Рішення

від 17.07.2024 по справі 336/13184/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/13184/23

Провадження №: 2/336/1012/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

в грудні 2023 року адвокат Ємець А.Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом, уточненим в процесі розгляду, про зняття арешту з майна, за змістом якого просив суд зняти наступні арешти:

Реєстраційний номер обтяження: 3886606; зареєстровано: 13.10.2006 14:3610 за № 3886606 реєстратором: П`ята запорізька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, 11.10.2006, СУ УМВС України в Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 ; причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: АДРЕСА_1 ;

Реєстраційний номер обтяження: 7114774; зареєстровано: 26.04.2008 11:27:51 за № 7114774 реєстратором: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, 69071, м. Запоріжжя, вул.. Цитрусова, 5; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 205/10, 21.04.2008, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.06.2023 року позивач ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, при реєстрації права власності виявилося, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні 2 арешти від 13.10.2006 року та від 26.04.2008 року. Перший арешт від 13.10.2006 року був накладений постановою СУ УМВС України в Запорізькій області про накладення арешту на майно,б/н, від 11.10.2006. Арешт накладався в рамках кримінальної справи № 7460602. Дана кримінальна справа була закрита 06.08.2010 року на підставі постанови слідчого. Другий арешт був накладений Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ на підставі постанови від 21.04.2008 року № 205/10. Постанова видавалась на підставі судового наказу № 2-н-101/07 про стягнення 1224,68 грн. на користь ЗАТ «УМЗ». Згідно відповіді Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адвокатський запит, копії документів на підставі яких накладено арешт знищені оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки. Зазначені обтяження не дають можливості позивачу вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, в тому числі відчужувати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачам подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із моменту отримання ними ухвали про відкриття провадження у справі із врахуванням вимог, передбачених ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року замінено первісного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року замінено первісного відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна».

20.04.2024 року від відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог в частині скасування арешту пред`явлених до ГУНП в Запорізькій області, обґрунтовуючи тим, що ГУНП, яке створене 07.11.2015 року не є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області і жодним чином не порушувало права позивача, на момент звернення позивача до суду з даним позовом в Україні діє КПК України 2012 року, а арешт на майно позивача накладався за нормами КПК України 1960 року. Також представник відповідача зазначив, що арешт накладений слідчим СУ ГУМВС України в Запорізькій області було знято в порядку передбаченому нормами КПК України 1960 року в 2010 році.

16.05.2024 року представник відповідача ПрАТ «ВФ Україна», надіслав заяву, сформовану в системі «Електронний суд», яка за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в якій зазначив, що за результатами опрацювання архівних даних у відповідача відсутні судовий наказ та документи виконавчого провадження, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно. Водночас, кошти від ОСОБА_1 на рахунки ПрАТ «ВФ Україна» на погашення заборгованості згідно судового наказу № 2-н-101/07 у розмірі 1224,68 грн. не надходили. Просить питання щодо звільнення майна з під арешту залишити на розсуд суду.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження, як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності відповідно до договору дарування серія та номер: 1727, виданого 09.06.2023 року, належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер інформаційної довідки 348805389 від 02.10.2023 року.

Постановою старшого слідчого по ОВС СВ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції Дудко Р.В. від 06.08.2010 року кримінальну справу № 7460602 відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було закрито в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченої в скоєнні злочину. Арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 постановою слідчого ОСОБА_2 від 09.10.2006 року та від 11.11.2006 року знято.

Разом з цим, позивач зазначає, що не зважаючи на закриття кримінального провадження, арешт щодо майна позивача так і не було знято.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна наявний арешт на квартиру ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно СУ УМВС України в Запорізькій області, б/н від 11.10.2006 року, та включено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 3886606 від 13.10.2006 року.

Отже арешт було накладено постановою слідчого відділу СУ ГУМВС України в Запорізькій області у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.

Також, у вказаній інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься запис про накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 205/10, 21.04.2008 року, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, та включено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 7114774 від 26.04.2008 року.

Згідно листа Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.10.2023, станом на 12.10.2023 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 наявні арешти:

№3886606 зареєстрований 13.10.2006 П`ятою запорізькою державною нотаріального конторою згідно постанови про накладення арешту на майно б/н від 11.10.2006, СУ УМВС України у Запорізькій області. Надати копію документу на підставі якого накладено арешт не вбачається можливим, оскільки не міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

№7114774 зареєстрований 26.04.2008 П`ятою запорізькою державною нотаріального конторою згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №205/10 від 21.04.2008, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ. Надати копію документу на підставі якого накладено арешт не вбачається можливим, у зв`язку зі знищенням архіву виконавчих проваджень та номенклатурних справ по 2019 рік включно, оскільки відповідно до п.9.9 Розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року за № 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить З (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення,строк зберігання яких становить 1(один) рік.

У відзиві від 26.02.2024, головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) М. Ружанська зазначила, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні перебувало виконавче провадження № 6774000 по виконанню судового наказу № 2-н-101 виданого 07.03.2007 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Український мобільний зв`язок» заборгованості у розмірі 1084,35 грн. 26.03.2008 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 21.04.2008 року з метою виконання рішення суду державним виконавцем винесена постанова з затвердженням про звернення стягнення на майно боржника. 14.05.2008 року державним виконавцем, керуючись ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу у зв`язку з неможливістю виконання судового наказу через відсутність майна у боржника. За наслідками завершення виконавчого провадження на підставі вищевказаного пункту та статті не передбачено зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, не виключається з Єдиного реєстру боржників та не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу. Надати матеріали виконавчого провадження № 6774000 не має можливості, оскільки вони знищені відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, згідно яких строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.

В наданій суду заяві представник ПрАТ «ВФ Україна», який є правонаступником ЗАТ «Український мобільний зв`язок» вказав, що за результатами опрацювання архівних даних у відповідача відсутні судовий наказ та документи виконавчого провадження, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (стаття 126 КПК 1960 року). У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до частини третьої статті 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Під час розгляду справи суд керується тим, що арешт на майно позивача було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.

КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі.

Шляхи вирішення питання про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року не встановлює.

КПК України 1960 року не містив інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Кримінальну справу, в межах якої на майно позивача накладено арешт, закрито 06.08.2010 року.

Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у закритій кримінальній справі, даний Кодекс не передбачає.

Водночас слідчий суддя, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

Суд може розглядати справу в кримінальному провадженні як цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

З огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Судом враховується висновки викладені в Постанові Великої плати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі 727/2878/19 згідно якої зазначено, що за загальним правилом, арешт накладений у рамках кримінального провадження, знімається за правилами кримінального судочинства. Але, у випадку арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 р. та не знятого за цим кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається у порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене,беручи доуваги те,що кримінальнасправа,в рамкахякої булонакладено арештна квартиру,постановою старшого слідчого по ОВС СВ ГУМВС України в Запорізькій області була закрита за недоведеністю вини обвинуваченої ОСОБА_1 , а судовий наказ та документи виконавчого провадження, які були підставою для відкриття виконавчого провадження та накладення ще одного арешту на майно ОСОБА_1 відсутні у відповідача за результатами опрацювання архівних даних, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, які були підставою для накладення арештів на майно позивача наразі відсутні, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешти:

Реєстраційний номер обтяження: 3886606; зареєстровано: 13.10.2006 14:3610 за № 3886606 реєстратором: П`ята запорізька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, 11.10.2006, СУ УМВС України в Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 ; причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: АДРЕСА_1 ;

Реєстраційний номер обтяження: 7114774; зареєстровано: 26.04.2008 11:27:51 за № 7114774 реєстратором: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, 69071, м. Запоріжжя, вул.. Цитрусова, 5; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 205/10, 21.04.2008, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: П`ята запорізька державна нотаріальна контора, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 5.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», код ЄДРПОУ 14333937, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А. Галущенко