Рішення

від 07.08.2024 по справі 495/1733/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1733/24

заочне рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

07 серпня 2024 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі Кісьовій А.В.,

за участю: прокурора - Колесніченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Білгород-Дністровською окружною прокуратурою на виконання доручення Одеської обласної прокуратури установлено, що в ході розслідування кримінального провадження №4202216000000313 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, щодо незаконного заволодіння правами на 15 земельних ділянок, що знаходяться на узбережжі Чорного моря у двох курортних районах смт Затока (Центральний район санаторій «Золоті піски», санаторій «Затока» АТ«Укрпрофоздоровниця», Лиманський район поруч із кооперативом «Перлина», а також на узбережжі лиману) установлено факти реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані у смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі підроблених рішень Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Рішенням державного реєстратора Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О.Ю. від 11.10.2022, індексний номер 65096354, на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району №113-VIII від 31.01.2022, внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010, площею 0,098га, розташовану у смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2626673651040). Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» утворено Кароліно-Бугазьку територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти с.Кароліно-Бугаз та смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Одеській області утворено, зокрема, Білгород-Дністровський район (з адміністративним центром у м.Білгород-Дністровський) у складі територій Білгород-Дністровської міської, Дивізійської сільської, Кароліно-Бугазької сільської, Кулевчанської сільської, Лиманської сільської, Маразліївської сільської, Мологівської сільської, Петропавлівської сільської, Плахтіївської сільської, Саратської селищної, Сергіївської селищної, Старокозацької сільської, Татарбунарської міської, Тузлівської сільської, Успенівської сільської, Шабівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району від 27.11.2020 №11-VIII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради. Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.03.2021 затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради. Згідно з підпунктом 1 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади. У зв`язку з цим, власником спірних земельних ділянок є Кароліно-Бугазька територіальна громада від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада. З листа Кароліно-Бугазької сільської ради від 11.04.2023 за №02-07/402 вбачається, що ОСОБА_1 до сільської ради з заявою та зверненнями не звертався, Кароліно-Бугазькою сільською радою рішення про передачу у власність земельних ділянок вказаній особі не приймалися. Крім того, вивченням протоколу пленарного засідання чергової 22 сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.01.2022 установлено, що 31.01.2022 на сесії Кароліно-Бугазької сільської ради питання щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 відповідною сільською радою не розглядалось. При цьому, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 площею - 0,098га сформована на підставі проєкту землеустрою, виготовленого ТОВ «Центр приватизації» на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 05.06.2015 №2988 «Про надання ОСОБА_2 та іншим (всього 9 чоловік) дозволу на розроблення проєктів земелеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_1 ». Водночас, з листа виконавчого комітету Затоківської селищної ради №22/8/1 вбачається, що за наявними протоколами сесій селищної ради за період 2015-2017 років, вищевказане рішення не приймалось. Звернення від ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації для відведення земельної ділянки у приватну власність до Затоківської селищної ради не надходило та радою не розглядалось. За таких обставин, вбачається, що ОСОБА_1 не мав наміру на отримання у власність вищевказаної земельної ділянки, набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 незаконно, усупереч вимог ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України, за підробленим рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.01.2022 №113-VIII. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 вибула з власності Кароліно-Бугазької територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за підробленим рішенням відповідної сільської ради, тобто поза волею власника, вбачаються підстави для звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування зазначеної земельної ділянки від ОСОБА_1 , як особи, за якою на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цю земельну ділянку. Витребування є ефективним способом захисту, оскільки забезпечить введення у володіння майном власника, із розпорядження якого це майно було незаконно вилучено. Незаконною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 за ОСОБА_1 порушується право власності Кароліно-Бугазької територіальної громади від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада на цю земельну ділянку.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.02.2024 року встановлено заборону відчудження нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 площею - 0,098 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2626673651040), яка належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2024 року підготовче судове засідання закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся, причини неявкисудуневідомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Відповідно до ч.1, 2ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи, докази, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частин 3-5 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зміст поняття «інтереси держави» розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно дочастини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Пред`являючи даний позов прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради поза волею власника за підробленими рішеннями сільської ради.

Саме незаконне (у порушення вимог земельного законодавства) заволодіння спірною земельною ділянкою комунальної власності і становить порушення майнових інтересів держави.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання права власності Кароліно-Бугазької територіальної громади на земельну ділянку.

На виконання доручення Одеської обласної прокуратури, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою було встановлено, що в ході розслідування кримінального провадження №4202216000000313 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, щодо незаконного заволодіння правами на 15 земельних ділянок, що знаходяться на узбережжі Чорного моря у двох курортних районах смт.Затока (Центральний район санаторій «Золоті піски», санаторій «Затока» АТ«Укрпрофоздоровниця», Лиманський район поруч із кооперативом «Перлина», а також на узбережжі лиману) встановлені факти реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, які розташовані у смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі підроблених рішень Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням державного реєстратора Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О.Ю. від 11.10.2022, індексний номер 65096354, на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району №113-VIII від 31.01.2022 року, внесено запис про реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010, площею - 0,098га, яка розташована у смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2626673651040).

Незаконною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 за відповідачем ОСОБА_1 порушується право власності Кароліно-Бугазької територіальної громади від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада на цю земельну ділянку.

Таким чином, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області як власник спірної земельної ділянки є в даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з висновком судової оціночно-земельної експертизи №23-1108 від 27.03.2023 року «в ході натурного огляду земельних ділянок встановлено, що вони розташовані на узбережжі Чорного моря та в безпосередній близькості від урізу води. Відстань складає близько 50-150 м, а, отже, входить до прибережної захисної смуги.

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п.«а» ч.2 ст.83 Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України повноваження з розпорядження землями комунальної власності територіальних громад належать відповідним сільським, селищним, міським радам.

Відповідно до п.61 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: -у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади); -сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади; -після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи; -юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою; -сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; -найменування представницького органу місцевого самоврядування сформованої територіальної громади як юридичної особи, як правило, складається з частини, яка є похідною від власного найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідного загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада).

Згідно п.71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» утворено Кароліно-Бугазьку територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти с.Кароліно-Бугаз та смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Одеській області утворено, зокрема, Білгород-Дністровський район (з адміністративним центром у м.Білгород-Дністровський) у складі територій Білгород-Дністровської міської, Дивізійської сільської, Кароліно-Бугазької сільської, Кулевчанської сільської, Лиманської сільської, Маразліївської сільської, Мологівської сільської, Петропавлівської сільської, Плахтіївської сільської, Саратської селищної, Сергіївської селищної, Старокозацької сільської, Татарбунарської міської, Тузлівської сільської, Успенівської сільської, Шабівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району від 27.11.2020 року №11-VIII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.03.2021 року затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

У зв`язку з цим, власником спірних земельних ділянок є Кароліно-Бугазька територіальна громада від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада.

Частиною 2 ст.78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, регламентований ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України).

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З листа Кароліно-Бугазької сільської ради від 11.04.2023 року за №02-07/402 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 до сільської ради з заявою та зверненнями не звертався, Кароліно-Бугазькою сільською радою рішення про передачу у власність земельних ділянок вказаній особі не приймалися.

Крім того, вивченням протоколу пленарного засідання чергової 22 сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.01.2022 року встановлено, що 31.01.2022 року на сесії Кароліно-Бугазької сільської ради питання щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 відповідною сільською радою не розглядалось.

При цьому, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 площею - 0,098га сформована на підставі проєкту землеустрою, виготовленого ТОВ «Центр приватизації» на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 05.06.2015 року №2988 «Про надання ОСОБА_2 та іншим (всього 9 чоловік) дозволу на розроблення проєктів земелеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ».

З листа виконавчого комітету Затоківської селищної ради №22/8/1 вбачається, що за наявними протоколами сесій селищної ради за період 2015-2017 років, вищевказане рішення не приймалось. Звернення від відповідача ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації для відведення земельної ділянки у приватну власність до Затоківської селищної ради не надходило та радою не розглядалось.

З вищезазначеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не мав наміру на отримання у власність вищевказаної земельної ділянки, набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 незаконно, усупереч вимог ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України, за підробленим рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.01.2022 року №113-VIII.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 317 і 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 2019 року у справі №914/3224/16)

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (ч.1 ст.317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц; від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17).

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №362/2707/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 року у справі №373/326/17 вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 ЦКУкраїни (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі №607/15052/16-ц).

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розглядається як винятковий захід втручання у право власності.

У постанові від 26.04.2022 року у справі №335/3595/19 Верховний Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно набуте у власність, та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При цьому, добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №910/21329/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісного набувача, зокрема, у постановах від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц.

Тому набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а робив це добросовісно. Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

За таких обставин, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010 вибула з власності Кароліно-Бугазької територіальної громади в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за підробленим рішенням відповідної сільської ради, тобто поза волею власника, прокурор в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування зазначеної земельної ділянки від відповідача ОСОБА_1 , як особи, за якою на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.

Витребування є ефективним способом захисту, оскільки забезпечить введення у володіння майном власника, із розпорядження якого це майно було незаконно вилучено.

Враховуючи встановлені судом обставини та факти наведені вище, позовні вимоги Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати у загальному розмірі 3 028 грн..

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04527307, 67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Кароліно-Бугаз, вул.Приморська 1) земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:029:0010, площею - 0,098 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2626673651040).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3), код отримувача (код ЄДРПОУ) 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101 сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.О.Заверюха