист якого заявлено позов.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на момент виникнення права власності ОСОБА_3 /24.12.2015року/, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це тільки офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /ст..2 Закону/. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації /ст..3 Закону/. Статтею 27 Закону передбачено на підставі яких правовстановлюючих документів проводиться реєстрація права на нерухоме майно та відповідно до п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМ України №1127 від 25.12.2015року, «Для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності подається рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів)».

З огляду на зазначене, рішення Виноградівської міської ради №33 від 24.12.2015року,пп.1 п.1 яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею1,0 га розташовану в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр.. ОСОБА_3 , був, до моменту його скасування судом 10.07.2017 року, правовстановлюючим документом позивача ОСОБА_3 , на підставі якого він набув право власності на вищенаведену земельну ділянку і на підставі якого Державний реєстратор Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області Староста А.Й. 20.01.2016року провів реєстраційну дію права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.

Як зазначив позивач, у своїй позовній заяві, між ФГ «Колос» та Виноградівською міською радою та позивачем ОСОБА_3 судом вирішувався спір за позовом ФГ «Колос» в рамках цивільної справи 299/3439/16, наслідком якого було скасування пп.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради №33 від 24.12.2015року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га розташовану в контурі 215м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07?011:0093 для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр.. ОСОБА_3 .

Судами апеляційної та касаційної інстанцій в рамках цивільної справи№299/3439/16 було встановлено факт порушення прав власності та законних інтересів ФГ «Колос» щодо земельної ділянки площею 1,0 га розташовану в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07:011:0093, належної господарству на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996року, прийнятим пп.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради №33 від 24.12.2015року, яким було за тверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га розташовану в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07?011:0093 для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр.. ОСОБА_3 . Встановлено відсутність прав у Виноградівської міської ради на розпорядження даною земельною ділянкою у зв`язку з тим, що вона не перебувала у комунальній власності Виноградівської міської ради, а є власністю ФГ «Колос».

У той же час Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019року справа 299/3439/16відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ФГ «Колос» про визнання права власності на цю земельну ділянку зазначив, що « ФГ «Колос» звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серія ІІ-ЗК № 000054 не надало до суду належних та допустимих доказів того, що воно зверталося у встановленому законом порядку до органів державної влади або місцевого самоврядування з заявою про заміну вказаного державного акта про право комунальної власності, а йому в задоволенні такої заяви було відмовлено. Таким чином позовна вимога ФГ«Колос» в частині визнання за ним права власності земельну ділянку є передчасною та задоволенню не підлягає.»

Відтак позиція позивача ОСОБА_3 , зазначена у позовній заяві, щодо відмови судому задоволенні вимоги ФГ «Колос» про визнання права власності на дану земельну ділянку є сфальшована та надумана, оскільки Верховний суд зазначив, що дана позовна вимога є передчасною оскільки ФГ «Колос» є власником цієї земельної ділянки на підставі Державного акта на право колективної власності на землю, заміна якого проводиться за бажанням ФГ «Колос» і тільки в разі відмови уповноваженого органу на проведення відповідної заміни, чи реєстраційних дій, у відповідності до діючого Законодавства на момент звернення, буде підставою, для заявлення вимоги про визнання право власності за ФГ «Колос» на земельну ділянку, оскільки тільки тоді виникне факт порушеного права ФГ «Колос».

Окрім зазначеного, згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відтак, складовою права власності є можливість та вчинення конкретних дій особою, що вважає себе власником майна, пов`язаних чітко з безпосереднім володінням, користуванням та розпорядженням майном у нашій справі це земельною ділянкою площею 1,0га кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 контур 215 в м.Виноградів.

Позивач ОСОБА_3 ніколи не володів не користувався а тим більше не розпоряджався цією земельною ділянкою до сьогоднішнього дня. Дана обставина також є встановленою та є підставою /мотивом/ прийняття рішень судів по справі 299/3439/16-ц.

Так, у відповідності до вимог ч.2 ст.26 Закону в редакції від 21.12.2019 року станом на вчинення реєстраційної дії від 09.01.2020року :

у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів,на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а; пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.26 Закону, державним реєстратором Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк О.В. 09.01.2020року прийнято рішення №50594490 про внесення відомостей до реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1гакадастровий номер 2121210100:07:011:0093 розташовану в м.Виноградів Берегівського району контур 215, на виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від10.07.2017року по справі 299/3439/16-ц, та Постанови Верховного Суду від 06.11.2019року по справі 299/3439/16-ц.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав,внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відтак права ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 1га кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 розташованої в м.Виноградів Берегівського району контур 215 починаючи з 10.07.2017року скасовані, відомості про що було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 09.01.2020року. Рішення судів вступило в законну силу є чинним до сьогоднішнього дня, як і рішення Державного реєстратора №50594490 від 09.01.2020року про скасування запису про право власності ОСОБА_3 є чинним до сьогоднішнього дня і не оскаржувалося ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене у позивача ОСОБА_3 відсутнє право на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння оскільки з10.07.2017року він не є власником цієї земельної ділянки оскільки таке його право власності скасовано за рішенням суду, як незаконне. Аналогічно і відсутнє право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив наявність у нього права власності на захист якого заявлено позов.

Дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень» в редакції від 10.12.2021року станом на вчинення реєстраційної дії від 23.12.2021року (далі по тексту Закону) державним реєстратором Берегівської РДА Закарпатської області при прийнятті оскаржуваного рішення№62531638 від 23.12.2021року про державну реєстрацію права власності ФГ «Колос`на земельну ділянку кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 площею 1,0 га розташовану в м.Виноградів Берегівського району Закарпатської області контур 215.

Не зважаючи на відсутність порушеного права у скаржника ОСОБА_3 в частині оскарження даної реєстраційної дії рішення державного реєстратора №62531638 від23.12.2021року, ФГ «Колос» вважає зазначити наступне:

Державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області при прийнятті оскаржуваного рішення №62531638 від 23.12.2021року, про державну реєстрацію права власності ФГ «Колос» на земельну ділянку кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 площею1,0 га розташовану в м.Виноградів Берегівського району Закарпатської області контур 215, діяв у відповідності до вимог Закону в редакції на момент вчинення відповідних реєстраційних дій.

ФГ «Колос» є правонаступником КСГП «8 Березня» реорганізація проведена26.06.2000року.

Відповідно до рішення загальних зборів /зборів уповноважених/ оформлених протоколом №5 від 10.03.1998року та рішення зборів уповноважених КСГП «8 Березня» оформленого протоколом №7 від 30.12.1998року, згідно актів прийому-передачі матеріальних цінностей /будівель та комунікацій/ та /земельних ресурсів/ від 26.06.2000року, КСГП «8Березня» передало ФГ «Колос» будівлі та земельні ресурси, що належали на праві власності КСГП «8 Березня».

Оскільки оскаржується реєстраційна дія пов`язана із земельною ділянкою, відтак право власності зареєстроване відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996року.

Оскільки Виноградівська міська рада, зловживаючи своїми правами, прийняла незаконне, в частині пп.1 п.1, рішення №33 від 24.12.2015року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1га /кадастровий номер 2121210100:07:011:0093/ контур 215 ум.Виноградів, та було надано її у власність громадянину ОСОБА_3 ,ФГ «Колос» звернулося до суду з позовом про визнання даного рішення незаконним /цивільна справа 299/3439/16-ц/.

За наслідками розгляду цивільної справи 299/3439/16-ц судами всіх інстанцій, позов ФГ«Колос» було задоволено та скасовано правовстановлюючий документ /рішення Виноградівської міської ради №33 від 24.12.2015року підпункт №1 пункту №1/, який встановлював право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1га /кадастровий номер 2121210100:07:011:0093/ контур 215 у м.Виноградів, яка належить ФГ «Колос» /правонаступнику КСГП «8 Березня»/ згідно додержавного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від29.11.1996року, що підтверджується в тому числі рішеннями судів по справі 299/3439/16-ц у їх мотивувальних частинах, оскільки саме з цієї підстави позов ФГ «Колос» і задоволено.

Розгляд судової справи №299/3439/16-ц в судах всіх інстанцій завершився11.11.2021року/постанова Верховного суду/.

Кінцевим рішенням судів, є рішення, яким визнано пп.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради №33 від 24.12.2015року незаконним та скасовано його дію /рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017року та постанова Верховного Суду від 06.11.2019 року по справі 299/3439/16-ц/.

Оскільки право власності ФГ «Колос» на земельну ділянку площею 1га /кадастровий номер 2121210100:07:011:0093/ контур 215 у м.Виноградів, не було зареєстроване в Державному реєстрі нерухомого майна, ФГ «Колос», (по завершенню всіх судових справ пов`язаних з цим об`єктом) звернулося до державного реєстратора Берегівської РДА з відповідною заявою та оригіналами відповідних документів для проведення реєстраційної дії.

На момент подачі заяви ФГ «Колос» до державного реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій прав власності ФГ «Колос» на земельну ділянку площею 1га/кадастровий номер 2121210100:07:011:0093/ контур 215 у м.Виноградів, прав щодо цієї ділянки в Державному реєстрі нерухомого майна не було внесено щодо будь-кого у тому числі і скаржника ОСОБА_3 починаючи з 09.01.2020року тобто на протязі одного року і одинадцяти місяців.

ФГ «Колос», навмисно, не зверталося та не подавало документи для проведення реєстраційних дій, до моменту завершення судових розглядів, судами всіх інстанцій, по справі№299/3439/16-ц .

Оскільки скаржник ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки площею 1га/кадастровий номер 2121210100:07:011:0093/ контур 215 у м.Виноградів Берегівського району,його право не порушено прийнятим рішенням державного реєстратора Берегівської РДА№62531638 від 23.12.2021року, реєстратор вчинив відповідні реєстраційні дії з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень», позивач ОСОБА_3 не надав суду правовстановлюючого документу, яким би підтвердив його право власності /оскільки витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2016року не є правовстановлюючим документом в розумінні Законодавства, а є лише технічним документом сформованим програмним забезпеченням пов`язаним з вчиненням тої чи іншої реєстраційної дії реєстратором/, чим самим позивач не довів наявність права на захист якого він подав даний позов, а відтак не довів факту порушення його прав.

Крім того представником подано заперечення на доповнені позовні вимоги (а.с.140-146 т.2), згідно якого позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній в постанові від29.05.2019року по справі №367/2022/15-цп.74. «….. Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача`п.76. З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач заявив вимоги про витребування із незаконного володіння Особа 3 земельної ділянки.., Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди дійшли по суті правильних висновків про те, що не може бути задоволена вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (14-208цс18): Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Оскільки позивачем ОСОБА_3 заявлено одночасно вимогу про витребуванн яземельної ділянки з чужого володіння ФГ «Колос», що відповідно до вимог законодавства є самостійною підставою для скасування рішення та запису державного реєстратора про реєстрацію права власності за ФГ «Колос» на цю ж земельну ділянку, відтак позивач обрав невірний спосіб захисту об`єднуючи в одному позові дані вимоги віндикаційний та негаторний позови.

Відсутність у позивача порушеного права на захист якого заявлено позов.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Відтак при розгляді даного роду справ необхідно також враховувати і судову практику,яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

З матеріалів справи видно, що земельна ділянка площею 1,000га кадастровий номер2121210100:07:011:0093 в АДРЕСА_1 , вибула з власності ОСОБА_3 за наслідком ухвалення судового рішення Апеляційним судом Закарпатської області від10.07.2017року по справі 299/3439/16 та Постанови Верховного Суду від 06.11.2019рокуякими визнано незаконним та скасовано пп.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради №33 від24.12.2015року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га розташовану в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр. ОСОБА_3 .

Однак станом на сьогоднішній день судове рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017року по справі 299/3439/16 та Постанова Верховного Суду від06.11.2019року є чинними та не скасованими, що у свою чергу свідчить про відсутність порушеного права у позивача і відтак права на позов.

Оскільки, правовстановлюючий документ ОСОБА_3 скасовано на підставі судового рішення, яке є чинне і не скасоване, відтак ОСОБА_3 не є власником цієї земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.2 ст.26 Закону, державним реєстратором Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк О.В. 09.01.2020року прийнято рішення №50594490 про внесення відомостей до реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1гакадастровий номер 2121210100:07:011:0093 розташовану в м.Виноградів Берегівського району контур 215, на виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від10.07.2017року по справі 299/3439/16-ц, та Постанови Верховного Суду від 06.11.2019року по справі 299/3439/16-ц.

З огляду на заявлені позивачем позовні вимоги в даній справі то такі за своєю суттю мають намір переоцінки доказів, оцінених судом в рамках іншої цивільної справи(№299/3439/16) між тими ж самими сторонами, переоцінки висновків суду у зв`язку з незгодою позивача з такими висновками, що призводить до перегляду вже ухваленого судового рішення,яке чинне і не скасоване.

Крім того представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.59-61 т.2).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Вознюк О.В. подав до суду пояснення по справі, згідно яких зазначив про неможливість подати оригінали реєстраційної справи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності ФГ Колос земельної ділянки площею 1 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093), оскільки документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію у відповідності до ч.3 п.2 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягають поверненню. Суду надіслано електронні копії (а.с.130, 131-176 т.1).

У судовому засіданні представник позивача просив вимоги позову задоволити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача щодо позову заперечив з підстав, викладених у поданих запереченнях. Додатково просив у разі визнання доводи позову підставними, застосувати позовну давність, оскільки позивачем позов до суду подано із пропуском строків позовної давності.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 статті 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 статті 78 ЦПК України).

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що у грудні 2016 року ФГ Колос звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до Виноградівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та скасування рішення та визнання права власності на земельну ділянку. Зокрема ФГ Колос просив визнати недійсним та скасувати п.п. 1.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання №33 від24.12.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр-ну ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 , а також визнати за фермерським господарством Колос право власності на дану земельну ділянку. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06.03.2017 року у задоволенні позовної позови ФГ Колос до Виноградівської міської ради та ОСОБА_3 відмовлено (а.с.15-22 т.1).

Вказане рішення суду від 06.03.2017 року переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 року апеляційнускаргу ФГ Колос задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято новерішення по справі, яким позов ФГ Колос до Виноградівської міської ради та ОСОБА_3 задоволено повністю:

Визнано недійсним та скасовано п.п. 1.1 п. 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання № 33 від 24.12.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр-ну ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 ;

Визнано за фермерським господарством Колос право власності на дану земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 ;

Стягнуто на користь ФГ Колос солідарно з Виноградівської міської ради ОСОБА_5 , судові витрати по справі (а.с. 23-29 т.1).

Постановою Верховного суду від 06.11.2019 року по справі № 299/3439/16-ц вирішено:

Касаційні скарги Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_3 задовольнити частково;

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області залишити без змін;

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року тарішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог фермерського господарства «Колос» про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову фермерського господарства «Колос» до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області (а.с.30-48 т.1).

Отже, за наслідками касаційного розгляду справи поновлено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Згідно п.п. 1.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання №33 від24.12.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 15 ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,

яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 1,000га кадастровий номер2121210100:07:011:0093 в АДРЕСА_1 , вибула з власності ОСОБА_3 за наслідком ухвалення судового рішення Апеляційним судом Закарпатської області від10.07.2017року по справі 299/3439/16 та Постанови Верховного Суду від 06.11.2019рокуякими визнано незаконним та скасовано пп.1 п.1 рішення Виноградівської міської ради №33 від24.12.2015року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га розташовану в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 для ведення особистого селянського господарства та надано її у власність гр. ОСОБА_3 .

Однак судове рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017року по справі 299/3439/16 та Постанова Верховного Суду від06.11.2019року є чинними та не скасованими, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача ОСОБА_3 порушеного права у позивача і відтак права на позов.

Оскільки, правовстановлюючий документ ОСОБА_3 скасовано на підставі судового рішення, яке є чинне і не скасоване, відтак ОСОБА_3 не є власником цієї земельної ділянки.

Твердження сторони позивача про те, що позивач ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки площею 1,0 га розташованої в контурі 215 м.Виноградів кадастровий номер 2121210100:07:011:0093 для ведення особистого селянського господарства та не існування жодного судового рішення на спірну земельну ділянку є безпідставними, оскільки такі повністю спростовуються дослідженими судовими рішеннями Апеляційного суду Закарпатської області від 10.07.2017 року та Верховного Суду від 06.11.2019 року по справі № 299/3439/16-ц.

Витребування майна з чужого незаконного володіння можливе у випадку скасування рішення суду, на підставі якого власника було позбавлено права власності. Однак, оскільки судове рішення у справі №299/3439/16 яким скасованоправовстановлюючий документ ОСОБА_3 є чинним і не скасованим, відтак у ОСОБА_3 відсутні правові підстави для заявлення позовних вимог про витребування майна на його користь та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Оскільки за наслідками розгляду даної справи доводи позивача про те, що він є власником майна, тобто спірної земельної ділянки, повністю спростовані, то позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності позивачем заявлено безпідставно.

За вказаних обставин заявлений позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду є безпідставними з огляду на введення на території України карантину та в подальшому воєнного стану.

Так, представник відповідача стверджує, що строк позивної давності для позивача повинен обраховуватися з дати винесенням апеляційним судом рішення у справі 299/3439/16-ц, тобто з 10.07.2017 року. До суду з жданим позовом звернувся 22.03.2023 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно ст.. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 8 листопада 2023р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на зазначене у вказаному випадку строк позовної давності за будь-яких обставин застосований бути не може.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства Колос, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Виноградівська міська рада Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Вознюк Олександр Володимирович, про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.08.2024 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо